Рішення

від 15.07.2019 по справі 911/937/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/937/19

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" (25014, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Мурманська, буд. 31 В, код ЄДРПОУ 30386978)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белів" (50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 67, код ЄДРПОУ 41312882)

про стягнення боргу, пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №85 від 05.04.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белів" про стягнення боргу, пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних згідно договору поставки №1 від 05.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

26.04.2019 на адресу Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 16.04.2019, надіслано заяву №105 від 24.04.2019 про усунення недоліків (отримано судом 02.05.2019). Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 07.05.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 29.05.2019; відповідачу - заперечень до 06.06.2019.

Позов обґрунтований наступним:

- 05.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белів" укладено договір поставки товару № 1;

- відповідно до видаткових накладних № РН-0000685 від 11.12.2018, № РН-0000005 від 10.01.2019 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 55342,83 грн;

- відповідачем своєчасно та в повному обсязі зобов`язання з оплати прийнятого товару не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Судом здійснено пошук в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що 20.06.2019 адреса місцезнаходження відповдіача змінена на: 50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 67. Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду. Отже, суд розглядає прийнятий позов та змінює адресу відповідача на актуальну.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач повідомлявся про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами суду, що надсилались на адресу місцезнаходження відповідача та повернулись на адресу суду з відмітками за закінченням терміну зберігання (вх. № 16374/19 від 11.05.2019, вх. № 18161/19 від 21.05.2019).

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом було надіслано ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белів" (покупець) укладено договір поставки товару № 1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю кондитерські вироби за цінами, кількістю, найменуванням та в асортименті, погодженому сторонами, згідно заявок, рахунків-фактур, накладних (товар), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти його на умовах визначених цим договором.

Кількість, асортимент, ціна товару узгоджуються сторонами та відображаються в накладних на товар (п. 1.4. договору).

Поставка товару здійснюється на умовах: DAP (Інкотермс 2010), склад покупця: Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, б. 55. Датою отримання товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній. Прийом-передача, претензії по кількості і якості товару здійснюється згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції за кількістю і за якістю (№ П-6, П-7) (п.п. 3.1., 3.6., 3.7. договору).

Оплату за кожну замовлену партію товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику протягом 21 дня на підставі рахунку-фактури. Всі грошові надходження на розрахунковий рахунок постачальника від покупця в період між відвантаженнями враховуються в порядку їх надходження, погашаючи заборгованість по всіх накладних послідовно по датах відвантаження товару (п.п. 4.3., 4.4. договору).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № РН-0000685 від 11.12.2018, № РН-0000005 від 10.01.2019 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 55342,83 грн (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи). Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками. Крім того, позивачем надано відповідні товарно-транспортні накладні з підписами та печатками сторін.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, комплектності товару тощо.

Документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується оплата відповідачем товару лише на суму 250,00 грн з призначенням платежу оплата за кондитерські вироби зг. накладної № 05 від 10.01.2019 .

Позивач у позовній заяві зазначає, що покупцем частково повернуто товар, водночас, доказів такого повернення суду не надано.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, доказів повної оплати товару або контррозрахунку суми боргу не скористався, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 58 від 11.03.2019 про сплату заборгованості (докази надсилання містяться в матеріалах справи), водночас, остання залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що з урахуванням повернення товару та оплати у сумі 250,00 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений відповідно до видаткових накладних № РН-0000685 від 11.12.2018, № РН-0000005 від 10.01.2019, складає 18754,42 грн.

Оскільки вказана сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідач доказів оплати боргу або повернення товару не надав, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 18754,42 грн боргу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1561,46 грн пені, 8301,43 грн штрафу, 130,02 грн 3% річних, 217,27 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За прострочення в оплаті товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яких сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України. У випадку прострочення покупцем оплати товару на строк більше 10 календарних днів, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити останньому штраф у розмірі 15% від суми простроченого грошового зобов`язання (п.п. 7.1., 7.2. договору).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції, надані позивачем, встановив, що останні є арифметично вірними, складеними відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, виходячи з чого, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1561,46 грн пені, 130,02 грн 3% річних, 217,27 грн втрат від інфляції підлягають задоволенню повністю у заявлених сумах.

Щодо розрахунку штрафу, то суд зазначає, що він виконаний неправильно. Позивачем розраховано штраф на заборгованість по видатковій накладній № РН-0000685 від 11.12.2018 виходячи із суми заборгованості 49350,62 грн. Водночас, з тексту позовної заяви вбачається, що внаслідок часткового повернення товару відповідачем, що відбулось до настання граничного строку оплати, заборгованість за вказаною накладною зменшилась, а прострочення на строк більше 10 календарних днів, як то передбачено п. 7.2. договору, допущено із суми 13012,31 грн. Отже, судом здійснено власний розрахунок штрафу, за яким, сума штрафу за прострочення оплати товару, поставленого відповідно до накладної № РН-0000685 від 11.12.2018, складає 1951,85 грн.

Штраф по видатковій накладній № РН-0000005 від 10.01.2019 розраховано позивачем правильно у сумі 898,83 грн. Отже, вимога про стягнення з відповідача штрафу, підлягає задоволенню частково в сумі 2850,68 грн .

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, позаяк сплачений судовий збір є мінімальним для такої категорії спорів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белів" (50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 67, код ЄДРПОУ 41312882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Інвест" (25014, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Мурманська, буд. 31 В, код ЄДРПОУ 30386978) 18754,42 грн боргу, 1561,46 грн пені, 130,02 грн 3% річних, 217,27 грн втрат від інфляції, 2850,68 грн штрафу, а також 1921,00 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз