Рішення

від 15.07.2019 по справі 903/400/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2019 р. Справа № 903/400/19

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дубнонафтопродукт", м. Дубно

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Транс Сервіс", м. Луцьк

про стягнення 1 300 000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Дубнонафтопродукт" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Транс Сервіс", м. Луцьк, в якому просить суд стягнути з відповідача 1 300 000,00грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на порушення відповідачем умов договору оренди № 7 від 30.12.2016р.

Ухвалою суду від 30.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, підготовче засідання призначено на 20.06.2019р.

Ухвалою суду від 20.06.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-57/7667/19 від 15.07.2019р. про долучення документів до матеріалів справи, а саме:

-обортно-сальдову відомість по рахунку 3631 станом на 11.07.2019р. ПрАТ Дубнонафтопродукт (контрагент ТзОВ Імпорт Транс Сервіс );

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору №7 від 30.12.2016р. за період лютий 2017р. - червень 2019р.

-довіреність представника ПрАТ Дубнонафтопродукт .

Відповідач в призначене судове засідання не прибув, однак у відзиві на позовну заяву за вх.№01-57/6385/19 від 10.06.2019р. позов визнав в повному обсязі.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Розглянувши матеріали і документи подані позивачем та відповідачем, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30 грудня 2016 року між Приватним акціонерним товариством Дубнонафтопродукт (орендодавець) та ТзОВ Імпорт Транс Сервіс (орендар) було укладено договір оренди №7 (а.с. 6-8), у відповідності до умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3,1.4, 1.5 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування майно згідно додатків, що є невід`ємними частинами даного договору майно. Право користування майном виникає у орендаря з моменту підписання сторонами акті приймання- передачі. Адреси майна визначаються сторонами додатково в додатках. Стан майна на момент передачі в оренду: придатний для використання у відповідності до мети оренди. Майно орендодавець передає орендарю виключно для використання за призначенням. Вартість майна, що передається в оренду, визначаються сторонами додатково в додатках, що є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктами 2.1, 3.1, 3.3 договору передбачено, що майно, що орендується надається орендарю для зберігання та реалізації нафтопродуктів. Приймання - передачі майна здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з уповноважених представників сторін. При передачі майна складається акт приймання - передачі, що підписується уповноваженими представника обох сторін. Майно вважається переданим орендарю, з моменту підписання акту приймання-передачі. Орендар користується майном протягом строку дії оренди, визначеним п. 4.2 договору.

Відповідно до п.п 4.1, 4.2 даного договору, термін оренди майна встановлюється сторонами з моменту підписання сторонами акту приймання- передачі майна в оренду по 30.11.2019р.

Згідно п.п 5.1, 5.2, 5,3 договору розмір орендної плати за 1 місяць узгоджується сторонами та визначається у додатках. Орендна плата за користування майном встановлюється в національній валюті України та оплачується орендарем щомісячно у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в термін до 10 числа місяця наступного за звітним. Розмір орендної плати за додатковими узгодженнями між сторонами може бути змінений, про що укладається додаткова угода.

Відповідно до п.п 12.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до закінчення терміну оренди передбачено п. 4.1 договору, але в будь-якому випадку не раніше, ніж до моменту повного розрахунку орендаря з орендної плати.

Згідно акту приймання-передачі до договору оренди №7 від 30.12.2016р., орендодавець - ПАТ Дубнонафтопродукт передав, а орендар - ТзОВ Імпорт Транс Сервіс в свою чергу прийняв в оренду майно згідно визначеного переліку в даному акті.

Даний акт приймання-передачі підписано сторонами та скріплено печатками.

Крім того, додатковою угодою від 03.04.2017р. до договору оренди №7 від 30.12.2016р. сторони погодили, що орендар повертає з оренди, а орендодавнець приймає майно в наступній кількості та за наступною адресою: Рівненська обл., м.Дубно, вул. Страклівська, 18 А., а саме:

-резервуар РВС - 400 №18;

-трубопровід технологічний;

-пристрій нижнього зливу УСН-150 (4М);

-насос КМ-100-80-170Е;

У всьому іншому, що не передбачено даною додатковою угодою, сторони керуються умовами договору оренди №7 від 30.12.2016р. та додатку №1 від 30.12.2016р.

Актом приймання передачі від 03.04.2017р. ТзОВ Імпорт Транс Сервіс (орендар) передав (повернув ) ПАТ Дубнонафтпродукт (орендодавець) майно, а саме:

-резервуар РВС - 400 №18;

-трубопровід технологічний;

-пристрій нижнього зливу УСН-150 (4М);

-насос КМ-100-80-170Е. (а.с. 16)

Даний договір, додаткова угода та акти приймання-передачі підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсними, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору оренди майна позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 2 523 000,00 грн., що підтверджується актами надання послуг, а саме:

1)№5 від 28.02.2017р. на суму 87 000 грн.;

2)№8 від 31.03.2017р. на суму 87 000 грн.;

3)№12 від 30.04.2017р. на суму 87 000 грн.;

4)№15 від 31.05.2017р. на суму 87 000 грн.;

5)№18 від 30.06.2017р. на суму 87 000 грн.;

6)№21 від 31.07.2017р. на суму 87 000 грн.;

7)№24 від 31.08.2017р. на суму 87 000 грн.;

8)№27 від 30.09.2017р. на суму 87 000 грн.;

9)№31від 31.10.2017р. на суму 87 000 грн.;

10)№35 від 30.11.2017р. на суму 87 000 грн.;

11)№40 від 31.12.2017р. на суму 87 000 грн.;

12)№4 від 31.01.2018р. на суму 87 000 грн.;

13)№9 від 28.02.2018р. на суму 87 000 грн.;

14)№14 від 31.03.2018р. на суму 87 000 грн.;

15)№18 від 30.04.2018р. на суму 87 000 грн.;

16)№22 від 31.05.2018р. на суму 87 000 грн.;

17)№26 від 30.06.2018р. на суму 87 000 грн.;

18)№30 від 31.07.2018р. на суму 87 000 грн.;

19)№34 від 31.08.2018р. на суму 87 000 грн.;

20)№37від 30.09.2018р. на суму 87 000 грн.;

21)№42 від 31.10.2018р. на суму 87 000 грн.;

22)№47 від 30.11.2018р. на суму 87 000 грн.;

23)№51 від 31.12.2018р. на суму 87 000 грн.;

24)№4 від 31.01.2019р. на суму 87 000 грн.;

25)№8 від 28.02.2019р. на суму 87 000 грн.;

26)№12 від 31.03.2019 на суму 87 000 грн.;

27)№16 від 30.04.2019р. на суму 87 000 грн.;

28)№21 від 31.05.2019р. на суму 87 000 грн.;

29)№26 від 30.06.2019р. на суму 87 000 грн.

Однак, відповідач зобов`язання щодо оплати за наданні послуги за договором оренди майна виконав частково .

Факт існуючої заборгованості в сумі 1864000,00 грн. додатково підтверджується обортно-сальдовою відомістю по рахунку 3631 станом на 11.07.2019р. ПрАТ Дубнонафтопродукт (контрагент ТзОВ Імпорт Транс Сервіс ).

Проте, позивач в позовній заяві просить суд стягнути лише борг в сумі 1 300 000,00 грн., оскільки немає фінансової можливості сплатити судовий збір в повному обсязі.

Отже, сума боргу становить 1 300 000,00 грн., яка відповідачем станом на день розгляду справи не оплачена, та у відзиві за вх.№01-57/6385/19 від 10.06.2019р. визнана у повному об`ємі.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору оренди майна №7 від 30.12.2016р., додатковою угодою від 03.04.2017р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість за надання послуг за договором оренди майна №7 від 30.12.2016р. та суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 1 300 000,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, позивачем - ПрАТ Дубнонафтопродукт заявляючи вимоги про стягнення коштів в сумі 1 300 000,00 грн., було сплачено 19 500,00 коп. судового збору (згідно платіжного доручення №145 від 21.05.2019р.)

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір унормовано підстави повернення судового збору, яким зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відповідності до вищенаведених приписів Закону України "Про судовий збір" 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, може бути повернуто ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з клопотання про повернення судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в розмірі 50%, що дорівнює 9 750,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Транс Сервіс" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38, код ЄДРПОУ 39608851) на користь Приватного акціонерного товариства "Дубнонафтопродукт" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул.Страклівська, буд. 18А, код ЄДРПОУ 03482608) заборгованість у розмірі 1 300 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 9 750,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно -західного апеляційного господарського суду.

Повний текст

рішення складено

17.07.2019р.

Суддя В. М. Дем`як