Рішення

від 08.07.2019 по справі 908/983/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/82/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019 Справа № 908/983/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства «Ортмедтех» (юридична адреса: 49040 м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 12, к. 501; поштова адреса: 49126 м. Дніпро, Бульвар Слави, 40, ідентифікаційний код юридичної особи 33473869)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, ком. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)

про стягнення 406 959 грн. 17 коп.

за участю

представника позивача: Криворак Р.В., витяг від 01.06.2018 р. (директор)

представник відповідача: Макотченко Л.М., дов. № 63/2019

вільний слухач: Підпалий Б.О., паспорт НОМЕР_1 від 23.06.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

24.04.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Ортмедтех» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» 406 959 грн. 17 коп. заборгованості по договору поставки № МВ 17/18 від 01.04.2018.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2019, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 26.04.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/983/19, присвоєно справі номер провадження 27/82/19 та призначено підготовче засідання на 27.05.2019.

Справа № 908/983/19 розглядається за правилами загального позовного провадження.

27.05.2019 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/983/19.

Ухвалою суду від 27.05.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача, підготовче засідання відкладено на 20.06.2019.

Ухвалою суду від 20.06.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 08.07.2019.

У судовому засіданні 08.07.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 08.07.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2019 підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, з урахуванням доповнень № 2/24 від 24.05.2019 р. (вх. № 08-08/10855/19 від 27.05.2019 р.). Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 406 959 грн. 17 коп. заборгованості по договору поставки № МВ 17/18 від 01.04.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2019 заперечив проти задоволення позовних вимог, на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача (доданий до матеріалів справи).

В засіданні суду 08.07.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 08.07.2019, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (Покупець) та Приватним підприємством «Ортмедтех» (Постачальник) укладений Договір поставки № МВ 17/18 (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язувався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.

Найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в Додатку № 1 Специфікація , яке є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору товар поставляється постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару і здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, що вказані в замовленні, своїми транспортними засобами і за власний рахунок.

Замовлення передаються Покупцем шляхом направлення Постачальнику електронного повідомлення через платформу електронної комерції, про що сторони підписують Додаток № 2 до даного договору. Замовлення повинно містити інформацію, зазначену в Додатку № 3.

Відповідно до п. 3.2 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів.

Відповідно до п. 3.7 договору поставки, разом з товаром постачальник зобов`язаний надати наступні супровідні документи:

- товарно-транспортна накладна;

- видаткова накладна;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, передбачені законодавством України.

Відповідно до Додатку № 6 до договору поставки оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п. 2.6 договору зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов цього договору та діючого законодавства України.

За змістом п.п. 11.1, 11.2 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами. У випадку, якщо за 30 календарних днів з дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично продовжується на кожний наступний рік. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, що мали місце в період його дії.

У період з вересня 2018 по січень 2019 позивач здійснив ряд поставок продукції на загальну суму 449 814 грн. 24 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 21 від 17.08.2018 на суму 243 108 грн. 12 коп., № 16 від 06.09.2018 на суму 65 208 грн. 96 коп., № 18 від 12.09.2018 на суму 7 047 грн. 96 коп., № 23 від 19.09.2018 на суму 3 716 грн. 40 коп., № 32 від 26.09.2018 на суму 7 469 грн. 52 коп., № 36 від 03.10.2018 на суму 8 495 грн. 64 коп., № 39 від 10.10.2018 на суму 5 619 грн. 12 коп., № 44 від 17.10.2018 на суму 8 498 грн. 52 коп., № 47 від 24.10.2018 на суму 9 486 грн. 96 коп., № 2 від 01.11.2018 на суму 7 151 грн. 52 коп., № 6 від 07.11.2018 на суму 7 592 грн. 76 коп., № 10 від 14.11.2018 на суму 6 460 грн. 44 коп., № 17 від 21.11.2018 на суму 12 236 грн. 64 коп., № 36 від 28.11.2018 на суму 4 647 грн. 36 коп., № 4 від 05.12.2018 на суму 6 235 грн. 68 коп., № 10від 12.12.2018 на суму 15 134 грн. 52 коп., № 14 від 19.12.2018 на суму 31 701 грн. 12 коп.

Позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 449 814 грн. 24 коп.

Відповідач лише частково здійснив оплату поставленого товару в розмірі 30 000 грн. 00 коп., останній платіж отримано 12.11.2018.

Крім того, з боку підприємства відповідача було отримано послуги (відповідно додатку № 6 до Договору поставки № МВ 17/18 від 01.04.2018) на загальну суму 12 286 грн. 27 коп. (останній акт надання послуг від 31.12.2018), які зараховано як суму оплати, таким чином фактично одержано суму оплати у розмірі 42 286 грн. 27 коп.

