Рішення

від 18.07.2019 по справі 927/489/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/489/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОВА ,

вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24100060

відповідач: Приватне акціонерне товариство Чексіл , код ЄДРПОУ 04594723

вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014

предмет спору: про стягнення 915923,07 грн

Учасники справи не з`явились.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» подано позов до Приватного акціонерного товариства Чексіл про стягнення 849743,28 грн боргу, 52924,56 грн пені, 8844,84 грн інфляційних витрат та 4410,39 грн відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №1534/W20 від 01.08.2011.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 11 липня 2019 року; викликано у судове засідання позивача та відповідача; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; зазначено, що відповідач має право протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання відповіді позивача на відзив надати суду заперечення на відповідь на відзив позивача з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Ухвала суду від 18.06.2019 направлена відповідачу по справі Приватному акціонерному товариству Чексіл за адресою місця реєстрації вул.І.Мазепи, 66, м.Чернігів, 14014 повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв`язку: повернута за закінченням встановленого строку зберігання .

11.07.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.07.2019.

Ухвала повідомлення від 11.07.2019 про оголошення в судовому засіданні перерви відповідачем отримана, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі в судові засідання 11 липня 2019 року та 18 липня 2019 року не направив, відзиву на позов не надав, про причини невиконання ухвал суду не повідомив.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 11 липня 2019 року представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

01.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма ТехНова (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством Чексіл (Споживач) укладено договір №1534/W20 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За умовами договору Постачальник бере на себе зобов`язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об`єктів, вказаних у додатку №1 до цього договору, а Споживач зобов`язується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу для об`єктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору "Обсяги постачання теплової енергії" встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається відповідачу по об`єкту - гуртожиток, за адресою АДРЕСА_1 , опалювальною площею 4043,3кв.м., тепловитрати 427,12 м куб/міс

Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік спожитої теплової енергії здійснюється із теплоносієм Постачальника приладами обліку, із гарячою водою на господарсько-побутові потреби приладами обліку.

Відповідно до п. 5.3 договору при установлені приладів обліку не на межі балансового розподілу тепломереж, відповідач сплачує щомісячні втрати тепла, нараховані по діючим Методикам позивача на ділянці теплової мережі від межі розподілу до місця встановлення приладів.

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.6 договору).

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у розмірі: на опалення протягом опалювального періоду по тарифу за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно з їх показаннями.

Додатковою угодою №1 від 04 червня 2018 року про зміну та доповнення Договору №1534 від 01 серпня 2011 року на постачання теплової енергії в гарячій воді зазначено про наступне: у зв`язку зі зміною найменування Споживача, а саме :Публічне акціонерне товариство Чексіл на Приватне акціонерне товариство Чексіл , Сторони дійшли згоди внести наступні зміни до Договору №1534 від 01.08.2011 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 04 червня 2018 року передбачено змінити преамбулу Договору, виклавши її в наступній редакції:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ТехНова , пойменовано далі Постачальник, в особі начальника служби Теплозбут Білоуса Романа ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності №51 від 20.06.2017р, з однієї сторони, і Приватне акціонерне товариство Чексіл , в особі директора ОСОБА_2 , яка діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали цей Договір на постачання та споживання теплової енергії в гарячій воді.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за жовтень 2018 року вартістю 60358,10грн, за листопад 2018 року вартістю 142274,51грн, за грудень 2018 року вартістю 166012,77грн, за січень 2019 року вартістю 200631,19грн, за лютий 2019 року вартістю 168419,68грн, та березень 2019 року вартістю 157280,24грн, про що свідчать акти прийому-передачі від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019.

Позивачем на вказані суми були виставлені відповідачу рахунки - фактури до оплати за №001534 від 31.10.2018, №001534 від 30.11.2018, №001534 від 31.12.2018 та №001534 від 31.01.2019, №001534 від 28.02.2019, №001534 від 31.03.2019.

Рахунки-фактури були направлені відповідачу своєчасно рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками, належним чином завірені, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.5. договору розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води, виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно, у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Вартість послуг за опалення за період жовтень 2018 року - березень 2019 року визначена позивачем згідно з показниками приладу обліку теплової енергії спільно знятих сторонами та тарифами, діючими у спірному періоді, затверджених постановою НКРЕКП від 05.10.2017 за № 1205 (акти зняття показників приладів обліку наявні в матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши проведений позивачем розрахунок вартості теплової енергії спожитої відповідачем у період жовтень 2018 року - березень 2019 року, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначена вартість спожитої теплової енергії у спірному періоді.

Відповідно до п. 3.2.22. договору Споживач зобов`язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця Споживач зобов`язаний повідомити про це Постачальника.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості теплової енергії за спірний період виконав частково.

28.12.2018 відповідачем здійснено оплату на суму 45000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 28.12.2018, на суму 24000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 25.01.2019, на суму 18000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 31.01.2019.

Як свідчить розрахунок позивача, дана сума була розподілена наступним чином: з 45000,00грн - 41766,79грн зараховано на погашення боргу за вересень 2018 року, 3233,21грн на оплату жовтень 2018 року, 25.01.2019 - 24000,00грн, 31.01.2019 року - 18000,00грн.

Таким чином, станом на день подання позову загальна сума заборгованості відповідача за період з жовтня 2018 року - по березень 2019 року становить 849743,28 грн (894976,49грн - 3233,21 грн - 24000,00грн - 18000,00грн = 849743,28грн).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань в повному обсязі не виконав та не провів оплату вартості теплової енергії у визначений договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості в сумі 849743,28 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 7.2.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 5392,76 грн за період з 16.11.2018 по 15.04.2019, 16698,74 грн за період з 18.12.2018 по 15.04.2019, 14736,48 грн за період з 16.01.2019 по 15.04.2019, 11279,32 грн за період з 18.02.2019 по 15.04.2019, 4817,26 грн за період з 18.03.2019 по 15.04.2019, всього на суму 52924,56грн.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.9 договору встановлено нарахування пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення у випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця.

Згідно з п. 7.2.3 договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 52924,56 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4410,39 грн трьох відсотків річних, з яких 449,41 грн за період з 16.11.2018 по 15.04.2019 з врахуванням здійснених відповідачем оплат, 1391,56 грн за період з 18.12.2018 по 15.04.2019, 1228,04 грн за період з 16.01.2019 по 15.04.2019, 939,94 грн за період з 18.02.2019 по 15.04.2019 та 401,44 грн за період з 18.03.2019 по 15.04.2019, а також 8844,84 грн інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по березень 2019 рік з врахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши подані позивачем розрахунки, оскільки судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором від 01.08.2011 №1534/W20, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чексіл , (вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 04594723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОВА , (вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24100060) 849743,28 грн боргу, 52924,56 грн пені, 4410,39 грн відсотків річних, 8844,84 грн інфляційних втрат.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чексіл , (вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 04594723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОВА , (вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24100060) 13738,86 грн судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 18 липня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/