Рішення

від 17.07.2019 по справі 120/1923/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 липня 2019 р. Справа № 120/1923/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, в перерахунку пенсії згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2017, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом І групи та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 1 категорії. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II0/2019) позивач вважає, що згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок пенсії починаючи з 01.10.2017, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 1 січня відповідного року. Відтак 06.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення відповідачем вказаного перерахунку. Однак листом від 23.05.2019 за № 1324/09-78/02-01 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, зіславшись на те, що рішення Конституційного Суду України № 1-р(II0/2019) від 25.04.2019 не містить положень щодо порядку його виконання. Крім того, відповідач повідомив, що для реалізації вказаного рішення необхідно внести зміни до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак лише за цих умов позивач набуде право на обчислення розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його незаконним і таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та відповідно до ст. 263 КАС України вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

04.07.2019 до суду надійшов відзив відповідача, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що згідно з довідкою Могилів-Подільського об`єднаного міського військового комісаріату від 28.12.2017 № 199 позивач в період з 14.09.1989 по 20.01.1990 рр. під час проходження надстрокової служби приймав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС. Водночас відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 № 231-V, що діяла до набрання чинності редакції від 11.10.2017, визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Тобто, відповідач вказує на те, що частиною 3 статті 59 Закону 796-ХІІ визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме особи, які брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. Крім того, відповідач зазначає, що вказаною нормою у редакції чинній з 11.10.2017 передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Таким чином, відповідач вважає, що визначальними умовами для отримання пенсії згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в п`ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, є: по-перше, участь осіб у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; по-друге, така участь здійснюється під час проходження дійсної строкової служби; по-третє, встановлення інвалідності внаслідок такої участі. Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до Закону СРСР від 12.07.1967 № 1950-VІІ «Про загальний військовий обов`язок», що діяв в період служби в органах УВС Вінницького облвиконкому, військова служба складалась з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Однак на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії ні в розумінні законодавства СРСР, ні в розумінні законодавства України, а тому на нього не поширюється норма ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також відповідач зауважує, що рішенням від 25.04.2019 у справі № 1-р (II)/2019 Конституційним Судом України визнано таким, що не відповідає Конституції України словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас на виконання вказаного рішення відповідач надіслав запит до Міністерства соціальної політики України щодо визначення порядку його застосування та отримав відповідь, в якій наголошено на тому, що порядок виконання цього рішення судом не визначено. Відтак відповідач вважає, що діє правомірно і підстав для перерахунку пенсії позивача немає.

15.07.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Проте суд зазначає, що провадження у цій справі здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Водночас згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив. Відтак при вирішенні справи суд не бере до уваги відповідь позивача на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково з огляду на таке.

Встановлено, що позивач є інвалідом I групи згідно з посвідченням серія НОМЕР_1 , учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, перебуває на обліку в Могилів-Подільському управлінні Пенсійного фонду України Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 1 категорії.

У період з 14.09.1989 по 20.01.1990 рр. позивач приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.12.2017 за № 199.

Згідно з експертним висновком № 11654 від 11.05.2007 захворювання позивача дійсно пов`язане з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

06.05.2019 позивач звернувся до Могилів-Подільського управління Пенсійного фонду Вінницької області із заявою щодо перерахунку пенсії як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019, починаючи з 01.10.2017, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом № 1324/09-78/02-01 від 23.05.2019 відповідач відмовив позивачу у вказаному перерахунку, зазначивши, зокрема, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №1-р(ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання.

Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII).

Статтею 49 Закону № 796-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Водночас право на призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлено статтею 54 вищевказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Частиною 1 статті 59 Зaкoну № 796-XII визначено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення відповідно до цього Законом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Зaкoну № 796-XII особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Водночас суд зауважує, що позивач дійсно в період з 14.09.1989 по 20.01.1990 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесене до 1 категорії.

Відтак суд зазначає, що частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачала, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ врегульовано право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зазначений висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду (ухвала від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18, постанови від 13.02.2018 у справі № 756/8380/16-а та у справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16), від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17).

Проте Конституційний Суд України рішенням від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019) вирішив:

1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;

2) словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, саме з цього моменту втратили чинність положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Отже, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019) військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, в тому числі військовозобов`язані, в період проходження надстрокової служби, мають однаковий рівень соціального забезпечення, що відповідає принципу справедливості та конституційному принципу рівності.

Зі змісту вказано рішення також вбачається, що закріплений в Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку про те, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали беспосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Необхідно врахувати, що в цьому рішенні Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Відтак, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Отже, прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії у розмірі, встановленому у ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, в тому числі і на позивача, як військовослужбовця, який брав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.

Водночас суд не погоджується з вимогою позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017.

Так, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII (далі Закон № 2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 (вказана вище справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абзаці 2 пункту 2 рішення від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Тому, з огляду на відсутність у рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 вказівки на інше, суд вважає, що це рішення необхідно застосовувати до правовідносин, які виникли з дня його ухвалення.

Відтак суд критично оцінює твердження відповідача про необхідність внесення змін до окремих нормативно-правових актів з метою визначення порядку застосування рішення Конституційний Суд України, оскільки рішення від 25.04.2019 є обов`язковим та не потребує підтвердження з боку органів законодавчої чи виконавчої влади.

Отже, з урахуванням рішення Конституційним Судом України, ухваленого у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, суд приходить до переконання, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019.

Відтак, з метою належного та повного захисту прав позивача, відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 25.04.2019, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ на 1 січня відповідного року.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 , як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, в перерахунку пенсії згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Могилів-Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40351983, місцезнаходження: вул. Вірменська, 19, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 25.04.2019, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Судове рішення складено та підписано суддею 18.07.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович