Ухвала

від 12.07.2019 по справі 160/4870/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

12 липня 2019 р.Справа №160/4870/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Віер Мінералз Україна про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віер Мінералз Україна до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віер Мінералз Україна звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову №ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 25.04.2019р. у розмірі 250380грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2019р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду із призначенням підготовчого засідання.

12.07.2019р. від представника позивача до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 24.04.2019 року про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю ВІЕР МІНЕРАЛЗ УКРАЇНА у розмірі 250 380,00 гривень.

Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що оскаржуваною постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 24.04.2019 року про накладення штрафу до позивача застосовано штраф в розмірі 250380 грн., яку відповідач направив на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та 03 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59455381 з примусового виконання цієї постанови. Враховуючи, що оскарження постанови відповідача не зупиняє її виконання, а для відновлення наслідків, до яких призведе звернення цієї постанови до примусового виконання, буде необхідно докласти значних сил та витрат, позивач просить вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За положеннями ч. 1 та ч. 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви представника позивача за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи викладені у заяві представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.

Порядок розгляду питання про забезпечення адміністративного позову та способи його забезпечення врегульовані статтями 150 та 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні клопотання про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкти владних повноважень приймають рішення та діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

За правилами ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до положень до постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006р. - в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови пленуму Вищого адміністративного Суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р. при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

В межах даного судового провадження позивач оспорює правомірність винесення постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 24.04.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 250380грн.

Пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013р., визначено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Так, із поданих заявником матеріалів вбачається, що на виконанні у Центральному ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в рамках виконавчого провадження ВП №59455381 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 24.04.2019 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що наразі постанова №ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 24.04.2019 року, правомірність якої є предметом спору за даним позовом в рамках адміністративної справи №160/4870/19, передана для примусового виконання та державний виконавець вчиняє дії щодо примусового виконання зазначеної постанови.

Згідно із ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

В свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.

Згідно із приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Також, судом приймається до уваги і те, що ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем оспорюваної постанови у судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оспорюваною постановою (виконавчим докуменом) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.

Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі Бендерський проти України , в якому Високий Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, відповідно до наведених правових норм, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірної постанови про накладення штрафу є належним та достатнім засобом для забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Віер Мінералз Україна , що унеможливить здійснення органами державної виконавчої служби заходів примусового виконання рішень в силу прямої вказівки закону.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим заява представника позивача про забезпечення позову - підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 166, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Віер Мінералз Україна про забезпечення позову, - задовольнити.

Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 25.04.2019р. до набрання законної сили рішенням у справі №160/4870/19.

Відповідно до п.5,6 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Віер Мінералз Україна (адреса: 49054, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Благоєва, 31-Б, ЄДРПОУ 37274291).

Відповідач: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (адреса: 49107, м.Дніпро, вул.Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766).

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити учасникам справи, що в силу вимог частини восьмої статті 154 КАС України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 293 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова