Рішення

від 08.07.2019 по справі 911/428/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2019 р. Справа № 911/428/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до фермерського господарства Медові поля

про стягнення 171468,98 грн.

за участю представників

прокуратури: Борисюк А.А., службове посвідчення № 050033 видане 12.06.2018;

позивача: Доній О.О. - предст. за дов. № 23 від 03.09.2018;

відповідача: Яценко В.В. - керівник.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернувся перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Київське відділення Укрдержфонду) до фермерського господарства Медові поля (далі - відповідач, ФГ Медові поля ) про стягнення заборгованості в сумі 171468,98 грн., яка складається з 142000,00 грн. основного боргу, 8091,78 грн. пені, 15684,70 грн. інфляційних втрат та 5692,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення ФГ Медові поля грошового зобов`язання щодо повернення коштів фінансової підтримки згідно договору № 04-15 від 16.07.2015, що, за доводами прокурора, призводить до заподіяння шкоди інтересам держави.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.03.2019.

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, про що 08.04.2019 судом постановлено ухвалу.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до суду не подано, проте в судових засіданнях представник відповідача в усних поясненнях не заперечував проти позовних вимог та наявності заборгованості.

В підготовчому засіданні 20.05.2019 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження, внаслідок чого постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.06.2019.

Ухвалою суду від 24.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 08.07.2019.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

08.07.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

16.07.2015 між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ Медові поля укладено договір № 04-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Київське відділення Укрдержфонду зобов`язується надати фінансову підтримку на поворотній основі ФГ Медові поля в сумі 250000,00 грн., а ФГ Медові поля зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору.

Метою надання фінансової підтримки (допомоги) є поповнення обігових коштів (розділ ІІ Договору).

На виконання умов Договору Київським відділенням Укрдержфонду перераховано на рахунок ФГ Медові поля грошові кошти в сумі 250000,00 грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22.07.2015, копія якого знаходиться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.

Згідно з пп. 3.1.3. Договору Київське відділення Укрдержфонду має право вимагати від ФГ Медові поля для забезпечення Договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Так, 22.07.2015 між Укрдержфондом, від імені якого діє Київське відділення Укрдержфонду, (заставодержатель) та ФГ Медові поля (заставодавець) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антухом Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 166, відповідно до якого забезпечено виконання вимог заставодержателя, що виникають на підставі договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 04-15, укладеного між заставодержателем та заставодавцем 16.07.2015. В забезпечення виконання зобов`язань заставодавець передав у заставу належний йому майно: 280 (двісті вісімдесят) бджолосімей.

Відповідно до п. 3.4.2. Договору ФГ Медові поля зобов`язалось повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком за 5 років:

- до 01.10.2016 в сумі 50000,00 гривень;

- до 01.10.2017 в сумі 50000,00 гривень;

- до 01.10.2018 в сумі 50000,00 гривень;

- до 01.10.2019 в сумі 50000,00 гривень;

- до 16.07.2020 в сумі 50000,00 гривень.

Таким чином до 01.10.2018 відповідач зобов`язався повернути 150000,00 гривень.

Як зазначається у позовній заяві, взяті на себе зобов`язання ФГ Медові поля , згідно встановленого в Договорі графіку погашення, не виконує, кошти фінансової підтримки, у визначені в Договорі терміни, не повертаються.

Станом на 22.11.2018 відповідач повернув лише 8000,00 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви копіями квитанцій, а саме: 01.10.2016 - 3000,00 грн., 26.04.2018 - 1000,00 грн., 17.07.2018 - 1000,00 грн., 04.09.2018 - 3000,00 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору Київське відділення Укрдержфонду неодноразово зверталось до ФГ Медові поля з претензіями щодо погашення заборгованості за Договором з розрахунками боргу та штрафних санкцій у додатках. Копії відповідних претензій долучені прокурором до позовної заяви.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Укрдержфонду в особі Київського відділення Укрдержфонду, зокрема, 142000,00 грн. заборгованості з фінансової допомоги.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. За змістом частини 3 вказаної статті Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах , означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, звертаючись із позовом до суду, прокурор в позовній заяві зазначив, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств, проте останнє позбавлене можливості на звернення до суду з метою захисту економічних інтересів держави, у зв`язку з відсутністю видатків на сплату судового збору, що фактично свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Відтак, необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захисту економічних інтересів держави, оскільки неповернення відповідачем коштів фінансової допомоги тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд вважає, що пред`являючи зазначений позов до суду, прокурором дотримано вимоги статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру та частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України Про фермерське господарство .

Частиною 1 статті 9 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Відповідно до статті 10 Закону України Про фермерське господарство Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Оскільки укладений між сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, господарський суд вважає за необхідне застосувати відповідні положення цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що сума не повернутої відповідачем фінансової допомоги, відповідно до обумовленого Договором графіку, становить 142000,00 грн. Відповідачем наявність заборгованості не заперечується, у зв`язку з чим позовна вимога прокурора підлягає судом задоволенню повністю.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання щодо повернення коштів фінансової підтримки з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Київському відділенню Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Загальна сума пені, що заявлена до стягнення, становить 8091,78 грн., яка нарахована за загальний період з 21.10.2017 по 31.10.2018, а саме:

- за період з 21.10.2017 по 26.10.2017 на суму 50000,00 грн. - 205,48 грн.;

- за період з 27.10.2017 по 14.12.2017 на суму 50000,00 грн. - 1812,33 грн.;

- за період з 15.12.2017 по 25.01.2018 на суму 50000,00 грн. - 1668,49 грн.;

- за період з 26.01.2018 по 01.03.2018 на суму 50000,00 грн. - 1534,25 грн.;

- за період з 02.03.2018 по 31.03.2018 на суму 50000,00 грн. - 2328,77 грн.;

- за період з 21.10.2018 по 31.10.2018 на суму 50000,00 грн. - 542,47 грн.

Судом перевірено наданий до позовної заяви розрахунок пені та встановлено, що за період з 02.03.2018 по 31.03.2018 на суму 50000,00 грн. сума пені розрахована невірно та за розрахунком суду складає 1397,26 грн., за решту періодів пеня розрахована вірно, тому вимога щодо стягнення заявленої суми пені підлягає задоволенню, з урахуванням викладеного, у розмірі 7160,28 грн. В іншій частині слід відмовити.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів фінансової підтримки, прокурор з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5692,50 грн. та інфляційні втрати в сумі 15684,70 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок втрат від інфляції проведено Київським відділенням Укрдержфонду наступним чином:

- за період з 20.10.2016 по 20.10.2017 на суму 47000,00 грн. - 6847,90 грн.;

- за період з 21.10.2017 по 25.04.2018 на суму 97000,00 грн. - 6169,20 грн.;

- за період з 26.04.2018 по 17.07.2018 на суму 96000,00 грн. - -672,00 грн.;

- за період з 18.07.2018 по 03.09.2018 на суму 95000,00 грн. - 0,0 грн.;

- за період з 04.09.2018 по 20.10.2018 на суму 92000,00 грн. - 3339,60 грн.

Доданий до позовної заяви розрахунок 3% річних проведено наступним чином:

- за період з 21.10.2016 по 20.10.2017 на суму 47000,00 грн. - 2820,00 грн.;

- за період з 21.10.2017 по 25.04.2018 на суму 97000,00 грн. - 1455,00 грн.;

- за період з 26.04.2018 по 16.07.2018 на суму 96000,00 грн. - 720,00 грн.;

- за період з 17.07.2018 по 02.09.2018 на суму 95000,00 грн. - 237,50 грн.;

- за період з 03.09.2018 по 20.10.2018 на суму 92000,00 грн. - 460,00 грн.

Дослідивши надані розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх перерахунок, у зв`язку з тим, що безпідставно в період прострочення включені дати часткових погашень відповідачем боргу.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах періодів, визначених Київським відділенням Укрдержфонду, за виключенням днів фактичної оплати заборгованості, встановив, що загальна сума інфляційних витрат за прострочення повернення коштів фінансової підтримки становить 15684,27 грн., 3% річних - 4096,26 грн.

Таким чином, беручи до уваги викладене вище в сукупності, позовні вимоги першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до фермерського господарства Медові поля підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства Медові поля (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, код ЄДРПОУ 31656227) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342) в особі його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01004, м. Київ, Печерський р-н, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1, кімн. 206, код ЄДРПОУ 20077542) 142 000 (сто сорок дві тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості, 7160 (сім тисяч сто шістдесят) грн. 28 коп. пені, 4096 (чотири тисячі дев`яносто шість) грн. 26 коп. 3% річних та 15 684 (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 27 коп. інфляційних втрат.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з фермерського господарства Медові поля 08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, код ЄДРПОУ 31656227) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996, р/р 35216008015641, МФО 820172, Державна казначейська служба України у м. Києві) 2 534 (дві тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн. 11 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.07.2019.

Суддя О.В. Щоткін