Рішення

від 17.07.2019 по справі 904/2681/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2019м. ДніпроСправа № 904/2681/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Сорока В.М.;

від відповідача: Тимошенко Т.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі" (м.Кам`янське, Дніпропетровська область)

до Комунального закладу "Середня загальноосвітня школа № 30" Кам`янської міської ради (м. Кам`янське, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 18.01.2018 у загальному розмірі 258 928 грн. 48 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Тепломережі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального закладу "Середня загальноосвітня школа № 30" Кам`янської міської ради (далі - відповідач) заборгованість за договором № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 18.01.2018 у загальному розмірі 258 928 грн. 48 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 231 422 грн. 34 коп. - основний борг;

- 20 373 грн. 26 коп. - інфляційні втрати;

- 7 132 грн. 88 коп. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 18.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем в березні 2018 року теплової енергії та, відповідно, наявністю боргу в сумі 231 422 грн. 34 коп. У зв`язку з допущеним простроченням, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 4.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 21.04.2018 по 30.04.2019, розрахувавши їх фактично за період з травня 2018 року по квітень 2019 року, у сумі 20 373 грн. 26 коп. та 3% річних за період прострочення з 21.04.2018 по 30.04.2019 у сумі 7 132 грн. 88 коп.

Ухвалою суду від 27.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі , розгляд справи призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 17.07.2019 .

У судове засідання 17.07.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 17.07.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.07.2019 підтвердив факт постачання йому у березні 2019 року теплової енергії на суму 231 422 грн. 34 коп. Однак, представник відповідача пояснив, що вказана теплова енергія не була оплачена через відсутність фінансування на такі витрати, отже, вина відповідача у виникненні спірної заборгованості відсутня. Враховуючи вказане, представник відповідача посилався на те, що несправедливим буде покладення відповідальності за несвоєчасну оплату у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних на відповідача, оскільки вказана заборгованість утворилася через відсутність фінансування таких витрат, поза волею та за відсутності вини відповідача.

Також, у судовому засіданні 17.07.2019 представником відповідача було зауважено, що його правова позиція у даному спорі викладається ним в усних поясненнях в судовому засіданні та відповідач не вважає за необхідне подавати письмовий відзив на позовну заяву, оскільки для його складання відсутній юрист.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 17.07.2019 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору, здійснено їх дослідження у вказаному судовому засіданні.

З огляду на те, що матеріали справи містять всі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також виконання завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 17.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 18.01.2018 між Комунальним підприємством Кам`янської міської ради "Тепломережі" (далі - учасник, позивач) та Комунальним закладом "Середня загальноосвітня школа № 30" Кам`янської міської ради (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (далі - договір, а.с.13-16), предметом якого є пара, гаряча вода та пов`язана продукція (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору найменування послуги (товарної продукції): пара, гаряча вода та пов`язана продукція; кількість послуг (товарної продукції), або кількісні характеристики виконуваних за договором послуг (товарної продукції) 579 Гкал.

Учасник повинен надати замовнику послуги (товарну продукцію), якість яких відповідає умовам "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.07 № 71, та інших нормативних актів України (пункт 2.1. договору).

У пунктах 10.1. та 10.2. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та його скріплення печатками сторін, але не раніш ніж через 5 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі в одного учасника і діє до 31.12.2018, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони прийшли до згоди, що умови договору поширюють дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2018.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У відповідності до вказаних вимог, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 18.01.2018, в якому сторони узгодили умови надання послуг з теплопостачання.

Так, у пункті 2.1. договори сторони визначили, що учасник повинен надати замовнику послуги (товарну продукцію), якість яких відповідає умовам "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, та інших нормативних актів України.

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється рішенням відповідних органів (пункт 5.1. договору).

Згідно з умовами пункту 5.2. договору учасник надає послугу (товарну продукцію) з пари, гарячої води та пов`язаної продукції згідно з діючими ДСТУ Б.Д. по об`єктах замовника, згідно адрес: бул. Героїв, 20 - по приладу обліку; джерело - ЛБК.

У розділі 3 договору сторони погодили ціну договору, а саме: ціна договору становить 659 110 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 109 851 грн. 66 коп. (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору тариф на теплову енергію визначається нормативними документами відповідно до чинного законодавства.

Зміна тарифів не є підставою для переукладення договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Замовник самостійно одержує платіжну вимогу та акт про постачання теплової енергії у учасника після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

На виконання умов договору у березні 2018 року позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 231 422 грн. 34 коп. , що підтверджується актом про постачання теплової енергії № 3-00011707 за вказаний період (а.с.21).

Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно строку, вартості та якості наданих послуг. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань.

Згідно з умовами пункту 4.3. договору всі розрахунки за договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує учасник замовнику. Двосторонній акт про постачання теплової енергії замовник підписує і один екземпляр повертає учаснику в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

В оплату наданих у березні 2018 року послуг з теплопостачання було виставлено рахунок-фактуру № 3-00011707 (а.с.21).

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Відповідно до пункту 4.1. договору замовник протягом розрахункового періоду сплачує учаснику вартість спожитої кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця .

Позивач посилається на те, що вказані зобов`язання відповідачем були порушені, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем з оплати спожитої у березні 2018 року теплової енергії в сумі 231 422 грн. 34 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Більше того, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за спірним договором позивачем (акт про постачання теплової енергії № 3-00011707), в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в березні 2018 року теплова енергія не була оплачена відповідачем .

З приводу посилання відповідача на відсутність фінансування та вини відповідача в утворенні спірної заборгованості, суд зазначає наступне .

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників . До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями .

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, порушення зобов`язання за відсутності вини вважається випадком, який унеможливлює його виконання як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг передбачити. Для того, щоб довести наявність випадку, відповідач повинен довести відсутність його вини.

У розділі 8 договору сторонами були визначені обставини непереборної сили, однак, вказані представником відповідача у судовому засіданні 17.07.2019 обставини не є тими обставинами непереборної сили, що визначені сторонами у розділі 8 договору.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 18.01.2018 перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 № 910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, визначених умовами договору № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 18.01.2018.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача утворилась заборгованість за спожиту у березні 2018 року теплову енергію в сумі 231 422 грн. 34 коп.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункт 4.1. договору), господарський суд встановив, що строк оплати спожитої в березні 2018 року теплової енергії є таким, що настав 20.04.2018, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 231 422 грн. 34 коп. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів оплати спожитої в спірний період теплової енергії відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 231 422 грн. 34 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 231 422 грн. 34 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 231 422 грн. 34 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічні положення були зафіксовані сторонами у пункті 4.1. договору.

Враховуючи викладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленої позивачем в березні 2018 року теплової енергії, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з 21.04.2018 по 30.04.2019, розраховані фактично за період з травня 2018 року по квітень 2019 року, у сумі 20 373 грн. 26 коп. та 3% річних за період прострочення з 21.04.2018 по 30.04.2019 у сумі 7 132 грн. 88 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.12), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 20 373 грн. 26 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як було вказано вище, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були також розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за період прострочення з 21.04.2018 по 30.04.2019 у сумі 7 132 грн. 88 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку (а.с.11).

Господарським судом також здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування 3% річних, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 7 132 грн. 88 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 921 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (672 350 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становить 258 928 грн. 48 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 3 883 грн. 93 коп. (1,5 відсотка ціни позову), однак, під час звернення із позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 3 884 грн. 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 23 від 11.06.2019.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 883 грн. 93 коп. Щодо переплаченої частини 0 грн. 07 коп. позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі" до Комунального закладу "Середня загальноосвітня школа № 30" Кам`янської міської ради про стягнення заборгованості за договором № 321пл/18 пара, гаряча вода та пов`язана продукція від 18.01.2018 у загальному розмірі 258 928 грн. 48 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Середня загальноосвітня школа № 30" Кам`янської міської ради (51911, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Гетьмана Сагайдачного, будинок 15 А; ідентифікаційний код 25800026) на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Тритузна, будинок 168; ідентифікаційний код 03342573) 231 422 грн. 34 коп. - основного боргу, 20 373 грн. 26 коп. - інфляційних втрат, 7 132 грн. 88 коп. - 3% річних та 3 883 грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.07.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко