Постанова

від 18.07.2019 по справі 481/633/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.07.19

22-ц/812/1199/19

Єдиний унікальний номер судової справи: 481/633/18

Провадження №22-ц/812/1199/19

Категорія 23

Постанова

іменем України

18 липня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2,

- представника відповідача - Ляшенко М.Д.,

переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського фермерського господарства (далі - СФГ) Васильєв М.О. на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Ціпивко І.І., в приміщені цього ж суду того ж дня об 11 год. 48 хв., повний текст якого складено 10 червня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СФГ Васильєв М.О. про розірвання договору оренди землі,

встановив:

В травні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до СФГ Васильєв М.О. про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його дострокового розірвання.

Позивач зазначав, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Новохристофорівською сільською радою Новобузького району Миколаївської області 21 квітня 2000 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 71, він є власником земельної ділянки площею 7,88 га на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 жовтня 2006 року позивач уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з СФГ Васильєв М.О. та передав її в користування останньому строком на 49 років.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.3. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 823 грн. 26 коп. щорічно або за бажанням орендодавця натуроплатою у строк до 1 серпня кожного року протягом терміну оренди.

Посилаючись на істотне порушення вказаних умов договору, систематичне невиконання умов договору щодо сплати орендної плати за 2015-2017 роки, позивач просив про задоволення позову.

У відзиві на позовну заяву СФГ Васильєв М.О. посилаючись на відсутність у представника позивача повноважень на ведення справи від імені ОСОБА_1 та отримання останнім за розпискою від 14 березня 2006 року 50 тис. грн. в рахунок орендної плати, просив залишити позов без розгляду за п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено припинити дію договору оренди землі від 30 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ Васильєв М.О. шляхом його дострокового розірвання.

Стягнуто з СФГ Васильєв М.Щ. на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. судового бору.

-2-

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати протягом 2015 - 2017 років СФГ Васильєв М.О. порушило умови договору оренди землі від 30 жовтня 2006 року, що є підставою для розірвання указаного договору.

В апеляційній скарзі СФГ Васильєв М.О. , посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Господарство не порушувало умови договору оренди землі та норми земельного законодавства. Суд не взяв до уваги те, що отримавши за розпискою від 14 березня 2006 року 50 тис. грн. ОСОБА_1 жодних претензій до відповідача щодо несплати орендної плати не пред'являв. При цьому посилання суду на висновки Верховного Суду та Верховного Суду України не відповідає вимогам приписів ч.2 ст. 10 ЦПК України.

До того ж, поза увагою реагування головуючого у справі були зауваження представника відповідача про вчинення адвокатом ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 358 ЦПК України, який підписав в графі від імені свого клієнта ОСОБА_1 письмовий договір про надання правової допомоги, що був долучений до матеріалів справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність її доводів, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

-3-

У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Судом встановлено, що відповідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Новохристофорівською сільською радою Новобузького району Миколаївської області 21 квітня 2000 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 71, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,88 га на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 жовтня 2006 року між сторонами укладено договір оренди землі строком на 49 років. Цей договір 30 січня 2007 року зареєстровано в Новобузькому окрузі реєстрації, про що у державному реєстрі земель внесено запис за № 040702001685 (а.с.10 зворот).

За умовами договору ОСОБА_1 як власник земельної ділянки передав її в оренду, а СФГ Васильєв М.О. зобов'язалось щорічно протягом 49 років до 01 серпня сплачувати оренду плату в розмірі 823 грн. 26 коп. за рік або за бажанням орендодавця натуроплатою (п.п. 2.3.1., 2.3.3.3 договору оренди).

Звертаючись з позовом, позивач наполягав на розірванні договору оренди через невиконання відповідачем його умов щодо сплати орендної плати за 2015-2017 роки.

Як встановлено орендну плату за 2015-2017 роки відповідач не сплачував і в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та беззаперечні докази про отримання позивачем коштів у рахунок орендної оплати за цей період.

Іншого відповідач належними та допустимими доказами не довів, хоча відповідно до ст. 81 ПК України, це є його обов'язком.

Доводи відповідача про отримання позивачем орендної плати наперед в сумі 50 000 грн. згідно розписки від 14 березня 2006 року, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав такими, що не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до положень ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Вказана розписка про отримання позивачем у Васильєва М.О. в борг 50 тис. грн. до 01 травня 2006 року складена 14 березня 2006 року, тобто більш ніж за півроку до укладення договору оренди землі, і в розписці, як і в договорі оренди землі від 30 жовтня 2006 року відсутні будь-які умови щодо виконання орендарем обов'язків зі сплати орендної плати.

За такого, зобов'язання зі сплати орендної плати не можна вважати виконаними, оскільки виплата орендної плати наперед суперечить умовам укладеного договору оренди землі, яким встановлено строк виплати орендної плати до 01 серпня щорічно.

-4-

Не можна вважати підставним посилання в апеляційній скарзі на новацію боргу у позикове зобов'язання згідно положень ст. 1053 ЦК України, з огляду на те, що спірний договір оренди землі з узгодженими сторонами умовами укладений після виникнення боргових зобов'язань позивача.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо систематичної несплати орендної плати, а тому на підставі ст.ст. 24, 32 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 526, 651 ЦК України правильно розірвав дану угоду.

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

При цьому посилання суду щодо застосування вищезазначених норм матеріального права на висновки Верховного Суду у яких узгоджується позиція Верховного Суду України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6 -977цс16 є обґрунтованим, оскільки відповідає приписам ч. 4 ст. 263 ЦПК Україні та не суперечить положенням ст. 10 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про вчинення представником позивача ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 358 КК України через підпис ним від імені позивача договору про надання правової допомоги є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо винесення вироку або постанови з приводу встановлення такого факту на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на висновок щодо суті апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на СФГ Васильєв М.О. .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського фермерського господарства Васильєв М.О. залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.