Рішення

від 16.07.2019 по справі 918/255/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/255/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г. , за участю секретар судового засідання Фесюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ"

про стягнення заборгованості в сумі 9 110 грн. 46 коп. та зобов`язання повернути орендоване майно

В засіданні приймали участь:

від позивача: Прімєрова Н. Г. (за посвідченням № 000279 від 15.10.15 року);

від відповідача: не з`явився.

Описова частина:

16 квітня 2018 року Акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" в якому просив, покликаючись на ст.ст. 16, 193, 610, 785 Цивільного кодексу України, невиконання умов договору оренди транспортного засобу № 1711 стягнути з відповідача заборгованості в сумі 9 110 грн. 46 коп. та зобов`язати повернути орендоване майно.

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/255/19, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14 травня 2019 року.

03 травня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" надійшов відзив на позовну заяву від 03 травня 2019 року, в якому останнє заперечує проти позову зазначає про те, що автомобіль, який просить повернути позивач в користування для відповідача не передавався, тому просить суд врахувати наведені у відзиві обставини, при прийнятті рішення по суті справи.

14 травня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" надійшла відповідь на відзив від 13 травня 2019 року, в якому останнє зазначає, що відзив на позовну заяву відповідача є необґрунтованим, містить недостовірну інформацію та не спростовує доводів позовної заяви позивача.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року розгляд справи відкладено на 04 червня 2019 року.

21 травня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання, в якому позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати дану справу за відсутності останнього.

27 травня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання від 23 травня 2019 року про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року розгляд справи відкладено на 02 липня 2019 року, також продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

24 червня 2019 року через відділ канцелярії відповідачем подано заперечення, в яких останній вказує про неналежність наданих позивачем документів, а відтак позов є безпідставний, просить суд в його задоволенні відмовити.

02 липня 2019 року через відділ канцелярії позивачем подано відповідь на заперечення, в яких останній вказує на належність поданих доказів, також долучив до матеріалів справи документи.

02 липня 2019 року через відділ канцелярії позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 1 047 грн. 22 коп. пені (первісна вимога 1 010 грн. 46 коп. пеня).

Ухвалою суду від 02 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі №918/255/19 призначено справу до судового розгляду по суті на 16 липня 2019 року, також задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

16 липня 2019 року через відділ канцелярії відповідачем подано клопотання в якому останній просить суд відкласти перше судове засідання.

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд зазначає наступне.

Матеріалами справи стверджено, що відповідач по справі належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи №918/255/19, що стверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також поданими відповідачем клопотаннями, відзивом на позовну заяву.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що розгляд справи триває три місяці у підготовчому засіданні, а також те, що суд перейшов до розгляду справи по суті, отже, сторонами долучені усі наявні у них докази та заперечення по справі.

Крім того, відповідач вказує про перше нез`явлення представника у судове засідання, що не відповідає дійсності, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався і відповідач не забезпечував явку уповноважених представників, також відповідач зазначає про зайнятість уповноваженого представника в іншому судовому процесі, однак на підтвердження зазначеного факту не надано жодного доказу.

Відтак, неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Тому, суд вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та безпідставним, правом щодо надання відзиву та надання доказів відповідач скористався, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ".

Мотивувальна частина:

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено.

04 січня 2016 року між ПАТ "Львівський хімічний завод" (надалі - позивач, орендодавець) та ТОВ "Рівнетехгаз" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 1711 (надалі - договір, а.с. 21).

У відповідності до п.1.1 договору орендодавець в порядку та на умовах, визначених даним договором передає у платне строкове користування, а орендар приймає та зобов`язується сплачувати орендну плату, згідно пункту 2.1 даного договору за транспортні засоби: ЗІЛ 130, держ. номер 9330ЛВС, рік випуску 1980, шасі б/н та МАЗ 53371, держ.номер 3231 ЛВС, рік випуску 1990, шасі № НОМЕР_1 .

За користування орендованим майном відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 300,00 грн. в т.ч. ПДВ в місяць за вантажний автомобіль ЗІЛ 130 та 480,0грн. в т.ч. ПДВ в місяць за вантажний автомобіль МАЗ 53371, всього 780,00 грн. в т.ч. ПДВ в місяць (п. 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.3. Договору оренди транспортних засобів № 1711 від 04 січня 2016 року орендна плата сплачується щомісячно до 15-го числа поточного місяця шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або готівкою в касу заводу.

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2017 р., а в частині зобов`язань до повного виконання вимог договору згідно умов, взятих на себе сторонами зобов`язань.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, доказів недійсності спірного договору матеріали справи не містять, будь яких рішень щодо визнання недійсним договору суду не надано.

На виконання умов договору 04 січня 2016 року між сторонами складено акт прийому-передачі (а.с. 22), згідно якого відповідач отримав від позивача в орендну автомобілі вантажні: ЗІЛ 130, держ. номер 9330 ЛВС, 1980 р.в. та МАЗ 53371, держ. номер 3231 ЛВС, 1990 р.в.

Матеріали справи містять акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з січня 2016 року по листопад 2017 року (а.с. 124-146) підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх, також містять акт звірки, з якого вбачається що відповідач оплачував вищезазначені акти здачі-приймання робіт.

Судом встановлено, сторонами виконувалися умови договору в період 2016-2017 років.

Згідно п. 8.2. договору у разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії даного договору не заявить про його припинення, даний договір вважається продовженим на тих же самих умовах на наступний календарний рік.

Матеріали справи не містять заперечень жодної із сторін, щодо припинення договору, а отже, останній був продовженим на 2018 рік.

30 квітня 2018 року відповідач повернув позивачу з оренди вантажний автомобіль МАЗ 53371, держ. номер НОМЕР_2 , 1990 р.в., що підтвердили представники сторін в процесі розгляду справи.

Суд вбачає, за період грудень 2017 року - грудень 2018 року включно відповідач не виконував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування орендованим майном, чим порушив умови вищевказаного договору оренди, станом на 31 грудня 2018 року і станом на момент розгляду справи, заборгованість за оренду транспортних засобів становить 6 300 грн. 00 коп., доказів оплати або ж спростування заборгованості, відповідачем не надано.

27 листопада 2018 року позивач заявив про припинення дії договору оренди з 01 січня 2019 року, за один місяць до закінчення дії даного договору, позивач направив відповідачу лист вих. № 7641 (а.с. 34), в якому повідомив, що "відповідно до п. 8.2. Договору оренди транспортних засобів №1711 від 04 січня 2016 року АТ "Львівський хімічний завод" заявляє про припинення дії договору з 01 січня 2019 року. Враховуючи вищенаведене, просив відповідача повернути орендоване майно, а саме автомобіль вантажний ЗІЛ 130, реєстраційний номер 9330ЛВС, 1980р.в., протягом 3-х днів з моменту припинення дії договору оренди транспортних засобів № 1711 від 04 січня 2016 року - до 04 січня 2019 року".

На даний лист відповідач 07 грудня 2018 року направив позивачу відповідь (а.с. 36), в якому зазначив, що "у зв`язку з відсутністю у розпорядженні нашого Товариства відповідних документів, які підтверджували б передачу в оренду автомобіль вантажний ЗІЛ 130, реєстраційний № 9330ЛВС, 1980 p.в., а саме: підписаних уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі транспортних засобів, з метою уникнення розбіжностей та спорів по Договору, просимо Вас надати нам підписані уповноваженими представниками сторін копії акту приймання-передачі, що підтверджують передачу нашому Товариству в оренду відповідного майна".

29 січня 2019 року позивач разом з супровідним листом вих. № 350, направив відповідачу витребувані ним копії актів прийому-передачі майна цінним листом з описом вкладення (а.с. 37-39).

Також, матеріали справи містять підписані та скріплені відтисками печаток сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2017 року та весь 2018 рік, згідно яких за оренду вантажного автомобіля відповідач не оплатив для позивача 6 300 грн. 00 коп. боргу за оренду (в тому числі ПДВ).

Як зазначалося вище, договором передбачена оплата до 15-го числа поточного місяця за користування орендованим майном.

Суд встановив, у відповідача настав обов`язок оплати за зазначеними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2017 року та весь 2018 рік на суму 6 300 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, відповідно до п. 4.1. договору оренди транспортних засобів №1711 від 04 січня 2016 року орендар зобов`язується після закінчення терміну договору оренди повернути автомобілі в належному технічному стані.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем для позивачу з орендного користування вантажний автомобіль ЗІЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_3 ЛВС, 1980 р.в. та доказів оплати оренди за користування орендованим майном за грудень 2017р. та за весь 2018 рік, відповідачем відповідних доказів до матеріалів справи не долучено.

Судом встановлено, ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" користується орендованим вантажним автомобілем ЗІЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_3 ЛВС, 1980 р.в. з січня 2019 року (припинення дії договору оренди) по березень 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач скористався наданим статтею 785 ЦК України правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення, січень - березень 2019 року в сумі 1800 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання, сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Враховуючи усе зазначене вище, суд вбачає, що позов в частині стягнення орендної плати за період грудня 2018 року та 2018 рік в сумі 6 300 грн. 00 коп., також позов в частині стягнення 1 800 грн. 00 коп. за користування орендованим майном без відповідної правової підстави та позов в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" повернути Акціонерному товариству "Львівський хімічний завод" вантажний автомобіль ЗІЛ 130, реєстраційний номер 9330 ЛВС, 1980 року випуску, є обґрунтований та підтверджений належними доказами, не спростований відповідачем, а тому суд, в цій частині позов задовольняє в повному обсязі.

Окрім того, позивач скористався правом передбаченим договором та нарахував відповідачу пеню, за невчасне виконання зобов`язання в частині розрахунку в розмірі 1 047 грн. 22 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, розрахунок а.с. 103-108).

Відповідно до пункту 2.4. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується в рахунок орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 218 Господарського кодексу України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що останній здійснений арифметично вірно, із зазначенням вірних періодів та сум боргу, нарахований на підставі договору та норм чинного законодавства, а тому позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" на користь Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" 1 047 грн. 22 коп. пені є обгрутованим та підлягає до задоволення.

Також, приймаючи рішення судом були враховані твердження відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, зокрема вказує на те, що підписи на первісних бухгалтерських документах на які покликається позивач, здійснені неповноважною особою, а тому не мають юридичної сили, а відтак позов є безпідставним.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки усі документи на які покликається позивач, скріплені відтисками печаток товариств (позивача та відповідача), матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на недійсність підписів, або ж документів, зокрема кримінальних проваджень, щодо підробки документів, звернень в правоохоронні органи, клопотань щодо призначення експертизи, тощо.

Крім того, матеріали справи містять докази, які підтверджують здійснення господарських операцій за договором від 04 січня 2016 року №1711 (передання в оренду майна та здійснення оплати за оренду переданого майна), зокрема акти здачі-приймання робіт, акт звірки-взаєморозрахунків, згідно яких відповідачем здійснювалася оплата, щодо оренди за договором.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у його користуванні транспортного засобу ЗІЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_3 ЛВС, 1980 р.в., суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі від 04 січня 2016 року, згідно якого позивач передав у оренду для відповідача транспортний засіб ЗІЛ 130, реєстраційний номер 9330 ЛВС, 1980 р.в., в той же час, доказів повернення автомобіля для позивача матеріали справи не містять, відповідачем такі не надані.

Крім того, факт використання відповідачем вантажного автомобіля підтверджується копією тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_4 виданий на ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" на транспортний засіб ЗІЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1980 р.в. (а.с. 64).

Отже, в сукупності усіх доказів, суд вбачає, що твердження відповідача є надуманими та такими які не підтверджуються будь-якими доказами.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості по сплаті орендної плати, а також неповернення орендованого транспортного засобу, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" в повному обсязі в розмірі 3 842 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" (35301, Рівненська область, Рівненський район, село Шпанів, вулиця Заводська, 18, ідентифікаційний код: 34950024) на користь Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" (79070, місто Львів, вулиця Рахівська, 16, ідентифікаційний код: 05761873) - 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. боргу за оренду майна, 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. неустойки в розмірі подвійної оренди плати за користування вантажним автомобілем, 1 047 (одна тисяча сорок сім) грн. 22 коп. пені та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" (35301, Рівненська область, Рівненський район, село Шпанів, вулиця Заводська, 18, ідентифікаційний код: 34950024) повернути Акціонерному товариству "Львівський хімічний завод" (79070, місто Львів, вулиця Рахівська, 16, ідентифікаційний код: 05761873) вантажний автомобіль ЗІЛ 130, реєстраційний номер 9330 ЛВС, 1980 року випуску.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua .

Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2019 року.

Суддя Торчинюк В.Г.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (79070, м. Львів, вул. Рахівська, 16);

3 - відповідачу рекомендованим (35301, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. АДРЕСА_1 , вул. Заводська, 18).