Постанова

від 10.07.2019 по справі 607/23825/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/23825/18Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/603/19 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 301030100

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

та сторін: адвоката позивача ОСОБА_1 - Вароди П .Б.; адвоката відповідача ОСОБА_3 - Фльорків О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 607/23825/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Флоьорків Олександр Володимирович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року, ухваленого суддею Герчаківською О.Я.,повний текст рішення складено 05 квітня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Комунального підприємства "Агентство державної реєстрації та інвентаризації" Заводської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , Комунального підприємства "Агентство державної реєстрації та інвентаризації" Заводської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ПАТ "Банк Форум", приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І., про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року, у цивільній справі №607/14797/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5 , про стягнення коштів, вирішено стягнути з ОСОБА_4 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5 ,, в користь ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в сумі 348 304 грн. 36 коп. в рахунок погашення заборгованості згідно розписки про отримання коштів у позику від 15 жовтня 2011 року. ОСОБА_1 зверталася до спадкоємців ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогою про повернення заборгованості за договором позики у розмірі 13 946, 65 дол.США. у строки встановлені ст.ст 1281, 1282 ЦК України.

Однак, державним реєстратором Комунального підприємства Агентство державної реєстрації та інвентаризації прийнято рішення від 01 жовтня 2018 року №43286484 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення слугувало те, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_6 , як іпотекодавцем та майновим поручителем, ОСОБА_5 , як боржником, Акціонерним комерційним банком Форум , як кредитором та іпотекодержателем, був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу за реєстровим №6218.

Згідно умов Іпотечного договору його предметом є спірне домоволодіння, яке на праві власності належить ОСОБА_6 . Цей іпотечний договір укладено з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов`язань, що випливають з укладеного між АКБ Форум та останнім кредитного договору №240/08/26-ZNv від 25 липня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_5 зобовязаний повернути АКБ Форум кредитні кошти в розмірі 90 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення - по 24 липня 2018 року.

Позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_3 та ПАТ Банк Форум після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , без повідомлення її спадкоємця ОСОБА_4 та пред`явлення до неї вимоги як кредитором спадкодавця у шестимісячний строк, уклали між собою 23 лютого 2018 року договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором №240/08/26-ZNv від 25 липня 2008 року, після чого відповідач ОСОБА_3 , користуючись правом, визначеним у застереженні, що міститься в іпотечному договорі, зареєстрував у відповідача державного реєстратора КП Агентство державної реєстрації та інвентаризації`Дубровицької О.І. право власності на спірне домоволодіння на своє ім`я.

Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд:визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агентство державної реєстрації та інвентаризації`Добровицької О.І. від 01жовтня 2018року №43286484 про державну реєстрацію прав та обтяжень,на підставі якого ОСОБА_3 набув правовласності нежитловий будинок з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 ;стягнути з ОСОБА_3 та Комунального підприємства Агентство державної реєстрації та інвентаризації в користь ОСОБА_1 гроші в сумі 704 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агентство державної реєстрації та інвентаризації Заводської селищної ради Добровицької О.І. від 01 жовтня 2018 року №43286484 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства Агентство державної реєстрації та інвентаризації Заводської селищної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду від ОСОБА_3 поступила апеляційна скарга в якій відповідач просить рішення скасувати , ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує про неврахування судом обставин, які мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що висновки, якими суд обґрунтовував оскаржуване рішення не відповідають нормам матеріального права , за якими зобов`язання з поверненню кредиту, які існують на підставі рішення суду в справі № 2-1475/2010 від 20 червня 2010 року, включається до складу спадщини після смерті іпотекодавця, а відповідальність спадкоємців іпотекодавця перед іпотекодержателем обґрунтовується судом порушенням основного зобов`язання боржником на підставі вказаного рішенням суду.

Вкзує, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що у даних правовідносинах боржником за основним зобов`язанням є ОСОБА_5 , а відтак смерть ОСОБА_6 жодним чином не впливала на чинність кредитного договору та дійсність основного зобов`язання, яке у зв`язку із смертю ОСОБА_6 не припинилося. Вважає, що суд першої інстанції не врахував положення ст.ст. 17,23 Закону України " Про іпотеку", за яким у звязку із смертю іпотекодавця- ОСОБА_6 , зобовязання за Іпотечним договором не припинилися і іпотека залишається дійсною для набувачів відповідного нерухомого майна. Спір у даній справі виник з приводу погашення заборгованості за кредитним договором, а не за договором позики.

