Постанова

від 11.07.2019 по справі 1540/4973/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4973/18 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Перевозчикова Є.О.;

представника відповідача - Поперечного О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАВІТРЕК на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАВІТРЕК до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю НАВІТРЕК (далі - ТОВ НАВІТРЕК ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 року №0036181415 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 215 119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 53 780 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій є безпідставним та таким, що порушує принцип персональної відповідальності, відповідно до якого, суб`єкт господарювання не може відповідати за дії своїх контрагентів.

ТОВ НАВІТРЕК наполягає на тому, що ними не було допущено порушень вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за рахунок господарських операцій з його контрагентами, позаяк господарські операції є реальними, що підтверджується первинною документацією.

Позивач вважав, що контролюючим органом не наведено фактів, які б безспірно підтверджували його недобросовісність як платника податків та свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності контрагентів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з декілька підстав. Перша підстава - це відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, в обсягах задекларованих показників.

Друга підстава, наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва за обвинувальним актом у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, який в період 2015-2016 років, переслідуючи корисливий мотив, організував створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності на ім`я осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність, достовірно знаючи про те, що створені та придбані суб`єкти підприємницької діяльності будуть використані реальними суб`єктами господарювання для незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків підконтрольних йому підприємств.

Як зазначив суд, даним судовим вироком встановлено, що п`ять, із зазначених ТОВ НАВІТРЕК контрагентів, причасні у створенні фіктивних підприємств.

Тому, на думку суду, факт наявності у позивача податкових, видаткових накладних та інших документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо персональної відповідальності, оскільки, останнім, не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками.

До того ж, не були прийняті судом до уваги доводи товариства про подальше використання у господарській діяльності отриманих товарів та послуг від контрагентів та зазначено, що наявність укладених договорів з Національним банком України, Державним підприємством Національна енергетична компанія УКРЕНЕРГО , ВАТ Автомагістраль-Юг можливо розцінювати лише як наміри сторін, оскільки будь-які докази підтверджуючі виконання вищевказаних договорів - відсутні (акти виконаних робіт, банківські виписки, тощо).

ТОВ НАВІТРЕК , не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, оскаржило його, зазначаючи, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд визнав встановленими є недоведеними, присутня невідповідність висновків обставинам справи, а також судом неправильно застосовані норми матеріального права. Вважає, що недотримання судом, при прийнятті рішення, наведених критеріїв свідчить про наявність підстав для його скасування та для прийняття нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що порушення ТОВ НАВІТРЕК вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України побудовані лише на податковій інформації, яка стосується його контрагентів. Інших доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій контролюючим органом не надано.

Аргументуючи доводи, що у рішенні суду присутні висновки, які не відповідають обставинам справи, апелянт вказує на наступне.

Так, підвергаючи сумніву господарські операції, суд зауважував на відсутність первинної документації, яка не передбачалась договором, зазначаючи про те, що надані контрагентом послуги не відповідають видам його діяльності, суд не звертав увагу на відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Далі, на користь своє позиції апелянт, вказує, що контролюючий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, що зазначені в первинних документах, не зазначав про їх невідповідність вимогам податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду щодо преюдиціальності вироку, товариство, основуючись на позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 03.03.2016 року (справа №5-347 кс15), відзначило про неприпустимість встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження.

Вважає, що преюдиціальне значення вироку, на відміну від судових рішень, ухвалених у господарській, цивільній або адміністративній справі, обмежуються лише питанням чи мали місце ті чи інші кримінально карані дії (бездіяльність) та чи вчинені вони конкретною особою.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області зазначає про необґрунтованість її доводів та просить залишити її без задоволення.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Окрім того, представником ТОВ НАВІТРЕК до суду апеляційної інстанції надана первинна документація про використання у господарській діяльності отриманих від контрагентів товарів та послуг.

Своє клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів, апелянт обґрунтовує тим, що вони досліджувались посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області при проведенні перевірки, але не отримали будь-якої правової оцінки.

