Постанова

від 09.07.2019 по справі 813/3277/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/2248/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б, Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивача - Михальчишин Н.Л.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Приватного акціонерного товариства Євротек на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (головуючий суддя: Гулик А.Г., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 21.01.2019) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Євротек до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Приватне акціонерне товариство Євротек 24.07.2018 звернувся з позовом до суду, в якому просив: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення форми Ш № 0062101205 від 23.06.2018 про нарахування штрафу в розмірі 20% та в сумі 27101,24 грн за прострочення сплати орендної плати з юридичних осіб; визнати бездіяльність Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не проведення списання безнадійного податкового боргу ПрАТ Євротек в сумі 466320,54 грн з плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку у м. Херсоні за адресою: проспект Будівельників, 15, 17 - протиправною; зобов`язати Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в особі керівника (заступника керівника) прийняти рішення щодо усунення перекручень (викривлень) показників стану розрахунків позивача - ПрАТ Євротек з бюджетом в інтегрованій картці платника податків, із списанням безнадійного податкового боргу і нарахованої на цю заборгованість суми пені і перенесенням раніше сплачених коштів згідно з їх призначенням, вказаним в платіжних дорученнях.

Обґрунтовує позов тим, що, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено камеральну перевірку ПрАТ Євротек з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період 2015-2016 роки, визначеної податковими деклараціями з плати за землю за 2015-2016 роки від 26.09.2017 № 9276996620, № 9271125978. За результатами перевірки складено акт від 06.06.2018 №1860/21-22-12-05/23509930 та прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань по орендній платі за землю від 23.06.2018 № 0062101205. Позивач вважає вказане рішення протиправним та зазначає, що постановою господарського суду Львівської області від 16.01.2013 у справі № 914/105/13 приватне акціонерне товариство Євротек визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Надалі, в процесі ліквідаційної процедури ПрАТ Євротек досягнуто домовленість з кредиторами про укладення мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області і з 06.08.2015 платоспроможність ПрАТ Євротек відновлено, а провадження у справі про банкрутство - припинене. Позивач зазначає, що, податковий орган повинен був заявити свої вимоги до позивача - ПрАТ Євротек (зокрема, з орендної плати з юридичних осіб в сумі 466320,54 грн) в строк до 24.02.2013, а незаявлення вимог мало наслідком безумовне припинення (погашення) таких вимог безпосередньо у відповідності до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . В якості поточних вимог жодні вимоги про сплату орендної плати за ділянку за адресою: АДРЕСА_1 17 відповідач до позивача у процедурі банкрутства не заявляв. Вказане, на думку позивача, також підтверджується постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/3151/16, у якій суд вказав, що оскільки вимоги позивача до відповідача в процедурі банкрутства у встановлені Законом № 2343-ХІІ строки не заявлялися, в реєстр вимог конкурсних кредиторів не вносились, тому грошові зобов`язання, зокрема, визначені податковими повідомленнями-рішеннями вважаються погашеними та не можуть набути статусу податкового боргу.

Також позивач зазначає, що всупереч висновкам відповідача про порушення податкового законодавства, в тому числі, викладеним в акті перевірки і в оскарженому рішенні, позивач добровільно донарахував і сплатив за 2015-2017 роки орендної плати на загальну суму 929 155,36 грн, а також сплатив штрафи за вказаний період в сумі 27 874,67грн. Проте, з даних інтегрованої картки платника податків стає очевидно, що на початок періоду - 31.12.2016, відповідач продовжує обраховувати в якості негативного сальдо суму боргу, нараховану згідно з податковим повідомленням-рішенням, а саме: 466320,54 грн.

Отже, всі платежі за орендну плату, нараховані позивачем, неправомірно зараховувалися відповідачем на погашення неіснуючого боргу перед бюджетом за податковим повідомленням-рішенням 2012 року. Таким чином, у позивача штучно, з вини відповідача, виникала неустойка. Саме таке штучне викривлення балансу розрахунків відповідачем і призвело до прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення. На думку позивача, внаслідок протиправних дій контролюючого органу, в тому числі і щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, а також недотримання норм Закону України Про відновлення платоспроможності платника або визнання його банкрутом , у ПрАТ Євротек утворилась штучна заборгованість з орендної плати, на суму якої відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% за прострочення сплати орендної плати з юридичної особи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі форми Ш № 0062101205 від 23.06.2018. У задоволенні решти позову відмовлено.

Із постановою суду першої інстанції не погодилися позивач і відповідач та оскаржили її в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було проведено камеральну перевірку ПрАТ Євротек з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період 2015-2016 роки, визначеної податковими деклараціями зі плати за землю за 2015-2016 роки від 26.09.2017 № 9276996620, № 9271125978. За результатами якої складено акт від 06.06.2018 № 1860/21-22-12-05/23509930 та прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань по орендній платі за землю від 23.06.2018 № 0062101205 (20%). До платника податків застосовано згідно норм п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафні санкції за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з плати за землю, що відображено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 23.06.2018 № 0062101205.

Крім цього зазначає, що в період з 2014 року по 2017 рік і інтегрованих картках ПрАТ Євротек обліковується заборгованість у сумі 466 320,54 грн. з орендної плати. Позивачем 14.08.2017, 26.09.2017 надано податкову звітність з плати за землю за 2015 рік (з 06.08.2015) та за 2016-2017 роки. Одночасно підприємством сплачено задекларовані податкові зобов`язання у повному обсязі, однак у зв`язку з тим, що з 2014 року в інтегрованій картці платника (118010600) обліковується заборгованість у сумі 466320,54 грн., тому відбулось погашення податкового боргу. Наступні сплати були зараховані у рахунок сплати податкового боргу, у зв`язку з чим виникли штрафні санкції. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що неправильно встановлено обставини у справі, а саме, не взято до уваги, що у Позивача були відсутні обставини непереборної сили, які вимагали б подання ним заяви про списання податкового боргу до органу доходів і зборів, натомість податковий борг, що був нарахований відповідачем згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0008421502 від 11.10.2012, є погашеним внаслідок його незаявлення в процедурі банкрутства позивача, а також внаслідок спливу строку позовної давності, відтак, відмова суду першої інстанції у вимозі Позивача про зобов`язання списати податковий борг в облікових даних і незадоволення вимоги про усунення невідповідностей в інтегрованій картці платника податків лише через неподання позивачем заяви, яку він і не повинен був подавати, є незаконною.

Також зазначає, що допущено неправильне застосування норм права, а саме: помилково застосовано п. 4.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, натомість, не застосовано п.п. 3 п. 2.1, абз. 5 п. 3.2 цього ж Порядку. Помилково не застосовано норми п. 5 ч. З ст. 2 КАС, згідно з якою основними засадами принципами адміністративного судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення, а саме, не взято до уваги правові висновки, викладені в рішеннях судів, що набрали законної сили - постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.11,2016 р. у справі № 813/3151/16 та постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. у справі № 813/3959/17, якими визнано безнадійність податкового боргу позивача перед відповідачем і незаконність нарахування пені на суму такого боргу . Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилається на аналогічні підстави викладені у своїй апеляційній скарзі, просить відмовити у задоволенні скарги Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та замінити позивача в порядку правонаступництва на Товариство з обмеженою відповідальністю Євротек (код ЄДРПОУ 23509930, м. Львів, вул. Городоцька, 359).

Представник позивача - Михальчишин Н.Л. у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Євротек підтримав, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Позивачем заявлено клопотання про заміну Приватного акціонерного товариства Євротек в порядку правонаступництва на Товариство з обмеженою відповідальністю Є В Р О Т Е К у зв`язку зі змінами організаційно-правової форми позивача.

У судовому засіданні 04.06.2019 суд ухвалив задовольнити вказане клопотання та замінив Приватне акціонерне товариство Євротек на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Є В Р О Т Е К .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник позивача Михальчишин Н.Л., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено камеральну перевірку ПрАТ Євротек з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період 2015-2016 роки, визначеної податковими деклараціями з плати за землю за 2015-2016 роки від 26.09.2017 № 9276996620, № 9271125978.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 06.06.2018 № 1860/21-22-12-05/23509930. Перевіркою встановлено порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, яке полягає в тому, що позивач несвоєчасно сплатив податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, а саме: відповідно до податкової декларації з плати за землю від 26.09.2017 № 9271125978:

- граничний термін сплати 27.09.2017, дата сплати 28.03.2018, сума сплаченого боргу 7321,35 грн, кількість днів затримки - 183;

- граничний термін сплати 27.09.2017, дата сплати 28.03.2018, сума сплаченого боргу 37847,40 грн, кількість днів затримки - 183;

- граничний термін сплати 27.09.2017, дата сплати 25.04.2018, сума сплаченого боргу 4764,60 грн, кількість днів затримки - 211;

- граничний термін сплати 27.09.2017, дата сплати 25.04.2018, сума сплаченого боргу 40404,10 грн, кількість днів затримки - 211;

- граничний термін сплати 27.09.2017, дата сплати 29.05.2018, сума сплаченого боргу 2207,90 грн, кількість днів затримки - 245;

відповідно до податкової декларації з плати за землю від 26.09.2017 №9276996620:

