Постанова

від 16.07.2019 по справі 916/411/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/411/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 квітня 2019 року (повний текст складений 23.04.2019р.)

по справі № 916/411/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛ І КА

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг

про стягнення 131 939,86 грн.

суддя суду першої інстанції: Погребна К.Ф.,

дата та місце винесення рішення: 18 .04 .2019р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія БІЛ І КА (далі - позивач, ТОВ Компанія БІЛ І КА ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг (далі - відповідач, ТОВ Кайман-Юг ) про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 131 939,86 грн., з яких 121 264,82 грн. - основного боргу, 9 110,23 грн. - інфляційних збільшень та 1 564,81 - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладної від 29.12.2017р. за №191.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2019р. по справі №916/411/19 (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги ТОВ Компанія БІЛ І КА задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Кайман - Юг на користь позивача основний борг у розмірі 121 264,82 грн., 3% річних у сумі 1 564,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 467,99 грн. В решті позову відмовлено. Крім того, з відповідача стягнуто судовий збір у розмірі 1 969,47 грн.

При частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат здійснені останнім неналежним чином щодо визначення сукупного індексу інфляції за період. У зв`язку з цим, судом було самостійно обраховано інфляційні втрати, після чого сума, яка була зазначена позивачем, виявилась більшою, ніж сума інфляційних втрат, яка була встановлена судом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Кайман - Юг звернулось до Південно-західного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2019р. по справі №916/411/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач не заперечує проти факту поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг , проте наполягає на тому, що строк оплати цього товару був не визначений.

За твердженням апелянта, товар поставлявся з розстрочкою платежу, яка не обмежена будь-яким часом, а видаткова накладна не встановлює конкретного терміну, на який надається відстрочення оплати товару.

Крім того, ТОВ Кайман - Юг вказує, що відповідач не отримував від позивача вимоги щодо сплати товару у відповідності до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України. Тому апелянт вважає, що у ТОВ Кайман-Юг на дату подання позовної заяви існувала необмежена будь-якими термінами відстрочка оплати товару, у зв`язку з чим, у суду першої інстанції, відповідно, були відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2019р. по справі №916/411/19, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

06.06.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БІЛ І КА надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити ТОВ Кайман-Юг у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Пунктами 1, 2 та 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної №191 від 29.12.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія БІЛ І КА поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг товар на загальну суму 341 264,82 грн. (а.с. 11).

Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств без зауважень.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару здійснив частково на суму 220 000, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 121 264,82грн.

22.08.2018р. позивачем на адресу ТОВ Кайман-Юг було направлено вимогу №204 від 22.08.2018р про здійснення оплати за товар в розмірі 121 264,82 грн. протягом семи днів з моменту отримання вказаної вимоги, що підтверджується фіскальним чеком від 22.08.2018р. та яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Станом на момент подання відповідного позову, остаточна сума за отриманий товар у розмірі 121 264,82 грн. відповідачем не сплачена.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БІЛ І КА до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман - Юг 131 939,86 грн., з яких 121 264,82 грн. - основного боргу, 9 110,23 грн. - інфляційних збільшень та 1 564,81 - 3% річних.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги ТОВ Кайман - ЮГ , перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Частиною 3 ст. 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч. 1-2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Більш того, згідно з частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб склалися договірні відносини з поставки товару, в порядку ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, які ґрунтуються на усній домовленості сторін та оформлені видатковою накладною №191 від 29.12.2017р.

Таке оформлення договірних відносин між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства, підтверджується відповідним первинним документом (видатковою накладною) та не заперечується відповідачем, що вбачається з його апеляційної скарги.

Колегія суддів вказує, що за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до цього договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

Тобто, у даних правовідносинах зобов`язаною стороною по сплаті грошових коштів є відповідач, а зобов`язаною стороною по поставці продукції, відповідно, позивач.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вказаної домовленості позивач передав відповідачеві товару на загальну суму 341 264,82 грн., що підтверджується видатковою накладною №191 від 29.12.2017р., підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств. Строку оплати товару у цій накладній не вказано.

У зв`язку з вищенаведеним, у ТОВ Кайман - Юг виникло зобов`язання перед ТОВ Компанія БІЛ І КА щодо оплати його вартості, яке відповідачем було виконано частково в сумі 220 000 грн. і що не заперечується в апеляційній скарзі ТОВ Кайман - Юг .

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, апеляційний суд звертає увагу на те, що таким чином, цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тобто, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань та врахована в постанові Верховного Суду від 03.03.2018р. по справі №911/1163/17.

Отже, колегія апеляційного суду не може погодиться з доводами апелянта про відсутність визначення строку оплати отриманого товару, тому що відповідно до вищенаведених статтей цивільного кодексу України, такої строк виник відразу після прийняття товаророзпорядчого документу на відповідний товар, а саме: видаткової накладної №191 від 29.12.2017р.

Водночас, колегія суддів не звертає уваги на твердження апелянта про неотримання ТОВ Кайман - Юг від позивача вимоги щодо сплати товару у відповідності ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після прийняття товару або товаророзпорядчого документу, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача про існування необмеженої будь-якими термінами відстрочки оплати товару з огляду на те, що таке твердження не підтверджено будь-якім доказом у розумінні ст.ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України, а позивач заперечує проти існування зазначеної відстрочки.

Згідно ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суддів вважає цілком правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за накладної №191 від 29.12.2017р. товар в сумі 121 264,82 грн.

Разом з тим, судова колегія не може погодиться з частиною рішення суду першої інстанції, якою задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача 9 110,23 грн. інфляційних збільшень та 1 564,81 - 3% річних виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції погодився з позивачем щодо встановлення дати отримання відповідачем вимоги про сплати залишку вартості товару, що була надіслана позивачем на адресу ТОВ Кайман - Юг .

У рішенні суду першої інстанції такою датою визначено 27.08.2018р.

При цьому, місцевий господарський суд за підставу такого визначення взяв наявну у матеріалах справи роздруківку з сайту Укрпошти відстеження поштового відправлення, яким вимога була направлена до відповідача.

Проте, з вказаного відстеження вбачається, що 27.08.2018р. відповідне поштове відправлення знаходилось у точці видачи/доставці. Жодної інформації щодо вручення такого відправлення у матеріалах справи не міститься.

Тому, помилково вважаючи, що 27.08.2018р. відповідач отримав відповідну вимогу та застосувавши положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до такої події, Господарський суд Одеської області дійшов неправильного висновку, що початковою датою обрахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід вважати 04.09.2018р.

Отже, у зв`язку з неправильним встановленням дати початку прострочення оплати за отриманий товар, суд апеляційної інстанції не погоджується зі стягненням 9 110,23 грн. інфляційних збільшень та 1 564,81 - 3% річних з відповідача, встановленим оскаржуваним рішенням.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі частково обґрунтованими. За таких обставин колегія суддів зазначає про наявність законних підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

З огляду на те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, судові витрати в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман - Юг задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2019р. по справі №916/411/19 частково скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, код ЄДРПОУ 36487523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БІЛ І КА (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225, код ЄДРПОУ 22180346) основний борг в розмірі 121 264 (сто двадцять одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 82коп. та 1819 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БІЛ І КА (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225, код ЄДРПОУ 22180346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кайман-Юг (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, код ЄДРПОУ 36487523) 240,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова відповідно до ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк у встановлених ч.3 ст. 287 ГПК України випадках.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.