Рішення

від 18.07.2019 по справі 910/6502/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2019Справа № 910/6502/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Туристичної філії «Гал-Круїз» Приватного підприємства «Ростик» (вул. Братів Рогатинців, буд. 12, кв. 10, м. Львів, 79008) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» (вул. Почайнинська, буд. 25/49, м. Київ, 04071) про стягнення заборгованості за договором у розмірі 111734,88 грн.,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Туристична філія «Гал-Круїз» Приватного підприємства «Ростик», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» на користь Туристичної філії «Гал-Круїз» Приватного підприємства «Ростик» заборгованість за договором на суму 69500,00 грн., неодержаний дохід (упущену вигоду) в розмірі 21413,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 6651,49 грн., 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 1559,47 грн., пеню у розмірі 12610,92 грн., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9600,00 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладений агентський договір на реалізацію туристичного продукту за № 2018/4747 від 19.03.2018. Позивачем, на виконання умов договору, сформовано та направлено відповідачу заявки на бронювання туристичних послуг та здійснено авансовий платіж вартості туристичного продукту згідно наданих відповідачем рахунків на загальну суму 69500,00 грн. Оплачені туристичні послуги згідно даних замовлень туроператором Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» не були надані. Крім того, відповідачем не запропоновано будь-якої альтернативи чи іншого варіанту вирішення питання щодо відпочинку постраждалих туристів. Відповідач в порушення п. 4.1.1. укладеного договору не компенсував (не повернув) кошти перераховані позивачем за вищезазначені туристичні послуги, які не були надані, у розмірі 69500,00 грн. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору позивач не отримав також агентської винагороди, яка мала складати 21413 грн. (загальна сума агентської винагороди становить 805$ США по курсу 26,6$ за 1 США). Вважає, що відповідач також зобов`язаний відшкодувати матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 6651,49 грн., сплатити 3% річних у розмірі 1559,47 грн., пеню у розмірі 12610,92 грн. Всього позивачем до сплати відповідачу нараховано суму заборгованості у розмірі 111734,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження отримано відповідачем 06.06.2019, позивачем - 10.06.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.123-124).

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» (туроператор) та Туристичною філією «Гал-Круїз» Приватного підприємства «Ростик» (турагент) укладено агентський договір № 2018/4747 на реалізацію туристичних продуктів/послуг, за умовами якого туроператор доручає, а турагент приймає на себе зобов`язання від імені, під контролем та в інтересах туроператора укладати договори із споживачами туристичних послуг, а також виконувати інші дії, пов`язані з реалізацією туристичного продукту та передбачені умовами цього договору.

У відповідності до п.п. 1.2., 1.3. розділу 1 договору під туристами (споживачами туристичних послуг) слід розуміти фізичних осіб, які виявили бажання придбати туристичний продукт туроператора та його іноземних контрагентів і уклали з турагентом договір про надання туристичних послуг безпосередньо або через свого представника - замовника. Під договором на туристичне обслуговування слід розуміти письмову угоду між турагентом та замовником, предметом якої є надання туроператором та його контрагентами комплексу туристичних послуг як на території України, так і за її межами.

Сторонами погоджено, що до умов цього договору застосовуються положення чинного законодавства, що стосуються комерційного посередництва (агентські відносини), Закону України «Про туризм» та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері туристичної діяльності (п. 1.5. розділу 1 договору).

Згідно із п.п. 2.1.3. - 2.1.6. п. 2.1. розділу 2 договору туроператор зобов`язується здійснювати бронювання усіх туристичних послуг відповідно до наданої турагентом заявки за наявності у туроператора можливості забезпечити надання таких послуг; своєчасно, у порядку, передбаченому п. 2.2.2. цього договору акцептувати (підтверджувати) заявки турагента; на підставі акцептованої заявки протягом трьох робочих днів надавати турагенту фінансовий рахунок - підтвердження виконання заявки; надавати турагенту інформацію про ціни на туристичний продукт та своєчасно оновлювати її.

У відповідності до п.п. 2.2.1., 2.2.2. п. 2.2. розділу 2 договору турагент зобов`язаний здійснювати продаж туристичного продукту, наданого туроператором, відповідно до вимог чинного законодавства України, на підставі наданих туоператором цін на туристичний продукт, на умовах повної фінансової самостійності; направляти туроператору заявки на бронюваня туристичних послуг за формою додатку № 2 відповідно до порядку, викладеному в цьому пункті договору. На кожен тур турагентом подається окрема заявка. Заявка повинна містити прізвище, ім`я, дату народження, номер і термін дії закордонного паспорту кожного туриста, країну відвідування, дати туру, необхідність оформлення в`їздної візи, обраний туристами готель (або декілька готелів на вибір), вимоги до харчування, транспортного обслуговування, перелік та терміни надання екскурсійних послуг, іншу інформацію, що є необхідною для надання туристам якісних послуг у відповідності з їх побажаннями. Заявка формується виключно на підставі наданих туроператором цін на туристичний продукт, доведених до турагента у будь-якій формі. Заявка вважається акцептованою, якщо туроператор письмово, засобами будь-якого зв`язку, підтвердив можливість надання послуг, визначених в заявці турагента із зазначенням повної вартості туру, комісії турагента та суми, що належить до сплати.