- граничний термін сплати 27.09.2017, дата сплати 29.05.2018, сума сплаченого боргу 24940,05 грн, кількість днів затримки - 245;

- граничний термін сплати 27.09.2017, дата сплати 29.05.2018, сума сплаченого боргу 18020,80грн, кількість днів затримки - 245;

На підставі акта та за результатами перевірки Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняло податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за землю від 23.06.2018 № 0062101205 у розмірі 20% в сумі 27101,24 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми Ш № 0062101205 від 23.06.2018 необхідно задовольнити, оскільки всі платежі за орендну плату, нараховані позивачем, зараховувалися відповідачем на погашення неіснуючого боргу перед бюджетом за податковим повідомленням-рішенням № 0008421502 від 11.10.2012, а тому у позивача безпідставно виникала неустойка, що в результаті призвело до прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Щодо іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки не було подано доказів звернення позивача до контролюючого органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу, докази розгляду такого питання останнім в матеріалах справи також відсутні, що, в свою чергу, свідчить про передчасність позовних вимог в цій частині. Крім цього, так як списання безнадійного податкового боргу позивача в сумі 466320, 54 грн. відповідач не вирішував, а тому у відповідача не має підстав проводити відповідні коригування облікових показників в інтегрованій картці платника податків.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (36.2 ст. 36 Податкового кодексу України).

Пунктом 36.5. ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 вказаного кодексу.

Так, згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 20.1.19 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з вказаним Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд встановив, що між ЗАТ Євротек та Херсонською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2828 га в АДРЕСА_2 (кадастровий номер № НОМЕР_1 ). Термін дії договору оренди - до 12.05.2013.

Відповідно до актаперевірки № 1883/15-2/23509930 та податкового повідомлення-рішення № 0008421502 від 11.10.2012, Херсонською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, позивачеві нараховано 466320,54 грн., що складалися з основного платежу - 384363,63 грн, та штрафних санкцій - 81956,91 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, проте залишено без змін рішенням про результати розгляду первинної скарги Державної податкової служби у Херсонській області № 6836/10/10-206 від 18.12.2012 та рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 21.01.2013 № 946/6/10-2215. У судовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

У відповідності до п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Таким чином, податкове зобов`язання позивача, визначене у податковому повідомленні-рішенні № 0008421502 від 11.10.2012, було узгодженим в загальній сумі з моменту прийняття рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 21.01.2013 № 946/6/10-2215, тобто, з 21.01.2013 ця сума стала податковим боргом позивача.

Також слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Львівської області (а. с. 142-147) від 16.01.2013 у справі № 914/105/13 ПрАТ Євротек , зокрема, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, зобов`язано ліквідатора надати суду докази публікації в офіційних друкованих виданнях оголошення про визнання його банкрутом та відповідно до ст. ст. 23-34, 51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом провести ліквідаційну процедуру.

Відповідно до п. 1.3 цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Отже, умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначаються Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі-Закон № 2343-ХІІ).

У зв`язку із набранням чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 № 4212-VІ, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 2343 викладено в новій редакції.

Крім цього, п. 1-1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 № 4212-VІ передбачено, що положення вказаного Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності Законом. Положення вказаного Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності вказаним Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарський суд не прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки у справі № 914/105/13 про банкрутство ПрАТ Євротек , процесуальні документи суду (порушення справи про банкрутство, визнання позивача банкрутом) прийняті в період до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 № 4212, то застосуванню підлягає Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом 14.05.1992 № 2343-ХІІ у редакції, зі змінами станом на 04.11.2012.

Частиною 1, 2 ст. 14 Закону № 2343, визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З системного аналізу норм вказаного Закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен був заявити вимоги з орендної плати з юридичних осіб в сумі 466320,54 грн до ПрАТ Євротек , в строк до 24.02.2013, тобто протягом тридцяти днів з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, (таке оголошення було опубліковано в газеті Голос України в № 15 (5515) - 24.01.2013 (а. с. 47-48), а не заявлення цих вимог мало наслідком безумовного припинення (погашення) таких вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в процесі ліквідаційної процедури, ПрАТ Євротек досягнуто домовленості з кредиторами про укладення мирової угоди, що затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2015 (а. с .148-163), і відповідно з 06.08.2015 платоспроможність ПрАТ Євротек відновлена, а провадження у справі про банкрутство - припинене.

Крім того, зі змісту ухвали від 06.08.2015 про затвердження мирової угоди вбачається, що в процесі ліквідаційної процедури ПрАТ Євротек погашено грошові вимоги конкурсних кредиторів третьої черги (зобов`язання зі сплати податків і зборів), які заявили такі конкурсні вимоги, зокрема, виконано зобов`язання, заявлені ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України на суму 6006,80 грн, ДПІ у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України на суму 2127,58 грн, ДПІ у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України на суму 47 697,51 грн, ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби України на суму 13 033,96 грн, ДПІ у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби України на суму 20 050,99 грн, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби України на суму 193,45 грн, ДПІ у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби України на суму 320333,39 грн.

На підставі пункту 1.4. рішення Херсонської міської ради від 28.04.2017 № 678 між позивачем та Херсонською міською радою 14.06.2017 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 07.04.2009 № 040971300110, якою строк договору оренди продовжено з 12.05.2013 до 12.05.2018, а позивача зобов`язано протягом трьох місяців зареєструвати право власності на земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 9124485 від 05.07.2017 позивач зареєстрував право оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 15,17, кадастровий № НОМЕР_2 .

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Момент виникнення права на земельну ділянку визначений у ст. 125 Земельного Кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації таких прав.

Отже, з моменту державної реєстрації речового права у позивача виник обов`язок сплачувати земельний податок в формі орендної плати за земельну ділянку площею 1,2828 га в АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно матеріалів справи, у 2016 році прийняв і направив позивачеві податкову вимогу від 31.03.2016, яка оскаржена останнім в судовому порядку.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/3151/16, що набрала законної сили встановлено, що контролюючий орган у встановлений законом строк не заявив свої вимоги щодо стягнення податкової заборгованості, тобто не скористався своїм правом, визначеним законодавством України. В постанові також вказано, що суд, позитивно оцінюючи твердження відповідача, зазначає, що оскільки вимоги позивача до відповідача в процедурі банкрутства у встановлені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2343 строки не заявлялися, в реєстр вимог конкурсних кредиторів не вносились, тому грошові зобов`язання, зокрема визначені податковими повідомленнями-рішеннями вважаються погашеними та не можуть набути статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 101.1 статті 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном безнадійний розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом ( п.п 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України).

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності, який становить 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 вказаної статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 вказаної статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Отже, у разі спливу 1095 -денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з цього часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Таким чином, сума боргу позивача з орендної плати, яка виникла до 2013 року - в сумі 466320,54 грн., є погашеною у відповідності до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2343, оскільки вимоги про сплату орендної плати за ділянку за адресою: АДРЕСА_1 17 відповідачем до позивача у процедурі банкрутства не заявлялися.

Також суд апеляційної інстанції, що у 2017 році відповідач листом від 22.08.2017 № 3402/10/21-22-12-05-12 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) повідомив про порушення позивачем вимог законодавства в частині декларування та сплати податкових зобов`язань з орендної плати за 2015-2017 роки.

Позивач, в свою чергу, листом від 13.09.2017 № 00013/09-К/2017 надав відповідь та повідомив про намір самостійно нарахувати і сплатити зобов`язання з орендної плати за 2016 - 2017 роки із нарахуванням штрафу за самостійно виявлену помилку в розмірі 3% від суми зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з наданих представником позивачем в суді першої інстанції бухгалтерських довідок № 39 - 41 від 19.09.2017 та платіжних доручень, судом встановлено, що позивач сплатив орендну плату:

1) за 2015 рік - з 06.08.2015 (день відновлення платоспроможності позивача по 31.12.2015) орендну плату в сумі 143 884,93 грн, та штраф 3% (в порядку п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України) в сумі 4 316,56 грн. відповідно до платіжних доручень №25310 від 19.09.2017 та №25312 від 20.09.2017;

2) за 2016 рік - 511 344,00 грн. орендну плату та 15 340,32 грн. штраф відповідно до платіжного доручення №25311 від 19.09.2017;

3) за 1 півріччя 2017 року - з 01.01.2017 по 02.07.2017 (місяць реєстрації речового права за додатковою угодою до договору оренди) - 273926,43 грн. орендну плату та 8217,79грн. штрафу відповідно до платіжного доручення №25309 від 19.09.2017.

Отже, позивач самостійно донарахував та сплатив за 2015-2017 роки орендну плату на загальну суму 929155,36 грн., а також штрафні санкції за такий період в сумі 27874,67 грн.

Сума місячного платежу з серпня 2017 року по грудень 2017 року, що відображена в податковій декларації, становила 45168,70 грн.

Позивач 26.09.2017 подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендної плати) за 2017 рік, в якій відобразив вказані донарахування орендної плати.

У подальшому, відповідач прийняв та направив позивачеві податкову вимогу № 7371-17 від 11.10.2017 на суму 821391,50 грн. та прийняв рішення про опис майна в податкову заставу №7371-17 від 11.10.2017.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №813/3959/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправною і скасовано податкову вимогу відповідача №7371-17 від 11.10.2017 на суму 821391,50 грн., а також визнано протиправним і скасовано рішення відповідача про опис майна в податкову заставу № 7371-17 від 11.10.2017.

Відповідачем не заперечується той факт, що на початок періоду 31.12.2016, відповідач продовжує обраховувати в якості негативного сальдо суму боргу 466320,54 грн., нараховану згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0008421502 від 11.10.2012.

У зв`язку із тим, що в інтегрованій картці платника обліковується заборгованість в сумі 466320,54 грн., усі сплати зараховуються у рахунок погашення податкового боргу.

До матеріалів справи долучено платіжні доручення, що підтверджують сплату орендної плати за землю, а саме: - №25330 від 25.10.2017 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за вересень 2017 року за адресою АДРЕСА_1 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09; - №25351 від 28.11.2017 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за жовтень 2017 року за адресою АДРЕСА_1 , 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09; - №25366 від 28.12.2017 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за листопад 2017 року за адресою АДРЕСА_1 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09; - №25380 від 25.01.2018 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за грудень 2017 року за адресою АДРЕСА_1 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09; - № 25393 від 27.02.2018 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за січень 2018 року за адресою АДРЕСА_1 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09; - № 25404 від 27.03.2018 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за лютий 2018 року за адресою АДРЕСА_1 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09; - № 25421 від 25.04.2018 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за березень 2018 року за адресою АДРЕСА_1 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09; - №25463 від 29.05.2018 на суму 45168,72 грн., із призначенням платежу 101, 23509930, сплата орендної плати за квітень 2018 року за адресою АДРЕСА_1 , 15,17 за договором земельної ділянки від 27.02.09.

З розрахунку штрафної санкції, що є додатком до податкового повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 0062101205, вбачається, що нарахування штрафу здійснюється з 27.09.2017 року, при цьому, не вказано, за які саме місяці нараховано штрафні санкції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всі платежі за орендну плату, нараховані позивачем, зараховувалися відповідачем на погашення неіснуючого боргу перед бюджетом за податковим повідомленням-рішенням № 0008421502 від 11.10.2012, а тому у позивача безпідставно виникала неустойка, що в результаті призвело до прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Отже, з врахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення № 0062101205 від 23.06.2018 є протиправним, а тому таке підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення списання безнадійного податкового боргу ПрАТ Євротек в сумі 466320,54грн. з плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку та про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо усунення перекручень (викривлень) показників стану розрахунків позивача в інтегрованій картці платника податків, із списанням безнадійного податкового боргу і нарахованої на цю заборгованість суми пені і перенесенням раніше сплачених коштів згідно з їх призначенням, вказаним в платіжних дорученнях, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (далі - Порядок № 577).

Відповідно до п.п. 3 п. 2.1. Порядку № 577, під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Пунктом 3.1 Порядку № 577 передбачено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Згідно із п. 3.2. Порядку № 577 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 577, в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Пунктом 4.2 Порядку № 577 передбачено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

З системного аналізу вищенаведеного Порядку вбачається, що днем виникнення безнадійного податкового боргу є дата прийняття рішення керівником органу доходів і зборів. Крім цього, таке рішення керівник може прийняти лише на підставі документів, наданих платником податків, які підтверджують, що борг є безнадійним.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача до контролюючого органу з документами, які підтверджують, що борг є безнадійним, а тому вищенаведені позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки рішення керівником органу доходів і зборів про списання чи про відмову у списанні безнадійного податкового боргу позивача, у відповідності до п. 4.2 Порядку № 577, не приймалося.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити частково, оскільки платежі за орендну плату сплачені позивачем, зараховувалися відповідачем на погашення неіснуючого боргу, а тому у позивача безпідставно виникала неустойка, що в результаті призвело до протиправного прийняття податкового повідомлення-рішення форми Ш № 0062101205 від 23.06.2018.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, правильним є висновок суд першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення списання безнадійного податкового боргу ПрАТ Євротек в сумі з плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку та про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо усунення перекручень (викривлень) показників стану розрахунків позивача в інтегрованій картці платника податків, із списанням безнадійного податкового боргу і нарахованої на цю заборгованість суми пені і перенесенням раніше сплачених коштів згідно з їх призначенням, вказаним в платіжних дорученнях є передчасними, оскільки позивач не звертався до контролюючого органу про визнання боргу безнадійним.

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Приватного акціонерного товариства Євротек не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційні скарги Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Приватного акціонерного товариства Євротек залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі № 813/3277/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 18.07.2019.