Рішення

від 15.07.2019 по справі 918/442/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/442/19

Господарський суд Рівненської області в складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С. Оліфер , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони

про стягнення 37 513,87 грн пені, 3 170,19 грн 3% річних та 4 748,69 грн інфляційних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони (відповідач), в якому просить, посилаючись на ст.ст. 22, 193, 231 ГК України, ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, стягнути за поставлений природний газ у розмірі 387 068, 34 грн основного боргу, 37 513, 87 грн пені, 3 170, 19 грн 3% річних та 4 748, 69 грн інфляційних.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.07.2019 року.

У судовому засіданні 08.07.2019 року оголошено перерву на 15.07.2019 року.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року провадження у справі в частині стягнення 377 068, 34 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 566,52 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №41АР337-143-19 від 30.01.2019 року на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, на виконання якого позивач передав відповідачеві у січні - травні 2019 року природний газ на суму 497 068, 34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач оплату за переданий газ здійснив частково, сплативши 110 000, 00 грн, чим порушив умови господарського договору, зокрема підп. 4.2.3. договору.

За несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню в розмірі 37 513, 87 грн, 3% річних у розмірі 3 170, 19 грн та інфляційні у розмірі 4748,69 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 22, 193, 231 ГК України та ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612, 625, 714 ЦК України.

15.07.2019 року від відповідача надійшов відзив, в якому останній просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

08.07.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній, з огляду на часткове погашення заборгованості 20.06.2019 року в розмірі 10 000,00 грн, просить стягнути з відповідача 377 068,34 грн основного боргу, 37 513,87 грн пені, 3 170,19 грн 3% річних та 4 748,69 грн інфляційних.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі зменшити розмір позовних вимог - до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що позивач реалізував своє право на зменшення розміру позовних вимог у строк, наведений у вказаній нормі, відтак заява позивача приймається судом.

11.07.2019 року від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 387 068,34 грн у зв`язку з тим, що відповідачем оплачено борг на вказану суму.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року провадження у справі в частині стягнення 377 068,34 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

30.01.2019 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 41АР337-143-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність споживачу у 2019 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість природного газу (далі - газ) у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором (договір). Річний плановий обсяг постачання газу - до 174,000 тис.кб.м.

За п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 30.01.2019 року по 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктами 11.2.,11.5. договору передбачено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їхніми печатками (за наявності).

Умовами п. 2.8. договору передбачено, що постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердження обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно з узгодженим сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (підп. 2.9.1. п. 2.9. договору).

Відповідно до підп. 2.9.2.-2.9.5. п. 2.9. договору на підставі отриманих від споживача даних та /або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

У п. 3.2.-3.6. договору сторони погодили, що ціна газу становить 10 424,20 грн за 1 000 куб.м., крім того ПДВ 2 084,84 грн, всього з ПДВ - 12509,04 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, можу змінюватися протягом дії договору. Зміна ціна узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за цим договором, та на дату його укладення становить 2 176 573,00 грн.

Як установлено судом, згідно з актами приймання-передачі природного газу № ЗРВ89000532 від 31.01.2019 року на суму 207 424,90 грн, № ЗРВ89002426 від 28.02.2019 року на суму 155 255,15 грн, № ЗРВ89004796 від 31.03.2019 року на суму 199 953,22 грн, № ЗРВ89006431 від 30.04.2019 року на суму 14 297,99 грн, № ЗРВ89007699 від 31.05.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв 42 947,01 куб.м. природного газу на загальну суму 497 068,34 грн.

Вказані акти підписані зі сторони відповідача частково, а саме: за січень - березень 2019 року, акти за квітень - травень 2019 року відповідач не підписав, письмової обґрунтованої відмови від їх підписання не надав, відтак останній вважаються підписаними, а обсяг спожитого газу встановленим за даними Оператора ГРМ.

Розділом IV договору, зокрема п. 4.2. визначено, що оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в такому порядку: 30 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10 числа поточного звітного місяця постачання. Оплата залишку вартості спожитого газу здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному періоді. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач здійснив оплату поставленого природного газу на суму 497 150,59 грн (31.01.2019 року на суму 10 000,00 грн, 20.02.2019 року на суму 10 000,00 грн, 25.02.2019 року на суму 20 000,00 грн, 04.03.2019 року на суму 20 000,00 грн, 06.03.2019 року на суму 20 000,00 грн, 12.03.2019 року на суму 10 000,00 грн, 21.05.2019 року на суму 10 000,00 грн, 23.05.2019 року на суму 10 000,00 грн, 20.06.2019 року на суму 10 000,00 грн, 03.07.2019 року на суму 50 000,00 грн, 05.07.2019 року на суму 60 000,00 грн, 10.07.2019 року на суму 267 150,59 грн), що стверджується платіжними дорученнями.

Отже, відповідачем сплачено на користь позивача на 82,25 грн більше (переплата), ніж поставлено природного газу (497 068,34 грн - 497 150,59 грн).

Судом установлено, що частина основного боргу сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з цим позовом (24.06.2019 року) та відкриття провадження у цій справі (25.06.2019 року), а саме: 03.07.2019 року на суму 50 000,00 грн, від 05.07.2019 року на суму 60 000,00 грн, 10.07.2019 року на суму 267 150,59 грн, у зв`язку з чим ухвалою суду від 15.07.2019 року провадження у справі № 918/442/19 в частині стягнення 377 068,34 грн основного боргу закрито.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань 37 513,87 грн пені, 3% річних у розмірі 3 170,19 грн та інфляційні у розмірі 4 748,69 грн.

Згідно з п. 6.2.1. договору у разі порушення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із поставкою природного газу, відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено факт поставки відповідачу природного газу на загальну суму 497 068,34 грн, а також нездійснення відповідачем розрахунків у строк, встановлений договором.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 3 156,24 грн (при заявленому - 3 170,19 грн), а других - 3 794,19 грн (при заявленому - 4 748,69 грн) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Стосовно пені, то слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як штрафні санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені, установив, що розмір останньої складає 37 346,89 грн (при заявленому - 37 513,87 грн) (розрахунок додається), отже пеня підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: про стягнення 37 346,89 грн пені, 3 159,24 грн 3% річних та 3 794,19 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та ухвали суду про закриття провадження у справі, а також зважаючи, що вказана сума є мінімальним судовим збором, який підлягає сплаті у будь-якому випадку при зверненні до суду).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 872,98 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до Рівненського вищого професійного училище Департаменту поліції охорони про стягнення в сумі 45 432,75 грн задовольнити частково.

Стягнути з Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони (33017, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 90, ідентифікаційний код 08805772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 39589441) 3 156,24 грн 3% річних, 37 346,89 грн пені та 3 794,19 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 166,98 грн пені, 13,95 грн 3% річних та 954,50 грн інфляційних відмовити.

Стягнути з Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони (33017, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 90, ідентифікаційний код 08805772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 39589441) 1 872,98 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 39589441).

Відповідач: Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони (33017, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 90, ідентифікаційний код 08805772).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 15.07.2019 року.

Суддя О. Андрійчук