Відповідно до п.п. 1.13., 1.14. розділу 1 договору сторонами визначено, що заявкою на бронювання є форма письмового запиту (замовлення) на надання туристичних послуг із зазначенням повного переліку послуг, необхідних для формування туристичного продукту, терміну подорожі та точної інформації про всіх споживачів туристичних послуг, яка складається турагентом за формою додатку № 2 до цього договору та направляється туроператору електронною поштою, засобами факсимільного зв`язку або в режимі реального часу при on-line бронюванні через мережу Інтернет. Підтвердженням заявки є письмова відповідь туроператора про прийняття до виконання заявки на бронювання, в якій міститься повний та вичерпний перелік замовлених туристичних послуг, дати туру та інформація про всіх учасників подорожі, що надсилається з використанням мережі Інтернет, електронною поштою або факсимільним повідомленням. Така відповідь може бути надана у вигляді рахунку-фактури.

Відповідно до п.п. 2.2. розділу 2 договору у випадку, якщо туроператор не може організувати надання повного переліку послуг, замовлених туристом, він будь-якими засобами зв`язку повідомляє про це турагента та пропонує альтернативний варіант для погодження з туристом, після чого, засобами факсимільного зв`язку направляє турагенту узгоджений варіант заявки, яка для цілей цього договору вважається акцептованою туорператором та турагентом.

Як встановлено судом, позивачем 21.03.2018 здійснено формування заявки № 6039718, 23.04.2018 - заявки № 6040818, заявки № 6065918, заявки № 6066018. На підставі вказаних заявок відповідачем сформовано лист бронювання по заявці № 6039718 з датою вильоту 04.08.2018 та 15.08.2018 (туристи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), лист бронювання по заявці № 6040818 з датою вильоту 04.08.2018 та 15.08.2018 (туристи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), лист бронювання по заявці № 6065918 з датою вильоту 31.07.18 та 10.08.2018 (туристи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), лист бронювання по заявці № 6066018 з датою вильоту 31.07.2018 та 10.08.2018 (туристи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ).

Відповідно до п.п. 2.4.4. - 2.4.6. розділу 2 договору на підставі заявки на бронювання туристичних послуг, отриманої від турагента, протягом двох банківських днів з моменту її підтвердження, туроператор виставляє рахунок на оплату туристичних послуг на паперовому носії або, за бажанням турагента, в електронній формі. Вартість туристичних послуг у рахунку туроператора зазначається за вирахуванням винагороди турагента та підлягає оплаті у повному обсязі. Якщо інші строки та умови не зазначені в рахунку туроператора, турагент зобов`язаний сплатити повну вартість туристичного продукту або проконтролювати оплату рахунку особою, що придбала тур за посередництвом турагента, протягом трьох банківських днів від дня виставлення рахунку, але не пізніше, ніж за один банківський день до початку подорожі. У випадку виставлення рахунку за одну добу до початку або у день подорожі, строк оплати становить один банківський день.

Згідно із п. 2.4.7. розділу 2 договору датою оплати рахунку визнається дата зарахування коштів на банківський рахунок або в касу туроператора.

21.03.2018 відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел» виставлено рахунок-фактуру № СФ-181384 щодо турпакету « ОСОБА_10 , ОСОБА_2 по акції «Раннє» на суму 31148,60 грн. та рахунок-фактуру № СФ-181390 щодо турпакету « ОСОБА_11 , ОСОБА_12 по акції «Раннє» на суму 31148,60 грн.

21.03.2018 позивачем на рахунок відповідача здійснено перерахування коштів у розмірі 11000,00 грн. в якості авансового платежу згідно рахунку-фактури СФ-181390 від 21.03.2018 та 11000,00 грн. в якості авансового платежу згідно рахунку-фактури СФ-181384 від 21.03.2018, про що свідчать платіжні доручення № 380 та № 381 від 21.03.2018 (а.с. 31, 34).

29.03.2018 відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел» виставлено рахунок-фактуру № СФ-181595 щодо турпакету «Голуб 2+1 по акції «Раннє» на суму 39527,60 грн. та рахунок-фактуру СФ-181596 щодо турпакету «ОСОБА_8» на суму 29685,60 грн.

30.03.2018 позивачем на рахунок відповідача здійснено перерахування коштів у розмірі 14000,00 грн. - згідно рахунку-фактури № СФ-181595 від 29.03.2018 (платіжне доручення № 387 від 30.03.2018), 10000,00 грн. - згідно рахунку-фактури № СФ-181596 від 29.03.2018 (платіжне доручення № 386 від 30.03.2018).

30.05.2018 позивачем на рахунок відповідача здійснено перерахування коштів у розмірі 11750,00 грн. в якості платежу згідно рахунку-фактури СФ-181390 від 21.03.2018 (платіжне доручення № 9 від 30.05.2018), 11750,00 грн. - згідно рахунку-фактури № СФ-181384 від 21.03.2018 (платіжне доручення № 10 від 30.05.2018).

25.07.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист-повідомлення про наявність невиконаних з боку відповідача зобов`язань та необхідності своєчасної оплати послуг позивача за умовами договору. 29.08.2018 позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про повернення коштів за ненадані послуги по заявкам № 6039718, № 6040818, № 6065918, № 6066018.

18.10.2018 позивачем повторно на адресу відповідача направлено досудову вимогу про повернення коштів за ненадані послуги по заявкам № 6039718, № 6040818, № 6065918, № 6066018. 23.11.2018 позивачем направлено відповідачу інформаційний запит щодо термінів повернення коштів за укладеним договором.

Відповідно до листів-відповідей відповідача (вих. № 127 від 27.11.2018, вих. № 128 від 28.11.2018, вих. № 129 від 29.11.2018, вих. № 130 від 28.11.2018) позивачу було роз`яснено, що ТОВ «Оазіс Тревел Україна» гарантує туристам повернення грошових коштів, сплачених ними за відпочинок, що не відбувся як наслідок скасування рейсів Авіакомпанією Браво та повідомлено, що до кінця 2018 року планується затвердження порядку та умов повернення коштів, що будуть доведені до відома агентів та туристів.

Таким чином, у наданих листах-повідомленнях відповідачем не заперечено факту наявності невиконаних зобов`язань перед позивачем за агентським договором № 2018/4747 на реалізацію туристичних продуктів/послуг.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що за умов положень п. 4.1.1. укладеного між сторонами договору туроператор зобов`язаний компенсувати вартість туристичних послуг у випадку ненадання або надання у неповному обсязі з вини туроператора. Розмір відшкодування збитків за цим пунктом договору обмежується фактичними витратами турагента на придбання ненаданих туристичних послуг. Відповідачем не повернуто позивачу кошти, перераховані як авансовий платіж за туристичні послуги на суму 69500,00 грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до такого обгрунтованого висновку. .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України передбачено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі: надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами (ч.ч. 1, 2 ст. 297 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

За умовами укладеного між сторонами агентського договору на реалізацію туристичних продуктів/послуг турагент (Туристична філія «Гал-Круїз» Приватного підприємства «Ростик») зобов`язався на виконання умов договору направляти туроператору (Товариству з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна») заявки на бронювання туристичних послуг. В свою чергу туроператор за умовами договору підтверджує направлені заявки на бронювання туристичних послуг. Заявка вважається акцептованою, якщо туроператор письмово, засобами будь-якого зв`язку, підтвердив можливість надання послуг, визначених в заявці турагента із зазначенням повної вартості туру, комісії турагента та суми, що належить до сплати. При цьому сторонами погоджено, що відповідь на підтвердження заявки може бути надана у вигляді рахунку-фактури.

Судом встановлено, що відповідач, направляючи позивачу відповідні листи бронювання по наданим позивачем заявкам на бронювання та формуючи рахунки-фактури на оплату туристичних послуг, тим самим акцептував заявки на бронювання.

Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов`язані з організацією і здійсненням туризму на території України визначені Законом України «Про туризм».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм» турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про туризм» передбачено, що учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про туризм» суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт формування відповідачем листів бронювання по заявкам № 6039718 від 21.03.2018, № 6040818, № 6065918, № 6066018 від 23.04.2018 та здійснення позивачем часткової оплати за рахунками-фактурами на оплату турів по вказаним заявкам. Вказані обставини сторонами у справі не спростовано.

