Рішення

від 16.07.2019 по справі 520/4772/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 липня 2019 р. № 520/4772/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 244 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2019 року, з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 244 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує його права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 20.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи.

Представником Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення є законним, відповідає нормам чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» . При цьому, представником відповідача вказано, що нормами діючого законодавства відповідач не наділений повноваженнями призупиняти оформлення документів на розробку проекту землеустрою особи, якій вже надано такий дозвіл, а саме , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які уклали договори №19.066 та №19.058 відповідно від 17 травня 2019 року з ФОП ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як це порушить права останніх у разі видання аналогічного дозволу позивачу. Також вказано, що заяву позивача було розглянуто сесійно, всебічно і відповідно до Закону України Про звернення громадян , у зв`язку з чим підстави для повторного розгляду даної заяви відсутні. З огляду на вказане позовні вимоги, на думку відповідача є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року, зокрема, залучено до участі у справі за вищевказаним позовом в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі, а також вказано, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. У наданому до суду відзиві на позов представником відповідача, зокрема, заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Заяв або клопотань через канцелярію суду не подавали.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із приписами п.1 ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області із заявою від 20.03.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначенні комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.000 га, яка розташована в межах с. Журавка на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії вказаної заяви вбачається, що остання містила додатки, а саме копії документа, що посвідчує особу, коду позивача, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце земельної ділянки, довідка з звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Судовим розглядом справи встановлено, що рішенням ХХХІV сесії VІІ скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 244 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу у зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку Великохутірською сільською радою Шевченківського району Харківської області вже надано дозвіл на розробку проектів землеустрою іншій особі (а.с. 16).

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі регулюються Земельним кодексом України.

Як передбачено положеннями ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевказаної норми слід дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.

При цьому, суд зазначає, що як передбачено приписами ст. 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

При цьому, як передбачено положеннями ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Водночас, документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Положеннями ст.152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, а саме вказано, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч.1 ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Отже, суд при вирішенні справи повинен встановити чи є наслідком бездіяльності суб`єкта владних повноважень порушення прав позивача.

Водночас, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням ХХХІV сесії VІІ скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 216 та №229 надано дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення ОСГ, орієнтованою площею до 2,0 га. та 0,8 га, відповідно у с. Журавка Шевченківського району Харківської області для подальшого надання у власність, у зв`язку з чим в той же день відповідачем ухвалено оскаржуване у даній справі рішення від 19 квітня 2019 року № 244, яким відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї ж самої земельної ділянки, за тією ж адресою.

Зі змісту наданих у відзиві на позов пояснень представника відповідача вбачаються посилання останнього на обставини того, що у зв`язку з наданням на вказану земельну ділянку орієнтованою площею 2,0 га. в с. Журавка Шевченківського району Харківської області дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто іншим особам, сільська рада не може зупинити оформлення документів на розробку проекту землеустрою, оскільки це порушить права таких осіб.

Суд зазначає, що з огляду на положення ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України слід дійти висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №21-1391а16.

Суд зазначає, що в даному випадку, як треті особи, якими отримано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка Шевченківського району Харківської області, так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка Шевченківського району Харківської області, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Отже, слід дійти висновку, що у відповідача відсутні підстави вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем в один і той же день, тобто 19.04.2019 року, було ухвалено рішення № 216 та №229 про надання третім особам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення № 244 про відмову у наданні такого дозволу позивачу.

Водночас, суд зазначає, що ухвалою суду від 20.06.2019 року судом, зокрема, було витребувано від Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких подано дозволи на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСТ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Однак, відповідачем вимог ухвали суду виконано не було, витребуваних доказів до суду не надано.

При цьому, з огляду на наведені представником відповідача у відзиві на позов доводи, у відповідача не було жодних законодавчих або фактичних підстав надання переваги третім особи перед позивачем у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чого також не було встановлено під час судового розгляду справи судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 244 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 , з огляду на що останнє підлягає скасуванню.

В той же час, суд зазначає, що положеннями п. "а" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно із ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Враховуючи обставини справи та встановлення судом порушення відповідачем під час здійснення розгляду заяви позивача від 20.03.2019 року норм Земельного кодексу України, що свідчить про вчинення останнім дій не на підставі приписів чинного законодавства, з метою всебічного та повного захисту порушених прав позивача суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2019 року, з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.5 ст. 243 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.03.2018 року по справі №463/3375/15-а.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 83, с. Великі Хутори, Шевченківський р-он, Харківська обл., 63611), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ., АДРЕСА_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 244 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 .

Зобов`язати Великохутірську сільську раду Шевченківського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2019 року, з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка АДРЕСА_6 Шевченківського району, Харківської області, ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 83, с. Великі Хутори, Шевченківський р-он, Харківська обл., 63611, код ЄДРПОУ - 04400208).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення в порядку письмового провадження складено 18 липня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.