14.12.2018 відбулося повернення товару на суму 568 грн. 80 коп. (дане повернення відображено як розходження у підписаному Акті звірки взаєморозрахунків за грудень 2018 року).

Позивачем зараховано повернення, а на суму 568 грн. 80 коп. було здійснено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 20 від 12.12.2018.

Отже, судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином та здійснив поставку товару.

Вимоги пункту 2.6 договору були виконані постачальником, зокрема: товар поставлявся в узгоджений з покупцем день та час; в асортименті та кількості, згідно з замовленням; за цінами, затвердженими сторонами в Специфікації, в повній відповідності з діючим законодавством України та умовами цього договору.

Відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки № МВ 17/18 від 01.04.2018 склала 406 959 грн. 17 коп.

Приписами п. 6.10 Договору № МВ 17/18 від 01.04.2018 в редакції затвердженій протоколом розбіжностей - сторони проводять акт звірки, для чого покупець готує проект Акту звірки на направляє його постачальнику.

Обороти за весь період дії договору в Акті звіряння взаємних розрахунків (містяться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки постачальник здійснював систематичні поставки товару ТОВ Український Рітейл , проте відповідач не сплатив його вартість у повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 406 959 грн. 17 коп. основної заборгованості.

В зв`язку із затримкою оплати позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 8 від 08.02.2019 погасити заборгованість.

Однак, матеріали справи не містять доказів оплати товару та відповіді на претензію та листи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Постачальник надавав на кожну поставку видаткову накладну та товарно-транспортну накладну. Всі необхідні посвідчення якості на товар надавались відповідачу на весь асортиментний ряд товару, узгоджений в Специфікації до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з серпня 2018 по грудень 2018 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 449 814 грн. 24 коп., що підтверджуються двосторонньо підписаними сторонами без заперечень та зауважень накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що зареєстровані відповідно вимог законодавства в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідач мав всі необхідні документи на поставлений товар, жодних додаткових вимог при отриманні товару, або ж заперечень чи зауважень відповідач не заявляв.

Позивач зазначав, що після першої поставки за видатковою накладною № 21 від 17.08.2018, з якою було надано всі необхідні посвідчення якості товару, а також інші документи, надання яких передбачено законодавством України, відповідач приймав всі подальші поставки без жодних заперечень чи зауважень.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність товару вимогам даного договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до п. 3.5 договору якщо при прийомі товару буде виявлено невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець має право відмовитись від прийому товару, оформивши акт розбіжностей, в порядку п. 3.6 цього договору або відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Згідно п. 3.6 договору у випадках, передбачених п. 3.3 та п. 3.5 цього договору, складається акт розбіжностей за участю представника покупця та особи, що безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені при прийманні невідповідності.

Відповідач не надав доказів відмови від приймання товару, складення актів стосовно відмови від приймання товару. А також не надав листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Жодних заперечень з цього приводу при отриманні товару з боку відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.9 договору покупець має право відмовитись від приймання товару, в разі відсутності документів, що підтверджують якість.

Крім того, відповідач мав право застосувати один з варіантів дій, передбачених п. 4.2 договору та на власний вибір: повернути товар з поверненням оплаченої суми за товар (якщо він був вже оплачений), вимагати зменшення ціни та надання необхідних документів, або відмовитись від приймання товару.

В матеріалах справи відсутні претензії відповідача з даного приводу. Приймання товару відбувалось без жодних зауважень як з приводу товару, так і супровідних документів.

В подальшому, відповідач робив нові замовлення на подальші поставки товару через систему ЕDІ (ЕdiWeb), як це передбачено п. 2.2 договору.

Відповідачем було здійснено оплату за товар трьома платежами, однак всього на суму 30 000 грн. 00 коп., останній платіж отримано 12.11.2018.

Сума заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на грудень 2018 року, який підписаний з боку відповідача та скріплений печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару в сумі 406 959 грн. 17 коп. не сплачена відповідачем.

Судом встановлено, що накладні, які містяться в матеріалах справи, свідчать про приймання-передачу визначеного товару, що містить найменування, кількість ціну, підписані сторонами без заперечень та без зауважень, та підписи скріплено печатками підприємств, що спростовує заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо неналежного оформлення.

Стосовно видаткових накладних складених до 01.11.2018 в них в полі "Договір" зазначено "Основний договір", що не є аргументом для невизнання частини цих видаткових накладних.

Всі подальші видаткові накладні, зокрема: № 6 від 07.11.2018, № 10 від 14.11.2018, № 17 від 21.11.2018, № 36 від 28.11.2018, № 4 від 05.12.2018, № 10 від 12.12.2018, № 14 від 19.12.2018 року - містять пряму вказівку на договір № МВ 17/18 від 01.04.2018.

