Постанова

від 02.07.2019 по справі 916/1718/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1718/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Погребняка В.Я., Пєскова В.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Кодимакомунсервіс"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019

у справі №916/1718/18

за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області

до відповідача Комунального підприємства "Кодимакомунсервіс"

про стягнення 500 321,55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Державна екологічна інспекція в Одеській області (далі - позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення з КП "Кодимакомунсервіс" (далі - відповідач) суми збитків, заподіяних державі України, у розмірі 500 321,55 грн. до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 фонду охорони навколишнього природного середовища Кодимської міської ради Кодимського району Одеської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37343459, банк - ГУДКСУ в Одеській області, одержувач - УК у Кодимському районі, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП "Кодимакомунсервіс" в період з 31.03.2014 по 07.06.2018 в порушення приписів природоохоронного законодавства України здійснювало водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, чим завдало державі збитки в розмірі 500 321,55 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 у справі №916/1718/18 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов Державної екологічної інспекції в Одеській області задоволено частково; стягнуто з КП "Кодимакомунсервіс" суму збитків, заподіяних державі Україна, у розмірі 497 847,81 грн. на р/р №33111331015251 фонду охорони навколишнього природного середовища Кодимської міської ради Кодимського району Одеської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37343459, банк ГУ ДКСУ в Одеській області, УК у Кодимському районі, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331; стягнуто з КП "Кодимакомунсервіс" на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області 7467,30 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Одеській області є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, в зв`язку з чим підлягають задоволенню. Однак, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення збитків, з урахуванням строку позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність стягнення з КП "Кодимакомунсервіс" збитків тільки за період з 07.06.2015 по 01.06.2018 у розмірі 497 847,81 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського від 20.03.2019 у справі №916/1718/18 (колегія суддів: Таран С.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 у справі №916/1718/18 змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з КП "Кодимакомунсервіс" суму збитків, заподіяних державі Україна, у розмірі 470 499,24 грн. на р/р №33111331015251 фонду охорони навколишнього природного середовища Кодимської міської ради Кодимського району Одеської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37343459, банк ГУ ДКСУ в Одеській області, УК у Кодимському районі, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331. В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позовну заяву подано Державною екологічної інспекції в Одеській області 14.08.2018, то з урахуванням трирічного строку позовної давності, підлягають стягненню збитки, нараховані у межах цього строку, з урахуванням кінцевої дати строку, заявленого позивачем, а саме: з 15.08.2015 по 01.06.2018 у розмірі 470 499,24 грн.

Крім того, за висновком апеляційного суду, стаття 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній з 01.01.2016) за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, передбачає звільнення відповідача від обов`язку з 01.01.2016 оформлювати саме дозвіл на користування надрами та, відповідно, і від відповідальності за такий водозабір без нього, а не дозвіл на спеціальне водокористування.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, КП "Кодимакомунсервіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського від 20.03.2019 у справі №916/1718/18 в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким стягнути з КП "Кодимакомунсервіс" суму збитків, заподіяних державі Україна, у розмірі 67 852,25 грн. на р/р №33111331015251 фонду охорони навколишнього природного середовища Кодимської міської ради Кодимського району Одеської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37343459, банк ГУ ДКСУ в Одеській області, УК у Кодимському районі, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідач зазначає порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги КП "Кодимакомунсервіс" зазначає, що судом апеляційної інстанції наведено невірне тлумачення норми закону, яка міститься у ст. 23 Кодексу України про надра відносно спірних правовідносин після 01.01.2016 (набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VІІІ), що призвело до незастосування норми закону, яка підлягала застосуванню.

Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що формулювання норми ст. 23 Кодексу України про надра, яка дозволила без спеціальних дозволів видобувати підземні води для всіх потреб, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, передбачає обидва дозволи - як спеціальний дозвіл на користування надрами, так і дозвіл на спеціальне водокористування.

Враховуючи викладене, на думку КП "Кодимакомунсервіс" перебіг строку відповідальності відповідача, в межах якого позивач може заявити до нього вимоги про притягнення до відповідальності за порушення природоохоронного законодавства без дозволу на спеціальне водокористування починається 15.08.2015 (закінчення трирічного строку на звернення до суду за захистом права) та закінчується 01.01.2016 (набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VІІІ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 24.04.2019 для розгляду справи № 916/1718/18 за касаційною скаргою КП "Кодимакомунсервіс" визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Погребняка В.Я., Пєскова В.Г.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2019 у справі № 916/1718/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Кодимакомунсервіс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 916/1718/18; розгляд касаційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу відповідача від позивача до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами та підтверджується матеріалами справи, КП "Кодимакомунсервіс" здійснює централізоване водопостачання, водовідведення та надання послуг по вивезенню побутових відходів населенню м. Кодима Кодимського району Одеської області. На балансі КП "Кодимакомунсервіс" знаходиться 12 артезіанських свердловин. Забір води з зазначених свердловин здійснювався відповідачем на підставі дозволу на спеціальне водокористування №УКР23671-А/Оде, який був виданий 13.04.2011 терміном дії до 30.03.2014.

Місцевим та апеляційним судами досліджено, що у період з 24.05.2018 до 07.06.2018 Державною екологічною інспекцією в Одеській області проводилась планова перевірка дотримання КП "Кодимакомунсервіс" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища за адресою: 66000, Одеська обл., Кодимський р-н, м . Кодима, вул. Садова, буд. 1.

Перевіркою встановлено, що у період з 31.03.2014 по 07.06.2018 КП "Кодимакомунсервіс" здійснювало забір води з артезіанських свердловин за відсутності спеціального дозволу, про що Державною екологічною інспекцією в Одеській області складено акт перевірки № 48/10.

Як вбачається з матеріалів справи та з`ясовано судами, 06.06.2018 Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №000594, яким зафіксовано порушення посадовою особою відповідача ОСОБА_1 вимог пункту 9 статті 44 Водного кодексу України. В цей же день Державною екологічною інспекцією в Одеській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №000594 від 06.06.2018 на начальника КП "Кодимакомунсервіс" ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 136 грн., який був оплачений останнім, про що свідчить платіжне доручення №2545 від 12.06.2018.

Згідно довідки КП "Кодимакомунсервіс" від 08.06.2018, об`єм використаної води для забезпечення господарсько-побутових потреб населення та організацій м.Кодима з 01.06.2015 по 31.12.2015 склав 57,76 куб.м, за 2016 - 89,89 куб.м, за 2017 - 106,0 куб.м, з 01.01.2018 по 01.06.2018 - 74,0 куб.м. Зазначені об`єми також підтверджуються наявними в матеріалах справи звітами про використання води за формою 2ТП-водгосп за 2015, 2016, 2017 роки.

За результатами перевірки, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), розмір яких становить 500 321,55 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.06.2018 Державна екологічна інспекція в Одеській області направила на адресу відповідача претензію №62 про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 500 321,55 грн., яка останнім була залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, предметом спору у даній справі є вимога Державної екологічної інспекції в Одеській області про стягнення з КП "Кодимакомунсервіс" заподіяних державі України збитків у розмірі 500 321,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП "Кодимакомунсервіс" в період з 31.03.2014 по 07.06.2018 в порушення приписів природоохоронного законодавства України здійснювало водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, чим завдало державі збитки в зазначеному розмірі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу норм ст. ст. 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч.2, 4 ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

При цьому, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VІІІ) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Судом апеляційної інстанції було досліджено та встановлено, що із довідок відповідача та звітів про використання води за формою 2ТП-водгосп за 2015, 2016, 2017 роки вбачається, що водозабір води КП "Кодимакомунсервіс" не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що до спірних правовідносин у даній справі приписи ст. 23 Кодексу України про надра застосуванню не підлягають.

Так, в даному випадку спірні водні правовідносини, які пов`язані з обов`язковістю отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування, вичерпно врегульовані ст. ст. 44, 48, 49 Водного Кодексу України.

В свою чергу, ст. 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб`єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спеціальне водокористування.

З огляду на викладене, аргументи заявника касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом ст. 23 Кодексу України про надра зводяться до неправильного тлумачення відповідачем наведеної норми та не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення КП "Кодимакомунсервіс" з 01.01.2016 від відповідальності за спеціальне водокористування без відповідного дозволу.

Матеріалами справи підтверджено, що КП "Кодимакомунсервіс" в 2011 році отримало дозвіл на спеціальне водокористування №УКР23671-А/Оде від 13.04.2011 терміном дії до 30.03.2014, а починаючи з 31.03.2014 здійснювало спеціальне водокористування без такого дозволу, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Аналогічні приписи містять норми ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

За результатами дослідження наявних у справі доказів та з урахуванням положень Методики, суди першої та апеляційної інстанцій погодились з обґрунтованістю та правомірністю визначення Державною екологічною інспекцією в Одеській області суми збитків, що завдані навколишньому середовищу у спірних правовідносинах, в розмірі 500 321,55 грн.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, правильно застосував норми ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України щодо позовної давності та дійшов вірного висновку, що оскільки позовну заяву подано Державною екологічної інспекції в Одеській області 14.08.2018, то з урахуванням трирічного строку позовної давності та кінцевої дати строку, заявленого позивачем, підлягають стягненню збитки, нараховані у межах цього строку, а саме: з 15.08.2015 по 01.06.2018.

При цьому, апеляційний суд відповідно до Методики здійснив обґрунтований перерахунок суми збитків, яка підлягає стягненню за період з 15.08.2015 по 01.06.2018 та дійшов висновку про стягнення з відповідача 470 499,24 грн. збитків, що завдані навколишньому середовищу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у самовільному використанні ним водних ресурсів, тобто використанні цих ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, а його висновки у даній справі є законними та обґрунтованими.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом апеляційної обставин справи, з огляду на повноваження касаційного суду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення з КП "Кодимакомунсервіс" заподіяних державі Україна збитків в розмірі 470 499,24 грн.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені КП "Кодимакомунсервіс" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судом апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №916/1718/18 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Кодимакомунсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №916/1718/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Погребняк В.Я.

Пєсков В.Г.