До того ж, на обґрунтування доцільності приєднання вказаних доказів, наголосив, що суд першої інстанції, не приймаючи до уваги його доводи про декларування податкових зобов`язань у зв`язку з наданням послуг іншим суб`єктам господарювання, з використанням товарів та послуг, отриманих за спірними господарськими операціями, заявив, що це лише наміри, які нічім не підтверджені.

Представник ГУ ДФС в Одеській області заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Наполягав, що головною підставою для визнання правочинів позивача такими, що не призвели до настання правових наслідків є наявна податкова інформація щодо його контрагентів, а також наявність вироку, де мова йдеться, у тому числі і щодо постачальників позивача, які погодилися на створення фіктивних підприємств.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи свідчать про таке.

13 серпня 2012 року відбулася реєстрація юридичної особи - ТОВ НАВІТРЕК . Даний суб`єкт господарювання перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та є платником податку на додану вартість (т.1, а.с.27-28, 30).

Основним видом діяльності товариства, згідно КВЕД є комп`ютерне програмування.

12.06.2018 року ГУ ДФС в Одеській області направило на адресу позивача запит щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ Комівояжер груп , оскільки показники за даними операціями вплинули на зміст декларації з ПДВ та Декларації з податку на прибуток за 2015 рік (т.2, а.с.220).

У відповідь ТОВ НАВІТРЕК листом від 26.06.2018 р. зазначило, що аналогічний запит воно вже отримувало 16.10.2015 р. і надало, 29.10.2015 р., відповідні пояснення та підтверджуючи документи, зміст яких задовольнив запитувача інформації (т.2, а.с.219).

04.07.2018 р. начальник управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області звернувся з доповідною запискою до начальника ГУ ДФС в Одеській області, де зазначив, що на його запит від 12.06.2018 р. щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ Комівояжер груп , ТОВ НАВІТРЕК , листом від 26.06.2018 р., відмовилося надати, у зв`язку з чим, неможливо зробити висновки щодо використання отриманих товарів у його господарській діяльності. На підставі наведеного, просив надати дозвіл на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НАВІТРЕК з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та з податку на доданку вартість за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (т.2, а.с.229).

25.07.2018 року був прийнятий наказ ГУ ДФС в Одеській області №5313 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НАВІТРЕК з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та з податку на доданку вартість за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (т.2, а.с.215-218).

Підставою для проведення перевірки, зазначено п.78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Вказана норма надає підстави для проведення перевірки у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Запити про надання документів та пояснень про підтвердження господарських операцій з контрагентами ТОВ АРК ТЕК , ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД були надані платникові податків, вже після початку перевірки (т.2, а.с.226-229).

31.07.2018 року особами, що здійснювали перевірку був складений акт про відмову директора ТОВ НАВІТРЕК , в процесі проведення документальної позапланової виїзної перевірки, надати письмові пояснення та перелік документів щодо встановлених перевіркою порушень (т.1, а.с.84).

Засвідчено у цьому акті, що не надано договори відступлення права вимоги по ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН , ТОВ АРК ТЕК . Також не надані договори, акти, видаткові накладні від постачальників: ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД .

За наслідками проведення перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №622/15-32-14-15-38350582 від 07.08.2018 року (т.1, а.с.31-81).

В акті викладено висновки про порушення позивачем п.44.1 ст .44, п.187.1 ст. 187, п. 198.1, пп. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за період з 01.07.2015 року по 31.12.2017 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 228 960 грн.

23 серпня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0036181415 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням 215 119 грн. та штрафними фінансовими санкціями 53 780 грн (т.1, а.с.98-99).

Підставами для висновків про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами: ТОВ АРК ТЕК , ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД не мали реального характеру, а надані до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначеного позивачем податкового кредиту, стала наявна податкова інформація по постачальникам та наявність вироку, де мова йде про керівників ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , які погодилися на пропозицію очолити фіктивне підприємство.

Досліджуючи питання правильності юридичної кваліфікації судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи, та поєднуючи це з доводами апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції у судовому рішенні вірно зазначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Аналогічно, судом правильно зазначені матеріальні норми права, що регулюють формування податкового кредиту і про які зазначав контролюючий орган, звинувачуючи платника податків у його завищенні.

Так, слід звернутися до приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, які унормовують, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 187 Податкового кодексу України визначає дату виникнення податкових зобов`язань та встановлює, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, у тому числі, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що у контролюючого органу не було підстав для проведення позапланової перевірки ТОВ НАВІТРЕК за підставою, викладеною в п.78.1.4. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Наведені фактичні обставини свідчать, що у платника податків не запитувались письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ АРК ТЕК , ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД .

Водночас питання щодо документального підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Комівояжер груп не досліджувалось контролюючим органом, предметом податкової перевірки були господарські взаємовідносини саме з переліченими постачальниками послуг.

Проте, враховуючи, що платник податків не оскаржив наказ про проведення позапланової перевірки, допустив контролюючий орган до перевірки, варто розглядати рішення суб`єкта владних повноважень, що прийняті за результатами перевірочного заходу.

Суд першої інстанції, проаналізувавши договори позивача, де він виступав Замовником послуг, дійшов наступних висновків.

Виконання договорів поставки, укладених ТОВ НАВІТРЕК як Замовником з Постачальниками ТОВ СТЕПН ЛТД №15/0107-1 від 01.07.2015 року, ТОВ АРТ СВІТ СТАР №1201 від 01.12.2015 року, ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД №01010/16-01 від 02.10.2017 року, підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, картками рахунків; платіжними доручення (т.1, а.с.105-118, т.2, а.с.53-64, т.2, а.с.68-72, т.2, а.с.76-89, т.2, а.с.94-114, 163-165).

Проте, як зауважив суд, документи на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні), супровідні документи, що посвідчують якість та комплектність товару (технічні паспорти, сертифікати, посвідчення якості, тощо), гарантійні документи - відсутні.

Понад те, суд підкреслив, позивачем, на підтвердження умов виконання договору з ТОВ СТЕПН ЛТД №15/0107-1 від 01.07.2015 року до перевірки не надано жодних первинних бухгалтерських документів.

Апелянт, не погоджуючись з даними зауваженнями суду, зазначив, що вся первинна документація була надана посадовим особам контролюючого органу, що підтверджується додатком 4 до акта перевірки, де зазначено, що договори, видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт використовувалися при проведенні перевірки вибірковим порядком.

Окрім того, за його ствердженням, зазначені документи були надані до суду першої інстанції і останній, повинен був надати їм правову оцінку та не позбавляти платника податків права на доведення правомірності формування податкового кредиту.

Вважаючи помилковими судження суду щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару, апелянт пояснив, що наявність технічних паспортів, сертифікатів посвідчення якості на товар, не була передбачена договором поставки. Що стосується відсутності документів на транспортування товару, то відповідно до п.4.5. договору №15/0107-1 від 01.07.2015 року, товар постачався Постачальником на склад Замовника за адресою: м. Одеса, вул. М Жукова 195, офіс №202.

На думку суду апеляційної інстанції, вказані пояснення платника податків та докази, на їх підтвердження, є слушними та дають підстави для висновку про правильне відображення в бухгалтерському обліку податкового кредиту позивача.

Суд першої інстанції, також звернув увагу, що рахунок на оплату №2609-7 від 26.09.2017 року та видаткова накладна №2609-7, виписані Постачальником ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД містять в собі покликання на договір №51517 від 15.05.2017 року, копію якого суду не надано (т.1, а.с.107-108).

Суд апеляційної інстанції, погоджується з відсутністю в матеріалах справи даного договору, але звертає увагу, що наявні інші первинні бухгалтерські документи, а саме оборотно-сальдові відомості, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, картки рахунків, платіжні доручення, з яких вбачається ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД продало ТОВ НАВІТРЕК корпус металевий замовлений та перетворювач, на загальну суму 48855,45 грн., з них ПДВ 9 771,09 грн. На думку суду, наявність вказаних первинних документів, свідчить, що правочин між сторонами відбувся та призвів до відповідних правових наслідків.

Підставами для висновку, що позивач не може декларувати податковий кредит за договором №7317 від 11.07.2017 року, згідно з яким ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД надавало йому послуги з програмування, пусконалагодження зібраних друкованих плат, монтажу друкованої плати в корпус, суд першої інстанції вважав відсутність підтверджень замовлень на такий монтаж та пусконалагодження, відсутність даних про розміщення працівників контрагента для проживання, кількість днів їх перебування, звіту виконаних робіт (т.1, а.с.100-101).

Є обґрунтованим зауваження апелянта, що наведений договір на надання послуг не встановлював обов`язку Замовника займатися розміщенням працівників Виконавця, а тому, відповідно, відсутні первинні документи з цього приводу та декларування витрат.

Поряд з викладеним, колегія суддів бажає також звернути увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні у період серпня - жовтня 2017 року.

Водночас із 1 липня 2017 року набрали чинності зміни, унесені до п. 201.10 Податкового кодексу України, відповідно до яких: податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Тобто цими змінами визначено єдину формальну підставу для формування платником ПДВ - покупцем податкового кредиту - факт реєстрації продавцем податкової накладної в ЄРПН.

Згідно з новими положеннями податкового законодавства ризиковані операції мають виявлятися та призупинятися саме на етапі реєстрації податкової накладної, тоді як безризикові операції мають проходити реєстрацію без яких-небудь ускладнень. У разі призупинення реєстрації платник податків-постачальник має право подати до податкового органу документи, що підтверджують операцію (її реальність тощо), у зв`язку з якою складено податкову накладну.

Розглядаючи, укладені ТОВ НАВІТРЕК договори аутсорсингу (перевезення та розміщення співробітників у готелях) з контрагентами ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ АКР-ТЕК , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , суд відзначив про недостатність первинної документації для того, щоб вважати проведені операції реальними (т.1 а.с.167-169, 184-186, 227-229, т.2 а.с.147-149).

Так, суд вважав, що надання позивачем до перевірки оборотно-сальдових відомостей, податкових накладних, копій актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копій рахунків на оплату, карток рахунків, копій платіжних доручень, без додаткового надання наказів на відрядження працівників ТОВ НАВІТРЕК , подорожніх листів, замовлень (заявок) на перевезення, рахунків з готелів, підтвердження обліку робочого часу водіїв, витрат і списання палива, свідчить про відсутність реального виконання наведених послуг (т.1, а.с.159-166,178-183, 188-194, т.2, а.с.144-146).

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами суду та бажає зазначити, що наявність заповнення таких документів не передбачено умовами укладених договорів, адже в останніх зазначено, що складені та підписані сторонами акти, які фіксують від наданої послуги та її вартість, є підтвердженням виконаної роботи.

Як правильно зазначив апелянт, ТОВ НАВІТРЕК є замовником послуг, а тому не зобов`язаний вести облік робочого часу водіїв, витрат і списання палива, замість контрагента, який таку послугу надає.

Матеріали справи свідчать про отримання позивачем як Замовником бухгалтерських послуг від ТОВ СТРУМ КОНТАКТ та від ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН (т.1 а.с.170-171, 221-226).

На підтвердження реальності господарських операцій за договорами отримання бухгалтерських послуг, позивач представив до перевірки оборотно-сальдові відомості, копії карток рахунків, копії податкових накладних, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії рахунків за оплату (т.1, а.с.188-211, 155-159, 203-208, 236-238).

Висновок суду першої інстанції про відсутність за даними операціями факту придбання послуг, побудований на податковій інформації про даних контрагентів, у яких основний вид діяльності не пов`язаний з видом наданих послуг.

Втім, як правильно зауважив апелянт, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, міститься і інша інформація щодо діяльності вказаних контрагентів, а саме - надання фінансових послуг, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування.

На підтвердження виконання договорів з просування сайту ТОВ НАВІТРЕК у мережі Інтернет із Виконавцями - ТОВ СТРУМ КОНТАКТ та ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН був наданий наступний пакет документів: оборотно-сальдові відомості, копії карток рахунків, копії податкових накладних, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії рахунків за оплату (т.1, а.с.172-174, 230-233), (т.1, а.с.188-211, 248-250, 150-154).

Суд першої інстанції дослідивши дані документи, дійшов висновку про відсутність факту придбання послуг, оскільки платником податків не надано жодних роздруківок з історії просування сайту, звітів з просування сайту у пошукових системах або звітів виконаних робіт контрагентів.

Аналогічні претензії були висловлені судом щодо господарських операцій позивача з

ТОВ МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН (договір №0307 від 03.07.2015р., т.1, а.с.212-216) та ТОВ СТЕПН ЛТД (договір №15/0306-3 від 03.06.2015 року т.2, а.с.175-177), а саме: відсутність роздруківки запитів (замовлень), звітів обробки, тощо.

Апелянт, вважаючи такі зауваження суду безпідставними, вказує, що за приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зазначений перелік документів не є первинною бухгалтерською документацією.

Судом першої інстанції в судовому рішення був зроблений ретельний аналіз податкової інформації, що викладена в акті перевірки, по контрагентам позивача та було встановлено, що в останніх відсутні необхідні ресурси для надання відповідних послуг позивачу, у задекларованих обсягах.

До того ж, суд приділив увагу і наявному в матеріалах справи вироку суду, яким ОСОБА_1 переслідуючи корисливий мотив, розробив план особистого збагачення та організував створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності на ім`я осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність, достовірно знаючи про те, що створені та придбані суб`єкти підприємницької діяльності будуть використані реальними суб`єктами господарювання для незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків підконтрольних йому підприємств. Документи використовувались для подальшого прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, конвертації грошових коштів та формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, по ніби то проведеним фінансово-господарським операціям. Суд наголосив, що у даному судовому вироку фігурують п`ять із зазначених ТОВ НАВІТРЕК контрагентів.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені фактичні обставини справи свідчать про відсутність придбання позивачем товарів та послуг, а тому відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проте, суд апеляційної інстанції дослідивши первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, дійшов протилежного висновку про реальність господарських операцій.

Перш за все, колегія суддів виходила з такого.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Дійсно, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Водночас правильність відображення в податковому обліку господарських операцій, відповідно до їх реального змісту, повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише ненаданням певних документів платником під час перевірки, недоцільністю проведення позивачем господарських операцій з його контрагентами, неможливістю з`ясувати умови та правила формування вартості наданих послуг.

Як зазначив Верховний Суд у своєму рішенні від 14.02.2019 р. у справі №804/1580/15 , суди не повинні обмежуватися дослідженням лише тих доказів, які були проаналізовані податковим органом під час проведення перевірки. Як платник податків, так і податковий орган, можуть надати суду інші докази, що стосуються правомірності формування платником податків податкового кредиту. Причини неподання чи відсутності відповідних доказів під час проведення перевірки повинні оцінюватися судами з урахуванням усіх обставин справи.

Суд апеляційної інстанції, звертав увагу на позицію контролюючого органу про ненадання позивачем до перевірки первинної документації щодо Постачальників ТОВ УКРЛАЙФ , ЛТД ТОВ ДЕКТРЕЙЛ ЛТД , ТОВ СТЕПН ЛТД та про незгоду з таким висловленням платника податків.

З метою усунення вказаних суперечностей, колегія суддів дослідила матеріали справи та встановила, що запит про надання документів та письмових пояснень щодо перелічених вище контрагентів, платник податків отримав в останній день проведення перевірки, а саме: 31.07.2018 р. о 14 год. 20 хв. (т.2 а.с.228) і в той же день, щодо нього, був складений акт про відмову в їх наданні (т.1 а.с.84).

Проте, варто зауважити, що вид перевірки, що проводився був позаплановий, який встановлює чіткі критерії для проведення такого заходу, у тому числі і строк для надання платником податків копій документів та пояснень на обов`язковий письмовий запит, а саме: 15 робочих днів.

Отже, враховуючи порушення контролюючим органом процедури витребування копій документів, не можна вважати, що вони були відсутні у платника податків на момент проведення перевірки.

Далі, слід звернути увагу, що суд першої інстанції, досліджуючи податкову інформацію щодо наявності у Постачальників необхідних ресурсів для надання відповідних послуг, залишив поза увагою, що суб`єкт господарювання не зобов`язаний виконувати роботи чи послуги власними силами, оскільки для таких цілей існують інститути підряду і субпідряду. Разом з тим, податкова інформація, яка була отримана з інформаційної системи Архів податкової звітності такі обставини не містила.

До того ж, слід звернути увагу на позицію Верховного Суду, що викладена у рішенні від 14.02.2019 р. (справа №804/1580/15) про те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість, на підставі наявних документів, зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно звинувачував платника податків, що за проведеними господарськими операціями, крім документів, що містять відомості про господарську операцію, він повинен був складати і інші додаткові документи, що не передбачені для даного виду послуг.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був надати правову оцінку доводам позивача про використання, в подальшому, наданих послуг та товарів у своїй господарській діяльності, зокрема, надання послуг на адресу: ПАТ Київобленерго , ДП Національна енергетична компанія Укренерго , Національний банк України, ТОВ Автомагістраль - Південь . Отже, надавши послуги наведеним суб`єктам господарювання позивач задекларував податкові зобов`язання та сплатив відповідний податок.

Окремо слід зосередити увагу на змісті вироку суду, яким була затверджена угода про визнання винуватості ОСОБА_1 за ст. ст. 27 ч.3, 28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 за ст. ст. 28. ч. 2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного вироку слідує, що вказані особи підшукували малозабезпечених та соціально незахищених громадян та пропонували їм, за винагороду, зареєструвати або перереєструвати на своє ім`я підприємство для ведення фіктивного підприємництва.

У цьому вироку фігурують директора: ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , тобто всього чотири, а не п`ять як зазначено судом першої інстанції.

Із вироку випливає, що ОСОБА_1 пропонував особам зареєструвати на своє ім`я перелічені вище підприємства, а ОСОБА_2 за допомогою ключа доступу до системи дистанційного обслуговування розрахункових рахунків, розпоряджалася банківськими рахунками.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України в Україні діє презумпція невинуватості.

Наведеним вироком директора ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ АРТ СВІТ СТАР не були притягнуті до кримінальної відповідальності, не визнані винними та не засуджені за фіктивне підприємництво.

Із вироку суду не вбачається, що вказані особи допитувалися в ході досудового або судового слідства, висловлювали своє відношення до пред`явленого обвинувачення.

Частини 4 та 6 КАС України встановлюють, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Натомість вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Резюмуючи викладене, логічним висновком має бути судження про те, що суд не може вважати встановленими обставини, що містяться у вироку суду щодо керівників контрагентів позивача, які не були учасниками даного кримінального провадження і щодо яких не був постановлений вирок.

Указаним вироком не встановлено фіктивності господарської діяльності юридичних осіб ТОВ СТЕПН ЛТД , ТОВ УКРЛАЙФ ЛТД , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ АРТ СВІТ СТАР та фіктивності господарських операцій даних підприємств з позивачем.

Отож, слушно зауважити, що вказаний вирок не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи та повинен оцінюватись в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наявними доказами.

Інші наявні докази свідчать про те, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: за наявності зареєстрованих, його Постачальниками, в ЄРПН податкових накладних.

Окрім того, присутні первинні документи, що фіксують господарські операції платника податків, відповідно до його статутної діяльності та свідчать, що останній мав намір отримати економічний ефект, використовуючи отримані товари та послуги в господарській діяльності.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково визнав обставини, які мають значення для правильного вирішення справи встановленими, адже вони не доведені належними та достовірними доказами.

За таких умов, відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Частина 1 ст.139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов ТОВ НАВІТРЕК підлягає задоволенню, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, при поданні позову та апеляційної скарги на загальну суму 10083,72 грн., підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАВІТРЕК - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НАВІТРЕК до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 року №0036181415, прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю НАВІТРЕК грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 215 119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 53 780 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39398646) 10083 (десять тисяч вісімдесят три) грн. 72 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю НАВІТРЕК (код за ЄДРПОУ 38350582), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 16.07.2019 року.