Рішення

від 15.07.2019 по справі 560/603/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/603/19

РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Постовіт С.В. представника позивача - Олійника Ю.П. представника відповідача - Місяця К.В. представника третьої особи - Мороз Т.М. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" №1-58 (П) від 13.02.2019 на загальну суму 1601682,81 грн. в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області про опис майна у податкову заставу №5872/10/22-01-58-07-19 від 13.02.2019 в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що зі спірної податкової вимоги не вбачається наявність подання органів Державної казначейської служби, розрахунків розміру податкової заборгованості та розміру пені. Крім того, взагалі не зрозуміло строк зобов`язань (рік надання позичок), оскільки здійснено лише загальне посилання на 1993-1998 роки. Первинні документи по спірних правовідносинах відсутні.

Також, поширення законодавцем на стягнення заборгованості з бюджетних позичок порядку стягнення податкового боргу дає підстави для висновку про застосування в процедурі стягнення вказаної заборгованості встановлених законом граничних строків стягнення податкового боргу. Зазначений строк 1095 днів закінчився значно раніше, зокрема і до прийняття нового Бюджетного кодексу України від 8.07.2010. Перебіг строку давності і відсутність підтверджуючих доказів на стягнення встановлено у постанові Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2006р. по справі № 9/6127-А, та не потребують доказуванню.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі Хмельницької області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 суд витребовував в Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі Хмельницької області належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких Управлінням Державної казначейської служби у Хмельницькому районі Хмельницької області здійснюється облік заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2019 суд відклав розгляд справи №560/603/19, який призначений на 30 травня 2019 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 суд витребовував в Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі Хмельницької області оригінали документів, на підставі яких Управлінням Державної казначейської служби у Хмельницькому районі Хмельницької області здійснюється облік заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках.

21.03.2019 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що на підставі подань від 04.02.2019 Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі, ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано та надіслано ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство податкову вимогу від 13.02.2019 року № 1-58(П) на суму заборгованості 1601682,81 грн. Також, на виконання ст. 88, 89 ПКУ, прийнято рішення про опис майна ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство у податкову заставу від 13.02.2019 року № 5872/10/22-01-58-07-19.

28.03.2019 позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказує, що як у позивача, так і у відповідача та інших органів державної влади відсутні рішення відповідних органів про надання бюджетної позички або фінансової допомоги, договорів, на підставі яких надавалась бюджетна позичка або фінансова допомога, платіжні документи, які підтверджують перерахування коштів, виписки по рахунках суб`єкта господарювання, що унеможливлює встановлення надання бюджетної позички або допомоги, сум бюджетної позички або фінансової допомоги, строків їх надання, повернення. Без вказаних документів визначити дату виникнення, суми та правовий характер грошових зобов`язань (за їх наявності) неможливо.

Справа розглянута в порядку загального позовного провадження.

Суд встановив такі обставини справи.

ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано та надіслано ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство податкову вимогу від 13.02.2019 року № 1-58(П) на суму заборгованості 1601682,81 грн.

Підставою направлення вимоги стали подання Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості.

Так, відповідно до подань Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі, станом на 01.02.2019 прострочена заборгованість ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками, наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках складає 1601682,81 грн., зокрема:

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 19 на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування ДК1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і промисловості від 12.07.1995 №19/109/193, бюджетна позичка в сумі - 26959,00 грн.;

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 21 на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для закупівлі продовольчого зерна елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і промисловості від 11.04.1996 року № 72/113, бюджетна позичка в сумі - 186600,00 грн.;

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 22 на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для закупівлі продовольчого зерна елітного і сортового насіння за державним замовленням 1997 року , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і промисловості від 04.03.1997 року № 70/54/18, бюджетна позичка в сумі - 364799,92 грн.;

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 18 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003, фінансова допомога в сумі 15621,94 грн.;

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 28 на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування ДК1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і промисловості від 12.07.1995 року № 119/109/193, пеня в сумі - 81598,04 грн.;

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 30 на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для закупівлі продовольчого зерна елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і промисловості від 11.04.1996 року № 72/113, пеня в сумі - 299151,10 грн.;

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 32 на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для закупівлі продовольчого зерна елітного і сортового насіння за державним замовленням 1997 року , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і промисловості від 04.03.1997 року № 70/54/18, пеня в сумі - 599721,73 грн.;

- згідно з поданням Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі від 04.02.2019 року № 26 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003, пеня в сумі - 27231,08 грн.

Як вбачається з наданих документів, бюджетна позичка надавалася Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.

На період виникнення цих відносин діяв Цивільний кодекс УРСР (прийнятий 18.07.1963 року, набрав чинності 01.01.1964 року (далі - ЦК УСРС).

Згідно статті 4 ЦК УРСР, Цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Статтею 153 ЦК УСРС встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 161 ЦК УРСР встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

На час надання бюджетних позичок законодавством не був встановлений порядок стягнення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою.

Такий порядок був встановлений Бюджетним кодексом України (від 21.06.2001р., №2542-ІІІ, який набрав чинність 25.07.2001р. та втратив чинність 01.01.2011р.).

Так ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України (від 21.06.2001р., №2542-ІІІ) було встановлено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Закон України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, який втратив чинність 01.01.2011р.) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення.

З аналізу норм вказаних законів вбачається, що ними не були визначені строки та порядок застосування таких строків щодо стягнення заборгованості у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками.

Встановлені нормами ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов`язань та стягнути таку суму не може бути застосований до відносин з стягнення сум заборгованості за неповерненою бюджетною позичкою, оскільки початок його перебігу обумовлений законом такими обставинами, які відсутні у випадку неповернення державі бюджетних позичок.

01.01.2011р. набрав чинності Бюджетний кодекс України від 08.07.2010р. №2456-V, частиною 9 статі 17 якого встановлено, що прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Частиною 14 ст. 17 Бюджетного кодексу України (від 08.07.2010р.) встановлено, що забороняється списання заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, кредитами з бюджету, крім заборгованості суб`єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв`язку з недостатністю їхніх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, а також крім заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним. Порядок списання такої заборгованості визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 174, з метою забезпечення виконання статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України, затверджений порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що терміни у ньому вживаються у такому значенні:

боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;

бюджетна позичка / фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички / фінансової допомоги;

прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою / фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги;

заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пунктом 6 вказаного Порядку встановлено, що облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички / фінансової допомоги, в якій вони надані.

Згідно до п. 15 Порядку встановлено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Відповідно до п. 20 Порядку, прострочена заборгованість боржників за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою та нарахована на її суму пеня визнається Мінфіном безнадійною на підставі: довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи - боржника у зв`язку з визнанням її банкрутом; інформації, поданої органами державної податкової служби, про визнання боржника в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо погашення заборгованості якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю його активів (щодо боржників, які відповідно до законодавства не підлягають приватизації та на примусову реалізацію майна яких введено мораторій); протоколу засідання та/або акта Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою щодо неможливості або недоцільності стягнення такої заборгованості в судовому порядку та/або щодо якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили.

Пунктом 24 Порядку встановлено, що списання безнадійної заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним, здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення Кабінету Міністрів України, проект якого вноситься Мінфіном на підставі пропозицій Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Позивачем в порядку ст. 73 КАС України не надано належних доказів списання вказаної заборгованості.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час направлення та видання оскаржуваної вимоги) (далі - ПК України) встановлено, що Контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Спеціальними нормами Бюджетного кодексу України встановлений особливий порядок щодо стягнення сум такої заборгованості, зокрема в частині визначення законодавства, яке повинно застосовуватися та визначення органів стягнення.

Отже при винесенні оскаржуваної податкової вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" №1-58 (П) від 13.02.2019 відповідач діяв у порядку та спосіб, що встановлені нормами Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 174.

Оскільки судом встановлено правомірність винесення податкової вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" №1-58 (П) від 13.02.2019 на загальну суму 1601682,81 грн., похідна позовна вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області про опис майна у податкову заставу №5872/10/22-01-58-07-19 від 13.02.2019 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо тверджень позивача викладених у письмових поясненнях від 25.04.2019 стосовно того, що строк позовної давності, граничний строк стягнення закінчився 01.09.2000 та 01.09.2001 відповідно до Кодексу Української РСР від 18.07.1963 та Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час винесення податковим органом оскаржуваної вимоги) контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Главою 9 "Погашення податкового боргу платників податків" розділу II Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування (стаття 102 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з абз. 2 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Колізію між статтею 102 Податкового кодексу України та статтею 17 Бюджетного кодексу України слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України щодо правовідносин з приводу реалізації прав і обов`язків, щодо яких виник спір, слід вважати загальною. Перевагу ж мають спеціальні норми. Такими є норми Бюджетного кодексу України, а саме: абз. 2 частини 9 статті 17, які регулюють вузьке коло суспільних відносин (відносини, що виникають у сфері погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою).

Враховуючи системний аналіз викладених положень, органи державної податкової служби України, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної податкової заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості без обмеження строками позовної давності.

Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2019, в справі №807/257/14 (адміністративне провадження №К/9901/4647/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 липня 2019 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" (вул. Вокзальна, 1, смт. Чорний Острів, Хмельницький район, Хмельницька область, 31310 , код ЄДРПОУ - 03343746) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190) Третя особа:Управління Державної казначейської служби у Хмельницькому районі Хмельницької області (29008, Хмельницька область, м. Хмельницький, пров. Кам`янецький, будинок 4 , код ЄДРПОУ - 38045535)

Головуючий суддя О.О. Михайлов