Рішення

від 15.07.2019 по справі 200/5301/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 р. Справа№200/5301/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним дії та скасування суми податкового боргу та штрафних санкцій у розмірі 50% і вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 25 316,41 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Волновасько-Мангушське УДФС, відповідач-1) про визнання протиправними дії, скасування суми податкового боргу та штрафних санкцій у розмірі 50% за період з 20.10.2013 року по 20.09.2016 року, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 25 316,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.11.2018 року відповідачем прийнятий акт №444/05-99-48-3154201320 про стягнення суми податкового боргу за період з 20.10.2013 року по 20.09.2016 року у розмірі 6790,50 грн. та застосування санкцій у вигляді штрафу у розмірі 50% від суми податкового боргу. Позивач, як фізична особа-підприємець, оскаржив вказане рішення, але за результатами розгляду його скарга залишена без задоволення. Крім того, у лютому 2019 року позивачу надійшла постанова державного виконавця про стягнення заборгованості з єдиного внеску у розмірі 25316,41 грн., проте жодної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та розрахунку недоїмки позивач не отримувала, як не отримувала й спірного рішення стосовно суми податкового боргу та штрафних санкцій у розмірі 50% за період з 20.10.2013 року по 20.09.2016 року. Позивач вважає зазначене рішення відповідача та вимогу незаконними, оскільки відповідач залишив поза увагою, що позивач здійснювала діяльність на території м. Донецьк, де у зв`язку з проведенням АТО позивач не може здійснювати свою діяльність, так як на теперішній час це непідконтрольна територія. Позивач зазначила, що в період з липня 2014 року в районі місцезнаходження платника податку відбувся посилений обстріл, в результаті чого були відключені всі комунікації (зв`язок, Інтернет та світло), що унеможливлюють виконання зобов`язання в зазначений термін. Крім того, позивач вважає протиправними оскаржувані рішення та вимогу, оскільки на неї розповсюджується дія Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року №1669-VІІ, тому позивач вважає, що податковий борг виник при форс-мажорних обставинах. Виходячи з наведеного, позивач вважає застосовані до неї штрафні санкції у розмірі 50% за період з 20.10.2013 року по 20.09.2016 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-118124-48 від 06.11.2018 року протиправними та просить їх скасувати у судовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області (далі за текстом - ГУ ДФС, відповідач-2). В ухвалі було запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року у задоволенні заяви представника Головного управління ДФС у Донецькій області про розгляд справи в загальному позовному провадженні відмовлено.

У відзивах на позов відповідачі зазначили, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача наявна заборгованість, у зв`язку з чим ГУ ДФС було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року №Ф-118124-48 у сумі 25316,41 грн. згідно вимог чинного законодавства, до того ж, відповідно до Закону №1669 позивачем не надано заяви про звільнення від сплати єдиного внеску та сертифікатів Торгово-промислової палати України. Крім того, контролюючим органом проведено перевірку та складено акт від 15.11.2018 року №444/05-99-48-02/ НОМЕР_1 , в якому викладені факти порушення позивачем термінів сплати авансових внесків єдиного податку, визначені ст. 295 ПК України. На підставі зазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 року № 0116054812, яким визначено грошове зобов`язання в сумі 3547,3 грн. Оскільки спірне рішення в адміністративному/судовому порядку не оскаржувалось, визначені ним суми грошових зобов`язань є узгодженими. У зв`язку з наведеним, представник відповідача-2 вважає, що оскаржувані вимога та рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ), перебувала на обліку в Мангушській ОДПІ та Маріупольському управлінні, Центральна ДПІ, статус суб`єкта: припинено (а.с. 97-100).

06 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-118124-48 у відношенні ОСОБА_1 на загальну суму 25316,41 грн. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 31 жовтня 2018 року. Спірна вимога надіслана на адресу позивача та отримана 30.12.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 80).

15 листопада 2018 року ГУ ДФС проведено камеральну перевірку звітності ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати єдиного податку за жовтень 2013 року, за липень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, за грудень 2014 року, за січень 2015 року, за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року, за червень 2015 року, за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, за квітень 2016 року, за травень 2016 року, за червень 2016 року, за липень 2016 року, за серпень 2016 року, за вересень 2016 року, за результатами якої складений акт № 444/05-99-48-3154201320. На дату підписання акта перевірки перебуває на обліку в Мангуській ОДПІ, стан платника - 11-припинено, але не знято з обліку (КОР заповнені). Перевіркою встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати єдиного податку з фізичних осіб. Акт перевірки надісланий на адресу позивача та отриманий 24.11.2018 року (а.с. 51-54).

На підставі акту камеральної перевірки від 15.11.2018 року № 444/05-99-48-3154201320 ГУ ДФС 11.12.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0116054812, яким до ОСОБА_1 за порушення строку сплати авансових внесків єдиного податку з фізичних осіб в сумі 7094,6 грн. застосовано штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 3547,30 грн. Спірне рішення було надіслано на адресу позивача та повернулось на адресу відповідача у зв`язку з закінченням строку зберігання (а.с. 46-50).

На лист від 31.10.2018 року, ГУ ДФС надана позивачу інформація про стан розрахунку з бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб та єдиному внеску на загальнообов`язкове державне страхування відповідно до інтегрованих карток платника станом на 30.10.2018 року (а.с. 19).

