Рішення

від 08.07.2019 по справі 914/414/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019 справа № 914/414/19

За позовом : Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» ,

с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області,

до відповідача: Державного підприємства «Ліктрави» , м. Мостиська Львівської області,

про стягнення заборгованості, індексу інфляції, пені та 3 % річних в сумі 460 326,01 грн

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Корольчук О.В.

Представники учасників справи:

позивача: не з`явився.

відповідача: не з`явився.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/414/19 за позовом Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» до Державного підприємства «Ліктрави» про стягнення заборгованості, індексу інфляції, пені та 3 % річних в сумі 460 326,01 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 08.04.2019 р. Ухвалою суду від 08.04.2019 р. підготовче засідання відкладено на 22.04.2019 р.

Ухвалою суду від 22.04.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/414/19 на 30 днів з 09.05.2019 р. Підготовче засідання відкладено на 27.05.2019 р. Ухвалою суду від 27.05.2019 р. підготовче засідання відкладено на 10.06.2019 р.

Ухвалою суду від 10.06.2019 р. підготовче провадження у справі №914/414/19 закрито, розгляд справи №914/414/19 по суті призначено на 01.07.2019 р.

Ухвалою суду від 01.07.2019 р. розгляд справи №914/414/19 по суті відкладено на 08.07.2019 р.

До канцелярії суду, 08.07.2019 р., від представника позивача надійшло електронне повідомлення про розгляд справи без участі представника позивача в судовому засіданні 08.07.2019 р.

Позиція позивача .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов укладеного Форвардного контракту №11-1Т/04/17 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 11.04.2017 р., у визначений строк не проведено оплату отриманого товару в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 295 468,15 грн заборгованості, 125 939,70 - пені, 4 444,16 грн - 3% річних та 34 474,00 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача .

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) долучені докази виконання Позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання Відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача, яка вказана у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом.

З залученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у якому Відповідачу направлялася копія ухвали, убачається, що цей лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження Відповідача згідно ЄДР, був вручений 20.03.2019 р.

Відтак, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки.

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Між Приватним агропромисловим підприємством «Агропродсервіс» (продавець, позивач у справі) та Державним підприємством «Ліктрави» (покупець, відповідач у справі) було укладено Форвардний контракт №11-1Т/04/17 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 11.04.2017 р. (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, продавець передає покупцю у власність сільськогосподарську продукцію, а саме: Соя, Богемія, 1 репродукція в кількості 16 тонн, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору, базис поставки склад продавця, який знаходиться за адресою: с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область. Орієнтована вартість товару становить 368 000,00 грн (з ПДВ).

Згідно з п. 2.2. Договору оплата за товар за даним Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за наступним графіком:

До 17.04.2017 р. - 138 000,00 грн (з ПДВ);

До 05.06.2017 р. - 92 000,00 грн (з ПДВ);

До 25.07.2017 р. - 138 000,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець зобов`язався поставити товар до 01.05.2017 р. включно.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар 25.04.2017 р., що підтверджується Видатковою накладною №1886 від 25.04.2017 р. на суму 368 000,00 грн, відповідачем прийнято товар, що підтверджується довіреністю №5 від 25.04.2017 р.

07.11.2017 р. на адресу відповідача позивачем скеровано претензію №1 (вих. №1543) з вимогою про оплату заборгованості.

21.12.2018 р. на адресу відповідача позивачем скеровано претензію №2 (вих. №1048) з вимогою про оплату заборгованості в розмірі 186 000,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 334 443,56 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що зарахування коштів оплачених відповідачем здійснювалось у відповідності до вимог ст. 534 ГК України.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 295 468,15 грн заборгованості, 125 939,70 - пені, 4 444,16 грн - 3% річних та 34 474,00 грн інфляційних втрат.

