Постанова

від 12.07.2019 по справі 826/7030/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2019 року

Київ

справа №826/7030/18

адміністративне провадження №К/9901/7931/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Кузьмишина О.М., Ганечко О.М.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 03.09.2018, ухваленим у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, позов задовольнив повністю.

Управління оскаржило це рішення до Київського апеляційного адміністративного суду. Шостий апеляційного адміністративного суду ухвалою від 30.10.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 10.12.2018 - апеляційну скаргу Управління повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

28.12.2018 Управління вдруге звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Управління подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувало тим, що вперше Управління подало апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору. Ухвала від 10.12.2018 про повернення апеляційної скарги була отримана Управлінням 18.12.2018, у зв`язку з чим з метою реалізувати своє право на апеляційне оскарження Управління у найкоротші строки вдруге звернулось до суду із апеляційною скаргою, до якої додано документ про сплату судового збору у визначеному законом порядку та розмірі.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2019 залишив апеляційну скаргу Управління без руху з підстав її невідповідності вимогам частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки підстави, наведені Управлінням у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, є неповажними, з огляду на те, що: відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, не є поважною підставою для пропуску цього строку; державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, у тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення, або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на державний орган обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації ним права на апеляційний розгляд, який, при цьому, мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби - їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів, з урахуванням того, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 03.09.2018. Для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги суд встановив десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

В межах встановленого судом строку Управління подало до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувало аналогічними обставинами, які були вказані ним у клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги, а саме: що Управління в повній мірі фінансується з державного бюджету, а видатки по КЕКВ 2800 (по яких справляється судовий збір) були фактично відсутні станом на 10.12.2018; апелянт добросовісно повторно звернувся до суду апеляційної інстанції після сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.02.2019 відмовив відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Управлінням у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не було вказано інших поважних причин пропуску процесуального строку, у причини, зазначені скаржником у клопотанні, доданому до апеляційної скарги, були визнані неповажними згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019.

Управління оскаржило ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 02.04.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Управління посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому, Управління зазначає, що з метою сплати судового збору при першому зверненні воно зверталось до суду апеляційної інстанції із клопотаннями про продовження строку апеляційної скарги.

ФОП ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.06.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.06.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Київський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 27.02.2019) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Управлінням не було вказано інших поважних підстав для поновлення строку, тоді як причини, зазначені скаржником у клопотанні, доданому до апеляційної скарги, були визнані неповажними згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019.

При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що Управління є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

В.В. Хохуляк