Рішення

від 16.07.2019 по справі 126/664/19

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/664/19

Провадження № 2/126/571/2019

"16" липня 2019 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

секретар Дончик О. А.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Куцяка Ф.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Бершадського району про визнання незаконним та скасування рішення 32 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 28.02.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача Михайлівської сільської ради Бершадського району про визнання незаконним та скасування рішення 32 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 28.02.2019 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала спадщину, до складу якої входить право на земельну частку (пай), розміром 2.47 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває в колективній власності СВАТ Михайлівське с. Михайлівка Бершадського району Вінницької області, посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1 виданого Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області 19 серпня 1997 року, зареєстрованого 21 серпня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №561, яке належало померлій на підставі вищевказаного сертифікату ( свідоцтво про право на спадщину від 25.04.2018 року, бланк НМХ 531458, №62334761 видане приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Полуденко М.Ф.).

28 грудня 2018 року розпорядженням голови Бершадської районної державної адміністрації №590 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок спадкоємцям померлих громадян - власників земельних часток (паїв) на території Бершадського району. На підставі даного розпорядження позивачка виготовила технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області ( за межами населеного пункту).

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який вступив в дію з 01 січня 2019 року розпорядником даних земель є сільські ради .

06.02.2019 року вона звернулась з відповідною заявою до сесії Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про передачу у власність земельної ділянки, яку отримала у спадщину. Рішенням 32 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 28 лютого 2019 року відмовлено у відведенні земельної ділянки у власність із земель державної власності за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дане рішення сільської ради ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки законних підстав для відмови, не було, а саме рішення ухвалене без зазначення мотивів, всупереч ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч.3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Даний позов надійшов до суду 20.03.2019 року, та після заявлення самовідводу суддею Бершадського районного суду Вінницької області Гуцолом В.І., на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, був переданий для розгляду судді цього ж суду Хмель Р.В. Ухвалою від 22.03.2019 року відкрито спрощене провадження у даній справі та призначено перше судове засідання.17.04.2019 року через канцелярію суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 18.04.2019 року ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. 25.04.2019 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третіх осіб, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Рішенням 32 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради Вінницької області відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю в технічній документації копії (належно завіреної) сертифікату серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 та доказів що ОСОБА_2 являлася членом СВАТ Михайлівське .

Ці обставини виникли у зв`язку з тим що депутати Михайлівської сільської ради під час розгляду питання щодо затвердження технічної документації почали зауважувати, що ОСОБА_2 ніколи не була членом акціонерного товариства, так як не пропрацювала на ньому більше двох років та не відробила 280 вихододнів в рік в зв`язку з чим не числилася і не входила до складу акціонерів СВАТ Михайлівське , що було встановлено після помилкового внесення її до списку пайовиків у зв`язку з чим виготовлений сертифікат серії НОМЕР_1 був повернутий до земельного відділу Бершадського району. ОСОБА_2 в свою чергу не заперечувала та визнавала помилковість включення її до переліку осіб що мають право на паювання.

Таким чином стає незрозумілим яким чином позивачем було отримано із земельного відділу сертифікат серії НОМЕР_1 який мав би бути анульований на підставі Протоколу № 2 засідання правління СВАТ Михайлівське від 17.02.2000 року.

Як видно зі змісту технічної документації сертифікат серії НОМЕР_1 відсутній. А згідно пояснювальної записки в технічній документації - підставою для виконання робіт по виготовленню технічної документації є заява зацікавленої особи та розпорядження РДА. Не зазначено підставою для виготовлення технічної документації ні сертифікат серії НОМЕР_1 ні свідоцтво про право на спадщину за законом НМХ 531458.

В заяві (клопотанні) від 03.01.2019 року та в розпорядженні Бершадської РДА від 28.12.2018 року № 590 зазначено площу земельної ділянки розміром 4,8923 га у свідоцтві про право на спадщину за законом НМХ 531458 зазначено площу земельної ділянки розміром 2,4700 га, що є суттєвою розбіжністю а саме у 2,4223 га. Виникає питання на якій підставі Бершадська РДА добавила позивачці 2,4223 га земельної ділянки.

В сукупності всіх зауважень, враховуючи відсутність документів зазначених вище в технічній документації, враховуючи розбіжності в наявних документах а саме необґрунтований розрив в розмірі 2,4223 га, сесією Михайлівської сільської ради було прийнято рішення про відмову у затвердженні такої технічної документації та рекомендовано громадянці ОСОБА_1 надати документи які б стверджували що ОСОБА_2 являлася членом сільськогосподарського акціонерного товариства (СВАТ Михайлівське ) як така що мала право на земельний пай а непомилково включена до списків пайовиків, та надати належним чином завірену копію сертифікату серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 .

З відповіді на даний відзив, наданий позивачкою вбачається, що відповідно до ст.126 ч.2 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності посвідчується цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право власності. Таким чином, головним правовстановлюючим документом на сьогодні, який посвідчує право на земельну ділянку матері позивачки і яке ОСОБА_1 успадкувала, - є свідоцтво про право на спадщину за законом. Вказане свідоцтво про право на земельну ділянку було видано нотаріальними органами на підставі сертифікату на земельну частку (пай), копія якого зберігається у спадковій справі. Що ж стосується самого оригіналу сертифікату, то він був переданий до відділу Держкомзему у Бершадському районі для послідуючого виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Поскільки на сьогоднішній день головним правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку є свідоцтво про право на спадщину за законом, сертифікат на земельну частку (пай) їй не повертався.

У відповіді на відзив позивачка вказує на безпідставність твердження, що ОСОБА_2 не була членом СВАТ Михайлівське , поскільки вони спростовуються відповідними документами, які свідчать про видачу їй сертифікату на земельну частку (пай).

Щодо розбіжності в розмірах земельної ділянки, зазначає, що згідно сертифікату на земельну частку (пай) та свідоцтва про право на спадщину розмір земельної ділянки визначено в умовних кадастрових гектарах, а саме 2,47 га. Разом з тим, на основі розпорядження Бершадської РДА відповідні документи, що стосуються земельної ділянки, були передані до проектної організації по виготовленню технічної документації та було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розмір земельної ділянки при цьому було встановлено в натурі відповідними землевпродними службами 4.8923 га.

Виходячи за межі компетенції своїх повноважень, Михайлівська сільська рада прийняла незаконне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, яка уже була виготовлена і таким чином відмовила їй передати уже визначену земельну ділянку у власність.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.04.2018 року приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Полуденко М.Ф. (а.с.20), ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_2 успадкувала право на земельну частку (пай) розміром 2,47 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності СВАТ "Михайлівське", посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 .

28.12.2018 року Бершадською РДА було видано розпорядження №590 (а.с.19), яким позивачці надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як спадкоємцям померлих.

На підставі даного розпорядження,заяви ОСОБА_1 від 03.01.2019 року та договору між останньою та ФОП ОСОБА_4 , було виготовлено технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.10-30). Згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 09.01.2019 року (а.с.27), було проведено встановлення меж земельної ділянки земельної частки (паю) на замовлення ОСОБА_1 та визначено її, як ріллю площею 4,8923 га.

06.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Михайлівської сільської ради із заявою про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 (а.с.9). Однак, рішенням Михайлівської сільської ради 32 сесії 7 скликання від 28.02.2019 року (а.с.7-8), ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних часток (паїв), ділянок у натурі (на місцевості) за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,8923 га. Підставою відмови вказано те, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що ОСОБА_2 являлась членом СВАТ "Михайлівське" ,а не помилково була включена до списків пайовиків та не надала належним чином завірену копію сертифікату серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Відносини, пов`язані з набуттям громадянами прав на землю, розробленням та затвердженням технічної документації для цього, врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України та Законом України Про землеустрій .

Так, ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України Про землеустрій .

Згідно ст. 25 вказаного Закону, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Одним з видів документації з землеустрою є зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій , встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, визначає Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

За нормою статті 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набув чинності з 01.01.2019, внесено відповідні зміни до Закону.

Так, наразі, відповідно до статті 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Враховуючи вищевикладене, на даний час повноваження районної державної адміністрацій щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) виключені.

За нормою статті 5 Закону сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема:

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) здійснюється на підставі відповідної документації із землеустрою.

