Рішення

від 18.07.2019 по справі 240/4568/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Житомир справа №240/4568/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Держпраці у Житомирській області до Приватного акціонерного товариства "Меблі" про застосування заходів реагування,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Управління Держпраці у Житомирській області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 липня 2019 року, просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Приватного акціонерного товариства "Меблі" шляхом зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: електроустановки на напругу 0,23-0,4 кВ.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Управлінням Держпраці у Житомирській області проведено перевірку Приватного акціонерного товариства "Меблі" на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами проведення якої та виявлених порушень них порушень Закону України "Про охорону праці" просить застосувати до суб`єкта господарювання заходи реагування у сфері державного нагляду до відповідача.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

В підготовчому засіданні, призначеному на 25 квітня 2019 року о 10:30, судом в порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без вигоду до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 16 травня 2019 року об 11:00 у зв`язку із неявкою належного представника відповідача, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 25 квітня 2019 року.

13 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про перенесення слухання (а.с. 27). Крім того, 16 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 30), у зв`язку з чим підготовче засідання, призначене на 16 травня 2019 року об 11:00, було відкладено на 06 червня 2019 року о 10:30.

В підготовчому засіданні, призначеному на 06 червня 2019 року о 10:30, судом в порядку статті 243 КАС України без вигоду до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20 червня 2019 року о 14:00 що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 06 червня 2019 року.

19 червня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про перенесення слухання (а.с.40), у зв`язку з чим підготовче засідання, призначене на 20 червня 2019 року о 14:00, було відкладено на 08 липня 2019 року о 14:00.

В судове засідання, призначене на 08 липня 2019 року о 14:00 прибув представник позивача, перед початком судового засідання подав до відділу документального забезпечення суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій також просив провести розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 50).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року встановлено подальший розгляд адміністративної справи №240/4568/19 здійснювати у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач як у строк та в порядку, визначеному статтею 162 КАС України та встановлений ухвалою суду від 08 квітня 2019 року, так і станом на 18 липня 2019 року відзив на позовну заяву не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для відзиву відповідачем також надано не було.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство "Меблі" (ПрАТ "Меблі"), код ЄДРПОУ 01554870, як юридична особа зареєстроване 23 лютого 1995 року, дата запису: 04 серпня 2006 року, номер запису: 1 305 120 0000 004102. Види діяльності: код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний); код КВЕД 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Встановлено, що згідно направлення на проведення перевірки від 11 березня 2019 року №444/10 та наказу від 11 березня 2019 року №517 посадовими особами управління Держпраці у Житомирській області проведено позапланову перевірку ПрАТ "Меблі" на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (виробничі, офісні, складські приміщення).

На підставі виявлених порушень позивачем складено акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) від 14 березня 2019 року №444/10/0018, який було підписано замісником голови правління ПрАТ "Меблі" Кучеренком Р.В. без заперечень та зауважень (а.с. 7-13).

Згідно із розділом V цього акту, під час перевірки було виявлено ряд порушень, які створюють загрозу життю працівників. Зокрема, перевіркою суб`єкта господарювання зафіксовані наступні порушення, які створюють загрозу життю працівників:

- статті 21 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, а саме: суб`єкт господарювання без наявних дозвільних документів виконує роботи в колодязях;

- статті 13 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, а саме: електроустановки на напругу 0,23-04 кВ утримуються та експлуатуються з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці: а) електроустановки не забезпечені необхідною кількістю обслуговуючого електротехнічного персоналу; б) відсутня проектна документація з усіма внесеними змінами та електрозабезпечення торговельної бази та магазинів; в) відсутні виміри перехідних опорів, опорів ізоляції і повного опору петлі фаза-нуль по всім об`єктам; г) відсутні паспорти заземлювальних пристроїв торговельної бази; ґ) відсутнє заземлення (занурення) газових котлів в магазині по вул. Небесної Сотні, 14 (дроти живлення двопровідні) д) не проводиться опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів, що є порушенням п. 1.1.7, п. 1.3.1, п. 1.3.2, п. 8.1, п. 8.7.2, п. 8.7.3 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів; п. 3.1 розділу IV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів;

- статті 13 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, а саме: електроустановка на напругу до 1000В не укомплектована випробуваними електрозахисними засобами, що є порушенням вимог п. 4.4.3 Правил експлуатації електрозахисних засобів.

Згідно зі змістом акту перевірки суб`єкта господарювання від 18 червня 2019 року №1083/10-0018, контролюючим органом встановлено часткове усунення порушень ПрАТ "Меблі". Водночас, залишаються не усунутими порушення в частині:

- статті 13 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, а саме: електроустановки на напругу 0,23-04 кВ утримуються та експлуатуються з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці: а) електроустановки не забезпечені необхідною кількістю обслуговуючого електротехнічного персоналу; б) відсутня проектна документація з усіма внесеними змінами та електрозабезпечення торговельної бази та магазинів; в) не проводиться опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів, що є порушенням п. 1.1.7, п. 1.3.1, п. 8.1, п. 8.7.3 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів; п. 3.1 розділу IV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів;

- статті 13 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, а саме: електроустановка на напругу до 1000В не укомплектована випробуваними електрозахисними засобами, що є порушенням вимог п. 4.4.3 Правил експлуатації електрозахисних засобів.

Факт часткового усунення відповідачем порушень та відсутність інших порушень також підтверджується наявною у матеріалах справи копії акту перевірки суб`єкта господарювання від 18 червня 2019 року №1083/10-0018 (а.с. 51-53).

Враховуючи встановлені контролюючим органом факти порушення суб`єктом господарювання Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ та необхідність застосувати до суб`єкта господарювання заходи реагування у сфері державного нагляду, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулювання за участю відповідних органів державної влади відносин між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні визначено Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2694-XII)

Частиною першою статті 4 Закону №2694-ХІІ встановлено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Приписами статті 8 Закону №2694-ХІІ визначено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Положеннями статті 13 Закону №2694-ХІІ закріплено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №2694-ХІІ, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Частиною першою статті 39 Закону №2694-XII встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №877-V).

За приписами частини п`ятої статті 4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V закріплено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до Постанови Верховної Ради "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 року №1545-XII, до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці" від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №96)

Пунктом 1 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 Положення №96, основними завданнями Держпраці, зокрема, є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Приписами пункту 4 Положення №96 закріплено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до Положення про Головне управління (Управління) Державної служби з питань праці в області, затвердженого наказом Мінсоцполітики №340 від 27 березня 2015 року та Положення про Управління Держпраці у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року №8, Управління Держпраці у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Основні вимоги щодо убезпечення працівників під час експлуатації електроустановок встановлені Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, що затверджені наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року №4 (далі - Правила №4).

Згідно з підпунктом 1.1.7 пункту 1.1 розділу І Правил №4, електрообладнання, конструкції, комплектувальні деталі, вузли вітчизняного та іноземного виробництва повинні відповідати вимогам чинних в Україні нормативних документів.

Положеннями підпункту 1.3.1 пункту 1.3 розділу І Правил №4 визначено, що керівник підприємства зобов`язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів. Для цього він повинен: призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку (далі - особа, відповідальна за електрогосподарство); забезпечити достатню кількість електротехнічних працівників; затвердити Положення про енергетичну службу підприємства, а також посадові інструкції і інструкції з охорони праці; встановити такий порядок, щоб працівники, на яких покладено обов`язки з обслуговування електроустановок, вели ретельні спостереження за дорученим їм обладнанням і мережами - оглядом, перевіркою дії, випробуванням і вимірюванням; забезпечити перевірку знань працівників у встановлені строки згідно з вимогами цих Правил і "Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей/ Москва, Энергоатомиздат, 1989", затверджених Міненерго СРСР 21.12.84 (далі - ПТЕ); забезпечити проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕ); забезпечити проведення технічного огляду електроустановок.

Пунктом 8.1 розділу VIII Правил №4 закріплено, що регламентні роботи по проведенню опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів виконується підприємством (власником) згідно з орієнтовним переліком робіт. Періодичність опосвідчень стану безпеки встановлена один раз на три роки, після первинного опосвідчення, яке провадиться протягом року після затвердження цих Правил. Рівень безпечного стану електроустановок оформлюється актом, у якому оцінюється стан безпеки діючого електроустаткування, наявність необхідної експлуатаційної та оперативної документації в електрогосподарстві.

Підпунктом 8.7.3 пункту 8.7 розділу 8 Правил №4 встановлено, що під час проведення опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів необхідно перевірити наявність та стан документації, до якої належить: наказ про особу, відповідальну за електрогосподарство, її професійна відповідність; список осіб, які мають право віддавати оперативні розпорядження, вести оперативні переговори, а також наявність переліку телефонів диспетчерів енергопостачальної організації та доступність зв`язку; журнал перевірки знань ПТЕ електроустановок споживачів і цих Правил; список електротехнічних працівників; медичний висновок про дозвіл на право роботи електротехнічних працівників в електроустановках; список осіб, які можуть призначатися відповідальними особами; перелік робіт, які можуть виконуватися за нарядом і за розпорядженням; перелік робіт, які проводяться в порядку поточної експлуатації; однолінійна схема електроустановок; комплект експлуатаційних інструкцій та інструкцій з охорони праці; журнал інструктажів; журнал обліку електроінструменту; план навчання електротехнічних працівників безпеці праці; план протиаварійних тренувань; журнал обліку протиаварійних і протипожежних тренувань; оперативний журнал; журнал обліку відмов і аварій в роботі електрообладнання і мереж; журнал обліку захисних засобів; журнал реєстрації протоколів випробування засобів захисту і інструменту з ізолювальними ручками, переносних світильників, знижувальних трансформаторів; журнал випробувань засобів захисту із діелектричних матеріалів; журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями; графік огляду кабельних трас, кабельних споруд і повітряних ліній; протоколи перевірок і випробування електрообладнання, апаратури, пристроїв РЗ і А, електромереж і заземлювальних пристроїв; паспортні карти або журнали з описом електрообладнання, що експлуатується, і захисні засоби з зазначенням технічних характеристик і зазначенням інвентарних номерів; креслення електромереж, установок і споруд; кабельні журнали, виконавчі креслення ПЛ і кабельних трас; виконавча документація підземних кабельних трас і заземлювальних пристроїв з прив`язками до будівель і постійних споруд із зазначенням місць встановлення з`єднувальних муфт і перетинів з комунікаціями.

