Рішення

від 17.07.2019 по справі 420/3015/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3015/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 21665,39 грн., та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 377,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка , в якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 21665,39 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 377,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка склала 13 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, однак не створив жодного. На підприємстві протягом 2018 року працювала одна особа з інвалідністю, ОСОБА_1 (2 міс). 2 : 12 = 0.17= 0. Отже, відповідач не створив жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1. Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2018 року відповідачем не виконано. За виявлене правопорушення відповідачу позивачем нараховані адміністративно-господарські санкції. При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ТОВ ДЗСТ Сергіївка за 2018 рік відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за №117/13384.

Відповідача не надав до суду відзив на адміністративний позов.

В матеріалах справи наявне повідомлення про отримання відповідачем 06.06.2019 року ухвали про відкриття провадження у даній справі, якою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Проте станом на 17.07.2019 року відповідачем не дано до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч.6 ст162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка зареєстровано Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 31.03.2008 року за №51/103/104 (а.с.11).

Позивачем, 05.02.2019 року направлено до Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ та список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2018 році, які отримано відповідачем 18.02.2019 року (а.с.7-8).

У вказаному звіті зазначено:

середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу за рік - 13;

з них: середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1;

кількість інвалідів - штатних працівників, які працюють на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1;

фонд оплати праці штатних працівників (тис.грн.) - 563,30;

середньорічна заробітна плата штатного працівника - 43331;

сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - - (прочерк) (а.с.7).

Відповідно до та списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2018, зазначено, що наказом №13 від 15.06.2018 року ОСОБА_1 , інваліда ІІІ групи прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень, яка відпрацювала у 2018 році повних 2 місяці, у яких має інвалідність (а.с.8). При цьому, звільнено ОСОБА_1 наказом №30 від 31.08.2018 року.

Позивачем, на підставі наданого звіту та списку працюючих інвалідів-штатних працівників встановлено, що позивачем не створено жодного робочого місця, призначеного для працевлаштування особи з інвалідністю та розраховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 21665,39 грн. (а.с.9) та нараховано пеню у розмірі 377,00 грн.

У своєму позові позивач навів розрахунок, на підставі якого дійшов висновку, що відповідачем не було створено жодного робочого місця призначеного для працевлаштування осіб зі інвалідністю, а саме: так як, на підприємстві протягом 2018 року працювала одна особа з інвалідністю, ОСОБА_1 (2 міс). Отже, 2 : 12 = 0.17= 0.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування , затвердженого 31.01.2007 року Постановою КМУ №70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року №42 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів .

Обчислення середньооблікової кількості штатних працівників за період передбачено п.3.2.5. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12.

Як встановлено судом, на підприємстві протягом 2018 року працювала одна особа з інвалідністю, ОСОБА_1 , яка пропрацювала всього 2 місяці з 15.06.2018 року по 31.08.2018 року. Відповідно до розрахунку, 2 : 12 = 0.17= 0, відповідач не створив жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю виник у відповідача з серпня місяця 2018 року. З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.18 З Закону №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення №5067 (далі - Закон №5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання п.4 ч.3 ст.50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок №316).

Відповідно до п.5 розділу І Загальні положення Порядку №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Приписами Закону №5067 та затвердженого Порядку №316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, з серпня місяця 2018 року у підприємства виникли обставини, за яких відповідач мав звернутись центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та надати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження подання відповідачем звітності за формою №3-ПН з моменту виникнення підстав для його подання, відповідачем до суду надано не було.

За правилами, визначеними ст.20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дав можливість суду у цій справі встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

При цьому, Законом №875 також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16.

Судом встановлено, що відповідачем за результатами проведено розрахунку створено 0 робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце. До того ж, з моменту виникнення у підприємства обставини, за яких відповідач мав звернутись центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та надати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН позивач не вчинив цього, чим не виконав приписи Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Закону України Про зайнятість населення №5067.

Отже, відповідачем не виконано вимоги законодавства щодо виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та не надано до суд жодних доказів на підтвердження того, що відповідач зробив все від нього залежне для виконання вимог законодавства щодо виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , що свідчить про обґрунтованість позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 21665,39 грн., та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 377,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка , 67780, Одеська обл., Білгород- Дністровський район, Код ЄДРПОУ 25421642, на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області/Банк ТУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК в Білгород - Дністровському район/ 50070000, МФО 899998, р/р 31211230015083 Код ЄДРПОУ 37894104, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 21 665, 39 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 377,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37977316, 65107, м.Одеса, вул.Канатна,83);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Сергіївка (код ЄДРПОУ 25421642, 67780, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт.Сергіївка, вул.Гагаріна, 21).

Суддя П.П.Марин

.