Так, відповідно до статті 11 Закону, встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того статтею 13 Закону визначено використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Аналіз вищевказаних норм вказує на те, що розмір земельної частки (паю) визначався діленням загальної площі сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність колектив ного сільськогосподарського підприємства, на загальну кількість членів цьо го підприємства та пенсіонерів з їх числа, які мають право на земельну частку (пай). Для всіх членів підприємства розмір і вартість земельної частки (паю) є однаковими. Проте, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних діля нок власникам земельних часток (паїв), розмір земельної ділянки може від різнятися від зазначеного в сертифікаті в бік збільшення або зменшення. Та кі розбіжності зумовлені якістю ґрунтів земельної ділянки. На землях кращої якості земельні ділянки виділяються, як правило, меншого розміру, ніж заз начений у сертифікаті, і навпаки - на землях гіршої якості земельні ділянки виділяються більшого розміру. При цьому розрахункова вартість земельних ділянок в межах земель колишнього КСП повинна бути однаковою.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Системний аналіз зазначених вище норм вказує, що ОСОБА_1 дійсно відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом має право на земельну частку (пай) розміром 2,47 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності СВАТ "Михайлівське", посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 . Саме даний документ є правовстановлюючим документом, який гарантує ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), що випливає з Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Для реалізації права на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, на підставі вказаного правовстановлюючого документу, остання звернулась до Михайлівської сільської ради, як до уповноваженого органу та надала їм письмове клопотання та технічну документацію, як того вимагають вимоги закону.

Незважаючи на те, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу, може відмовити у наданні такого дозволу лише у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, всупереч зазначеному, Михайлівська сільська рада у своєму рішенні від 28.02.2019 року вказала на неможливість затвердження технічної документації ОСОБА_1 через відсутність в технічній документації копії сертифікату на ім`я ОСОБА_2 (спадкодавиці) та документів, які б підтверджували те, що ОСОБА_2 була членом СВАТ "Михайлівське". Даний висновок сільської ради суперечить вищевказаним нормам, оскільки вимагає подання документів, які не вимагаються чинним законодавством та, за наявності правовстановлюючого документу на ім`я ОСОБА_1 (свідоцтва про право на спадщину), оспорює право ОСОБА_2 на включення до членів СВАТ "Михайлівське", що не було предметом розгляду на сесії сільської ради.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦПК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, невизнання відповідачем у ОСОБА_2 права бути включеною до списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) не було предметом розгляду на сесії. Крім того, відповідач не може позбавити ОСОБА_1 права на отримання земельної частки (паю) за наявності чинного правовстановлюючого документу, який ніким не скасовано, оскільки це суперечить вимогам національного законодавства.

Судом також критично оцінено посилання відповідача на різницю в площі земельної ділянки, яка вказана в свідоцтві про право на спадщину з площею, визначеною в технічній документації, оскільки зміна площі чітко пов`язується законодавцем із виділенням в натурі (на місцевості) земельної ділянки, розмір якої попередньо визначений в умовних кадастрових гектарах.

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були правомірні очікування / законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за наявності правовстановлюючого документу - свідоцтва про право на спадщину, який є чинним, ніким не оспорений та не скасований, мала "правомірні очікування" на прийняття Михайлівською сільською радою рішення про затвердження технічної документації із землеустрою, оскільки подала усі документи, необхідні для розгляду даного питання, визначені законом. Так як наявність правовстановлюючого документу не потребує додаткового доведення свого права на земельну частку (пай), суд вважає, що позиція відповідача про те, що спадкодавиця позивачки помилково була включена у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), є намаганням порушити права ОСОБА_1 та не може бути підставою у затвердженні технічної документації.

Судом критично оцінено надані відповідачем докази, а саме: архівний витяг з протоколу № 1 засідання правління СВАТ "Михайлівське" від 02.05.1997 року (а.с. 51), архівний витяг протоколу загальних зборів уповноважених акціонерів СВАТ "Михайлівське" від 17.02.2000 року (а.с. 52) та архівну довідку від 25.02.2019 року №192 щодо роботи ОСОБА_2 в радгоспі "Михайлівський" (СВАТ "Михайлівське") (а.с.53-54), оскільки дані документи не стосуються предмету позовних вимог, зокрема законності рішення Михайлівської сільської ради.

Отже, аналіз зазначених доказів вказує на обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки рішення Михайлівської сільської ради від 28.02.2019 року порушує її права, як власника в контексті "правомірного очікування" виділення на місцевості земельної ділянки, право на яку підтверджено чинним правовстановлюючим документом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 321 ЦК України, ст.ст. 79, 118, 120, 122, 152 ЗК України, ст.ст. 25, 55 Закону України Про землеустрій , ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (с. Михайлівка Бершадського району Вінницької області, вул. Скалецького, 4, код ЄДРПОУ 04329582) про визнання незаконним та скасування рішення 32 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 28.02.2019 року - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради Вінницької області від 28 лютого 2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.07.2019

Суддя Р. В. Хмель