Ухвала

від 30.05.2019 по справі 335/3986/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3986/19 1-кс/335/2670/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна, подане у кримінальному провадженні № 12019080060000760, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_4 , в рамках розслідування кримінального провадження за № 12019080060000760, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080060000760 від 02.04.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

З 2009 року до 19.02.2019 року гр. ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), проживав у цивільному шлюбі із гр. ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). За період вказаного спільного проживання ОСОБА_6 з рахунок самостійно зароблених коштів було придбано об`єкти нерухомого майна, які за спільною їх згодою були зареєстровані на ОСОБА_7 .

Проте, з початку 2019 року ОСОБА_7 почала підтримувати близькі стосунки із гр. ОСОБА_8 , який разом із іншими невстановленими у ході слідства особами під час службових відряджень ОСОБА_6 регулярно перебували разом із нею, спільно зловживали алкогольними напоями, у тому числі - і в будинку, де спільно мешкали ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , та у присутності їх малолітнього сина ОСОБА_9 . При цьому вказані особи регулярно брали у ОСОБА_5 значні суми грошових коштів під різними приводами, просили надати у забезпечення своїх боргових зобов`язань зареєстровані за ОСОБА_5 транспортні засоби.

19.02.2019 року ОСОБА_5 разом із ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_6 про той факт, що ОСОБА_5 не буде в подальшому проживати із ОСОБА_6 у цивільному шлюбі і тому він не має прав на майно, яке було спільно нажито ними під час проживання у цивільному шлюбі, у тому числі - на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , у який було придбано за кошти ОСОБА_6 , і в якому вони спільно проживали з 2013 року.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_8 на протязі вже тривалого часу регулярно веде діяльність, спрямовану на те, щоб запевнити ОСОБА_5 у необхідності розірвання із ОСОБА_6 відносин та спільного проживання із ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_8 перебуває у цивільному шлюбі із іншою жінкою, із якою у нього є спільна дитина (цю інформацію він сам надав під час допиту в якості свідка у кримінальному проваджені № 12019080230000232), не має постійних офіційних джерел прибутків, а натомість регулярно має боргові зобов`язання перед різними особами.

Зважаючи на викладене, слідчий вважає, що безпосереднім предметом вчинення даного кримінального правопорушення, що відповідно до Особливої частини Кримінального кодексу України є злочином проти власності, є об`єкти нерухомого майна набуті ОСОБА_5 , під час цивільного шлюбу із ОСОБА_6 .

Згідно інформації, отриманої в ході досудового розслідування, органом досудового розслідування було встановлено, що за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку 5324255108:08:003:0048, земельну ділянку 5324255108:08:003:0047, земельну ділянку 5324255108:08:003:0028, майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 . 100; 1/2 частини нежитлового приміщення, літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . 51, прим. 155; 1/2 частина квартири АДРЕСА_5 , земельну ділянку 2322181600:02:002:0492, житловий будинок за адресою АДРЕСА_6 ; 1/2 частини приміщення за адресою: АДРЕСА_7 . 15, прим. 1, 2; будівлю котельні за адресою: АДРЕСА_8 .

Посилаючись на те, що вказані об`єкти нерухомого майна є безпосередніми предметами незаконного посягання у даному кримінальному правопорушенні, з метою виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК України та для запобігання можливості незаконного відчудження майна щодо якого наявний спір про права власності, враховуючи, що незастосування арешту на майно може призвести до вчинення кримінального правопорушення та настання його негативних суспільно-небезпечних наслідків, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна третім особам, слідчий просив накласти арешт на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У судове засідання представник Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області та представник Запорізької місцевої прокуратури № 2 не з`явивилися, про розгляд клопотання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяви або клопотання не подано.

Слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду клопотання, визнано можливим його розгляд у відсутність представника Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області та представника Запорізької місцевої прокуратури № 2. При цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст.22,26,306 КПК України.

Вивчивши клопотання, письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 170 КПК Українипередбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної нормиКПК Україниузгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Разом з тим, матеріалами клопотання, що надані в розпорядження слідчого судді не підтверджено та органом досудового розслідування під час розгляду клопотання не доведено, що майно, мова про яке йдеться в клопотанні, містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та необхідності у застосуванні заходу забезпечення як арешт майна.

За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Отже, відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, орган досудового розслідування не довів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2019 року задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову до подання позовної заяви, заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відносно певного майна, в тому числі майна, що є розглядом вказаного клопотання, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_9 .

Таким чином, керуючись ст.ст.2,107,131,132,171-173,309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1