Сторонами та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем відсутній будь-який інший договір поставки, крім № МВ 17/18 від 01.04.2018.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до Постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 по справі № 922/2880/18, недоліки при складанні первинних документів, що фіксують господарську операцію, за їх наявності, не можуть стати безумовною підставою для звільнення контрагента від обов`язку оплатити вартість отриманих товару, робіт чи спожитої послуги. Аналогічна правова позиція виражена у Постановах Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 (справа № 922/2882/19), від 14.05.2019 (справа № 922/2880/19), від 24.05.2019 (справа № 922/224/19).

Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, мають найменування юридичних осіб, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, найменування товару, що відповідає асортименту, визначеному у Додатку № 1 до укладеного сторонами договору поставки, прізвища, особисті підписи уповноважених осіб сторін в графах «Відвантажив» та «Отримав» , засвідчені відтиском печатки товариств.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Більш того, ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З приводу настання строку оплати, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 694 ЦК України, в договорі поставки визначено відстрочення платежу 21 календарний день, що передбачено п. 3 Протоколу розбіжностей Додатку № 6 до договору поставки № МВ 17/18 від 01.04.2018.

Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення факту наявності господарських правовідносин, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо Акту звірки взаєморозрахунків, наданого з позовною заявою, слід зазначити, що згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, Суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, відповідно до Постанови Верховного Суду від 05.03.2019 № 910/1389/18: Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Однак, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також: зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Акт звірки взаєморозрахунків містить підпис та печатку ТОВ "Український рітейл", базується на первинних документах (зокрема видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи), в ньому зазначено кінцеве сальдо станом на 31.12.2018.

Таким чином, даний документ є додатковим доказом, в доповнення до первинних облікових документів, та має значення для всебічного обґрунтування правової позиції Позивача, з метою встановлення об`єктивної істини по справі.

Позивач зазначив та підтвердив документально, що з часу підписання сторонами Акту звірки взаєморозрахунків сума боргу відповідача не змінилась, грошових коштів з боку Відповідача за цей період не надходило.

Щодо посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні не є належними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції, оскільки мають суттєві недоліки та не відповідають вимогам, що ставляться до них Законом та договором не приймаються судом, оскільки товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), що містяться в матеріалах справи, додатково підтверджує поставку товару відповідачу, крім того факт поставки товару відповідачем не заперечується. Оформлені належним чином у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

ТТН містять: інформацію про назву документа; номер та дату; відомості про автомобіль (марка, модель, реєстраційний номер); відомості про автомобільного перевізника (за наявності); П.І.Б. водія, номер посвідчення водія; найменування замовника (ТОВ "Український рітейл", ІПН 346043805625, код ЄДРПОУ 34604386), відомості про вантажовідправника (ПП "Ортмедтех), відомості про вантажоодержувача (ТОВ "Український рітейл", ІПН 346043805625, код ЄДРПОУ 34604386), пункт навантаження (на більшій частині ТТН), пункт розвантаження (м. Дніпро, Маршала Малиновського, 114); кількість місць; підпис водія /експедитора одержувача; підпис бухгалтера (відповідальної особи вантажовідправника); підпис та печатка особи за якою дозволено відпуск товару; загальну суму на яку відпущено товар; відомості про вантаж; час вантажно-розвантажувальних операцій; підпис відповідальної особи та печатку вантажовідправника (ПП "Ортмедтех"), а також підпис відповідальної особи та печатку вантажоодержувача (ТОВ "Український рітейл").

Отже, ТТН відповідають Правилам перевезень, більш того містять додаткову інформацію про перевезення, та беззаперечно ідентифікують поставку товару. Відповідачем вказані обставини належним чином не спростовані.

Додатково слід зазначити, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції (такі висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 821/589/17).

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 406 959 грн. 17 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також суд зауважує, що відповідач не заперечує факт отримання товару, а заперечує проти позову з підстав надання, на думку відповідача, неналежно оформлених документів на підтвердження факту поставки.

Господарський суд наголошує, що відповідачем не було пред`явлено до позивача будь-яких претензій стосовно неотримання замовленого товару, та сторонами був підписаний акт звіряння без заперечень та зауважень.

Заперечення відповідача викладені у відзиві спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором поставки № МВ 17/18 від 01.04.2018.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 104 грн. 39 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Ортмедтех» , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната, 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Приватного підприємства «Ортмедтех» (юридична адреса: 49040 м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 12, к. 501; поштова адреса: 49126 м. Дніпро, Бульвар Слави, 40, код ЄДРПОУ 33473869) 406 959 (чотириста шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 17 коп. основного боргу, 6 104 (шість тисяч сто чотири) грн. 39 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 18.07.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова