Рішення

від 10.07.2019 по справі 914/785/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 справа № 914/785/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНЕ АГЕНСТВО «АБСОЛЮТ» , м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Абсолют» , м. Радехів, Львівська область

про: захист ділової репутації та комерційного найменування

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Демчук А.П.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суд встановив: 22.04.2019 року за вх. № 822 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНЕ АГЕНСТВО «АБСОЛЮТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Абсолют» про захист ділової репутації та комерційного найменування.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 14.05.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2019 року підготовче засідання відкладено до 23.05.2019 року, у зв`язку з неявкою представника позивача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.05.2019 року підготовче засідання відкладено до 06.06.2019 року, у зв`язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2019 року підготовче засідання відкладено до 18.06.2019 року, у зв`язку з неявкою представників сторін та для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.06.2019 року підготовче засідання відкладено до 26.06.2019 року, у зв`язку з неявкою представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 року підготовче засідання відкладено до 03.07.2019 року, у зв`язку з неявкою представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2019 року підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 10.07.2019 року.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.04.2019 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 14.05.2019 року, від 23.05.2019 року, від 06.06.2019 року, від 18.06.2019 року, від 26.06.2019 року, від 03.07.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов`язковою.

06.06.2019 р. за вх. № 23864/19 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.06.2019 р. за вх. № 25432/19 представник позивача подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

26.06.2019 р. за вх. № 26310/19 представник позивача подав клопотання по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.04.2019 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 14.05.2019 року, від 23.05.2019 року, від 06.06.2019 року, від 18.06.2019 року, від 26.06.2019 року, від 03.07.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов`язковою.

10.05.2019 р. за вх. № 18668/19 представник відповідача подав клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО АБСОЛЮТ код ЄДРПОУ 35861894 (далі - Позивач, ТОВ ЮА АБСОЛЮТ ) створено 04.04.2008 р.; основний вид діяльності за КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 04.04.2008 р. за номером 1 224 102 0000 042125. Господарська діяльність Позивача супроводжується використанням фірмового найменування українською мовою: ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО АБСОЛЮТ . 05.03.2010 р. повивачем була подана відповідна заява до Державного департаменту інтелектуальної власності для отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Позивач зазначає, що 25.02.2011 р. Головою Державного департаменту інтелектуальної власності ТОВ ЮА АБСОЛЮТ видано свідоцтво на знак для товарів і послуг № 135558 (511-індекс Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг. Кл. 45 - консультування щодо інтелектуальної власності; послуги щодо наглядання за інтелектуальною власністю, забезпечення охорони авторських прав: правниче досліджування; послуги щодо ведення судового процесу). У даному свідоцтві наявне зображення товарного знака, на якому у вигляді графічних зображень наявні логотип фірми та запис АБСОЛЮТ юридическое агентство .

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АБСОЛЮТ (далі - відповідач) зареєстровано 09.11.2017 р., реєстрацію здійснено державним реєстратором Радехівської районної державної адміністрації Львівської області Басарабчук Юлією Василівною за № 14051020000000988.

За таких обставин, за твердженням позивача, дата отримання позивачем свідоцтва України на знак для товарів і послуг, зокрема 25.02.2011 р., у співвідношенні до відповідача, певною мірою визначає пріоритет позивача на використання фірмового найменування - АБСОЛЮТ .

Позивач зазначає, що з огляду на вищезазначені обставини, дії відповідача, щодо неправомірного використання фірмового найменування, позивач вважає порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції з огляду на нижче наведене.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 159 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкт господарювання, в тому числі юридична особа, може мати комерційне найменування, а правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб`єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу. У разі, якщо комерційне найменування суб`єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки, при цьому особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов`язана припинити таке використання.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції , неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб`єкта господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994 р., яка згідно Закону України Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі від 10.10.2008 р. № 250-VI, є частиною чинного законодавства, власник зареєстрованого товарного знаку повинен мати виключне право завадити третім сторонам, які не мають згоду власника, використовувати в процесі торгівлі ідентичні або схожі знаки для товарів або послуг, які є ідентичними або схожими, на ті, рівно яких реєструється торговий знак, якщо в результаті такого використання є вірогідність сплутати товари або послуги.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України, до об`єктів права інтелектуальної власності, належать, в т. ч. комерційні (фірмові) найменування.

Положеннями ст. 489 Цивільного кодексу України передбачено, що правова охорона надасться комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Відповідно до ст. 490 Цивільного кодексу України, до майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування, зокрема, належить право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання.

Разом з тим, за твердженням позивача, закон допускає можливість наявності у двох і більше осіб однакових комерційних (фірмових) найменувань за умови, що це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які постачальники виробляють та/або реалізують та послуг, які постачальниками надаються. Відповідна ситуація можлива, коли виробництво та/або реалізація товарів, надання послуг здійснюються на територіально розмежованих ринках або особи з однаковими комерційними (фірмовими) найменуваннями спеціалізуються на виробництві (наданні) різних товарів (послуг).

Позивач зазначає, що основним видом діяльності Позивача - ТОВ ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО АБСОЛЮТ є діяльність у сфері права. Водночас, основним видом діяльності Відповідача - ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АБСОЛЮТ є також діяльність у сфері права. За таких підстав, позивачем та відповідачем здійснюється господарська діяльність, зокрема, діяльність у сфері права, відповідно надаються споживачам однакові послуги, що дає підстави вважати позивача та відповідача конкурентами, які діють на одному ринку.

Позивач вважає, що використання відповідачем позначення АБСОЛЮТ спрямоване на неправомірне використання імені позивача - ТОВ ЮА АБСОЛЮТ з метою привернення уваги осіб - потенційних клієнтів (споживачів), що є неправомірним використанням ділової репутації позивача.

Позивач зазначає, що використанням торговельної марки є застосування її, або інших позначень, схожих із нею до ступеня змішування, зокрема, під час пропонування для продажу (рекламування, також за допомогою мережі Інтернет), надання відповідних послуг, для яких дана торговельна марка зареєстрована, а також інших товарів і послуг, споріднених із ними.

В свою чергу, на думку позивача, визначення схожості словесних позначень врегульовано п. п. 4.3.2.6. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 р. № 116, згідно якого словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість .

Позивач звертає увагу, що назви товариств позивача та відповідача збігаються при написанні за ключовим елементом АБСОЛЮТ . У назві відповідача перед словом АБСОЛЮТ зазначається ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ, у позивача перед словом АБСОЛЮТ зазначається ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО. Водночас, семантичного значення (тобто, того, як це сприйматиметься споживачами), ці незначні зміни не створюють. За таких обставин, існування двох юридичних осіб, з організаційно-правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю , які надають послуги у сфері права зі схожими позначеннями, вводять в оману споживачів, що у свою чергу, призводить до змішування діяльності позивача та відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач та позивач здійснюють господарську діяльність на одному споживчому ринку, отже через неправомірне використання Відповідачем позначення АБСОЛЮТ , клієнти, опоненти, та інші особи можуть їх плутати, що спричиняє негативний вплив на ділову репутацію позивача. Ці дії відповідача можуть завдати позивачу шкоди через введення в оману споживачів його послуг (клієнтів) та невизначеного кола інших осіб щодо особи, яка надає відповідні послуги, а також щодо оцінки якості таких послуг на відповідних ринках споживачів правових послуг.

За таких підстав, за твердженням позивача, дії відповідача, які полягають у використанні назви товариства торговельних марок АБСОЛЮТ , є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання торговельних марок АБСОЛЮТ без дозволу (згоди) Позивача, який зареєстрував торгівельну марку АБСОЛЮТ 25.02.2011 р., та використовує її у своїй господарській діяльності більш ніж 8 років на споживчих ринках України та іноземних держав.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що неправомірне використання відповідачем у назві товариства торговельних марок АБСОЛЮТ без дозволу позивача, який використовує ці марки з 25.02.2011 р., може призвести до змішування із господарською діяльністю позивача, що, в свою чергу, с недобросовісною конкуренцією, а також є таким, що здійснюється відповідачем з метою використання у власній господарській діяльності репутації позивача. Вчинення дій, визначених положеннями Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції як недобросовісна конкуренція, - тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Статтею 90 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи мати комерційне (фірмове) найменування.

Відповідно до ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, яка набула чинності для України 25.12.1991 року, фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов`язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, комерційні (фірмові) найменування.

Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом, до якого входять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 489 Цивільного кодексу України, правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Відповідно до ст. 159 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому, правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб`єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

У разі, якщо комерційне найменування суб`єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов`язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Стаття 490 Цивільного кодексу України передбачає, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;

3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АБСОЛЮТ" код ЄДРПОУ 35861894 створено 04.04.2008 року; основний вид діяльності за КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 04.04.2008 року за номером 224 102 0000 042125.

Господарська діяльність позивача супроводжується використанням фірмового найменування Українською мовою: "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АБСОЛЮТ".

Позивачем була подана відповідна заява до Державного департаменту інтелектуальної власності для отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Головою Державного департаменту інтелектуальної власності ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АБСОЛЮТ" видано свідоцтво на знак для товарів і послуг № 135558 (511-індекс Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг. Кл. 45 - консультування щодо інтелектуальної власності; послуги щодо наглядання за інтелектуальною власністю, забезпечення охорони авторських прав; правниче досліджування; послуги щодо ведення судового процесу), яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки товарів і послуг 25.02.2011 року.

У даному свідоцтві наявне зображення товарного знака, на якому у вигляді графічних зображень наявні логотип фірми та запис "АБСОЛЮТ юридическое агентство".

Отже, позивач належними засобами доказування довів використання саме ним комерційного (фірмового) найменування "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АБСОЛЮТ" в господарському обігу для власної індивідуалізації під час здійснення господарської діяльності, а також ту обставину, що комерційне (фірмове) найменування позивача - "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АБСОЛЮТ" відоме споживачам.

При цьому, фірмове найменування позивача - "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АБСОЛЮТ" відповідає принципам істинності, постійності та виключності.

Права на комерційне (фірмове) найменування позивача підлягають охороні відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Отже, позивачу належать майнові права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АБСОЛЮТ" та виключне право перешкоджати неправомірному використанню такого комерційного (фірмового) найменування, в тому числі, забороняти таке використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що використовуючи фірмове найменування "АБСОЛЮТ" у власній назві, відповідач використовує популярність (відомість) позивача у споживачів та його репутацію, що може заважати споживачам вирізнити і відрізнити позивача від відповідача, а також призвести до можливого змішування споживачами послуг, які надаються позивачем та відповідачем.

Використання відповідачем фірмового найменування позивача порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, зокрема, завдає шкоди його діловій репутації або має на меті використання його власної популярності у споживачів.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15, для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як недобросовісна конкуренція не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) чи настання інших відповідних наслідків. Крім того, достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція.

Положеннями п. 78 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 року № 12 (із відповідними змінами та доповненнями) зазначено, що з огляду на приписи ст.ст. 90, 489 - 491 Цивільного кодексу України та ст. 159 Господарського кодексу України належним способом захисту права особи на комерційне (фірмове) найменування може бути позов про зобов`язання іншої особи припинити використання тотожного найменування та відшкодування збитків, якщо їх завдано таким використанням. У разі задоволення відповідного позову господарський суд може зобов`язати власника (засновника) або уповноважений ним орган внести необхідні зміни до установчих документів.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України ).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України ).

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНЕ АГЕНСТВО «АБСОЛЮТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Абсолют» про захист ділової репутації та комерційного найменування, є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 137 від 16.04.2019 року на суму 1921,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України , слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АБСОЛЮТ (80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Смаль-Стоцького, 24; ЄДРПОУ 41724099) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вилучення позначення АБСОЛЮТ із фірмового найменування підприємства.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Абсолют (80200, Львівська обл.., м. Радехів, вул. Смаль-Стоцького, 24, ЄДРПОУ 41724099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО АБСОЛЮТ (79000, м. Дніпро, просп.. Газети №Правда , буд. 35 кімн. 307-2, ЄДРПОУ 35861894) судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.07.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.