Рішення

від 16.07.2019 по справі 711/1126/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1126/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.,

за участю секретаря Мелещенко О.В.,

адвокатів Дмитрик С.В., Гончар С.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія Капітал до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ТОВ Будівельна Гільдія Капітал звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Свої позовні вимоги мотивує тим, що наказом ТОВ Будівельна Гільдія Капітал № 16-к від 21.10.2013 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду - торгового представника. 01.01.2016 між ТОВ Будівельна Гільдія Капітал та ОСОБА_1 був укладений договір № 10 про надання безвідсоткової позики на придбання ноутбуку. Згідно п. 3 Договору розмір позики складає 7 485, 00 грн. Відповідно до п. 7 Договору позика підлягала поверненню шляхом щомісячного утримання із заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 1070 грн. Згідно п. 10 Договору у випадку звільнення Позичальника з роботи (з ініціативи адміністрації чи за власним бажанням Позичальника) - тобто у випадку припинення трудових правовідносин між Позичальником та Позикодавцем до моменту повернення всієї суми позики, наданої Позичальникові відповідно до цього Договору, сума неповерненого залишку підлягає обов`язковому поверненню Позичальником негайно, шляхом внесення залишку суми грошових коштів в касу Позикодавця. Крім того, пунктом 13 Договору передбачено, що у разі припинення трудового договору до повернення всієї суми позики, Позичальник повинен повернути Позикодавцеві залишок коштів у відповідності до п.п. 9, 10 даного Договору, а у разі прострочення строку повернення коштів визначеного п.п. 9, 10 цього Договору, Позичальник сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної місячної оплати від загальної суми неповернутих вчасно коштів за кожен день прострочення, якщо пеня не виплачена на протязі 3 днів - ноутбук переходить автоматично у власність Позикодавця, при цьому, виплачені кошти Позичальника поверненню не підлягають. В позовній заяві також зазначено, що наказом ТОВ Будівельна Гільдія Капітал № 7-к від 29.06.2016 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням. Між тим, станом на 05.02.2019 заборгованість ОСОБА_1 по договору позики № 10 від 01.01.2016 у повному обсязі не погашена і становить 1153,59 грн. Таким чином, ОСОБА_1 умови договору позики № 10 від 01.01.2016 не виконав, а тому, сума позики, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за Договором становить - 1153,59 грн. та пеня, відповідно до п. 13 Договору - в розмірі подвійної місячної оплати від загальної суми неповернутих вчасно коштів за кожен день прострочення = (1070,00 грн. (місячна оплата) х 2) - 1153,59 (заборгованість) х 950 (кількість днів прострочення) = 937 089,5 грн. Проте, приймаючи до уваги положення ч. 3 ст. 551 ЦК України позивач добровільно зменшує розмір пені, який встановлений п. 13 Договору, встановивши її розмір у сумі - 100 000 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували.

19.03.2019, на виконання вимог ст. 278 ЦПК України, відповідачем ОСОБА_1 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки п. 10 та п. 13 Договору регламентують правовідносини сторін у випадку звільнення працівника (позичальника) раніше повернення усієї суми позики. Пункт 10 договору встановлює обов`язок позичальника повернути суму несплаченого залишку негайно шляхом внесення коштів в касу позикодавця, а п. 13 Договору підтверджує цей обов`язок позичальника та визначає подальший алгоритм розвитку правовідносин сторін в разі невиконання цього обов`язку.

Також зазначає, що метою договору є, власне, не передача грошових коштів у власність позичальника з метою використання їх на власний розсуд з обов`язком повернути таку ж суму коштів у визначений термін, а придбання ноутбука, який мав використовуватися в робочих цілях позичальником за весь період трудових відносин з позикодавцем (п. 2 Договору). Більше того, із положення п. 4 Договору вбачається, що сам позикодавець здійснює придбання вказаного ноутбуку, тобто, кошти позичальнику навіть не передаються, а скеровуються безпосередньо на придбання товару (який у власність позичальника, до того ж, одразу не переходить - лише після повної сплати позики, як зазначено у п. 15 Договору).