Відповідачем на виконання умов Договору, частково проведено оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками:

в розмірі 92 000,00 грн, платіжне доручення №74 від 25.04.2017р.,

в розмір 5 000,00 грн, платіжне доручення №128 від 31.07.2017р.,

в розмір 10 000,00 грн, платіжне доручення №141 від 09.08.2017р.,

в розмір 50 000,00 грн, платіжне доручення №6 від 23.08.2017р.,

в розмір 25 000,00 грн, платіжне доручення №81 від 21.08.2017р.

Під час здійснення розрахунків за отриманий товар відповідач у графі: призначення платежу зазначав конкретний рахунок, виданий йому позивачем, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи банківськими виписками.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар, з врахуванням часткової оплати у розмірі 182 000,00 грн, становить 186 000,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 525 ЦК України зазначається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦКУ передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України , покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України , відповідач у встановлений договором строк не здійснив в повному обсязі сплату вартості фактично поставленого за Договором товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зарахування коштів оплачених відповідачем здійснювалось у відповідності до вимог ст. 534 ЦК України.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов Договору, частково проведено оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками:

в розмірі 92 000,00 грн, платіжне доручення №74 від 25.04.2017р.,

в розмір 5 000,00 грн, платіжне доручення №128 від 31.07.2017р.,

в розмір 10 000,00 грн, платіжне доручення №141 від 09.08.2017р.,

в розмір 50 000,00 грн, платіжне доручення №6 від 23.08.2017р.,

в розмір 25 000,00 грн, платіжне доручення №81 від 21.08.2017р.

Під час здійснення розрахунків за отриманий товар відповідач у графі: призначення платежу зазначав конкретний рахунок, виданий йому позивачем, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи банківськими виписками.

Обчислений позивачем розрахунок основної заборгованості відповідача у розмірі 295 468,15 грн, з посиланням на ст. 534 ЦК України, є невірним, оскільки під час здійснення розрахунків за отриманий товар відповідач у графі: призначення платежу зазначав конкретний рахунок, виданий йому позивачем, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи банківських виписок.

Згідно із приписами ч.1, 2 ст. 193 ГКУ суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до умов Контракту, а саме п.6.1.. у випадку порушення п. 2.2. цього Контракту Покупець сплачує Продавцю, на вимогу останнього, суму боргу з урахуванням індексу інфляції та штрафну неустойку, яка нараховується за весь час прострочення виконання зобов`язання, тобто з першого дня прострочення оплати до дня остаточного розрахунку, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Крім цього п.6.1. Контракту зазначається, що у разі прострочення оплати згідно п. 2.2. більше як на 5 (п`ять) календарних днів Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого Товару. Відповідно до умов даного Контракту, вартість поставленого товару становить 368 000,00 (триста шістдесят вісім тисяч) гривень, таким чином відповідно до п.6.1. Контракту Покупець за порушення термінів оплати товару зобов`язаний сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 73 600,00 (сімдесят три тисячі шістсот) гривень.

В подальшому 31.07.2017 року Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача грошова сума у розмірі 5000,00 грн, 09.08.2017 року Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача 10 000,00 грн, 23.08.2017 року Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача 50 000,00 грн, 21.08.2018 року Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача 25 000,00 грн, на загальну суму 182 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар з урахуванням часткових оплат в розмірі 182 000,00 грн, становить 186 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляцію на суму заборгованості за весь час прострочення в розмірі 34 474.00 грн та 3% річних в розмірі 4 444,16 грн.

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції, за період з 17.04.2017 р. по 22.02.2019 р., суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в частині 23 706,54 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню, в іншій частині відхиляються судом за безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Розрахунки":

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 17.04.2017 - 25.04.2017 138000.00 1.000 0.00 138000.00 17.04.2017 - 31.07.2017 46000.00 1.031 1438.26 47438.26 01.08.2017 - 09.08.2017 41000.00 1.000 0.00 41000.00 10.08.2017 - 23.08.2017 31000.00 0.999 -31.00 30969.00 05.06.2017 - 23.08.2017 92000.00 1.017 1565.29 93565.29 05.06.2017 - 21.08.2018 73000.00 1.109 7939.62 80939.62 21.08.2018 - 20.12.2018 48000.00 1.059 2843.43 50843.43 27.05.2018 - 20.12.2018 138000.00 1.052 7151.64 145151.64 20.12.2018 - 22.02.2019 186000.00 1.015 2799.30 188799.30

Здійснивши перерахунок 3% річних, за період з 17.04.2017 р. по 22.02.2019 р., суд встановив, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в частині 4 444,16 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Розрахунки".