Згідно із п.п. 4.1.1. п. 4.1. розділу 4 договору туроператор, в межах своєї компетенції, гарантує надання туристам турагента замовлених, підтверджених та своєчасно оплачених в повному обсязі туристичних послуг відповідної якості, що визначається за нормами і стандартами країни тимчасового перебування туриста та/або правилами міжнародних перевезень, протягом всього терміну туру. Туроператор компенсує вартість таких туристичних послуг у випадку ненадання або надання у неповному обсязі з вини туроператора. Розмір відшкодування збитків за цим пунктом договору обмежується фактичними витратами турагента на придбання ненаданих туристичних послуг.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до листів-відповідей відповідача (вих. № 127 від 27.11.2018, вих. № 128 від 28.11.2018, вих. № 129 від 29.11.2018, вих. № 130 від 28.11.2018), направлених на вимоги позивача, ТОВ «Оазіс Тревел Україна» гарантує туристам повернення грошових коштів, сплачених ними за відпочинок, що не відбувся як наслідок скасування рейсів Авіакомпанією Браво та повідомлено, що до кінця 2018 року планується затвердження порядку та умов повернення коштів, що будуть доведені до відома агентів та туристів. При цьому у наданих листах-повідомленнях відповідачем не заперечено факту наявності невиконаних зобов`язань перед позивачем за агентським договором № 2018/4747 на реалізацію туристичних продуктів/послуг.

Факт ненадання туристичних послуг з боку відповідача у зв`язку із скасуванням рейсів авіакомпанією останнім не спростовано у зв`язку з чим в силу положень п.п. 4.1.1. п. 4.1. розділу 4 укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов`язок відшкодувати збитки у розмірі понесених турагентом фактичних витрат на придбання ненаданих туристичних послуг у розмірі 69500,00 грн. Вказаний розмір фактичних витрат відповідає наданим суду платіжним дорученням, є обгрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому вказаний розмір фактичних витрат позивача за не надані з боку відповідача туристичні послуги з урахуванням положень укладеного між сторонами договору не являється авансовим платежем, здійсненим позивачем у рахунок майбутніх платежів за надані послуги, оскільки умовами договору між сторонами не погоджено сплати відповідних авансових платежів.

Крім того позивачем до сплати відповідачу нараховано 21413,00 грн. як неодержаного доходу, інфляційні втрати у розмірі 6651,49 грн., 3 % річних у розмірі 1559,47 грн. та пеню у розмірі 12610,92 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, приймаючи до уваги вказані положення укладеного між сторонами договору та положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату виконаних робіт у семиденний строк від дня пред`явлення першої вимоги (25.07.2018), тобто з 02.08.2018 відбулося прострочення виконання зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєчасного виконання зобов`язань надання туристичних послуг, позивачем обгрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Наданий позивачем розрахунок нарахувань пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 6651,49 грн., 3 % річних у розмірі 1559,47 грн. та пені у розмірі 12610,92 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 21413,00 грн. як упущеної вигоди (неодержаного доходу), суд доходить такого висновку.

Частиною 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В той же час позивачем не наведено належного розрахунку понесених збитків в частині неотримання доходу, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, а надані суду листи бронювання по заявкам містять лише положення щодо сплати комісії, а не винагороди турагента у зв`язку з чим вказані вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суму судових витрат, пов`язаних зі сплатою витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9600,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатом Гришиним О.В. укладено договір про надання правової допомоги № 047606, що підтверджується витягом з договору № 047606 про надання правової допомоги від 02.05.2019.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 даного витягу адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно із п. п. 4.3. п. 4 витягу розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору.

На підтвердження понесених судових витрат пов`язаних із витратами на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано розрахунок витрат на правову допомогу до договору про надання правової допомоги № 047606 від 02.05.2019, згідно якого загальні витрати позивача на правову допомогу склали 9600,00 грн. з розрахунку 16 витрачених годин адвоката та вартості години роботи адвоката на рівні 600,00 грн.

В той же час позивачем суду не надано відповідних додатків до укладеного договору про надання правової допомоги щодо встановленого розміру оплати праці адвоката у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановлення дійсного розміру понесених витрат на правову допомогу. Крім того позивачем не надано підтверджуючих відомостей відповідної оплати послуг адвоката за договором. Таким чином суд не здійснює відшкодування вказаних судових витрат.

З огдяду на вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача у справі 1921,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 123, 129, 232, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» (вул. Почайнинська, буд. 25/49, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 35735699) на користь Туристичної філії «Гал-Круїз» Приватного підприємства «Ростик» (вул. Братів Рогатинців, буд. 12, кв. 10, м. Львів, 79008, ідентифікаційний код 26360500) заборгованість за договором у розмірі 69500 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1559 грн. 47 коп., пеню у розмірі 12610 грн. 92 коп., інфляційні нарахування у розмірі 6651 грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп., а всього 92242 (дев`яносто дві тисячі двісті сорок дві) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2019.

Суддя В.О.Демидов