Рішення

від 16.07.2019 по справі 615/853/18

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/853/18

Провадження № 2/615/80/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди,

в с т а н о в и в:

05 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Після уточнень, в позові зазначено, що 18 квітня 2017 року між ОСОБА_1 (довіритель, замовник) та ТОВ ФІНАВТО-ПЛЮС (товариство, повірений, виконавець) укладений договір №100076, відповідно до умов п. 3.1. якого, Довіритель доручає, а товариство зобов`язується вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, надавати інформаційно-консультативні послуги з питань отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу (в тому числі сільськогосподарського). На виконання умов договору, 18.04.2017 року між сторонами погоджено заявку на придбання трактору МТЗ 1523 та плугу чотирьох корпусного. В момент підписання договору, працівники відповідача пояснили позивачу про необхідність платити передоплати за трактор в сумі 150 000 грн. на розрахунковий рахунок товариства, що ОСОБА_1 і було зроблено. Таким чином, позивачем були виконані взяті на себе зобов`язання. 19.06.2017 року на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено заяву з проханням замінити трактор МТЗ 1523 на інший. В подальшому, у зв`язку із тим, що відповідач впродовж тривалого часу необхідний транспортний засіб знайти не міг, 24.11.2017 року на адресу підприємства позивачем було направлено заяву з проханням розірвати договір №100076 від 18.04.2017 року та повернути кошти на його рахунок в сумі 150 000 грн. По спливу часу на пошук транспортного засобу ОСОБА_1 зателефонував до офісу відповідача, де йому повідомили, що транспортний засіб відсутній, а сплачені ним кошти є винагородою за послуги товариства. Крім того, 13.12.2017 року позивач отримав відповідь від ТОВ ФІНАВТО-ПЛЮС за №161, де вказано, що товариство виконало свої зобов`язання за договором, а кошти в сумі 150 000 грн. це винагорода за послуги, які поверненню не підлягають згідно умов п. 15 Договору.

Також в позові зазначено, що умови укладеного договору позивач вважає несправедливими, оскільки вони порушують його право як споживача на отримання належної послуги з придбання сільськогосподарської техніки, а тому ОСОБА_1 вважає, що умови договору мають бути визнанні недійсними, а сплачені ним грошові кошти мають бути повернуті. Неправомірними діями відповідача з укладення недійсного договору, сплати на його рахунок

грошей, які позивач заощадив за довгі роки та відмови відповідача повернути безпідставно отримані кошти, завдало ОСОБА_1 значну душевну травму. Позивач втратив нормальний спосіб життя, постійно знаходився у стресовому стані, у зв`язку із чим, вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода.

Позивач вимагає визнати договір №100076 від 18.04.2017 року укладений між ним та ТОВ ФІНАВТО-ПЛЮС з моменту укладення - недійсним, а також вимагає стягнути з ТОВ ФІНАВТО-ПЛЮС на його користь грошові кошти в сумі 150 000 грн., - отриманих за недійсним договором, 50 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати в розмірі 2 704 грн. 80 коп.

Позивач в судовому засіданні був відсутній. Від представника надійшло клопотання в якому позову підтримує та прохає розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 265 ЦПК України, рішення має містити зазначення процесуальних дій у справі.

05 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Справа розподілена в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою судді від 06 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджуються його місце реєстрації на території Валківського району, оскільки позов поданий у відповідності до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, тобто за місцем перебування споживача (а.с.20)

На виконання ухвали представником позивача подані відповідні докази (а.с.23-29), а ухвалою судді від 13 червня 2018 року провадження у справі відкрите та призначено підготовче судове засідання (а.с.30-31)

Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року закрите підготовче провадження та призначене до розгляду по суті (а.с.46)

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14.03.2019 року суддя Валківського районного суду Харківської області Логвінов А.О. відбув у відрядження строком на 1 рік у зв`язку із чим, справа розподілена в провадження судді Товстолужського О.В.

Ухвалою судді від 03 квітня 2019 року вищезазначену цивільну справу прийнято до свого провадження (а.с.84)

01 липня 2019 року представником позивача подана позовна заява із уточненнями позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 18 квітня 2017 року між ОСОБА_1 (довіритель, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС (повірений, виконавець) укладено договір №100076 (надалі Договір) (а.с.9-12).

Як вбачається з п. 3 Договору, його предметом визначено, що довіритель доручає, а Повірений зобов`язується вчинити за винагороду фактичні або юридичні дії пов`язані з наданням інформаційних, консультаційних, юридичних послуг Довірителю з подальшим укладенням та/або виконанням Замовником договору щодо надання в користування, володіння та розпорядження транспортного засобу (в т.ч. сільськогосподарського), а саме: пошук належного транспортного засобу; виконання підготовчих дій з метою надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу; інформування клієнта про умови і види правочинів, згідно яких можливе надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, що пропонуються відповідними продавцями на території України, а також про права і обов`язки сторін договору, що пропонується до укладання; складати документи (заявки, специфікації, рахунки, акти виконавчих робіт/ надання послуг, тощо, що підтверджують виконання цього договору; одержувати платежі (винагороду) за цим договором; здійснювати аналіз і оцінку ризиків в межах переданих повноважень, а також розрахунки платежів (внесків) за можливим укладеним договором щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу; надавати допомогу Замовнику при представництві його інтересів, яка полягає в інформуванні про основні моменти укладення договорів щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, отримані у відповідного Продавця.

Пунктом 2.11. Договору визначено, що юридична послуга згідно з умовами цього договору це: здійснювана діяльність Повіреного з надання інтересів Замовника на території України у відносинах з юридичними та фізичними особами, державними органами з питань супроводу виконання умов можливих контрактів/договорів Замовника і контролю за своєчасним надходженням платежів контрагентів за вищевказаними контрактами/договорами, а в разі виникнення порушень умов контрактів/договорів чи затримок по платежах представництво інтересів в судах України та Державній виконавчій службі України.

Згідно пункту 2.11.2 Договору, вчинення певних юридичних дій від імені та за рахунок Довірителя. Для вчинення певних юридичних дій Довіритель надає Повіреному майно та/або кошти, за мови, що цього вимагає характер доручення на вчинення юридичних дій. Перелік юридичних дій зазначається Сторонами у окремій заявці Замовника.

На виконання вищевказаних умов, сторони погодили заявку на придбання трактору МТЗ 1523 в комплектації з чотирьохкорпусним плугом (а.с.13)

Крім того, виконуючи умови договору, ОСОБА_1 , відповідно до квитанції №0.0.747246574.1 від 18.04.2017 року, було сплачено відповідачу 150 000 грн. 00 коп.(а.с.18)

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем виконано взяті на себе зобов`язання.

Пунктом 6.2.1 Договору закріплено, що ТОВ Фінавто-Плюс зобов`язаний надати ОСОБА_1 послуги, передбачені в пункті 3 цього договору, тобто відповідно до визначеного договором, предмет.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, 24.11.2017 року, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій прохає розірвати договір від 18.04.2017 та прохає повернути на його рахунок кошти в сумі 150 000 грн. (а.с.14)

13.12.2017 року за №161 ОСОБА_1 від ТОВ Фінавто-Плюс був спрямований лист в якому вказано, що ОСОБА_1 , згідно умов договору було сплачено винагороду за послуги в

сумі 150 000 грн., що передбачає одноразову плату за послуги вказані в п. 3 Договору, а саме: здійснення належного пошуку транспортного засобу, виконані підготовчі дії з метою надання в користування, володіння чи розпорядження транспортним засобом, інформування клієнта про умови і види правочинів, згідно яких можливе надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, що пропонуються відповідними продавцями на території України, а також про права і обов`язки сторін договору, що пропонуються до укладення. Посилаючись на п. 15.6 та п. 15.7 Договору, ТОВ Фінавто-Плюс повідомило, що у разі розірвання договору замовником в односторонньому порядку, сплачені ОСОБА_1 кошти поверненню не підлягають (а.с.16)

Відповідно до п. п. 10.1, 10.2 Договору, у зв`язку з виконанням зобов`язань по цьому договору Повіреному належить винагорода. Розміри винагороди за послуги, зазначені у п.3 Договору, вказані у Додатку № 3.

Як зазначено в пункті 15.5 Договору, Замовник має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Повіреного, шляхом направлення рекомендованою поштою, на адресу Повіреного відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням власних банківських реквізитів.

Відповідно до п. 15.6 Договору, у випадку відмови Замовника від договору, Повірений повертає сплачені на виконання п. 2.11.2 цього договору кошти та/або майно, протягом 15 банківських днів з дня отримання від замовника заяви про відмову від договору та повернення коштів.

Згідно пункту 15.7 Договору винагорода, яка вказана у п. 10.2 Договору не підлягає поверненню.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Довіритель доручає, а повірений зобов`язується вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, надавати інформаційно-консультативні послуги з питань отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу (в тому числі сільськогосподарського).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір, є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до положень 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Частиною першою статті 1002 ЦК України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до статті 1005 ЦК України, повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), зокрема, якщо це передбачено договором. Якщо договором доручення передбачена можливість вчинення дій замісником, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

Статтею 1008 ЦК України визначено підстави припинення договору доручення, а саме, у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного.

За змістом частини другої статті 1008 довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

За змістом частини першої статті 1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Суд вважає, що позивач укладаючи вищевказаний договір мав на меті укласти договір купівлі - продажу конкретного транспортного засобу, а не договір про надання інформаційних послуг.

Інформаційних послуг з пошуку транспортного засобу він не потребував, оскільки необхідний вид техніки обрав задовго до укладення Договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий

правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

В розділі 15 Строк дії договору. Припинення договору , а саме в п. 15.1, 15.2. вказано, що цей договір вступає в силу з момент його підписання Сторонами. Цей договір укладено до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Строк виконання зобов`язань відповідача договором не визначений.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 вищевказаного Закону, у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів відповідно до якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналізуючи зміст спірного Договору від 18.04.2017 року, укладеного між сторонами суд дійшов висновку, що в договорі звужені обов`язки Замовника, які передбачені в положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність Виконавця (Відповідача) за невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо не надання виконавцем послуг, спрямованих на отримання замовником (позивачем) у власність товару, зазначеного в даному договорі, а саме транспортного засобу, та передачі цієї речі належної якості та у відповідності до Замовлення, одночасно значно розширені права Виконавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуг).

Також п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Повної інформації стосовно транспортного засобу, який ОСОБА_1 бажав придбати, останньому не було надано та умови договору її не містять.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізично особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

За таких обставин суд вважає, що Договір, між позивачем та відповідачем щодо вчинення фактичних або юридичних дій, надання інформаційно-консультативних послуг з питань отримання Замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу є несправедливим.

ОСОБА_1 як споживач, у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.4; ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів мав право на отримання такої послуги від відповідача безоплатно, тому укладання договору про надання таких послуг на платній основі є несправедливою умовою.

Відповідач всупереч принципу добросовісності, будучи зобов`язаним надати Позивачу безоплатно інформаційно-консультативних послуг з питань отримання у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу, уклав із ним угоду, згідно до умов якої такі послуги надаються платно, та за які Позивач сплатив йому 150 000 грн.

Крім того, суд вважає, що сума в розмірі 150 000 грн., яка позивачем була сплачена відповідачу на виконання умов договору, не є співрозмірною із наданням інформаційно-консультаційних послуг, які можуть бути надані споживачам.

Сплачуючи таку суму коштів, ОСОБА_1 розраховував, що вказана сума є частиною плати за транспортний засіб, право власності на який, він набуде в майбутньому.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що договір укладений 18.04.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача усі кошти, які ним були сплачені, як на виконання договору, а саме: кошти в розмірі 150 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач вимагає стягнути на його користь компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як вбачається з п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд вважає, що внаслідок укладання недійсного договору, ОСОБА_1 відчув душевні страждання, оскільки сплатив доволі значну суму коштів і протягом тривалого часу, не отримав бажаного результату зі сторони відповідача. При цьому, ТОВ Фінавто-Плюс було відмовлено в поверненні коштів з огляду на ту обставину, що взяті на себе зобов`язання, відповідач так і не виконав.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь компенсації за спричинену моральну шкоду обґрунтованими.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволений в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС (код ЄДРПОУ: 41159995, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 31, кімната 710) про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди - задовольнити.

Визнати Договір №100076 від 18.04.2017 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС з моменту укладення недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 704 грн. 80 коп.

Повний текст рішення складений 16 липня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області.

Суддя О.В. Товстолужський