Позивач, не погодившись з актом камеральної перевірки від 15.11.2018 року № 444/05-99-48-3154201320, направила заперечення до ГУ ДФС, на яке згідно листа від 11.12.2018 року №58628/10/05-99-48-12, позивача повідомлено, що висновки акту камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з єдиного податку ОСОБА_1 відповідають вимогам діючого законодавства та залишаються без змін (а.с. 16-17).

У подальшому, позивач звернулась до Волновасько-Мангушського управління ГУ ДФС у Донецькій області зі скаргою від 16.02.2019 року, на яку позивача листом №21149/10/05-99-48-12-38 від 14.03.2019 року повідомлено, що їй було в строк направлено відповідь щодо розгляду заперечень та рішення з розрахунком штрафної санкції по єдиному податку згідно вимогам діючого законодавства, а у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не було сплачено суму боргу з єдиного соціального внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року №Ф-118124-48 на суму 25316,41 грн. була передана до Мангушського районного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Донецькій області для стягнення заборгованості (а.с. 14-15).

Разом з тим, згідно довідки начальника відділення Укрпошти Урзуф від 29.03.2019 року, на підставі повідомлення №8740002807931 від 09.01.2019 року на ОСОБА_1 , остання конверт не отримала, підпис на повідомленні поставлений листоношею (а.с. 10).

Встановлені обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Позивач оскаржує вищевказані податкове повідомлення-рішення і вимогу, як такі, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині обов`язку сплачувати штрафні санкції у розмірі 50% та єдиний внесок з урахуванням обставин не переробної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

1. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464. У відповідності до частини 8 цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набрав чинності 15.10.2014 року, у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України .

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Суд зазначає, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Смт. Мангуш, на території якого розташована Інспекція, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебувала ОСОБА_1 , входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача, як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо звільняє платника єдиного внеску від виконання обов`язків зі сплати єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Суд зазначає, що відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов`язку сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Посилання відповідача на неподання позивачем заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного соціального внеску до формування вимоги та відсутність у позивача належного сертифікату Торгово-промислової палати України, як на ознаку того, що останній не звільнений від обов`язку, що визначений частиною другою статті 6 Закону 2464, суд до уваги не бере та вважає безпідставними, оскільки як визначено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI така заява подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції та з огляду на безумовне звільнення позивача від зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок, яке передбачене в силу Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.11.2018 року № Ф-118124-48 про сплату боргу (недоїмки) на суму 25316,41 грн. складена в супереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

2. Як зазначено у заявленому позові, позивач просить, в тому числі (пряма мова): скасувати суми податкового боргу та штрафних санкцій у розмірі 50%, за період з 20.10.2013 року по 20.09.2016 року .

Приймаючи до уваги, що вказана сума штрафу (3547,30 грн.) фактично нарахована за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку податковим повідомленням-рішенням № 0116054812, прийнятим відповідачем 11.12.2018 року, суд виходить з того, що позивач просить скасувати саме наведене податкове повідомлення-рішення, з урахуванням чого зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6.1 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПКУ), податком є обов`язків, безумовний платіж до відповідного бюджету, що стягується з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

На підставі підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПКУ встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу XIV ПКУ.

Як вбачається з пунктів 291.2. та 291.3 статті 291 ПКУ, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами пункту 291.4 статті 291 ПКУ суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 4 групи платників єдиного податку, в тому числі 2-га група: фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована як платник єдиного податку другої групи.

Ставки єдиного податку визначаються статтею 293 ПКУ, зокрема згідно пункту 293.1 статті 293 ПКУ ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).

Згідно з положеннями пункту 31.1 статті 31 ПКУ, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За вимогами пункту 295.1 статті 295 ПКУ платники єдиного податку другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2 статті 295 ПКУ).

За правилами пункту 122.1 статті 122 ПКУ несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 300.1 статті 300 ПКУ платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Як слідує з пункту 38 розділу XX Перехідні положення ПКУ, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями , або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об`єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

На період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Разом з цим, пункт 38 розділу XX Перехідні положення ПКУ не містить інших особливостей в частині сплати єдиного податку, а також будь-яких пільг чи інших умов, що дозволяли б не сплачувати вказаний податок після 14.04.2014 року.

Таким чином, зважаючи на доведений факт несплати позивачем нарахованих платежів із єдиного податку за період з 20.07.2014 року по 20.09.2016 року (як вбачається із роздруківки КОР позивача (а.с. 67-70), що також не спростовується самим позивачем, за відсутності будь-яких пільг із його сплати за спірних правовідносин, податкове повідомлення - рішення від 11.12.2018 року № 0116054812 є законним, а тому у суду відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним дії та скасування суми податкового боргу та штрафних санкцій у розмірі 50% і вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 25 316,41 грн., підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., з відповідача підлягає стягненню 384,20 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним дії та скасування суми податкового боргу та штрафних санкцій у розмірі 50% і вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 25 316,41 грн. - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.11.2018 року № Ф-118124-48 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 25316,41 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця 130-й Таганрозької дивізії, будинок 114, місто Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Повне судове рішення складене 15 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко