Ухвала

від 16.07.2019 по справі 922/2194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

16.07.2019м. ХарківСправа № 922/2194/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

без повідомлення (виклику) заявника та боржника

розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 1191,68 грн.

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Березинська, будинок 24-А, ідентифікаційний код 37068787) боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТЕЧНА МЕРЕЖА "СЕБ-ФАРМ" (61153, Харківська обл., місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 32/186, ідентифікаційний код 38631172)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (заявник) звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕЧНА МЕРЕЖА "СЕБ-ФАРМ" заборгованості за договором поставки №11-Х від 02.02.2016р., укладеного між заявником та боржником у розмірі 1 191,68 грн. Також, заявник просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 192,10 грн.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачу судового наказу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб громадян України), вказівку на статус фізичної особи підприємця (для фізичних осіб підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Як вбачається із поданої заяви заявником зазначено боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТЕЧНА МЕРЕЖА "СЕБ-ФАРМ" та вказано його місцезнаходження: 61057, місто Харків, вул. Громадянська, буд. 25.

Проте, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо місцезнаходження юридичної особи - боржника: АДРЕСА_1 . Отже, заявником у поданій заяві не вірно вказано адресу боржника, а тому заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); місцезнаходження юридичної особи.

Ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Зважаючи на те, що заяву про видачу судового наказу подано до суду заявником з порушенням вимог статті 150 ГПК України, у суду виникають підстави для відмови у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕЧНА МЕРЕЖА "СЕБ-ФАРМ" заборгованості у сумі 1191,68 грн. на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до ч.2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись п.1 ч.1 ст.152, ст.153, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕЧНА МЕРЕЖА "СЕБ-ФАРМ" заборгованості у сумі 1191,68 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повний текст ухвали підписано та складено 16.07.2019.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.

Суддя І. О. Чистякова