Постанова

від 10.07.2019 по справі 444/2382/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 444/2382/16-ц

провадження № 61-18998св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А.,

Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великодорошівська сільська рада Жовківського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року в складі судді Мікула В. Є. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великодорошівської сільської ради Жовківського району Львівської області про стягнення збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 22 грудня 2015 року між ним та Великодорошівською сільською радою Жовківського району Львівської області укладений договір оренди землі, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору зазначена земельна ділянка площею 0,8000 га має цільове призначення під кодом 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та передана йому в оренду для будівництва та обслуговування виробництва світло-віконних конструкцій, строком на 10 років.

З метою використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення та мети її використання, вказаних у договорі оренди, 09 серпня 2016 року він звернувся до сільської ради з листом про надання письмового дозволу на зведення виробничих, побутових та адміністративно-господарських будівель та споруд на орендованій ним земельній ділянці площею 0,8000га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що відповідає умовам використання цієї земельної ділянки.

Крім цього зазначає, що одночасно ним виготовлений робочий проект нового будівництва на даній земельній ділянці, отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 25 серпня 2016 року № 25, отримано позитивний експертний звіт щодо робочого проекту філією ДП Укрдержбудекспертиза у Львівській області від 05 вересня 2016 року № 14-2199-16 та декларацію про початок виконання будівельних робіт на орендованій земельній ділянці від 15 вересня 2016 року, яка є кінцевим дозвільним документом, який надає право здійснювати будівництво.

Проте, від сільської ради він не отримав письмового дозволу чи відмови у проведенні ним будівництва на орендованій земельній ділянці, чим позбавлено його права користування орендованою земельною ділянкою відповідно до умов договору оренду, в результаті чого він отримує збитки, які полягають у витратах за оренду плату за період із 16 вересня по 09 грудня 2016 року.

Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь завдані йому збитки в розмірі 19 764,74 грн.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач діяв відповідно до умов договору, у межах повноважень передбачених чинним законодавством України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність рішення, оскільки суду не надано інших доказів, на які позивач посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не застосовано положення статті 20 Закону України Про звернення громадян , яка підлягала застосуванню, оскільки відповідачем не надано йому відповіді у встановлений законом строк у якій було б вирішено питання по суті, а саме надання чи ненадання згоди на будівництво на орендованій ним земельній ділянці, отримання якої є обов`язковою умовою договору оренди.

У ситуації, яка сталася між сторонами, відсутність у позивача письмової згоди на будівництво є результатом винних дій/бездіяльності відповідача, який всупереч Закону України Про звернення громадян та договору оренди земельної ділянки від 22 грудня 2015 року без законних на те підстав не вирішує по суті звернення позивача про надання письмового дозволу на будівництво при відсутності жодних зауважень до позивача про дотримання ним умов договору оренди. Розмір збитків визначений, виходячи з того, що ці збитки - орендна плата, яку він сплачує з 16 вересня по 09 грудня 2016 року.

У серпні 2017 року Великодорошівська сільська рада подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

10 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 22 грудня 2015 року між Великодорошівською сільською радою Жовківського району Львівської області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, яка розташована по АДРЕСА_1 Великий Дорошів, кадастровий номер ділянки НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору земельна ділянка площею 0,8000 га має цільове призначення під кодом 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та передана йому в оренду для будівництва і обслуговування виробництва світло-віконних конструкцій, строком на 10 років.

З метою використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення та мети її використання, вказаних в договорі оренди, позивач 09 серпня 2016 року подав до сільської ради письмову заяву, до якої були додані копії сторінок паспорта 1,2,6 та ідентифікаційний номер, яку зареєстровано в журналі вхідної документації.

При цьому, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, робочий проект будівництва, експертний звіт щодо робочого проекту, декларація про початок виконання будівельних робіт до сільської ради разом із заявою не подавались, оскільки були виготовлені пізніше.

Пунктом 29 договору оренди землі від 22 грудня 2015 року передбачені права орендаря, серед яких - за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законом порядку жилі, виробничі, культурно побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

05 вересня 2016 року Великодорошівська сільська рада Жовківського району Львівської області надала відповідь на заяву, в якій вказано, що подану позивачем заяву розглянуто та скеровано та розгляд сесії ради.

Із копії протоколу чергової 9-ої сесії VII-го демократичного скликання Великодорошівської сільської ради Жовківсього району від 07 жовтня 2016 року, вбачається, що на порядок денний даної сесії були винесені заяви позивача, зокрема про надання згоди на зведення виробничих будівель та про надання дозволу на викуп земельної ділянки ОСОБА_1 , проте в роботі сесії оголошена перерва.

Згідно з пунктом 24 договору оренди, орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних (пункт 25 договору).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 28 Закону України Про оренду землі орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються, зокрема, фактичні витрати, який орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів завдання йому з вини відповідача збитків, а також порушення відповідачем умов договору оренди землі, оскільки судами встановлено, та не заперечувалося сторонами у справі, що відповідач відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди землі розглянув подану позивачем заяву та передав її на розгляд сесії сільської ради.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статті 20 Закону України Про звернення громадян не заслуговують на увагу, оскільки з приводу порушення строків розгляду відповідного звернення постановою Жовківського районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року голову Великодорошівської сільської ради ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накладено на нього штраф. Тому застосування вказаних положень закону під час вирішення цієї справи є необов`язковим, оскільки в цьому випадку підлягає застосуванню Закон України Про оренду землі . Отже, судами правильно застосовані норми матеріального права під час вирішення справи.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Сердюк

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров