Постанова

від 16.07.2019 по справі 320/133/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/133/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, суддя Горобцова Я.В., у справі за адміністративним позовом Адвокатського бюро Дементьєв Ян до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Адвокатське бюро Дементьєв Ян звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №17064/10/10-36-52-01-21 від 01.10.2018 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Адвокатським об`єднанням Дементьєв Ян 12.02.2018 року подано до відповідача податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за податковий період 2017 рік, в якій визначено суму грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку у розмірі 575,55 грн.

12.02.2018 згідно платіжного доручення №4 позивачем самостійно сплачено визначену суму грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку у розмірі 575,55 грн.

29.03.2018 позивачем до Броварського управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подано заяву в якій зазначено, що ним при сплаті єдиного податку у розмірі 575,55 грн. помилково перераховано кошти на рахунок НОМЕР_1 , який відкрито для сплати єдиного соціального внеску. Просив перенаправити кошти у розмірі 575,55 грн. з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 .

01.10.2018 Броварським управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування за результатами якої складено акт перевірки №2608/10-36-52-01/40712391.

Перевіркою встановлено, що позивачем не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку з юридичних осіб (абз. 8 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI).

На підставі Акта перевірки №2608/10-36-52-01/40712391 від 01.10.2019 року відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 01.10.2019, яким позивачу відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, а саме, несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку, анульовано свідоцтво платника єдиного податку.

24.10.2018 позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу на рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, в якому позивач просив рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку №17064/10/10-36-52-01-21 від 01.10.2018 скасувати, стверджував, що підстави передбачені абз. 8 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України для анулювання реєстрації платника єдиного податку відсутні.

06.12.2018 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №39495/6/99-99-12-03-05-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача від 01.10.2018 №17064/10/10-36-52-01-21 без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п.291.3 ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст.291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно з п.294.2 ст.294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.

Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, - період з початку року до їх фактичного припинення.

Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку (абз.1 п.294.4 ст.294 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.16.1.3 та 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п.295.4 ст.295 Податкового кодексу України).

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст.299 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Так, згідно з пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Пунктом 299.11 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Абзацом 2 п.295.8 ст.295 Податкового кодексу України визначено, що у разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов`язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.

Отже, анулювання свідоцтва платника єдиного податку за рішенням податкового органу на підставі п.299.10 ст.299 та пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України можливе за умови наявності у платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи 12.02.2018 року Адвокатським об`єднанням до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітній період 2017 рік, якою нараховано суму єдиного податку у розмірі 575,55 грн.

На підтвердження сплати суми єдиного податку позивачем подано платіжне доручення від 12 лютого 2018 року № 4 у сумі 575,55 грн. (а.с. 9).

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку стала несплата протягом двох послідовних кварталів, зокрема починаючи з кожного першого числа місяця з І кварталу 2018 року та до останнього дня ІІІ кварталу 2018 року, суми єдиного податку у розмірі 575,55 грн.

Проте, як встановлено судом, зазначена заборгованість виникла у зв`язку з помилковим зазначення позивачем в платіжному дорученні рахунку для оплати єдиного соціального внеску, замість рахунку єдиного податку.

Правова позиція з приводу аналогічного спору була викладена Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року справа № 813/676/17. Зокрема, Верховний Суд у даній постанові зазначив, що сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями здійснена своєчасно, оскільки кошти (єдиний податок з фізичних осіб), хоч і не перераховані на рахунок в органи казначейства, відкритий для сплати єдиного податку до бюджету, однак помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. А тому сплата коштів на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій.

Чинним законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів).

Вказана правова позиція також викладена і в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 27.03.2018 року №805/171/17-а.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податкове правопорушення в розумінні абз. 8 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України у межах спірних правовідносин відсутнє, а тому анулювання реєстрації платника єдиного податку позивача є безпідставним. Тому рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №17064/10/10-36-52-01-21 від 01.10.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України, порушень норм матеріального та процесуального законодавства під час її постановлення допущено не було, а тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 16 липня 2019 року.