Ухвала

від 05.07.2019 по справі 757/34244/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34244/19-к

УХВАЛА

05 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12014180180000538 від 12.05.2014 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, за фактами протиправних дій щодо об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У засідання прокурор не з`явився звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання за його відсутністю, на задоволенні клопотання наполягає.

Слідчий суддя, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна визнав можливим розгляд клопотання здійснювати без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та докази, якими обґрунтовано клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За вимогами ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 96-2 Кримінального кодексу України, а саме, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З огляду на вимоги ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

В клопотанні прокурора наявні достатні підстави для накладення арешту на вказане майно, оскільки майно являється засобом вчинення кримінального правопорушення, та органом досудового розслідування зібрано та надано слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчий суддя не вбачає.

З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, слідчий суддя з метою забезпечення спеціальної конфіскації як виду покарання, запобігання можливості його приховування та зникнення, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, вважає наявними підстави для задоволення клопотання в частині накладення арешту на майно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт із забороною будь-яким фізичним та юридичним особам користуватись, відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу юридичних осіб, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м вул. Барона Штейнгеля 4-а, село Городок, Рівненського району, Рівненської області, а саме:

- нежитлове приміщення ливарний цех (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25451156246), належить на праві власності ТОВ "ТЕХНОПРИВІД ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 40144003);

- частина метало-модельного цеху (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 85450256246) належить на праві власності ТОВ "ТЕХНОПРИВІД ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 40144003);

- будівля галерея із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 65423556246 ТОВ «Систем менеджмент сервіс» (код ЄДРПОУ 39133763), а перехідна галерея, Б-1 як частина цілісного майнового комплексу із з реєстраційним номером 1636811056246 ТОВ «БІЗНЕС ІМПЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 39951071).

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії. Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя ОСОБА_1