Постанова

від 18.07.2019 по справі 640/5243/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5243/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2019 року, суддя Погрібніченко І.М., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Трейд Компані до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 23 січня 9019 року,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Трейд Компані звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та сксаування рішення про коригування митної вартості від 23 січня 20129 року № UА100110/2019/300011/2.

В обгрунтування зазначених вимог позивач вказав, що відповідач всупереч положенням частини 5 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), вимагав у нього для підтвердження заявленої митної вартості пакувальний лист та прайс - лист, не зважаючи на те, що надані позивачем документи містили вичерпну інформацію щодо митної вартості товару. Також позивач зазначив, що відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на те, що надані декларантом документи не дають можливість встановити вартість перевезення товару, у той час як пунктом 2.2 Контракту передбачено, що перевезення включено до вартості товару.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська міська митниця ДФС звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенін позовених вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року, укладеного між ТОВ "Авто Трейд Компані" (Покупцем) та Компанією "Sampa Otomotiv San. ve Tic. A.S.", Туреччина, м. Самсун (Продавцем), предметом якого є купівля товару - запасних частин для вантажних автомобілів під торговою маркою Sampa, 17 січня 2019 року позивачем в порядку електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/110370 (далі - МД) з метою митного оформлення товарів, а саме частин для легкових та вантажних автомобілів.

Згідно графи 43 МД, митну вартість товару позивачем було визначено за основним методом - за ціною договору (контракту).

На підтвердження зазначеної у МД митної вартості товару, позивач надав митному органу наступні документи, перелік яких міститься у графі 44 МД:

- інвойс №ІНВ2018000000467 від 23 грудня 2018 року на суму 26 476, 36 Євро;

- інвойс №ІНВ2018000000468 від 23 грудня 2018 року на суму 31 306, 97 Євро;

- інвойс №ІНВ2018000000469 від 23 грудня 2018 року на суму 37 973, 66 Євро;

- СМR накладна №1810346ЕХ від 09 січня 2019 року;

- сертифікат відповідності на товар №0790662 від 08 січня 2019 року;

- сертифікат відповідності на товар №0790663 від 08 січня 2019 року;

- сертифікат відповідності на товар №0790664 від 08 січня 2019 року;

- внутрішня експортна декларація №19341200EX004596 від 08 січня 2019 року;

- внутрішня експортна декларація №19341200EX004609 від 08 січня 2019 року;

- внутрішня експортна декларація №19341200EX004616 від 08 січня 2019 року;

- видаткова накладна №21014 від 05 листопада 2018 року;

- видаткова накладна №22825 від 29 листопада 2018 року;

- видаткова накладна №371 від 09 січня 2019 року;

- видаткова накладна №4470 від 02 квітня 2018 року;

- Контракт №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року з додатками.

У відповідності до графи 20 МД товар було поставлено на умовах СРТ Київ.

За результатами поданих разом з митною декларацією документів, митним органом встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у пункті 3.5 Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року зазначено, що продавець разом з товаром, який поставляється на умовах цього контракту, передає оригінали належним чином оформлених документів, серед іншого і пакувальний лист, проте до митного оформлення пакувальний лист не надано;

2) у пункті 5.2 додатку №1 від 08 січня 2019 року до Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року передбачено, що плата за товар здійснюється покупцем за схемою: передоплата або відстрочення платежу до 120 днів після відвантаження товару зі складу продавця, що вказується в кожному конкретному інвойсі, проте у поданих інвойсах відстрочення платежу становить 90 днів;

3) згідно правил Інкотермс 2010 при умовах поставки СРТ (СПТ) зазначається географічний пункт поставки, однак в поданих документах не зазначено географічний пункт доставки, але разом з тим, в поданій до митного оформлення митній декларації пунктом доставки зазначено м. Київ.

У зв`язку з викладеним, митним органом була розпочата процедура консультації, в ході якої, на підставі частин 2 та 3 статті 53, частини 5 статті 54, статті 254 Митного кодексу України, позивачу було запропоновано надати до митного органу необхідні документи:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

У рішенні митного органу також зазначено, що декларантом були надані наступні документи: пакувальний лист; видаткові накладні та прайс - лист.

Зазначені документи, на думку митного органу, не дають змоги встановити дійсну вартість товарів та складових, які до неї включено, а саме прямих та непрямих витрат, понесених покупцем, наприклад за перевезення товарів. Інші документи, які контролюючим органом було запропоновано надати, декларантом не надано.

У зв`язку з чим, митним органом було визначено митну вартість імпортованих товарів за резервним методом, згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України.

За результатами проведення з позивачем процедури консультації, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/300011/2, яким митну вартість імпортованих товарів визначено за резервним методом, згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України, внаслідок чого сума митних платежів, яка підлягала доплаті становила 54 541, 68 грн.

При цьому, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

При наданні правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частин 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 статті 54 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Як встановлено судом, відповідно до рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/300011/2 від 23 січня 2019 року митна вартість товару визначена за резервним методом.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що в ході проведення процедури консультації митним органом встановлено, що заявлена митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за основним методом, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у пункті 3.5 Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року зазначено, що продавець разом з товаром, який поставляється на умовах цього контракту, передає оригінали належним чином оформлених документів, серед іншого і пакувальний лист, проте до митного оформлення пакувальний лист не надано;

2) у пункті 5.2 додатку №1 від 08 січня 2019 року до Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року передбачено, що плата за товар здійснюється покупцем за схемою: передоплата або відстрочення платежу до 120 днів після відвантаження товару зі складу продавця, що вказується в кожному конкретному інвойсі, проте у поданих інвойсах відстрочення платежу становить 90 днів;

3) згідно правил Інкотермс 2010 при умовах поставки СРТ (СПТ) зазначається географічний пункт поставки, однак в поданих документах не зазначено географічний пункт доставки, але разом з тим, в поданій до митного оформлення митній декларації пунктом доставки зазначено м. Київ.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення пакувальний лист, колегія суддів зазначає наступне.

Перелік документів, які декларант обов`язково подає органу доходів і зборів на підтвердження заявленої митої вартості товарів зазначено у пункті 2 статті 53 Митного кодексу України, до якого не відноситься надання декларантом пакувального листа.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З огляду на викладене, законні підстави для витребування від позивача пакувального листа у відповідача були відсутні.

Крім того, посилання відповідача на пункт 3.5 Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року у даному випадку суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.5 Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року, Продавець разом з товаром, який поставляється на умовах цього Контракту, передає оригінали належним чином оформлених документів:

1) рахунок - фактуру Продавця, 4 прим.;

2) пакувальний лист, 2 прим.;

3) експортна митна декларація, 1 прим.;

4) транспортна накладна (СМR);

5) сертифікат походження товару, 1 оригінал і дві копії.

Копії вказаних документів Продавець зобов`язується відправити Покупцеві за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті в день завантаження на транспортних засіб конкретної партії товару.

Таким чином, у даному пункті Контракту визначені умови та строк надсилання Продавцем переліку оригіналів та копій документів Покупцю, при цьому, чинним законодавством не передбачено обов`язку з надання декларантом разом з митною декларацією усіх наявних у останнього документів.

Також, пунктами 5.1, 5.2 Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року передбачено, що плата за товар здійснюється покупцем, згідно з виставленими рахунками, в Євро шляхом банківського переказу на рахунок Продавця.

Плата за товар здійснюється Покупцем за схемою: 60 днів після відвантаження товару зі складу Продавця, якщо інше не вказано в інвойсі.

Згідно з Додатком №1 від 12 січня 2016 року до Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року, пункт 5.2 викладено у наступній редакції: Плата за товар здійснюється Покупцем за схемою: передоплата або відстрочення платежу до 120 днів після відвантаження товару зі складу Продавця, що вказується в кожному конкретному інвойсі.

Як убачається з матеріалів справи поставка товару здійснювалась Продавцем на підставі інвойсів №ІНВ2018000000467 від 23 грудня 2018 року на суму 26 476, 36 Євро; №ІНВ2018000000468 від 23 грудня 2018 року на суму 31 306, 97 Євро та №ІНВ2018000000469 від 23 грудня 2018 року на суму 37 973, 66 Євро. У наведених інвойсах зазначено, що відстрочка платежу складає 90 днів.

Отже, встановлений у інвойсах строк відстрочення оплати за товар, не перевищує встановленого граничного терміну такої оплати (120 днів), визначеної пунктом 5.2 Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року зі змінами, внесеними Додатком №1 від 12 січня 2016 року до цього Контракту.

По питанню не зазначення декларантом згідно правил Інкотермс 2010 при умовах поставки СРТ (СПТ) географічного пункту поставки судова колегія враховує наступне.

Розділом 3 Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року визначено строк та умови постачання товару.

Пунктом 3.1 Контракту, з урахуванням змін, внесених Додатком №1 від 12 січня 2016 року та Додатком №2 від 12 червня 2016 року, визначено, що постачання товару по цьому Контракту здійснюється на умовах вказаних в кожному конкретному інвойсі. Умови постачання товару розуміються відповідно до ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Згідно з пунктом 3.2 Контракту, постачання товару по цьому Контракту здійснюється окремими партіями, згідно інвойсів. Датою постачання товару є дата в СМR.

У відповідності до пункту 3.6 Контракту, з урахуванням змін, внесених Додатком №3 від 15 серпня 2016 року до Контракту, вантажовідправником товару є: Компанія "Sampa Otomotiv San. ve Tic. A.S.", м. Самсун, Туреччина. Товар може відвантажуватись через інші філії і представництва Продавця з правом оформлення товаросупровідних документів. Вантажоодержувачем товару є: ТОВ "Авто Трейд Компані", м. Київ, Україна.

У інвойсах №ІНВ2018000000467 від 23 грудня 2018 року, №ІНВ2018000000468 від 23 грудня 2018 року та №ІНВ2018000000469 від 23 грудня 2018 року зазначено, що поставка товару здійснювалась на умовах CPT, тип доставки: вантажівка, адреса доставки: ТОВ "Авто Трейд Компані", 03110, м. Київ, вул. Волгоградська, 41.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача про те, що в поданих позивачем документах не зазначено географічний пункт доставки, оскільки відповідно до умов Контракту №SMP-ATS 2015 від 21 липня 2015 року та додатків до нього, умови поставки та пункт доставки повинні бути зазначені у кожному конкретному інвойсі, є безпідставними, оскільки позивачем повністю виконано зазначені вимоги у наданих позивачем документах разом з митною декларацією.

Із оскаржуваного рішення вбачається, що оскільки документи, подані декларантом, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митним органом, на підставі частин 2 та 3 статті 53, частини 5 статті 54, статті 254 Митного кодексу України, було запропоновано позивачу надати до митного органу необхідні документи:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем були додатково надані наступні документи:

- пакувальний лист;

- видаткові накладні;

- прайс - лист.

Інші документи, які митниця пропонувала надати, декларантом не надано.

23 січня 2019 року декларант направив на електронну адресу митниці лист про неможливість надання інших документів за митною декларацією.

Митний орган, проаналізувавши додатково надані позивачем документи, зазначив, що прайс - лист виставлено на умовах СРТ, що суперечить самій суті прайс - листа, як пропозиції необмеженому колу покупців, а також не дає можливості встановити дійсну вартість товарів та складових, які до неї включено, а саме прямих та непрямих витрат, понесених покупцем, наприклад на перевезення товару, на що суд зазначає наступне.

Поставка товару здійснювалась на умовах CPT.

Згідно Інкотермс 2010 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами CPT на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватись під час перевезення товару будь - яким видом транспорту, виключаючи змішані перевезення.

Таким чином, за правилами поставки на умовах СРТ, витрати на доставку товару покладаються на Продавця, у даному випадку на Компанію "Sampa Otomotiv San. ve Tic. A.S.", м. Самсун, Туреччина.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження понесених ним витрат на поставку товару.

Сам факт неподання декларантом інших додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/300011/2 від 23 січня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується заяви позивача про стягнення з відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з Київської міської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 680, 00 грн., які понесені позивачем у березні 2019 року та ймовірно будуть понесені під час розгляду справи.

З цією метою ним надано суду копію Договору про надання правової допомоги №28-02/19 від 28 лютого 2019 року, а також розрахунок витрат, понесених ним у березні 2019 року на послуги адвоката.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №28-02/19 від 28 лютого 2019 року за наданні послуги Замовник виплачує Виконавцеві винагороду визначену за домовленістю сторін. Замовник здійснює оплату за цим Договором після виконання завдання з надання правової допомоги.

Обґрунтовуючи розмір заявленої суми позивач посилався на те, що відповідно до умов договору ним, у березні 2019 року понесені наступні витрати на професійну правничу допомогу:

- усна консультація з приводу процедури оскарження рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2019 року - 1 161, 60 грн.;

- підготовка адміністративного позову - 4 646, 40 грн.;

- поїздка адвоката до Окружного адміністративного суду міста Києва для подачі адміністративного позову - 774, 40 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести є участь у майбутніх судових засіданнях суду у розмірі 3 097, 60 грн.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1, 7-9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно стягнуто з Київської міської митниці ДФС судові витрати у формі судового збору у розмірі 1 921,00 грн. що підтверджуються платіжним дорученням №227 від 22 березня 2019 року.

Щодо інших витрат, то суд відмовив у задоволенні заяви про їх стягнення, проте позивачем рішення суду в цій частині не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.