Рішення

від 12.07.2019 по справі 541/483/19

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/483/19

Номер провадження 2/541/499/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 липня 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Куцин В.М.,

за участю секретаря - Євдокимової Н.Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Солонцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на ј частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, поділ між співвласниками земельної ділянки та визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки,

В с т а н о в и в:

06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Солонцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на ј частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, поділ між співвласниками земельної ділянки та визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки. Просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала його дружині ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поділити між співвласниками земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на 1/4 частину земельної ділянки, що становить 0,0625 га, а всього визнати за ним право власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки, що становить 0,1250 га. Іншу частину цієї земельної ділянки по 1/4 її частині, що становить по 0,0625 га, виділити у власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обгрунтування позовної заяви вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мареничі Миргородського району Полтавської області, за останнім місцем свого проживання, померла ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

Він, ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , являються відповідно чоловіком та дітьми померлого спадкодавця. На підставі ст. 1261 ЦК України він є спадкоємцем першої черги, оскільки своєчасно, у строк визначений ст. 1269 ЦК України, подав до органів нотаріату заяву про прийняття спадщини. Діти не виявили бажання щодо прийняття спадщини. За життя спадкодавця, 11 жовтня 2011 року сім`ї було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого частка кожного з них у цьому нерухомому майні становила 1/4 частину. Державна реєстрація таких прав була проведена 11 жовтня 2011 року Дочірнім комунальним підприємством Миргородтехінвентаризація .

Рішенням дев`ятої сесії шостого скликання Солонцівської сільської ради Миргородського району від 04 січня 2012 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку та безкоштовно передано у власність спадкодавця, позивача та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 таку земельну ділянку загальною площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

14 листопада 2012 року їм було видано Державний .акт серії НОМЕР_2 на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , без визначення часток.

Маючи намір остаточно оформити свої спадкові права на частку земельної ділянки померлої дружини, він звернувся з відповідними документами до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Наконечної Н.П..

Постановою нотаріуса від 03 серпня 2018 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,2500 гектара, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що частка померлого спадкодавця не була визначена .

Зважаючи на зміст Державного акту серії НОМЕР_2 на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кожен із співвласників цієї земельної ділянки мав і має право на 1/4 її частини, що становить по 0,0625 га ( 0,2500 га : 4 ).

Таким чином, частка належної йому земельної ділянки із 0,2500 га за Державним актом буде становити 0,0625 га і така ж частка, за життя належала його дружині - спадкодавцю ОСОБА_4 ..

Оскільки він не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати за собою відповідні частки нерухомого майна по причині відсутності для цього відповідних умов, єдиним способом захисту його права є звернення до суду з позовом.

Ухвалою судді від 14 березня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання .

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому засідання позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В раніше поданій заяві просили розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги визнали повністю, просили їх задовольнити (а.с. 36).

Представник відповідача Солонцівської сільської ради в підготовче засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Проти задоволення позовної заяви не заперечував ( а.с. 69).

Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Рішенням дев`ятої сесії шостого скликання Солонцівської сільської ради Миргородського району від 04 січня 2012 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку та безкоштовно передано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 11).

28 травня 2012 року на підставі Державного акту серії НОМЕР_2 за співвласниками ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , без визначення часток (а.с. 13,14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мареничі Миргородського району Полтавської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14 листопада 2016 року (а.с. 4).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

За життя спадкодавця, 11 жовтня 2011 року було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого частка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у нерухомому майні становила по 1/4 частині (а.с. 5).

ОСОБА_5 змінил прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду від 09 серпня 2012 року (а.с. 70).

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 , оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини після смерті матері (а.с. 72,73).

Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Наконечної Г.П. від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,2500 гектара, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що частка померлого спадкодавця ОСОБА_4 не визначена (а.с. 15).

Судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка загальною площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом серії НОМЕР_2 на право спільної сумісної власності (а.с.13,14).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно, зокрема, за законом, і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв`язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності, в тому числі, в порядку спадкування.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спадщина може бути визнана відумерлою та передана у комунальну власність в порядку визначеному ст. 1277 ЦК України і тому саме сільська рада за місцем відкриття спадщини є відповідачем по справі.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох і більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно із частиною 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них є спільною сумісною масністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначені частки померлого випливає з поняття спадкування, яке відповідно до ст.1216 ЦК України є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю, законом, або рішенням суду.

Отже, вказана вище земельна ділянка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 по 1/4 частці кожному співвласнику, що становить 0,0625 га земельної ділянки загальною площею 0,2500 га.

Позивач є спадкоємцем по закону майна, яке належало померлій ОСОБА_4 , вчинив дії по прийняттю спадщини, тому він набув право на це майно в порядку спадкування. Це право відповідачами не оспорюється, а отже підстав для визнання спадщини відумерлою немає.

Оскільки право позивача на оформлення його спадкових прав на земельну ділянку померлої ОСОБА_4 порушено, то воно підлягає судовому захисту.

Судом встановлено, що позивач є власником 1/4 частини земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що становить 0,0625 га., та є спадкоємцем 1/4 частини земельної ділянки , загальною площею 0,2500 га, що становить 0,0625 га , тому заявлені позовні вимоги про виділ йому у власність 1/2 частини та виділ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1/4 частині вказаної земельної ділянки грунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, зважаючи на те, що у суду відсутній обґрунтований сумнів щодо достовірності визнаних відповідачами обставин або добровільності їх визнання, за наявності для того законних підстав суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі.

Позовні вимоги позивача не суперечить закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає до задоволення.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідачів на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 372, 1216, 1217, 1225, 1268, 1273, 1277 ЦК України , ст. ст. 5,10, 12, 13, 200, 263, 264, 265, 266, 268, 273,354 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на ј (одну четверту ) частину земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , що належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј (одну четверту) частину земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_1 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, що становить 0,1250 га, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_2 1/4 (одну четверту) частину земельної ділянки, що становить 0,0625 га, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_3 1/4 (одну четверту) частину земельної ділянки, що становить 0,0625 га, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Солонці, Миргородський район, Полтавська область, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженець села Солонці Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка села Солонці Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_6 .

Солонцівська сільська рада Миргородського району, адреса місцезнаходження: с. Солонці, вул. Молодіжна, 73, Миргородський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24832685.

Повне судове рішення складено 17.07.2019 року.

Суддя: В. М. Куцин