Рішення

від 08.07.2019 по справі 914/92/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019 справа № 914/92/19

За позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця , в особі філії Центр управління промисловістю Акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Хмарочос плюс ,

м. Мостиська,

про : стягнення пені та штрафу

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Корольчук О.В.

Представники учасників процесу:

позивача: Куракін Ю.В. - представник;

відповідача: не з`явився.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/92/19 за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця , в особі філії Центр управління промисловістю Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Хмарочос плюс про стягнення пені та штрафу в сумі 591 848, 40 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/92/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Ухвалою 18.03.2019 р. суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/92/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 15.04.2019 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

12.04.2019 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог з доказами її надіслання іншій стороні на юридичну адресу, яку прийнято до провадження судом 15.042019 року.

У судове засідання 08.07.2019 року з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач повторно не забезпечив явку представника у судове засідання, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, заяв, клопотань суд не подавав.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, обізнаність відповідача про дату та час судового засідання, відсутність повідомлень про причини неявки, суд не вважає неявку відповідача перешкодою для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.07.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Спір між сторонами виник у зв`язку з недотриманням відповідачем, на переконання позивача, умов договору поставки. Так, позивач стверджує, що ним як покупцем 04.09.2017 року надано відповідачу заявку № ЦУП-8/5797 про поставку протягом вересня 2017 року шпал дерев`яних в кількості 2 000 шт., (з них за договором ЦУП-04/0106/17 1 типу 1400 шт. та 2-го типу 600 шт.), місце поставки - ВП Рава-Руський шпалопросочувальний завод" філії "ЦУП" ПАТ "Укрзалізниця". Проте, зобов`язання щодо поставки товару постачальником не виконано, у зв`язку з чим позивачем на підставі п.8.2 договору за період 06.11.2017-06.03.2018 року з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог нараховано 500 794,80 грн пені та 82 776,00 грн штрафу.

Відповідач відзиву на позовну заяву, інших заяв та клопотань не подав.

Обставини, встановлені з матеріалів справи судом.

14.06.2017 року філія "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - постачальник) укладено договір поставки № ЦУП-04/0106/17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення: шпали дерев`яні до залізничних колій, не просочені (код ЄЗС 03410000-7 деревина (шпали та бруси дерев`яні), далі - товар, найменування, асортимент, кількість та ціни якої вказуються в додатку до договору - специфікації, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначена також п.1.2 договору: шпали дерев`яні І типу ДСТУ ГОСТ 78-2009 - 1 400 шт., шпали дерев`яні ІІ типу ДСТУ ГОСТ 78-2009 - 600 шт., всього - 2 000 шт.

Згідно зі специфікацією №1 до договору поставки загальна сума поставки - 837 120,00 грн, з яких 490 000,00 грн. - вартість шпал І типу, 207 600,00 грн. - вартість шпал ІІ типу, 139 520,00 грн. сума ПДВ. Згідно зі специфікацією умови поставки - СРТ згідно з вимогами Інкотермс, пункт призначення - склад ВП "Новомосковський шпалопросочувальний завод" та/або склад ВП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" відповідно до заявки покупця.

18.08.2017 року сторонами підписано додаткову угоду №1, згідно з якою договір доповнено специфікацією №2, згідно з якою загальна сума - 827 760,00 грн., з яких 490 000,00 грн. - вартість шпал І типу, 199 800,00 грн. - вартість шпал ІІ типу, 137 960,00 грн. сума ПДВ.

Зі змісту заявки від 04.09.2017 року №ЦУП-8/5797 вбачається, що позивач заявив вимогу про поставку товару протягом вересня 2017 року на склад ВП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" шпали дерев`яні не просочені в повному обсязі в кількості 10 000 шт. на підставі договорів поставки № ЦУП-04/0105/17, № ЦУП-04/0106/17, № ЦУП-04/0107/17, № ЦУП-04/0117/17, № ЦУП-04/0117/17. Згідно з заявкою "згідно технічної специфікації до тендерної документації постачання шпал дерев`яних здійснювати у наступному співвідношенні: шпали дерев`яні не просочені І типу - 70%, шпали дерев`яні не просочені ІІ типу - 30%". На підтвердження надіслання відповідної заявки постачальнику позивачем подано скріншот сторінки своєї електронної пошти про надіслання електронною поштою 04.09.2017 року заявки Хмарочосу плюс на адресу xmarochos2017@gmail.com .

Позивач звертався до відповідача з претензією від 06.04.2018 року вих. № ЦУП-8/2317 про сплату нарахованих штрафних санкцій в сумі 591 848,40 грн. за не здійснення поставки.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 500 794,80 грн. пені, 82 776,00 грн. штрафу.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не спростовані.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Договором сторони визначили умови і строки поставки товару. Так, поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом двох місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію, або згідно з графіком поставки. Постачальник здійснює поставку залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ (місце поставки та адреса вантажоотримувача зазначаються в заявці) відповідно до вимоги ІНКОТЕРМС (редакція 2010 року) на підставі заявки покупця (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.4 договору відвантаження товару здійснюється тільки після письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. П.5.5 визначено порядок надання заявки. Так, заявка на поставку товару надається постачальнику в оригіналі та через мережу електронного зв`язку на адресу budva@i.ua . Надіслання покупцем через мережу електронного зв`язку є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п.5.1 договору. У заявці повинно бути вказано номенклатура, кількість партії товару, що підлягає поставці, вантажоодержувачі товару та їх реквізити. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець. У разі ненадходження покупцю від постачальника підтвердження про отримання заявки, відмітка (звіт) про доставку заявки через мережу електронного зв`язку (інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п.5.1 договору.

Суд звертає увагу, що умови по визначенню моменту здійснення поставки, порядку пред`явлення заявки, форми заявки викладені в договорі альтернативно, не чітко, не однозначно, взаємосуперечливо. Водночас, з аналізу пп.пп.5.2, 5.4, 5.5 Договору суд робить висновок про те, що йдеться про одну й ту ж заявку, яка має бути виготовлена письмово, однак про різні способи її направлення контрагенту (в оригіналі та електронними засобами зв`язку).

Досліджуючи обставину пред`явлення заявки від 04.09.2017 року засобами поштового зв`язку в оригіналі чи електронною поштою, суд зазначає наступне. Так, 04.09.2017 року позивачем засобами електронного зв`язку надіслано ТзОВ "Хмарочос Плюс" заявку про необхідність поставки товару протягом вересня 2017 року на склад ВП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" шпали дерев`яні не просочені в повному обсязі в кількості 10 000 шт. на підставі договорів поставки № ЦУП-04/0105/17, № ЦУП-04/0106/17, № ЦУП-04/0107/17, № ЦУП-04/0117/17, № ЦУП-04/0117/17. Як доказ надіслання заявки позивачем надано скріншот сторінки електронної пошти позивача з листом у графі "надіслані" 04.09.2017 року на електронну адресу відповідача - xmarochos2017@gmail.com . вкладення, серед яких з найменуванням ЦУП-8-5797 від 04.09.2017 року. Суд звертає увагу, що вказана адреса погоджена сторонами в додатковій угоді №2, більше того, в матеріалах справи наявні докази часткового виконання поставки на підставі договору № ЦУП-04/0106/17.

Відповідно до п.п.5.5.4 договору сторони визначили, що для початку перебігу строку поставки товару необхідна відмітка (звіт) про доставку заявки через мережу електронного зв`язку (інтернет), а з наданого позивачем скріншота не вбачається жодної відмітки чи звіту про доставку надісланого листа.

Пунктом 5.5 визначено порядок надання заявки. Так, заявка на поставку товару надається постачальнику в оригіналі та через мережу електронного зв`язку на адресу budva@i.ua . Надіслання покупцем через мережу електронного зв`язку є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п.5.1 договору. У заявці повинно бути вказано номенклатура, кількість партії товару, що підлягає поставці, вантажоодержувачі товару та їх реквізити. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець. У разі ненадходження покупцю від постачальника підтвердження про отримання заявки, відмітка (звіт) про доставку заявки через мережу електронного зв`язку (інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п.5.1 договору.

Як зазначено у п. 18. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018р . у справі № 914/2505/17, обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Як визначили сторони в договорі, товар вважається поставленим з дати підписання акта приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів (п.5.6).

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Визначаючи строк здійснення поставки, сторони погодили, що поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом двох місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію, або згідно з графіком поставки. Із наведеного положення не вбачається чітко визначеного моменту настання строку поставки. Проте, із сукупного аналізу положень розділу V договору, а також за відсутності окремого графіку поставки, погодженого сторонами, вбачається, що визначальним моментом для здійснення поставки є подання покупцем заявки, яка є підтвердженням готовності отримувати продукцію.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч.3 ст.253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Враховуючи проаналізовану вище умову договору про строк виконання поставки, надіслання заявки 04.09.2017 року, відсутність іншого погодженого сторонами графіку поставки, ніж два місяці з моменту отримання заявки, відсутність умови договору про можливість визначення заявкою іншого строку поставки, ніж той, що визначений п.5.1 договору, суд доходить висновку, що відповідачу мав обов`язок здійснити поставку протягом 04.09.2017-04.11.2018 року. Відтак, для визначення моменту прострочення суд враховує положення п.5.1 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, станом на останній день строку виконання зобов`язання по поставці товару - 04.11.2017 року постачальником не виконано зобов`язання щодо поставки товару на суму 827 760,00 грн, тобто відповідач не виконав обов`язку по поставці товару у повному обсязі у строк, визначений договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання (позиція, наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 року у справі № 912/2483/17).

Договором сторони передбачили, що у разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної вартості (п.8.2).

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи узгоджені сторонами договору умови нарахування пені, суд зазначає, що сторонами не визначено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що встановлений законом, - шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені ним здійснено за період з 06.11.2017 року по 06.03.2018 року на суму 500 794,80 грн, є обґрунтованим.

Щодо штрафу, суд зазначає, що прострочення виконання зобов`язання по поставці товару на суму 827 760,00 грн. тривало понад 30 днів, оскільки з моменту виникнення прострочення і до моменту подання позовної заяви поставку не здійснено, у зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано 82 776,00 грн штрафу.

Враховуючи наведені вище обставини, суд доходить висновку про доведеність, обґрунтованість та неспростованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 500 794,80 грн. пені та 85 776,00 грн штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог з 591 848,40 грн. до 583 570,80 грн. позивач просив суд повернути зайво сплачений судовий збір при поданні позовної заяви.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак. на підставі вищенаведеної норми, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає до повернення з Державного бюджету України зайво сплачена сума судового збору в розмірі 702, 85 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в сумі 8 753,56 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Б. Хмельницького, 5, код ЄДРПОУ 36587001) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 40081389) 500 794,80 грн пені, 82 776,00 грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Б. Хмельницького, 5, код ЄДРПОУ 36587001) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 40081389) 8 753,56 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця в особі філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця"(03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 40081389) з Державного бюджету України частину зайво сплаченого платіжним дорученням №1397522 від 28.11.2018р. судового збору в розмірі 124,17 грн., про що винести відповідну ухвалу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.07.2019р.

Суддя Синчук М.М.