Рішення

від 18.07.2019 по справі 927/476/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/476/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства «Укрметкол-Агро» , код ЄДРПОУ 39898247

провулок Першотравневий, 13, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» ,

с.Стахорщина, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16093,

код ЄДРПОУ 30924870

про стягнення 426857,41 грн

Учасники справи не з`явились.

Приватне підприємство «Укрметкол-Агро» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» 426857,41 грн, з яких: 236035,98 грн заборгованості, 59008,99 грн штрафу, 73610,89 грн пені, 45921,21 грн інфляційних та 12280,34 грн трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №023 від 12 травня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 04 липня 2019 року; повідомлено сторін, що явка їх представників у судове засідання є обов`язковою; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено строк позивачу протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено відповідачу строк протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Ухвала суду направлена відповідачу по справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Нове життя» , за адресою місця реєстрації: с.Стахорщина, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16093, повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв`язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надійшло.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач в судові засідання 04 липня 2019 року та 18 липня 2019 року повноважного представника не направив.

В судовому засіданні 04 липня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні 04 липня 2019 року суд оголосив перерву до 18 липня 2019 року.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою , навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив, про причини невиконання ухвал суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

12 травня 2017 року між Приватним підприємством «Укрметкол-Агро» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове життя» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №023.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов договору.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до даного договору.

У відповідності до п. 12.4. договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і поставленням печаток сторін і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

05 вересня 2017 року позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №69 від 05 вересня 2017 року на загальну суму 236035,98 грн за довіреністю №65 від 05 вересня 2017 року, про що свідчить копія видаткової накладної №69 від 05 вересня 2017 року на загальну суму 236035,98 грн та копія довіреності №65 від 05 вересня 2017 року в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, вартість отриманого ним товару у сумі 236035,98 грн не оплатив, про що сторонами 01 листопада 2017 року було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків на суму 236035,98 грн. Акт звірки взаєморозрахунків від 01 листопада 2017 року міститься в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 01 жовтня 2018 року було направлено відповідачу вимогу №121 від 27 вересня 2018 року на суму 236035,98 грн. Про направлення вимоги свідчать копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку, а також повідомлення про вручення 05 жовтня 2018 року поштового відправлення відповідачу, які наявні в матеріалах справи.

Повторно, позивачем 14 грудня 2018 року було направлено відповідачу вимогу №133 від 14 грудня 2018 року на 236035,98 грн основного боргу, а також 59008,99 грн штрафу, відповідно до договору поставки нафтопродуктів №023 від 12 травня 2017 року. Про направлення вимоги свідчать копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку, а також відстеження поштового відправлення, у відповідності до якого поштове відправлення №3650101035110 вручено особисто 21 грудня 2018 року, які наявні в матеріалах справи.

Відповіді від відповідача не надійшло. Заборгованість не погашено.

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 236035,98 грн не сплатив.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 236035,98 грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 59008,99 грн штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, пунктом 8.3. Договору сторони передбачили, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманого ним товару, а вимогу про сплату штрафу у розмірі 59008,99 грн відповідач отримав 21 грудня 2018 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 59008,99 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись умовами пункту 8.2. договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 73610,89 грн пені за період з 06 вересня 2017 року по 05 вересня 2018 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом 8.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 73610,89 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12280,34 грн трьох відсотків річних за період з 06 вересня 2017 року до 31 травня 2019 року та 45921,21 грн інфляційних втрат за період з 06 вересня 2017 року до 31 травня 2019 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши подані позивачем розрахунки, оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 12280,34 грн трьох відсотків річних за період з 06 вересня 2017 року до 31 травня 2019 року та 45921,21 грн інфляційних втрат за період з 06 вересня 2017 року до 31 травня 2019 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» (с.Стахорщина, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16093, код ЄДРПОУ 30924870) на користь Приватного підприємства «Укрметкол-Агро» (код ЄДРПОУ 39898247, провулок Першотравневий, 13, м. Гадяч, Полтавська область, 37300) 236035,98 грн заборгованості, 59008,99 грн штрафу, 73610,89 грн пені, 45921,21 грн інфляційних нарахувань, 12280,34 грн трьох відсотків річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» (с.Стахорщина, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16093, код ЄДРПОУ 30924870) на користь Приватного підприємства «Укрметкол-Агро» (код ЄДРПОУ 39898247, провулок Першотравневий, 13, м. Гадяч, Полтавська область, 37300) 6402,86 грн судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 18 липня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/