Вказує, що обґрунтування позивача про порушення його права недотриманням відповідачем ОСОБА_3 вимог закону, а саме на пред`явлення вимог кредитором спадкодавця у межах строку, передбаченого ст.1281 ЦК України, та втратою відповідачем ОСОБА_3 права вимоги та висновки суду першої інстанції в частині порушення прав позивача не пред`явленням відповідачем ОСОБА_3 вимог до спадкоємців боржника не відповідають Закону, оскільки положення статей 1281, 1282 ЦК України, захищає права та охоронювані законом інтереси саме спадкоємців і надає їм право звертатися з позовом про визнання кредитора таким, що позбавлений права вимоги до спадкоємців боржника , а не регулює відносини які виникають з інших праввовідносин.

Спадкоємець боржника- ОСОБА_4 , з такими позовними вимогами до суду не зверталася, а напроти погодилася на позасудове врегулювання на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі про передачу іпотекодержателю права власності в рахунок виконання основного зобовязання.

Суд першої інстанції безпідставно скасував рішення Державного реєстратора Комунального підприємства " Агенство державної реєстрації та інвентаризації Заводської селищної Ради" від 01 жовтня 2018 року №43286484 про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не навівши жодного обгрунтування незаконності рішення та порушення Державним реєстратором порядку та процедури реєстрації речових прав та нерухомого майна.

Зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції за недоведеності обставин, що мають значення для справи, та які суд визнав встановленими, а саме складу та вартості майна, належного спадкоємцям після смерті ОСОБА_6 , обсягу і розміру невиконаних зобов`язань ОСОБА_4 перед позивачем, відсутності у ОСОБА_4 іншого майна, за рахунок якого можливе виконання зобов`язань перед позивачем та за невідповідності обставинам справи висновків суду про відхилення доводів про видачу дублікату виконавчого листа в справі № 2-1475/10 лише в частині стягнення боргу ОСОБА_5 .

У судовому засіданні адвокат відповідача ОСОБА_3 -Фльорків О.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити , посилаючись на мотиви, викладені в ній.

Адвокат позивача ОСОБА_1 - Варода П.Б. заперечив проти апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суд без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, однак про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред`явлених у суді першої інстанції вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних обставин.

Задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 , який набув права вимоги за Іпотечним договором на підставі договору про відступлення, порушив строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, не пред`явив вимог до спадкоємців боржника, оформив право власності на іпотечне майно через Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в порушення процедури визначеної статтями 1281,1282 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитись з вищезазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує такі питання:1)чи мали місце обставини (факти),якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;. 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3( які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ст.79 цього кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї".

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 25 липня 2008 року між АКБ Форум та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №240/08/26-ZNv за умовами якого ОСОБА_5 зобов`язаний повернути АКБ Форум кредитні кошти в розмірі 90 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення - по 24 липня 2018 року.

В цей же день, 25 липня 2008 року між Акціонерним комерційним банком Форум , як кредитором та іпотекодержателем, ОСОБА_6 , як іпотекодавцем та майновим поручителем, ОСОБА_5 , як боржником, укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу за реєстровим №6218.

Згідно умов Іпотечного договору його предметом є спірне домоволодіння, яке на праві власності належить ОСОБА_6 . Даний іпотечний договір укладено з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов`язань, що випливають з укладеного між АКБ Форум та останнім кредитного договору №240/08/26-ZNv від 25 липня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_5 зобов`язаний повернути АКБ Форум кредитні кошти в розмірі 90 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення - по 24 липня 2018 року, а іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання основного зобов`язання.(а.с.29).

29 червня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення в справі №2-1475/2010, яким позов Публічного акціонерного товариства Банк Форум задоволено частково, вирішено: стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №240/08/26-ZNv від 25 липня 2008 року в розмірі 98438,45 дол. США, що еквівалентно 777663,76 грн. шляхом звернення стягнення на житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами, що в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_6 на праві власності, відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 16 листопада 2005 року за реєстровим номером 94; виселити ОСОБА_6 з з будинку, що в АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення(а.с.147).

Крім того, судом встановлено що ОСОБА_6 позичила у ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )15 жовтня2011 року 11 220 доларів США, які зобов`язувалася повернути до 01 січня 2012 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2016 року, вирішено стягнути з ОСОБА_4 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5 , в користь ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в сумі 348 304 грн. 36 коп. в рахунок погашення заборгованості згідно розписки про отримання коштів у позику від 15 жовтня 2011 року, 1 813 грн. 45 коп. судового збору та 2304 грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи. Дане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року (а.с.12-17).

Відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого 16 листопада 2005 року Виконавчим комітетом Гаї-Шевченківські сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на підставі рішення виконкому сільської ради №89 від 31 жовтня 2005 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 20 серпня 2015 року, цілий житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, його вартість становить 656206 грн.

Судом також встановлено, що іпотекодавець- ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після її смерті спадкоємцем спадкового майна стала дочка ОСОБА_4 , яка вступила у фактичне володіння спадковим майном і стала правонаступником прав та обов`язків померлого позичальника щодо спадкового майна - предмета іпотеки, обтяженого для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

ОСОБА_4 прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак свідоцтва про прво на спадщину на житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 спадкоємець не оформляла, що не позбавляє її права на спадщину.

У відповідності до ч.1ст.76, ч.1 ст. 77 ЦПК Країни, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

23 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_3 уклав з ПАТ Банк Форум договір №1028-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за Іпотечним договором №240/08/26-ZNv від 25 липня 2008 року за реєстровим №6218, який посвідчений, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №233.

У пункті 1.1. Договору про відступлення прав за Іпотечним договором визначено, що у зв`язку з укладенням між Первісним Іпотекодржателем (ПАТ Банк Форум ) та Новим Іпотекодержателем ( ОСОБА_3 ) договору №1028-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором №240/08/26-ZNv від 25 липня 2008 року, первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором №240/08/26-ZNv, що є його невідємною частиною.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку`іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодаржетелем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов`язань переходять обов`язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

В іпотечному договорі укладеному 25 липня 2008 року між АКБ "Форум" і ОСОБА_11 , ОСОБА_5 міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань.

Зокрема, у пункті 6.1 сторони цього договору дійшли згоди вирішити питання про повернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі застереження.

В п.6.3 передбачено, що сторони дійшли згоди щодо задоволення вимог Іпотекодержателя може здійснюватися шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому ст.38 Закону України "про іпотеку"

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Тому при вирішенні цієї категорії справи суди повинні встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб урегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом як правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені договором іпотеки.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі,яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Отже, договір іпотеки залишається дійсним незалежно від зміни власника майна у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, а особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статусу іпотекодавця, має всі права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на таких умовах що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки то така особа не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у спрві №306/2053/16-ц; від 03 квітня 2019 року у справі №755/5072/17 від 03 квітня 2019 року; від 13 березня 2019 року за №753/1534/16-ц.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенство державної реєстрації та інвентаризації" від 01 жовтня 2018 року №43286484 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_1 .

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно з частиною тринадцятої статті 15 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Підставою державної реєстрації є договір відступлення прав вимог за іпотечним договором посвідчений приватним нотаріусом 25 липня 2008 року за реєстровим №6218, серія та номер ННВ274233.р.№233.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку).

Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Судова колегія прийшла до висновку, що державний реєстратор діяв в межах процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. На час реєстрації в Єдиному реєстрі не було запису про заборону відчуження об`єктів спірного нерухомого майна.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Суд першої інстанції в своєму рішенні не навів мотивів вчинення державним реєстратором порушень порядку проведення реєстраційних дій, які можуть бути незаконними, а посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_3 на підставі даної реєстрації безпідставно набув право власності на житловий будинок з надвірними будовами та спорудами по АДРЕСА_1 і що дана угода є нікчемною, не ґрунтуються на зібраних доказах.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємець іпотечного майна ОСОБА_4 надала згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем, пояснивши, що спірний житловий будинок на підставі іпотечного договору вже був переданий ОСОБА_6 в іпотеку ПАТ "Банк Форум", який в подальшому відступив права вимоги за іпотечним договором ОСОБА_3 , державним реєстратором вчинено всі передбачені дії про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки(а.с.113).

Колегія суддів не погоджується із доводами представника позивача про нікчемність Договору відступлення прав вимоги укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк Форум", оскільки відсутні правові підстави для визнання його нікчемним, вказаний договір було відступлено за кредитним договором та поруки і іпотеки, які є дійсними на час розгляду справи і не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України Про іпотеку регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою та визначають преклюзивні строки пред`явлення таких вимог до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

В даних кредитних правовідносинах, спадкоємці іпотекодержателя таких заяв про застосування позовної давності не заявляли. Саме така правова позиція і міститься у п. 41 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі 522/407/15-ц.

Отже, аналізуючи вищезазначені цивільно-правові норми слід дійти висновку про те, що правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором та вимоги спадкоємців- боржника про визнання кредитора таким, що втратив вимоги до спадкоємців за кредитним договором і за договором іпотеки, а не порядок звернення стягнення заборгованості, які випливають із інших правовідносин.

У даних спірних правовідносинах боржником за основним зобов`язанням є ОСОБА_5 , а відтак смерть ОСОБА_6 , як іпотекодавця, жодним чином не впливає на чинність кредитного договору укладеного 25 липня 2008 року та дійсність іпотечного договору.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц щодо недотримання строків звернення кредитора з вомогою до спадкоємців, є помилковим. За обставинами справи, що була предметом касаційного перегляду, спір виник між сторонами з приводу погашення заборгованості за кредитним договором, в рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності та за зустрічним позовом спадкоємця, вимоги стосувалися визнання позивача таким, який втратив право вимоги до спадкоємців.

При вирішенні даної категорії справи, предметом данного позову є визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів, що такими діями будуть порушуватися права позивача щодо виконання рішення суду від 14 червня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, не є подібними, що не дає підстав для застосування вказаної правової позиції до правовідносин які виникли по даному спору.

Спору між кредитором ОСОБА_3 , який набув за договором відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором і спадкоємцем ОСОБА_4 щодо набуття права власності в порядку застереження в іпотечному договорі , не виникає.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є кредитором по іншій цивільній справі за договором позики, який було укладено між нею та ОСОБА_6 15 жовтня 2011 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2016 року стягнуто із ОСОБА_4 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 348 304,36 грн в рахунок погашення заборгованості за договором позики. Договір іпотеки або застави в рахунок забезпечення договору позики не укладався.(а.с.12).

Саме із цих підстав, постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року було скасовано ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року, якою було надано дозвіл приватного виконавця на звернення стягнення на майно боржника- житловий будинок по АДРЕСА_1 ., оскільки спірне майно знаходилося в іпотеці банку "Форум" і не могло бути звернуто на виконання рішення суду за договором позики.( а.с.109).

В цій же постанові судова колегія зазначала, що приватний виконавець не здійснив належної перевірки майнового стану боржника, відсутність у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, які позбавляють боржника добровільно сплатити кредитору одноразового платежу.

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору також не звернув уваги на ці обставини і не встановив факт відсутності у спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_4 іншого майна, за рахунок якого можливе виконання зобовязання перед позивачем., не врахував застосування принципу співмірності заборгованості за договором позики, яка становить 348 304,36 грн до вартості житлового будинку, що перебуває в іпотеці за кредитним договором .

Отже, спір в даному випадку виник з різних правовідносин з кредитного договору та договору позики. Спірне майно перебувало під іпотекою тільки за кредитним договором. Державний реєстратор зареєстрував право власності на житловий будинок на відповідача ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, процедура якого відбувається у позасудовому порядку і проводилася за згодою спадкоємця іпотекодержателя ОСОБА_4 .

Посилання на те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року надано дозвіл приватному виконавцю на звернення стягнення на спірне будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 не дають підстави для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволення позову, оскільки постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року дана ухвала скасована, а в поданні приватного виконавця про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 відмовлено (а.с.19,109).

Крім цього,Згідно ч.6,7 ст.3 Закону України про іпотеку, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовільнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечення іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом- у черговості їх державної реєстрації.

Суд першої інстанції вірно послався на пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета, однак невірно констатував, що в даних правовідносинах пріоритету попередньо передує звернення кредитора ОСОБА_3 із вимогою до спадкоємців боржника.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи знайшли своє підтвердження.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову від позову про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Керуючись ст.ст.367,376, 381-384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Флоьорків Олександр Володимирович - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Комунального підприємства "Агентство державної реєстрації та інвентаризації" Заводської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1057 грн.20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 15 липня 2019 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Хома М.В.

Судді: Щавурська Н.Б.