У відповідності до ч.1 ст. 549 , п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

За умовами п. 8.2 договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України , штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи узгоджені сторонами договору умови нарахування пені, суд зазначає, що сторонами не визначено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що встановлений законом, - шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені, враховуючи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановив, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 55 121,20 грн є обґрунтованими, в задоволенні решти вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Розрахунки":

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 138000.00 17.04.2017 - 25.04.2017 9 13.0000 % 0.071 %* 884.71 46000.00 17.04.2017 - 25.05.2017 39 13.0000 % 0.071 %* 1277.92 46000.00 26.05.2017 - 06.07.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 1323.29 46000.00 07.07.2017 - 31.07.2017 25 12.5000 % 0.068 %* 787.67 41000.00 01.08.2017 - 03.08.2017 3 12.5000 % 0.068 %* 84.25 41000.00 04.08.2017 - 09.08.2017 6 12.5000 % 0.068 %* 168.49 31000.00 10.08.2017 - 23.08.2017 14 12.5000% 0.068 %* 297.26 92000.00 05.06.2017 - 06.07.2017 32 12.5000 % 0.068 %* 2016.44 92000.00 07.07.2017 - 03.08.2017 28 12.5000 % 0.068 %* 1764.38 92000.00 04.08.2017 - 23.08.2017 20 12.5000 % 0.068 %* 1260.27 73000.00 05.06.2017 - 06.07.2017 32 12.5000 % 0.068 %* 1600.00 73000.00 07.07.2017 - 03.08.2017 28 12.5000 % 0.068 %* 1400.00 73000.00 04.08.2017 - 14.09.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 2100.00 73000.00 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 2100.00 73000.00 27.10.2017 - 04.12.2017 39 13.5000 % 0.074 %* 2106.00 48000.00 21.08.2018 - 06.09.2018 17 17.5000 % 0.096 %* 782.47 48000.00 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 2319.78 48000.00 26.10.2018 - 13.12.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 2319.78 48000.00 14.12.2018 - 20.12.2018 7 18.0000 % 0.099 %* 331.40 138000.00 25.07.2017 - 03.08.2017 10 12.5000 % 0.068 %* 945.21 138000.00 04.08.2017 - 14.09.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 3969.86 138000.00 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 3969.86 138000.00 27.10.2017 - 14.12.2017 49 13.5000 % 0.074 %* 5002.03 138000.00 15.12.2017 - 23.01.2018 40 14.5000 % 0.079 %* 4385.75 186000.00 20.12.2018 - 31.01.2019 43 18.0000 % 0.099 %* 7888.44 186000.00 01.02.2019 - 22.02.2019 22 18.0000 % 0.099 %* 4035.95

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та обєктивного зясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як встановлено судом, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, отже витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ліктрави» ( 81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Я.Мудрого, 121, ідентифікаційний код 31803446 ) на користь Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» ( 47734, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Настасів, ідентифікаційний код 30356854 ) 186 000,00 грн заборгованості, 55 121,20 грн пені, 4 444,16 грн - 3% річних, 23 706,54 грн інфляційних втрат, 73 600,00 грн штраф.

3. Стягнути з Державного підприємства «Ліктрави» ( 81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Я.Мудрого, 121, ідентифікаційний код 31803446 ) на користь Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» ( 47734, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Настасів, ідентифікаційний код 30356854 ) 5 143,08 судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 17.07.2019.

Суддя Синчук М.М.