Рішення

від 17.07.2019 по справі 905/1022/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2019 Справа №905/1022/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» , м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область

про стягнення 199913,77 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Скиба О.С., довіреність №93/ДУ/2019 від 19.12.18р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧК№001011 від 16.10.18р.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» , м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область про стягнення 199913,77 грн., з яких: інфляційні витрати в сумі 160758,98 грн., 3% річних у сумі 39154,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №354-ДУ-УМТС від 03.02.2015р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2016р. у справі №905/672/16, внаслідок чого, донараховує 3% річних та інфляційні втрати.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 16, 534, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1022/19.

Ухвалою господарського суду від 07.06.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1022/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 02.07.19р.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2019р. судове засідання відкладено на 17.07.19р.

02.07.19р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» , м.Харків про визнання такими, що припинились правовідношення за п.5.4 договору поставки №354-ДУ-УМТС від 03.02.2015р. з 01.08.2016р. - дня винесення постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2018р. у справі №905/672/16.

Ухвалою господарського суду від 04.07.19р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область, залишено без руху.

15.07.19р. від позивача через канцелярію суду отримано заяву №б/н від 09.07.19р. про розгляд справи без його участі.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2019р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» , м.Харків про визнання такими, що припинились правовідношення за п.5.4 договору поставки №354-ДУ-УМТС від 03.02.2015р., і додані до неї документи повернуто заявнику.

У судове засідання 17.07.2019р. з`явився представник відповідача, який зазначив, що відзив на позовну заяву в строк встановлений судом не подавався.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи заяву позивача №б/н від 09.07.19р. про розгляд справи без його участі, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

03.02.2015р. між позивачем (постачальником) Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» та відповідачем (покупцем) Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» укладений договір поставки №354-ДУ-УМТС, згідно якого постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає і оплачує на умовах договору товар за ціною, в кількості, номенклатурі, якості та вартості, які вказані в договорі та специфікаціях.

На виконання зобов`язань за договором позивачем поставлено відповідачу товар на підставі видаткових накладних №809012 від 08.09.2015р., №409023 від 04.09.2015р., №109016 від 01.09.2015р., №109008 від 01.09.2015р., №109007 від 01.09.2015р., №1607023 від 16.07.2015р., №1607014 від 16.07.2015р., №1607010 від 16.07.2015р., №2206014 від 22.06.2015р., №2206013 від 22.06.2015р., №2206006 від 22.06.2015р., №1606003 від 16.06.2015р., №1506007 від 15.06.2015р., №1506006 від 15.06.2015р., №806011 від 08.06.2015р., №806010 від 08.06.2015р., №806009 від 08.06.2015р., №806008 від 08.06.2015р., №1805017 від 18.05.2015р., №2904008 від 29.04.2015р. на загальну суму 555256,37 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання з оплати товару не виконав.

Факт наявності заборгованості за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №905/672/16.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2016р. по справі №905/672/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія , м.Харків про стягнення 615342,78грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля , м. Добропілля задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія заборгованість в сумі 555256,37грн., 3% річних в сумі 9721,50грн., інфляційні втрати в сумі 22602,46грн., пеню в сумі 13881,23грн., судові витрати в сумі 9230,15грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2016р. у справі №905/672/16 - залишено без змін.

Відповідно до комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду 09.08.2016р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2016р. у справі №905/672/16 видано відповідні накази.

23.08.2016р. державним виконавцем Добропільського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Дружбіна Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52012059 з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/672/16 від 09.08.2016р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія заборгованості у розмірі 610691,71 грн.

Згідно реєстру надходжень грошових коштів за період з 01.11.16р. по 31.03.19р., 30.11.2016р. відповідачем було частково погашено заборгованість за рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2016р. по справі №905/672/16 у сумі 61069,17 грн., заборгованість з основного зобов`язання з 01.12.2016р. до 17.01.19р. складала 494187,20 грн.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині погашення суми основного боргу, позивачем відповідно до розрахунку ціни позову нараховані та пред`явлені до стягнення інфляційні витрати у розмірі 160758,98 грн., 3% річних у розмірі 39154,79 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов`язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2016р. по справі №905/672/16 (залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016р.), встановлено, що у відповідача була наявна заборгованість з основного боргу перед позивачем у сумі 555256,37 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.

Судом встановлено, що відповідачем 30.11.2016р. частково погашено заборгованість за рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2016р. по справі №905/672/16 у сумі 61069,17 грн., а також за період з 17.01.2019р. по 28.03.2019р. у загальній сумі 494187,20 грн., загалом 555256,37 грн., що підтверджується доданим до матеріалів позовної заяви реєстром надходжень грошових коштів за період з 01.11.2016р. по 31.03.2019р. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» з рахунка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» .

Доказів протилежного суду не надано.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.17р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. У вказаній постанові зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.18р. у справі №906/1283/16.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Згідно наданого позивачем в межах даної справи розрахунку інфляційні витрати в сумі 160758,98 грн. нараховані на суму боргу 555256,37 грн. за період з червня 2016р. по листопад 2016р., на суму боргу 494187,20 грн. за період з грудня 2016р. по грудень 2018р.; 3% річних в сумі 39154,79 грн. нараховані на суму боргу 555256,37 грн. за період з 01.06.2016р. по 30.11.2016р., на суму боргу 494187,20 грн. за період з 01.12.2016р. по 31.12.2018р.

Судом перевірено розрахунок інфляційних витрат, 3% річних та встановлено, що такі розрахунки є арифметично невірними.

Провівши перерахунок інфляційних нарахувань на суму боргу 555256,37 грн. за період з червня 2016р. по жовтень 2016р., на суму боргу 494187,20 грн. за період з листопада 2016р. по грудень 2018р. та 3% річних на суму боргу 555256,37 грн. за період з 01.06.2016р. по 29.11.2016р., на суму боргу 494187,20 грн. за період з 30.11.2016р. по 31.12.2018р., судом встановлено, що розмір інфляційних витрат складає 161561,95 грн., тоді як позивачем заявлено 160758,98 грн., розмір 3% річних - 39230,79 грн., тоді як позивачем заявлено 39154,79 грн.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 160758,98 грн. та 3% річних у сумі 39154,79 грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» , м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область про стягнення 199913,77 грн., з яких: інфляційні витрати в сумі 160758,98 грн., 3% річних у сумі 39154,79 грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (вул.Красноармійська, буд.1А, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область, 85043; код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія» (пров.Сімферопольський, буд.6, літера Д-1 , м.Харків, 61052; код ЄДРПОУ 38773958) інфляційні витрати у розмірі 160758,98 грн., 3% річних у розмірі 39154,79 грн. та судовий збір в розмірі 2998,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

В судовому засіданні 17.07.19р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2019р.

Суддя М.О. Лейба