З наведеного вбачається, що по суті позикодавець власним коштом придбав засіб виробництва, передбачивши при цьому для працівника можливість стати власником цього засобу в разі повної виплати його вартості, але в разі невиплати його вартості у повному обсязі на момент звільнення працівника - залишити за собою і сам засіб виробництва, і вже сплачені працівником за нього кошти. Слід зазначити, що потреба у цьому засобі виробництва об`єктивно виникла, оскільки попередній ноутбук, яким він користувався в роботі, вийшов з ладу, а без персонального комп`ютера він не міг об`єктивно виконувати свої трудові функції. Придбати ноутбук самостійно в той час він не міг, а підприємство запропонувало такий вихід із ситуації. Проте, коли трудові відносини було припинено до закінчення виплати ноутбуку - він офіційно не вимагав від підприємства ані самого ноутбуку, ані коштів, еквівалентних більш як половини його вартості, що вираховувалися з моєї зарплати. Тобто, позикодавець досягнув мети договору (придбано засіб виробництва для працівника, засіб залишився у власності позикодавця як один із можливих варіантів виконання зобов`язання працівника-позичальника), отримав вигоду, оскільки, понад половину вартості ноутбуку працівник-позичальник погасив і ці кошти йому не повертаються.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені. Перебіг строку позовної давності у позивача розпочався на наступний день після його звільнення - 30.06.2016. Період, за який мала би бути сплачена пеня, згідно п. 13 Договору, становить 3 дні - після цього ноутбук автоматично перейшов у власність позикодавця. Тобто, по-перше, наявні ознаки припинення зобов`язання його виконанням (ст. 599 ЦК України), адже це є визначений договір спосіб виконання зобов`язання - погашення позики. А по-друге, якщо після виконання зобов`язання позивач мав з одних лише йому відомих причин претензії до відповідача, то мав би пред`явити їх протягом року - до 30.06.2017. Проте, позивач цього не здійснив, пропустивши строк позовної давності.

Таким чином, підставою для відмови у задоволенні позову є як припинення зобов`язання відповідача перед позивачем в силу його виконання, так і пропуск позивачем строку позовної давності.

29.03.2019 позивачем подано заяву про зміну предмету та підстав позову. Зокрема, позивач зазначає, що незважаючи на те, що у змісті договору № 10 від 01.01.2016 про надання безвідсоткової позики на придбання ноутбуку, який укладений між ТОВ Будівельна Гільдія Капітал та ОСОБА_1 , використовуються слова позика, по своїй суті він є змішаним і в переважній більшості у ньому викладено положення договору купівлі-продажу в кредит з розстроченням платежу. Таким чином, позивач остаточно просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за договором № 10 від 01.01.2016 у розмірі 1153, 59 грн., неустойку - 100 000 грн., а всього 101153, 59 грн.

19.04.2019 відповідачем подано відзив на заяву про зміну предмету та підстав позову у якому зазначив, що тепер позивач трактує договір про надання безпроцентної позики як змішаний, такий, що містить ознаки різних договорів, а найбільше - ознак купівлі-продажу в кредит з розстроченням платежу (ст. ст. 694, 695 ЦК України). Але зазначені норми не підходять для регулювання спірних правовідносин. Так, за змістом ч. 1 та ч. 4 ст. 694 ЦК України, у взаємозв`язку із ст. 655 ЦК України продаж товару в кредит передбачає передачу товару у власність покупця та проведення оплати з відстроченням або розстроченням платежу. Проте у договорі про надання безпроцентної позики зазначено, що куплений (позикодавцем) ноутбук знаходиться на території позикодавця до повернення позики (п. 14), а у власність позичальника перейде в момент повернення всіх коштів позики (п. 15).

Таким чином, вважає, що зобов`язання за договором про надання безпроцентної позики припинені з підстав, визначених у п. 13 Договору, за яким ноутбук залишився у власності підприємства, а йому не було повернуто сплачених раніше (утриманих із зарплати) коштів. Отже, навіть змінені позивачем підстави позову не змінюють суті справи: правовідносини сторін припинені, зобов`язання виконане. У задоволенні позову необхідно відмовити.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дмитрик С.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Вважає, що відповідач повинен оплатити борг за договором та забрати ком`ютер.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Гончар С.М. заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав, які викладені у відзиві на позов і у відзиві на заяву про зміну предмету та підстав позову. Крім того, просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп., оскільки, у зв`язку із безпідставним та надуманим позовом ТОВ Будівельна Гільдія Капітал відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 повністю підтримав доводи свого представника та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 01.01.2016 між ТОВ Будівельна Гільдія Капітал та ОСОБА_1 був укладений договір № 10 про надання безпроцентної позики (а.с. 6-7).

Умовами вказаного договору визначено, що цільовим призначенням позики є придбання ноутбука, який буде використовуватися в робочих цілях позичальником за весь період трудових правовідносин з позикодавцем. Розмір позики складає 7 485, 00 грн. Позика надається у безготівковому порядку, шляхом придбання ноутбука Позикодавцем (п.п. 2-4).

Крім того, відповідно до п.п. 6 Договору строк повернення позики складає 7 (сім) календарних місяців, починаючи з 10.12.2015. Позика підлягає поверненню шляхом щомісячного утримання із заробітної плати Позичальника шляхом внесення готівки у касу підприємства Позикодавці в розмірі 1070 грн. щомісячно (з 10.01.2016 по 10.07.2016).

Пунктом п. 10 Договору передбачено, що у випадку звільнення Позичальника з роботи (з ініціативи адміністрації чи за власним бажанням Позичальника) - тобто у випадку припинення трудових правовідносин між Позичальником та Позикодавцем - до моменту повернення всієї суми позики, наданої Позичальникові відповідно до цього Договору, сума неповерненого залишку підлягає обов`язковому поверненню Позичальником негайно, шляхом внесення залишку суми грошових коштів в касу Позикодавця.

До того ж, згідно з п.п. 13-15 Договору, у разі припинення трудового договору до повернення всієї суми позики, Позичальник повинен повернути Позикодавцеві залишок коштів у відповідності до п.п. 9, 10 даного Договору, а у разі прострочення строку повернення коштів визначеного п.п. 9, 10 цього Договору, Позичальник сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної місячної оплати від загальної суми неповернутих вчасно коштів за кожен день прострочення, якщо пеня не виплачена на протязі 3 днів - ноутбук переходить автоматично у власність Позикодавця, при цьому, виплачені кошти Позичальника поверненню не підлягають. Куплений ноутбук знаходиться на території Позикодавця до тих пір, поки Позичальником не будуть повернені кошти всії позики. Ноутбук перейде у власність Позичальника у той момент, коли будуть повернені Позикодавцеві всі кошти позики.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до наданої позивачем видаткової накладної № 961 від 16.12.2015 ТОВ Будівельна Гільдія Капітал придбало у ТОВ Хай-Тек Трейд ноутбук HP 250 (K9L10ES) за 7485, 00 грн.

Між тим, наказом ТОВ Будівельна Гільдія Капітал № 7-к від 29.06.2016 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Ноутбук HP 250 (K9L10ES) після звільнення ОСОБА_1 залишився на території позивача та перейшов у його власність.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Пунктом третім ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, судом встановлено, що в договорі № 10 від 01.01.2016 про надання безпроцентної позики є два пункти, які визначають механізм погашення позики в різних обставинах: 1) повернення позики під час дії трудових відносин між сторонами - п. 7 договору визначає порядок погашення позики, якщо трудові відносини тривають (щомісячне утримання із зарплати або шляхом внесення готівки у касу), тобто, з використанням одного із визначених способів - утримань із заробітної плати позикодавець отримував часткове повернення позики під час дії трудових відносин; 2) повернення залишку позики в разі припинення трудових відносин сторін - п. 13 договору визначає порядок погашення позики, якщо трудові відносини припинено (обов`язок позичальника повернути залишок коштів відповідно до п. 9, п. 10 договору, тобто внесення грошових коштів у касу підприємства).

При цьому для відповідача ОСОБА_1 за п. 13 договору була передбачена альтернатива - якщо він не повертає залишок позики та протягом 3-х днів не сплачує пеню - ноутбук автоматично переходить у власність позикодавця, а раніше сплачені кошти не повертаються.

Саме ця альтернатива і була застосована, оскільки, позикодавець власним коштом придбав засіб виробництва, передбачивши при цьому для працівника ( ОСОБА_1 ) можливість стати власником цього засобу в разі повної виплати його вартості, але в разі невиплати його вартості у повному обсязі на момент звільнення працівника - залишити за собою і сам засіб виробництва, і вже сплачені працівником за нього кошти.

Крім того, суд критично оцінює доводи позивача про те, що договір про надання безпроцентної позики містить ознаки купівлі-продажу в кредит з розстроченням платежу (ст. ст. 694, 695 ЦК України), оскільки, за змістом ч. 1 та ч. 4 ст. 694 ЦК України, у взаємозв`язку із ст. 655 ЦК України продаж товару в кредит передбачає передачу товару у власність покупця та проведення оплати з відстроченням або розстроченням платежу. Проте, у договорі про надання безпроцентної позики зазначено, що куплений (позикодавцем) ноутбук знаходиться на території позикодавця до повернення позики (п. 14), а у власність позичальника перейде в момент повернення всіх коштів позики (п. 15).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, оскільки, заявлені вимоги є необґрунтованими, так як, зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання безпроцентної позики припинені з підстав, визначених у п. 13 Договору, за яким ноутбук залишився у власності підприємства, а ОСОБА_1 не було повернуто сплачених раніше (утриманих із зарплати) коштів.

Крім того, що стосується зазначеного у п. 13 Договору механізму визначення пені, суд прийшов до висновку, що він не відповідає положенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, а отже не може бути застосованим. Так, ч. 3 ст. 549 ЦК України визначає пеню як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а п. 13 Договору визначає пеню у розмірі подвійної місячної оплати. Таке визначення розміру пені суперечить чинному законодавству і не може бути застосоване.

Отже, позовні вимоги про стягнення боргу за договором позикита пені не підлягають до задоволення.

До того ж, як передбачено статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача ОСОБА_1 по даній справі є адвокат Гончар С.М., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 12.03.2019. Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу по даній справі, вартість послуг становить 7000 грн. 00 коп. Дані витрати відповідач доводить квитанціями № 1 від 15.03.2019, № 4 від 27.05.2019, № 5 від 01.04.2019, з врахуванням орієнтовного розрахунку, що був наданий при подачі відзиву на позов.

Жодних клопотань від позивача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, до суду не надано (представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі). Між тим, на думку суду, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає сума таких судових витрат у розмірі 5500 грн. 00 коп., який є обґрунтованим та доведеним. В іншій частині вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, як на думку суду, слід відмовити, оскільки розмір 7000 грн. 00 коп. є явно завищеним. Також, судом враховано категорію та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, який витрачено адвокатом на виконання відповідних робіт.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 202, 207, 509, 526, 549-552, 610, 611, 623, 624, 626-629, 631, 694, 695, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія Капітал до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Гільдія Капітал (ЄДРПОУ 37267771, м. Черкаси пров. М.Залізняка (Громова), 18/3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 05 липня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Н. М. Кондрацька