Основні організаційні й технічні вимоги до експлуатації електроустановок та електрообладнання (далі - електроустановки) споживачів, що направлені на забезпечення надійної, безпечної та раціональної експлуатації електроустановок встановлено Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, які затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року №258 (далі - Правила №258).

Пунктом 3.1 розділу IV Правил №258 передбачено, що для забезпечення належного обслуговування та експлуатації електроустановок у споживача повинна бути така технічна документація: затверджена проектна документація (креслення, пояснювальні записки тощо) з усіма змінами; однолінійні схеми первинних і вторинних електричних з`єднань усіх напруг для нормальних режимів роботи електрообладнання; акти випробувань та вимірювань електроустановок; акти прийняття електроустановок в експлуатацію, виконавчі схеми первинних і вторинних електричних з`єднань; акти розмежування електричних мереж за балансовою належністю та експлуатаційною відповідальністю між споживачем і електропередавальною організацією; технічні паспорти основного електрообладнання, будівель і споруд об`єктів, сертифікати на електрообладнання і матеріали, що підлягають сертифікації; інструкції з експлуатації електроустановок, крім того, споживач повинен мати: а) посадові інструкції, інструкції з охорони праці та пожежної безпеки на кожному робочому місці, програми підготовки працівників (які, як правило, повинні знаходитись у кожному структурному підрозділі підприємства чи самостійної виробничої дільниці споживача); б) договори про постачання електричної енергії, а у разі передавання електричної енергії послідовно мережами декількох суб`єктів господарювання - договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забезпечення електропостачання споживача).

Правила експлуатації електрозахисних засобів затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року №253 (далі - Правила №253).

Підпунктом 4.4.3 пункту 4.4 розділу 4 Правил №253 передбачено, що засоби захисту, крім ізолювальних підставок, діелектричних килимів, переносних заземлень, захисних огороджень, плакатів і знаків безпеки, необхідно випробовувати згідно з нормами експлуатаційних випробувань.

Надаючи оцінку доводам позивача про необхідність та обґрунтованість застосування заходів реагування, суд зазначає наступне.

Так, в згідно зі змістом акту перевірки суб`єкта господарювання від 18 червня 2019 року №1083/10-0018, контролюючим органом встановлено часткове усунення порушень ПрАТ "Меблі". Водночас, залишаються не усунутими порушення в частині: 1) статті 13 Закону №2694-ХІІ, а саме: електроустановки на напругу 0,23-04 кВ утримуються та експлуатуються з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці: а) електроустановки не забезпечені необхідною кількістю обслуговуючого електротехнічного персоналу; б) відсутня проектна документація з усіма внесеними змінами та електрозабезпечення торговельної бази та магазинів; в) не проводиться опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів, що є порушенням п. 1.1.7, п. 1.3.1, п. 8.1, п. 8.7.3 Правил №4; п. 3.1 розділу IV Правил №258; 2) статті 13 Закону №2694-ХІІ, а саме: електроустановка на напругу до 1000В не укомплектована випробуваними електрозахисними засобами, що є порушенням вимог п. 4.4.3 Правил №253.

Відповідачем в порушення пункту 4 частини п`ятої статті 44, частини першої статті 77, частини третьої статті 79, пункту 1 частини четвертої статті 162 КАС України не було надано жодних доказів на спростування виявлених контролюючим органом порушень. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений процесуальний строк не скористався. Сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження повного усунення вищезазначених порушень в ході судового розгляду відповідачем також не надавалося.

При цьому, суд звертає увагу, що попри часткове усунення порушень відповідачем, наявність хоча б одного істотного порушення, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей є самостійною підставою для застосування заходів реагування.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт не усунення відповідачем у повному обсязі порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ПрАТ "Меблі" заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а тому позовні вимоги Управління Держпраці у Житомирській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу відповідача, що відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відповідно до положень частини другої статті 139 КАС України понесені позивачем - суб`єктом владних повноважень судові витрати по сплаті судового збору присудженню або стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 243, 248, 250, 256, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний суд Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39790560) до Приватного акціонерного товариства "Меблі" (вул. Комерційна, 5, м. Житомир, 10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 01554870) про застосування заходів реагування - задовольнити.

Застосувати до Приватного акціонерного товариства "Меблі" заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: електроустановки на напругу 0,23-0,4 кВ.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 18 липня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова