Ухвала

від 18.07.2019 по справі 640/2424/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/181

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 липня 2019 року м. Київ№ 640/2424/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

товариство з обмеженою відповідальністю Чистий шлях ,

ОСОБА_2 ,

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

державний реєстратор Київської філії комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашова Яна Олександрівна,

ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 г до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Чистий шлях (надалі - третя особа 1), адреса: 01133, місто Київ, вулиця Є. Коновальця, будинок 32г, приміщення Автомийки, ОСОБА_2 (надалі - третя особа 2), адреса: АДРЕСА_2, приміщення Автомийки, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор Київської філії комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашова Яна Олександрівна (надалі - третя особа 3), адреса: 01025, місто Київ, вулиця Гончара, будинок 7а, ОСОБА_3 (надалі - третя особа 4), адреса: АДРЕСА_3, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 січня 2019 року №27/7 Про відмову у задоволенні скарг ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року та від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_2 від 14 листопада 2018 року, товариства з обмеженою відповідальністю Чистий шлях від 06 листопада 2018 року ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити порушене право та внести зміни до записів державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, скасувавши та вилучивши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2018 року №41036364, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашовою Яною Олександрівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25 жовтня 2018 року їй стало відомо про наявність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2018 року №41036364, прийнятого державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашовою Яною Олександрівною.

Внаслідок прийняття цього рішення, як зазначає позивач, запис про державну реєстрацію договору суборенди приміщення, укладеного 14 серпня 2017 року, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Чистий шлях , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П. за реєстровим №5909, номер запису про інше речове право в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21868052, зник з цього державного реєстру.

Крім того, позивач послалась на те, що термін дії суборенди відповідно до умов договору встановлений до 30 грудня 2020 року.

Станом на теперішній час договір суборенди не розірваний та не припинений, а тому, за доводами позивача, підстав для припинення або скасування державної реєстрації права суборенди не існує.

Вказані обставини стали підставою для звернення з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України, за результатами розгляду якої наказом від 08 січня 2019 року №27/7, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Позивач не погоджується з вказаним наказом відповідача з огляду на те, що він прийнятий на підставі висновку комісії, складеного формально та на підставі неправдивих даних, без надання правової оцінки наведеним у скарзі обставинам та доказам, а також без врахування факту порушення чинного законодавства державним реєстратором, що призвело до порушення права суборенди позивача об`єктом нерухомого майна, тобто, до порушення права користування майном.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року та від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_2 від 14 листопада 2018 року, товариства з обмеженою відповідальністю Чистий шлях від 06 листопада 2018 року, на підставі висновків комісії з питань розгляду скарг від 27 грудня 2018 року прийнято наказ №27/7 від 08 січня 2019 року про відмову у їх задоволенні.

Підставою для прийняття вказаного наказу стало те, що комісією встановлено, що оскаржуване рішення державного реєстратора від 11 травня 2018 року №41036364 прийнято за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2018 року, поданої ОСОБА_3 , зареєстрованої у базі даних заяв державного реєстру прав та поданого разом із заявою документа від 07 травня 2018 року.

На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором Івашовою Я.О. припинено інше речове право - право оренди на підставі угоди, укладеної між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Чистий шлях та право суборенди, на підставі укладених угод між товариством з обмеженою відповідальністю Чистий шлях та фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскаржуване рішення від 28 вересня 2018 року №43258138 прийнято приватним нотаріусом Мельник М.О. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2018 року, поданої ОСОБА_5 , зареєстрованої у базі даних заяв державного реєстру прав та поданого разом із заявою договору безоплатного користування нежилими приміщеннями від 28 вересня 2018 року №12249, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

На підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Мельник М.О. у державному реєстрі прав у розділ з реєстраційним номером 1186478180000 внесено запис про інше речове право - право користування нежитловими приміщеннями за ОСОБА_5 №28150848.

Більш того, як вказує представник відповідача у відзиві на позовну заяву, зі змісту скарг та відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №826/9104/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Чистий шлях до державного реєстратора Івашової Я.О., приватного нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І.М., треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування рішень, зокрема, стосовно оскарження рішення від 11 травня 2018 року №41066364, а тому, комісія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в цій частині.

Стосовно вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2018 року №43258138, представник відповідача зазначив, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки відсутні обставини, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги, у зв`язку з оскарженням у судовому порядку рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2018 року №41066364, яке може бути скасовано тільки як наслідок скасування реєстраційних дій в державному реєстрі прав.

На підставі висновку комісії, Міністерством юстиції України прийнято наказ №27/7 від 08 січня 2019 року, яким відмовлено у задоволенні, у тому числі, скарги позивача.

З урахуванням викладеного представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами, викладеними представником відповідача, позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що викладені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача не спростовують доводів, зазначених позивачем у її позовній заяві, а тому просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа 4 у письмових поясненнях на позовну заяву послалась на те, що вважає оскаржуваний позивачем наказ Міністерства юстиції України правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Крім того, у поясненнях на позовну заяву зазначені обставини, з яких третя особа 4 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Треті особи 1, 2, 3 письмових пояснень на позовну заяву не надали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано додаткові докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року внесено виправлено в ухвалу суду від 18 лютого 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року заява представника Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишена без задоволення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин у даній адміністративній справі зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України №27/7 від 08 січня 2019 року Про відмову у задоволенні скарг ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року та від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_2 від 14 листопада 2018 року, товариства з обмеженою відповідальністю Чистий шлях від 06 листопада 2018 року .

Обґрунтовуючи свою скаргу позивач посилається на порушення її права суборенди, тобто, права користування об`єктом нерухомого майна, приміщеннями в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , тобто, позивач фактично оспорює припинення її права оренди на вказаний вище об`єкт нерухомого майна, вважаючи себе належним суборендарем цього майна.

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права оренди на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права суборенди на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право у позивача суборенди на це нерухоме майно.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із договірних відносин щодо права користування об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, за твердженнями позивача, права суборенди на спірні приміщення внаслідок припинення реєстрації такого права у позивача та реєстрації права користування цим майном за іншою фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, які є обов`язковими для суду.

В аналогічній справі щодо оскарження наказу Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги на реєстраційні дії, Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що вказана справа не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв`язку з виконанням або невиконанням відповідачем публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що остання має право звернутися з вказаним позовом до відповідного суду місцевого загального суду.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 640/2424/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Чистий шлях , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор Київської філії комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашова Яна Олександрівна, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова