Рішення

від 16.07.2019 по справі 340/775/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/775/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод "Луч" до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Кіровоградській області від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ІП-ФС на суму 4173 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Кіровоградській області від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ТД-ФС на суму 125190 грн.

Ухвалою судді від 29.03.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 26.04.2019 (а.с.1).

26.04.2019 учасники справи в підготовче судове засідання не з`явилися. Представниками учасників справи подані клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі (а.с.162-163).

Ухвалою суду від 26.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 23.05.2019 (а.с.166).

Судове засідання, призначене на 23.05.2019, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Розгляд справи перенесено на 20.06.2019 (а.с.179).

Ухвалою суду від 31.05.2019 задоволено заяву ТОВ "Світловодський завод "Луч" про вжиття заходів забезпечення позову по справі за його позовною заявою до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу від 13.03.2019 №КР0726/42/АВ/ІП-ФС у виконавчому провадженні №58962871 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/775/19 за адміністративним позовом ТОВ "Світловодський завод "Луч" до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу від 13.03.2019 №КР0726/42/АВ/ТД-ФС у виконавчому провадженні №58962731 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/775/19 за адміністративним позовом ТОВ "Світловодський завод "Луч" до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов (а.с.192-194).

20.06.2019 сторони в судове засідання не з`явилися, позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено судом та відкладено розгляд справи до 05.07.2019 (а.с.202).

В судовому засіданні 05.07.2019 представником позивача заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.207).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.203).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інспектором праці Управління Держпраці проведено інспекційне відвідування ТОВ "Світловодський завод "Луч", про що 15.02.2019 складено акт №КР0726/42/АВ та 21.02.2019 внесено припис №КР0726/42/АВ/П про усунення позивачем порушень вимог КЗпП України, оскільки встановлено, що на момент інспекційного відвідування на території підприємства виконувала роботи з охорони території ОСОБА_1 , яка надала пояснення, що з 2017 року працює на підприємстві та виконує роботу "охоронця", до початку роботи роботодавцем визначено її робоче місце "територія заводу", з нею проведено інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони, договір переукладався декілька разів, ця робота є основною. Договори цивільно-правового характеру укладені із 4 фізичними особами, а саме : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того, інспектором встановлено порушення строків виплати заробітної плати, а саме: виплата заробітної плати за листопад 2018 року, заступнику головного бухгалтера ОСОБА_5 один раз на місяць в сумі 3220,74 гривень 07.12.2018 року, згідно відомості нарахування коштів № 15 від 07.12.2018 року, що призвело до порушення вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці". Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, що відповідно до штатного розкладу ТОВ "Світловодський завод "Луч", затвердженого генеральним директором 28.12.2018 року, на підприємстві відсутня штатна одиниця "сторож". Крім того, зазначав, що 28 грудня 2018 року між ТОВ "Світловодський завод "Луч" (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено цивільно-правовий договір №19, відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) забезпечення цілодобового порядку на ввіреній території, при якому виключається можливість проникнення сторонніх осіб та розкрадання матеріальних цінностей в строк з 01.01.2019 до 30.06.2019 ( п. 1.1 Договору). Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 15 500,00 гривень за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 5-ти робочих днів з дня прийняття Замовником роботи за актом здавання - приймання виконаних робіт. Аналогічні договори укладені із ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . При цьому, зазначав, що зі змісту зазначених вище цивільно-правових угод вбачається, що договір укладено з метою надання Виконавцем послуг по забезпеченню недоторканності майна Замовника, що по своїй суті відповідає функції сторожа, а не охоронця, як помилково зазначено в акті. Крім того, посилався на те, що винагорода за договором сплачується своєчасно, підприємством перераховуються до бюджету України усі податки та збори, суми виплати включені до податкової звітності, зокрема, у звіті форми №1- ДФ за 4 квартал 2018 року та форми Д4 за січень 2019 року, де товариство звітувало про ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як про осіб, які працювали за цивільно-правовими договорами, та сплатило до бюджету податки, єдиний соціальний внесок, нараховані на виплачену цим особам винагороду. Також, в обґрунтування відсутності в діях позивача порушення ч.1 ст.115 КЗпП України, посилався на те, що заступник головного бухгалтера ОСОБА_5 , 01.11.2018 року на ім`я директора підприємства подала заву з проханням виплатити їй заробітну плату за листопад 2018 року один раз на місяць, що підтверджується заявою ОСОБА_5 . Вказана заява була надана інспектору для ознайомлення. Зазначав, що Товариство не мало можливості відмовити працівнику в його бажанні, яке було викликано сімейними обставинами. Крім того, звертав увагу на те, що таке прохання працівника не носить системний характер, є одиничним випадком, не завдало шкоди, а ні працівнику підприємства, а ні державі. Також, посилався на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визнано нечинною.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.144-149), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень, оскільки, під час інспекційного відвідування позивача встановлено, що для отримання послуг з охорони та дотримання порядку на ввіреній території (конкретно якої, в договорі не зазначено) станом на 14.02.2019 підприємством укладено договори цивільно-правового характеру із 4 фізичними особами, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . При цьому, зазначав, що особи, з якими укладено договори на охорону та дотримання порядку на території повинні були, згідно п. 1.1 договорів (усі договори ідентичні) забезпечувати цілодобово порядок на ввіреній території, при якому виключається можливість проникнення сторонніх осіб та розкрадання матеріальних цінностей в строк з 01.01.2019 по 31.06.2019. Крім того, п. 4.1 договорів від 28.12.2018, укладених із ОСОБА_2 (№20), ОСОБА_1 (№19), ОСОБА_3 (№21), ОСОБА_4 (№22) передбачено, що особи несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань. Зазначав, що матеріальна відповідальність працівника передбачена ст.130 та ст.131 КЗпП України, якими регулюються трудові відносини. Також, відмічав, що в умовах вказаних договорів відсутній конкретний обсяг надання послуг, робота за виконаними договорами характеризується за посадою охоронця. Отже, на переконання відповідача, всі вище перелічені умови, мають ознаки трудових відносин. При цьому за наявності фактичного перебування в трудових відносинах, трудові договори з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не укладені, а саме працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним орган та без повідомлення про прийняття на роботу. Крім того, посилався на те, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що на підприємстві порушуються строки виплати заробітної плати, а саме, заробітна плата працівникам виплачується рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, що призводить до порушення вимог ч.1 ст. 115 КЗпП України. Так, заробітна плата за листопад виплачена заступнику головного бухгалтера ОСОБА_5 один раз на місяць в сумі 3220,74 грн - 07.12.18, відомість нарахування коштів №15 від 07.12.2018.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що в період з 14 по 15 лютого 2019 року на підставі наказу №245 від 13.02.2019, направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.02.2019 №245/02.8, інспектором праці Управління Держпраці у Кіровоградській області здійснено інспекційне відвідування ТОВ "Світловодський завод "Луч", яке використовує найману працю, з питання: трудовий договір та дотримання його умов, робочий час та час відпочинку, оплата праці, праця неповнолітніх, за результатами якого складено відповідний акт №КР0726/42/АВ та 21.02.2019 (а.с.91. 92, 93-97).

Даний акт підписано керівником підприємства з відміткою, що з актом не погоджується, має заперечення.

Згідно висновків даного акту інспектором праці встановлено порушення позивачем, зокрема ст.21, ч.3 ст.24 та ст.115 КЗпП України. Так, на момент здійснення інспекційного відвідування позивача, 14.02.2019, на території підприємства виконувала роботу з охорони території ОСОБА_1 , яка надала письмові пояснення та зазначила наступне. ОСОБА_1 з 2017 року працює на підприємстві та виконує роботу охоронця, до початку роботи роботодавцем визначено їй робоче місце "територія заводу". В п.3.3 зазначено, що працівник повинен підтримувати в належному санітарному стані територію, прилежну до робочого міста. ОСОБА_1 в поясненнях також зазначила, що з нею проведений інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони, договір переукладався декілька разів, ця робота є основною (інших договорів підряду не має). Під час інспекційного відвідування встановлено, що для отримання послуг з охорони та дотримання порядку на ввіреній території (конкретно якої, в договорі не зазначено) станом на 14.02.2019 підприємством укладено договори цивільно-правового характеру із 4 фізичними особами, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . При цьому, вказані договори укладено із порушенням ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" в частині відсутності ліцензії у вказаних осіб на здійснення охоронної діяльності. Охоронна діяльність належить до ліцензованих ( ч.1 ст.1, ч.1 ст.5 Закону України "Про охоронну діяльність" від 22.03.2012 р.), послуги охорони на підставі ЦПД може надавати лише підприємець, який має відповідну ліцензію. У зв`язку з цим, до охорони підприємства залучаються громадяни, з якими укладаються договори цивільно-правового характеру, і вони не є фізичними чи юридичними особами, яким обов`язково мати ліцензію на охоронну діяльність. Директором підприємства не було надано жодних документів та інформації, які б свідчили, що особи, які виконують роботу діють як самостійні суб`єкти господарювання, фізичні особи, приватні підприємці і мають відповідні дозвільні документи на здійснення робіт з охоронної діяльності. Особи, з якими укладено договори на охорону та дотримання порядку на території повинні були, згідно п. 1.1 договорів (усі договори ідентичні) забезпечувати цілодобово порядок на ввіреній території при якому виключається можливість проникнення сторонніх осіб та розкрадання матеріальних цінностей в строк з 01.01.2019 по 31.06.2019. Крім того, п. 4.1 договорів від 28.12.2018, укладених із ОСОБА_2 (№20), ОСОБА_1 (№19), ОСОБА_3 (№21), ОСОБА_4 (№22) передбачено, що особи несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань. Зазначають, що матеріальна відповідальність працівника передбачена ст.130 та ст.131 КЗпП України, якими регулюються трудові відносини. Також, слід відмітити, що в умовах вказаних договорів відсутній конкретний обсяг надання послуг, робота за виконаними договорами характеризується за посадою охоронця. Отже, на думку інспектора, всі вище перелічені умови, мають ознаки трудових відносин. При цьому за наявності фактичного перебування в трудових відносинах, трудові договори з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не укладені, а саме працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення про прийняття на роботу. Також, згідно даного акту в ході інспекційного відвідування встановлено, що на підприємстві порушуються строки виплати заробітної плати, а саме, заробітна плата працівникам виплачується рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, що призводить до порушення вимог ч.1 ст.115 КЗпП України. Так, заробітна плата за листопад виплачена заступнику головного бухгалтера ОСОБА_5 один раз на місяць в сумі 3220,74 грн. - 07.12.18, відомість нарахування коштів №15 від 07.12.2018.

Позивачем 19.02.2019 було подано заперечення на акт інспекційного відвідування №КР0726/42/АВ (а.с.99-100).

Відповідачем надано відповідь на дане заперечення (а.с.101-103).

Крім цього, інспектором праці складено припис №КР0726/42/АВ/П від 21.02.2019 про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ТОВ "Світловодський завод "Луч", яке використовує найману працю, з вимогою інформувати про його виконання до 15.03.2019 (а.с.124).

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування №КР0726/42/АВ від 15.02.2019 щодо порушень ТОВ "Світловодський завод "Луч", начальником Управління Держпраці у Кіровоградській області прийнято:

- постанову від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ІП-ФС, якою до позивача застосовано штраф за порушення законодавства про працю - порушення вимог ч.1 ст.21 Закону України Про оплату праці , ст.115 КЗпП України на суму 4173 грн. (а.с.33).

- постанову від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штраф за порушення законодавства про працю - порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.21, ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України на суму 125190 грн. (а.с.34).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/8917/17, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, доказів наявності, станом на час здійснення відповідачем інспекційного відвідування позивача (15.02.2019), рішення суду про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яке набрало законної сили, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, станом на час здійснення відповідачем інспекційного відвідування позивача (15.02.2019), постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" була чинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів (абз.15 пп.6 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно з п.п.3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що спірна постанова від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу прийнята на підставі акту перевірки (інспекційного відвідування), яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, зокрема, ч.ч.1, 3 ст.21, ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України.

В ході розгляду справи встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 28 грудня 2018 року між ТОВ "Світловодський завод "Луч" (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено цивільно-правовий договір №19 (а.с.35), відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботи ( надати послуги) забезпечення цілодобового порядку на ввіреній території при якому виключається можливість проникнення сторонніх осіб та розкрадання матеріальних цінностей в строк з 01.01.2019 до 30.06.2019 (п. 1.1 Договору).

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 15 500,00 гривень за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 5-ти робочих днів з дня прийняття Замовником роботи за актом здавання - приймання виконаних робіт.

Крім цього, того ж дня позивачем укладено з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 договори №№20, 21, 22 (а.с.37, 39, 41) зміст яких є ідентичним договору №19 від 28 грудня 2018 рику між ТОВ "Світловодський завод "Луч" (Замовник) та ОСОБА_1 .

Відповідач посилається на те, що правовідносини між ТОВ "Світловодський завод "Луч" та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з якими укладено вищезазначені договори є трудовими відносинами, які не оформлені належним чином, а саме працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Тому, відповідач вважає, що вказані обставини є порушенням вимог ст.21 та ст.24 КЗпП України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем найманої праці 4-х зазначених в акті інспекційного відвідування громадян та наявність ознак трудових правовідносин між ними.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Таким чином, застосування найманої праці передбачає виплату (одержання) винагороди за неї.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , допитана в якості свідка, пояснила, що вона, згідно цивільної угоди, виконувала на території ТОВ "Світловодський завод "Луч" роботи щодо забезпечення цілодобового порядку на ввіреній території, прибирала, за що отримувала від позивача кошти, мала вільний графік виконання даних робіт, правилам внутрішнього трудового розпорядку не підпорядковувалась. За результатами виконаних робіт, складалися акти. Також, зазначала, що за трудовим договором працювала у позивача до 2016 року, після чого звільнилася за власним бажанням. В подальшому трудовий договір з позивачем нею не укладався, оскільки вона не має можливості дотримуватись трудового розпорядку, оскільки доглядає за своєю матір`ю.

Відповідачем, у ході розгляду справи, не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постійній основі працювали в ТОВ "Світловодський завод "Луч", підлягали внутрішньому трудовому розпорядку та отримували за виконану роботу заробітну плату, що б свідчило про наявність між ними трудових відносин.

Отже, порушень трудового законодавства щодо зазначених осіб, як найманих працівників, позивачем не здійснено, а тому притягнення останнього до відповідальності на підставі вказаної норми за неоформлення трудового договору (контракту) з такими громадянами є незаконним. При цьому, суд зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності лише за одного працівника, який на думку відповідача, не був працевлаштований - ОСОБА_1 .

Перевіряючи доводи позивача щодо укладання цивільно-правових договорів, суд встановив, що між ТОВ "Світловодський завод "Луч", як замовником, та вищезазначеними особами (Виконавцями) укладено договори про виконання робіт.

Суд зазначає, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 905 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє відносини щодо надання послуг від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, зокрема, позивач та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підписавши цивільно-правові договори про виконання робіт (надання послуг), дійшли згоди щодо всіх істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даних договорах.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів про надання послуг.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у наданих суду позивачем цивільно-правових договорів ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсними.

Суд встановив, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були оформлені цивільно-правовими договорами про надання послуг і вимоги трудового законодавства на них не поширювалися.

Відтак, суд вважає, що спірна постанова про накладення штрафу від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ТД-ФС на суму 125190 грн. прийнята відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача, що вказані цивільно-правові договори укладено із порушенням ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" в частині відсутності ліцензії у вказаних осіб на здійснення охоронної діяльності, оскільки це не є компетенцією відповідача перевірка наявності чи відсутності ліцензії. До того ж, позивачем укладалися з фізичними особами договори, предметом яких є забезпечення порядку на території заводу, а не виконання функцій охоронця.

Судом встановлено, що спірна постанова від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ІП-ФС про накладення на позивача штрафу прийнята на підставі акту перевірки (інспекційного відвідування), яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, зокрема, ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці", що полягало у виплаті заробітної плати працівникам рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів. Так, заробітна плата за листопад виплачена заступнику головного бухгалтера ОСОБА_5 один раз на місяць в сумі 3220,74 грн. - 07.12.2018, відомість нарахування коштів №15 від 07.12.2018.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 24 того ж Закону передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В ході розгляду справи встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2018 заступником головного бухгалтера ТОВ "Світловодський завод "Луч" ОСОБА_5 подано на ім`я генерального директора ТОВ "Світловодський завод "Луч" заяву з проханням виплачувати їй заробітну плату один раз на місяць, починаючи з листопада 2018 року (а.с.79).

У судовому засіданні ОСОБА_5 , допитана в якості свідка, пояснила, що вона працює заступником головного бухгалтера ТОВ "Світловодський завод "Луч", підтвердила наявність вищезазначеної заяви, а також те, що дана заява була надана інспектору під час інспекційного відвідування. Зазначила, що заробітна плата за листопад їй була нарахована двічі, але виплачена один раз на місяць в сумі 3220,74 грн. - 07.12.2018. Пояснила, що вона сама бажала отримати заробітну плату один раз на місяць у зв`язку з сімейними обставинами, не вбачає в діях позивача порушення її прав.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 25 Закону України "Про оплату праці" встановлено заборону будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, враховуючи наведену норму, а також наявність волевиявлення працівника ТОВ "Світловодський завод "Луч" ОСОБА_5 , щодо виплати їй роботодавцем заробітної плати один раз на місяць, що зафіксовано у відповідній заяві працівника, суд погоджується з позицією позивача щодо відсутності в його діях порушення прав позивача. До того, будь-якої шкоди ні працівнику, ні підприємству, ні державі завдано не було. Що виключає наявність в діях ТОВ "Світловодський завод "Луч" порушення ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці".

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірна постанова про накладення штрафу від 13.03.2019 р. №КР0726/42/АВ/ІП-ФС на суму 4173 грн. прийнята відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 1940,45 грн. підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод "Луч" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Обсерваторна, 5, ЄДРПОУ: 02970688) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул.Дворцова, 24, ЄДРПОУ: 39808965) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.03.2019 року №КР0726/42/АВ/ІП-ФС.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.03.2019 року №КР0726/42/АВ/ТД-ФС

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод "Луч" (ЄДРПОУ: 02970688) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 1940,45 (одна тисяча дев`ятсот сорок гривень сорок п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина