Рішення

від 17.07.2019 по справі 905/920/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2019р. Справа №905/920/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія Біостимулятор ,

м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ликів , м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 47485,81 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Купченко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія Біостимулятор , м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ликів , м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 47485,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 36760,00 грн., інфляція в сумі 4873,11 грн., три проценти річних в сумі 1176,70 грн., пеня в сумі 4676,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань на договором поставки №1894ю/45 від 26.12.2017р. в частині сплати вартості отриманого товару.

Ухвалою від 22.05.2019р. відкрите провадження у справі №905/920/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.06.2019р. об 11.40 год.

18.06.2019р. до суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 22.05.2019р.

В судове засідання 19.06.2019р. представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 19.06.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні до 17.07.2019 р. об 11:30 год.

15.07.2019р. до суду надійшли письмові пояснення позивача по справі, зокрема, щодо нарахування пені.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Як встановлено вище, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Асортимент ликів зареєстроване за адресою: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116А, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом. Проте, відповідні конверти було повернуто на адресу суду органом поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

26.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія Біостимулятор (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета , яке змінило своє найменування та на даний час є Товариством з обмеженою відповідальністю Асортимент ликів (відповідач, покупець) було підписано договір поставки №1894ю/45, за умовами якого постачальник зобов`язався постачати покупцеві дієтичні добавки або інші товари аптечного асортименту (далі іменовані - товари, товар), а покупець зобов`язався приймати поставлений товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, асортиментом та цінами, зазначеними у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.1.2 договору на кожну партію товару виставляється окрема видаткова накладна, яка є невід`ємною частиною даного договору. Видаткова накладна повинна містити в собі повне найменування постачальника, його реквізити, а також наступну інформацію: виробник товару, найменування товару, одиниця виміру, кількість (згідно кількості, зазначеної в замовленні покупця), ціну, ціну з ПДВ, % націнки, загальна вартість, № сертифікату відповідності відносно кожного найменування товару (у разі законодавчо встановленої вимоги), серію та строк придатності товару.

Відповідно до п.2.1 договору ціна на товар, зазначена у видатковій накладній, вказується в національній валюті.

За умовами п.2.2 договору асортимент та кількість товару, що постачається, визначається згідно поданого замовлення покупця.

Загальна вартість товару, що передається вказується у видатковій накладній (п.2.3 договору).

Згідно з п.5.2 договору поставка товару здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем на умовах EXW згідно Інкотермс 2010 року в редакції Міжнародної торгової палати. Місце поставки склад постачальника, що знаходиться за адресою: 65013, м. Одеса, вул. Локомотивна, буд.30.

Пунктом 5.5 договору сторонами встановлено, що датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, про що свідчить відповідна відмітка покупця на супровідній документації.

За умовами п.5.6 договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі покупцю товар на підставі видаткової накладної, яким вважається момент підписання видаткової накладної повноважним представником покупця, за умови надання постачальником всіх необхідних, належним чином підготовлених документів відносно такого товару. Часткова поставка або поставка в іншому асортименті чи без належних супровідних документів не вважається належним виконанням постачальником своїх зобов`язань і тягне за собою відповідальність постачальника згідно умов договору та чинного законодавства України.

Згідно з п.5.7 договору право власності на товар, а також ризики втрат або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту належного оформлення та підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін і надання представникові постачальника довіреності на отримання товару.

Даний договір набирає законної сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п.9.1 договору).

Як встановлено, згідно видаткової накладної №46 від 29.12.2017р. та товарно-транспортної накладна №Р46 від 29.12.2017р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар - дієтичну добавку Пектуссін ДД у кількості 7000 упаковок на загальну суму 125580,00 грн., що підтверджується підписом представника відповідача на накладній.

29.05.2018р. позивач звернувся до відповідача з листом №4, в якому прохав останнього, у зв`язку з малими обсягами продажу по каналам збуту повернути залишки продукції постачальнику.

12.06.2018р. (згідно відмітки позивача про отримання) залишки дієтичної добавки Пектуссін ДД у кількості 3000 упаковок на загальну суму 53820,00 грн. на підставі накладної на повернення №5068027 від 08.06.2018р. та товарно-транспортної накладної №5068027 від 08.06.2018р. були повернуті позивачу.

Відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар на загальну суму 35000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №46949063 від 17.05.2018р. на суму 5000,00 грн., №46949314 від 22.05.2018р. на суму 5000,00 грн., №47949849 від 06.06.2018р. на суму 3000,00 грн., №47950108 від 13.06.2018р. на суму 7000,00 грн., №92001091 від 27.07.2018р. на суму 5000,00 грн., №930020871 від 14.08.2018р. на суму 2000,00 грн., №990087895 від 26.11.2018р. на суму 5000,00 грн., №990088567 від 14.12.2018р. на суму 3000,00 грн.

Таким чином, відповідач здійснив часткову оплату в сумі 35000,00 грн., частково повернув 53820,00 грн., та вартість поставленого, але не оплаченого товару за договором поставки №1894ю/45 від 20.11.2017р. становить 36760,00 грн. (125580,00 грн. - 53820,00 грн. -35000,00 грн.).

Оскільки, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отриманий товар за договором №1894ю/45 від 20.11.2017р, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору покупець зобов`язаний до 10 (десятого) числа кожного місяця надавати постачальнику письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки.

Згідно п.4.2 договору оплата за реалізований товар проводиться покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту надання постачальнику звіту про хід реалізації товару, передбаченого п.4.1 даного договору.

Як зазначає позивач, відповідачем було надано звіти про хід реалізації товару та його залишку на наступні суми:

- у січні 2018 року на суму 15715,44 грн., звіт надано 12.02.2018р.;

- у лютому 2018 року на суму 9687,60 грн., звіт надано 15.03.2018р.;

- у березні 2018 року на суму 6261,06 грн., звіт надано 11.04.2018р.

Таким чином, з огляду на приписи п.4.2 договору, відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу вартість реалізованого товару у наступні строки:

- на суму 15715,44 грн. в строк до 27.03.2018р.;

- на суму 9687,60 грн. в строк до 27.04.2018р.;

- на суму 6261,06 грн. в строк до 25.05.2018р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в подальшому будь-яких звітів про хід реалізації товару (за квітень, за травень 2018р. та т.д.) передбаченого п.4.1 даного договору позивачу та суду не надано.

Зокрема, зважаючи на п.4.1 договору відповідач повинен був надати звіт за реалізований товар у квітні 2018р. до 10-го числа кожного місяця, тобто звіт про реалізований товар мав бути наданий до 10.05.2018р.

Згідно п.6.5 договору у випадку невчасного надання покупцем постачальнику письмової інформації у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки, у відповідності до п.4.1 договору, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний до 20 числа місяця в якому було допущене порушення, сплатити вартість поставленого товару в повному обсязі.

Таким чином, за умовами договору, вартість товару, по якому відповідачем було надано звіти мала бути сплачена:

- на суму 15715,44 грн. в строк до 27.03.2018р.;

- на суму 9687,60 грн. в строк до 27.04.2018р.;

- на суму 6261,06 грн. в строк до 25.05.2018р.

Одночасно, вартість решти товару, по якому віповідачем звіти не було надано, враховуючи умови п.п.4.1, 4.2, 6.5 мала бути сплачена відповідачем в строк до 20.05.2018р.

Як було зазначено вище, 12.06.2018р. (згідно відмітки позивача про отримання) залишки дієтичної добавки Пектуссін ДД у кількості 3000 упаковок на загальну суму 53820,00 грн. на підставі накладної на повернення №5068027 від 08.06.2018р. та товарно-транспортної накладної №5068027 від 08.06.2018р. були повернуті позивачу.

Відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар на загальну суму 35000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №46949063 від 17.05.2018р. на суму 5000,00 грн., №46949314 від 22.05.2018р. на суму 5000,00 грн., №47949849 від 06.06.2018р. на суму 3000,00 грн., №47950108 від 13.06.2018р. на суму 7000,00 грн., №92001091 від 27.07.2018р. на суму 5000,00 грн., №930020871 від 14.08.2018р. на суму 2000,00 грн., №990087895 від 26.11.2018р. на суму 5000,00 грн., №990088567 від 14.12.2018р. на суму 3000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив часткову оплату в сумі 35000,00 грн., частково повернув 53820,00 грн., та вартість поставленого, але не оплаченого товару за договором поставки №1894ю/45 від 20.11.2017р. становить 36760,00 грн. (125580,00 грн. - 53820,00 грн. -35000,00 грн.).

Тобто, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 36760,00 грн. за договором поставки №1894ю/45 від 20.11.2017р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач заперечень проти вказаних позовних вимог не надав, викладені позивачем обставини та надані докази не спростував.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 36760,00 грн. грн. підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п.6.6 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець на письмову вимогу постачальника зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної суми неоплаченого товару.

На підставі вказаного пункту договору позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару за період з 28.03.2018р. по 31.03.2019р. в сумі 4676,00 грн.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його невірним.

Зокрема, позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з урахуванням встановлених судом вище висновків щодо різного строку оплат вартості товару, по якому відповідачем було надано звіти та по якому звіти не надавалися.

Як наслідок, позивачем також не дотримано вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вірним періодом нарахування пені на спірну суму є 28.03.2018р. по 26.11.2018р.

Судом за період з 28.03.2018р. по 26.11.2018р. проведено нарахування пені як за подвійною обліковою ставною НБУ, так і в розмірі 10% від загальної суми неоплаченого товару, та встановлено, що розмір пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення є більшим ніж 10% від загальної суми неоплаченого товару.

Відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3976,00 грн. (10% суми заборгованості станом на 26.11.2018р.), а решта вимог щодо стягнення пені в сумі 700,00 грн. є неправомірною.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 12.03.2018р. по 31.03.2019р. в розмірі 1176,70 грн. та інфляцію в розмірі 4873,11 грн. за період з березня 2018р. по лютий 2019р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за реалізований товар у січні, лютому, березні 2018 року з урахуванням наданих звітів відповідача про хід реалізації товару та товар, щодо якого звіти не було надано. Крім того, позивачем невірно визначено термін оплати за поставлений товар в залишку з урахуванням повернення товару та оплат відповідача. При цьому, позивачем безпідставно включено дати оплати в кількість днів прострочення, в той час коли відповідна заборгованість за товар повинна бути нараховуватися на зменшену суму з урахуванням відповідної дати сплати (17.05.2018р., 22.05.2018р., 06.06.2018р., 13.06.2018р., 14.08.2018р., 26.11.2018р., 14.12.2018р.).

За результатами проведеного судом перерахунку трьох процентів річних за період з 28.03.2018р. по 31.03.2019р. розмір останніх є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення.

Як наслідок, три проценти річних підлягають задоволенню в сумі, визначеній позивачем, за період з 28.03.2018р. по 31.03.2019р.

Щодо вимог про стягнення інфляції судом враховано наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Таким чином, враховуючи викладені вище висновки суду щодо початку прострочення виконання зобов`язання, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 3133,20 грн. за період з квітня 2018р. по березень 2019р., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 1739,91 грн. є неправомірною.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 1739,91 грн. та пені в сумі 700,00 грн. є неправомірним, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 45045,90 грн., у тому числі основний борг в сумі 36760,00 грн., три проценти річних в сумі 1176,70 грн., інфляція в сумі 3133,20 грн. та пеня в сумі 3976,00 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5841,50 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2019р. між позивачем (клієнтом) та адвокатом Черток Ольгою Владиленівною був укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієн доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок здійснити захист, представництво або надавати інші вили правової допомоги в порядку, встановленому чинним законодавством.

У п.6 договору про надання правової допомоги від 22.04.2019р. сторони домовились, що гонорар адвокату за виконання умов даного договору сплачується відповідно до підписаних актів виконаних робіт та виплачується протягом десяти днів з дня підписання акту готівкою з видачею корінця (квитанції) до прибуткового касового ордеру, або перечисленням на поточний рахунок у банку. Адвокат є самозайнятою особою. Клієнт є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Цей договір вступає в силу з дня його укладання та діє до 31 грудня 2022 року (п.9 договору про надання правової допомоги від 22.04.2019р.).

15.05.2019р. між позивачем та адвокатом Черток Ольгою Владиленівною підписано акт надання правничої допомоги по договору від 22.04.2019р., за яким адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги:

1) Консультація з питань виконання умов договору - 1 год., орієнтовна вартість 1 год. - 0,4 мін. зароб., вартість наданої правової допомоги - 1669,00 грн.;

2) Складання позову та підготовка документів для подальшого відправлення позову ТОВ Асортимент ліків та до господарського суду Донецької області - 2,5 год., орієнтовна вартість 1 год. - 0,4 мін. зароб., вартість наданої правової допомоги - 4172,50 грн.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно наданого позивачем до матеріалів справи квитанції до прибуткового касового ордеру №03 від 16.05.2019р. позивач сплатив 5841,50 грн. на користь адвоката - Черток О.В. за договором про надання правової допомоги від 22.04.2019р., акту виконаних робіт від 15.05.2019р.

При цьому, судом було перевірено та встановлено наявність ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі адвокатів України, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Судом встановлено, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу та відповідно не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо часткової правомірності позовних вимог, вартість витрат на правничу допомогу на підставі п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України також підлягає пропорційному розподілу між сторонами, зокрема, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5216,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія Біостимулятор , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ликів , м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 47485,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 36760,00 грн., інфляція в сумі 4873,11 грн., три проценти річних в сумі 1176,70 грн., пеня в сумі 4676,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ликів (87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.116А, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Міжнародний інвестиційний банк , МФО 380582, ЄДРПОУ 36852896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія Біостимулятор (65013, вул.Локомотивна, буд.30, м.Одеса, р/р № НОМЕР_2 в ПАТ Укрсиббанк м. Київ, МФО 351005, ЄДРПОУ 40241617, поштова адреса: 65013, а/с 9, Одеса-13) основний борг в сумі 36760,00 грн., інфляцію в сумі 3133,20 грн., три проценти річних в сумі 1176,70 грн., пеню в сумі 3976,00 грн., всього заборгованість в сумі 45045,90 грн., судовий збір в сумі 1822,46 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5216,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 17.07.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 17.07.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина