Рішення

від 27.06.2019 по справі 910/3237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/3237/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І. , за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства "Соломенка" (вул.Урицького, 38, м Київ, 03035, код ЄДРПОУ 03062208)

про визнання недійсною заяви

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Соломенка" про визнання недійсною з моменту надання згоду (заяву) директора на припинення права користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником простих іменних акцій ПАТ Соломенка . На підставі договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 30.03.1999 №72-5-00061 в ПАТ Соломенка перебувала в користуванні зі стром дії на 24 роки земельна ділянка площею 1,0922 га, кадастровий номер 8000000000:72:063:0007 , розташована за адресою: м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського (колишня Урицького), 38 . Рішенням Київської міської ради від 14.07.2016 № 731/731 передано вказану земельну ділянку ТОВ Деорбуд в оренду на 5 років. При цьому ПАТ Соломенка в особі директора надало згоду на припинення права користування земельною ділянкою та вилучення її на користь ТОВ Деорбуд . На думку позивача надана згода суперечить положенням статуту, вимогам законодавства та інтересам ПАТ Соломенка в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 відкладено підготовче судове засідання на 28.05.2019.

Ухвалою від 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2019

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися. Одночасно з цим, згідно повідомлення про вручення, ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ та повернені до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання", тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті, та вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 27.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (надалі - позивач) є власником простих іменних акцій ПРАТ Соломенка (далі - відповідач), номінальною вартістю - 144,00 грн., загальною вартістю - 3 744,00 грн.

30.03.1999 між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерними товариством Соломенка укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею.

Відповідно до п. 1.1. договору, Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 12.11.97 №1818 надає, а Акціонерне товариство Соломенка приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,0922 га, в тому числі: під громадською забудовою - 1,0922 га, кадастровий номер 8000000000:72:063:0007 .

Земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування лазне-прального комплексу на вул. Урицького, 38 у Залізничному районі (п.1.2. договору).

Як вказує позивач, на вказаній земельній ділянці розміщувалась виробнича будівля ПРАТ Соломенка - банно-пральний комплекс загальною площею 3292,6 кв. м., орендований згідно з Договором оренди нерухомого майна від 01.01.2016 р. №01-01/16/1 зі строком дії 2 роки 11 місяців, тобто до 01.11.2018 p.

14.07.2016 Київська міська рада прийняла рішення №2731/731 Про передачу ТОВ ДЕОРБУД земельної ділянки для будівництва та експлуатації житлових будинків з паркінгом та вбудовано - прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування, благоустроєм та озелененням території на вул. Митрополита Василя Липківського, 38 у Солом`янському районі м. Києва . Пунктом 2 зазначеного рішення передбачено передати ТОВ ДЕОРБУД в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,0922 га кадастровий номер 8000000000:72:063 :0007 для будівництва та експлуатації житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування, благоустроєм та озелененням території на вул. Митрополита Василя Липківського, 38 у Солом`ярському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Як вказує позивач, на офіційному сайті Київської міської ради ним було виявлено картку документу - проекту рішення Про передачу ТОВ ДЕОРБУД земельної ділянки для будівництва та експлуатації житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування, благоустроєм та озелененням території на вул. Митрополита Василя Липківського, 38 у Солом`янському районі м. Києва Д-7679 .

В пояснювальній записці до проекту зазначеного рішення, зазначено, що Приватне акціонерне товариство Соломенка надало згоду на припинення права користування земельною ділянкою на користь товариства з обмеженою відповідальністю Деорбуд (нотаріально посвідчена згода від 12.05.2016 №686). Вважаючи, що вказана згода порушує інтереси акціонерів товариства, позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМДА з запитом про надання копії цієї згоди. Листом Департаменту земельних ресурсів КМДА від 17.11.2017 р. № 057029-20567 позивачу було надано копію нотаріально посвідченої згоди від 12.05.2016 №686, згідно з якою Приватне акціонерне товариство Соломенка в особі, діючого на підставі Статуту, надає згоду на припинення права користування земельною ділянкою площею 1,0922 га (кадастровий номер 8000000000:72:063:0007 ), місце розташування м. Київ, Солом`янський район, вул. Урицького, 38 та її вилучення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Деорбуд та про відмову Приватного акціонерного товариства Соломенка від переважного права орендаря на отримання орендованих земельних ділянок у власність на користь ТОВ Деорбуд .

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача надана згода на припинення права користування земельною ділянкою суперечить положенням статуту, вимогам законодавства та інтересам ПАТ Соломенка , оскільки вказані дії призвели до фактичного припинення господарської діяльності товариства, відсутності прибутку, що також призвело до фактичного знецінення вартості акцій ПАТ Соломенка та порушує права акціонера. При цьому загальними зборами не приймалося рішення про уповноваження посадових осіб товариства на надання згоди про припинення права користування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Проаналізувавши дії відповідача та наведені норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідачем в особі директора заявою зареєстровано в реєстрі №686 від 12.05.2016 року вчинено в односторонньому порядку правочин, із змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - розірвання договірних правовідносин достроково, що тягне за собою припинення відповідних прав та обов`язків сторін.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як наголошено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання практики розгляду справ, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 76,77,78 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалось позивача, який мав довести факт невідповідності оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства України, безпідставності дій директора, що було б підставою для визнання недійсною заяви №686 від 12.05.2016.

Відповідно до п. 10.1.18 статуту в редакції затвердженої протоколом загальних зборів від 19.03.2007, до компетенції загальних зборів акціонерів належить, прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що передана земельна ділянка є 50% майна ПАТ Соломенка .

Відповідно до п. а, ст 141 Земельного кодексу України в редакції чинній на дату правочину, підстави припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Доказів того, що ПАТ Соломенка станом на дату надання заяви (згоди) на припинення права користування земельною ділянкою мало прибуток та вело господарську діяльность, суду не надано. В свою чергу, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці ТОВ Деорбуд , ПАТ Соломенка надало згоду на припинення права користування земельною ділянкою на користь нового власника нерухомого майна.

Отже, твердження позивача про те, що дії директора призвели до відсутності прибутку, що призвело до фактичного знецінення вартості акцій ПАТ Соломенка є безпідставні та нічим не підтверджені.

Інші твердження позивача також не приймаються судом до уваги, оскільки ґрунтуються на припущенні.

Таким чином, в порушення статей 76,77,78,79 ГПК України, позивач не довів суду та не надав належних доказів на підтвердження підстав визнання недійсною з моменту надання згоду (заяву) директора ПАТ Соломенка від 12.05.2016 №686 на припинення права користування земельною ділянкою площею 1,0922 га (кадастровий номер 800000000 : 72 : 063 : 007 ) розташована за адресою: м.Київ , вул . Митрополита Василя Липківського ( колишня Урицького), 38 та вилучення її на користь ТОВ Деоруд та про відмову ПАТ Соломенка від переважного права орендаря на отримання орендованих земельних ділянок у власність на користь ТОВ Деорбуд .

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 17.07.2019.

Суддя Н.І.Ягічева