Рішення

від 11.07.2019 по справі 906/269/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/269/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Земля України 2008-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Лісовик"

про стягнення 175386,98грн

Приватне підприємство "Земля України-2008-1" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Лісовик" про стягнення 175386,98грн, із яких 140873,98грн основного боргу, 34513,00грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору поставки №04/16 від 02.03.2016 в частині поставки товару в повному обсязі та неповернення попередньої оплати за непоставлений товар.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 27.03.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2019.

Ухвалою суду від 23.04.2019 підготовче засідання відкладено на 14.05.2019.

10.05.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення із доданими до них копією специфікації №1 та накладної №21 від 08.03.2016 (а.с.43-45). Окрім того, в поясненнях позивач просить провести розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 14.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 06.06.2019.

28.05.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 73-88).

06.06.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить задовольнити вимоги Приватного підприємства "Земля України-2008-1" в повному обсязі (а.с. 93).

Ухвалою суду від 06.06.2019 підготовче засідання відкладено на 20.06.2019.

18.06.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява, в якій просить провести розгляд справи без участі позивача та його представника за матеріалами наявними в справі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не заперечує (а.с. 102-103).

Ухвалою суду від 20.06.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/269/19 до судового розгляду по суті на 11.07.2019.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (а.с.114).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. 02.07.2019 до суду повернулася ухвала суду, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із відміткою відділення поштового зв`язку: "за вказаною адресою такого товариства немає" (а.с.115-118).

Судом здійснено запит та роздруковано витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно якого станом на 11.07.2019 відсутні відомості щодо зміни місцезнаходження та про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Торгівельна компанія "Лісовик".

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

02.03.2016 між Приватним підприємством "Земля України-2008-1" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ЛІСОВИК" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №04/16 (далі - Договір), згідно із п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передавати у встановлений Договором строк у власність Покупця пиломатеріали обрізні соснових порід партіями відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати та проводити оплату за Товар на умовах даного Договору (а.с.9-10).

Відповідно до п.п. 1.2., Договору найменування, асортимент, кількість, ціна та умови поставки Товару визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору всі розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника, або готівкою у касу підприємства на підставі виставлених Постачальником рахунків.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та належного оформлення сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п. 6.1 Договору).

Позивачем здійснено оплату товару 04.03.2016 на суму 150000,00грн та 21.03.2016 на суму 80000,00грн, що підтверджується випискою за особовим рахунком позивача, та не заперечується відповідачем (а.с.11-14).

Таким чином, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок поставити його. Проте, відповідач здійснив поставку товару частково на суму 89126,02грн згідно накладної №21 від 23.03.2016 (а.с.15).

Згідно матеріалів справи, позивач направив відповідачу претензію №25 від 05.03.2019 про повернення суми попередньої оплати (140873,98грн) та сплату штрафних санкцій у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

2. Норми права, які застосував господарський суд та висновок господарського суду за результатами розгляду справи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №04/16 від 02.03.2016.

Частина 1 ст. 265 ГК України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, згідно ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар на суму 140873,98грн або повернув попередню оплату.

Таким чином, станом на день звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду в ТОВ "Торгівельна компанія "Лісовик" перед ПП "Земля України-2008-1" існувала заборгованість з повернення попередньої оплати в розмірі 140873,98грн. Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 140873,98грн попередньої оплати підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 34513,00грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено до стягнення 34513,00грн інфляційних втрат за період 2017 рік - січень 2019 року.

Однак, зважаючи на положення ч.2 ст.693 ЦК України, та те, що претензію на адресу відповідача позивачем направлено 05.03.2019, згідно якої він просив повернути кошти протягом 3 днів з моменту отримання претензії, із вказаного моменту може бути визнано простроченим відповідачем зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати. За таких обставин, заявлені до стягнення позивачем інфляційні втрати за період 2017 року - січень 2019 року не підлягають задоволенню.

3. Розподіл судових витрат між сторонами.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України. Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ПП "Земля України-2008-1" задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Лісовик" (10014, м.Житомир, вул.Кафедральна, будинок 8, ідентифікаційний код 39504724) на користь Приватного підприємства "Земля України-2008-1" (21030, м.Вінниця, вул.Келецька, будинок 117, квартира 39, ідентифікаційний код 35904178):

-140873,98грн попередньої оплати;

-2113,10грн судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 34513,00грн інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.07.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - позивачу за 2-ма адресами (рек. з пов.) та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

4 - відповідачу за 3-ма адресами та на електронну адресу: tk_licovuk@gmail.com

1) 10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Кафедральна, буд.8 (рек. з пов.);

2) ТОВ "Лісопереробна корпорація "Велес" 12460, Житомирська обл., Житомирський район, с. Троянів, вул. Войтицького, буд. 36-А;

3) 10024, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський район, проїзд Академіка Тутковського, буд. 15, кв.9 .