Рішення

від 17.07.2019 по справі 914/746/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2019 справа № 914/746/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Сала О.А., матеріали справи за позовом

позивача 1: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів,

позивача 2: Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» , м. Львів,

до відповідача: Громадської спілки «Українська народна сила» , м. Львів,

предмет спору: розірвання договору оренди №10/18 від 01.03.018 року, виселення відповідача із орендованих приміщень, стягнення 11 260,07 грн. заборгованості по орендній платі,

підстава позову: порушення умов договору оренди щодо внесення орендної плати,

за участю представників:

позивача 1: Горак Ярослав Павлович - представник на підставі довіреності № 15 від 05.01.2018 року,

позивача 2: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності № 187 від 22.02.2019 року,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

17.04.2019 року на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Комунального підприємства Львівської обласної ради Нерухомість та майно до відповідача Громадської спілки Українська народна сила про розірвання договору оренди №10/18 від 01.03.018 року, виселення відповідача із орендованих приміщень, стягнення 9 026,72 грн. заборгованості по орендній платі.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2019 року.

Ухвала суду про відкриття провадження отримана позивачем 1 - 24.04.2019 року, позивачем 2 - 25.04.2019 року, що вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення. Конверт, адресований відповідачу, повернуся з відміткою «інші причини, відсутність адресата» .

Відводу складу суду сторонами не завлено.

Судовий процес відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, підготовче засідання неодноразово відкладалось у зв`язку з неявкою представника відповідача. 03.07.2019 року підготовче провадження закінчено та призначено розгляд справи по суті на 17.07.2019 року. Ухвала суду від 03.07.2019 року про виклик в судове зсідання відповідача надіслана на відомі суду адреси: вул. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 м АДРЕСА_3 Львів АДРЕСА_4 , яка співпадає із зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також вул. Драгана, 16/27, м. Львів, 79049 та вул. Підвальна,3/Валова,31, м. Львів, 79000, які встановлені з матеріалів справи.

У судове засідання 17.07.2019 року з`явилися представники позивачів. Відповідач повторно явку представника не забезпечив, ухвалу суду від 03.07.2019 року не отримав так як конверти, адресовані на вул. Драгана, 16/27, АДРЕСА_5 та вул АДРЕСА_6 Львів, повернулися з відміткою за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній , а кореспонденція, адресована на вул. АДРЕСА_1 , 269-А АДРЕСА_7 м. Львів, 79066, станом на 17.07.2019 року знаходиться у точці доставки та не вручена під час доставки: інші причини, що вбачається з відстеження поштового відправлення за трек-кодом 7901412582198 (ухвала суду від 03.07.2019 року).

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що ухвали суду завчасно направлялися відповідачу на відомі (зареєстровану в ЄДР та відомі з матеріалів справи) адреси, а інших адрес відповідачем суду повідомлено не було. Суд звертає увагу, що відповідно до п.4. п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Ухвала про відкриття провадження та про виклик в судове зсідання на 17.07.2019 року, адресована відповідачу, повернулася на адресу суду з відміткою інші причини, відсутність адресата , тобто відповідач вважається таким, що отримував судові рішення.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що упродовж тривалого часу розгляду даної справи та за обставин завчасного надіслання на офіційну адресу відповідача кореспонденції суду відповідач жодного разу не забезпечив явки свого представника у судове засідання та причин неявки суду не повідомляв, кореспонденцію суду не отримував з незалежних від суду обставин. За таких обставин наведена поведінка сторони процесу не створює перешкод суду здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача.

Представники позивачів у судовому засіданні 17.07.2019 року підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні 17.07.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Спір між сторонами виник у зв`язку з порушенням відповідачем, на переконання позивачів, умов оренди приміщень по договору №10/18 від 01.03.018 року. Позивачі вважають, що відповідач систематично порушує умову договору оренди, згідно з якою повинен своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату на рахунок балансоутримувача - комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно", у зв`язку з чим станом на 01.04.2019 р. за громадською спілкою Українська народна сила заборгованість з орендної плати становить 7 407 грн. 92 коп. і термін заборгованості більше, ніж 3 місяці. У процесі підготовчого провадження позивачем збільшено розмір майнових позовних вимог, відповідно до розрахунку яких станом на 31.05.2019 року заборгованість по орендній платі становить 9 377, 80 коп., пеня - 1 149 грн. 29 коп., 3% річних - 164 грн. 92 коп., інфляційні втрати - 201 грн. 57 коп., та підтримано заявлені у позовній заяві вимоги про розірвання договору оренди №10/18 від 01.03.018 року і про виселення відповідача із орендованих приміщень.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався, інших заяв, клопотань не заявляв.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

01.03.2018 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (надалі по тексту рішення - позивач 1, згідно з договором - орендодавець) та Громадська спілка «Українська народна сила» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) уклали договір оренди № 10/18 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області (надалі по тексту рішення - договір).

Згідно з договором орендодавець на підставі наказу управління від 17 жовтня 2017 р. № 64-н передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (надалі - майно), що знаходиться на балансі комунального підприємства Львівської обласної ради Нерухомість та майно , загальною площею 16,5 м 2 , розміщене за адресою АДРЕСА_5 Валова,31 згідно з актом приймання-передачі майна. Майно передається в оренду для розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01 березня 2018 р. до 31 січня 2021 р. включно.

Договір підписано орендодавцем та орендарем, примірник отримано балансоутримувачем.

01.03.2018 року Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» та Громадська спілка «Українська народна сила» підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень на АДРЕСА_6 , а саме приміщення четвертого поверху, загальною площею 16,5 кв.м.

16.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією про те, що станом на 01.07.2018 р. за ним обліковується заборгованість з орендної плати - 2 420 грн. 98 коп. за 4 місяці, і нарахована пеня у розмірі 114 грн. 65 коп., у зв`язку з чим пропонував у термін до 31.07.2018 р. погасити допущену заборгованість, а у випадку невиконання умов претензії Управління майном спільної власності Львівської обласної ради вимушене буде звернутися до господарського суду щодо розірвання договору оренди від 01.03.2018р. №10/18, стягнення заборгованості та звільнення громадською організацією Українська народна сила нежитлових приміщень. Копія претензії з доказами її надіслання долучена до позовної заяви.

З претензіями щодо необхідності погашення заборгованості позивач звертався до відповідача також 05.10.2018 року, 19.02.2019 року та 14.03.2019 року.

Дані обставини підтверджені матеріалами справи, сторонами не спростовані.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників позивачів, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено вище, з 01.03.2018 року між сторонами існують правовідносини оренди комунального майна.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Законом України Про оренду державного та комунального майна (ст.19) встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

1. Висновки суду щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі.

Розділом 3 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради і складає 493,80 грн. без ПДВ за лютий 2018 року. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду. Встановлену орендну плату за користування об`єктом оренди в поточному місяці орендар зобов`язується перерахувати не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання договору.

Відповідно до п.6.2 договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

З остаточного розрахунку заборгованості від 14.06.2019 року вбачається, що станом на 01.03.2018 року заборгованості по оплаті орендної плати у відповідача не існувало. Однак, орендна плата за березень у визначений договором строк - 25.03.2018 року не внесена, у зв`язку з чим з 26.03.2018 року орендна плата за березень у розмірі 597,89 грн. (493,80 грн. - плата без ПДВ, 98,76 грн. - ПДВ, 5,43 грн. - інфляційні втрати) стала простроченою. Орендна плата за наступні місяці (з квітня 2018 року по травень 2019 року) на загальну суму 9 377,80 грн. (за розрахунками позивача 2) відповідачем жодного разу не сплачувалась, так як докази здійснення оплат відсутні. Доказів сплати орендної плати не подано і в процесі розгляду справи.

Судом перевірено розмір орендної плати за кожен місяць, починаючи з березня 2018 року по травень 2019 року, з урахуванням визначеного договором розміру орендної плати - 493,80 грн. без ПДВ та з урахуванням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786. Суд звертає увагу про допустимість застосування відповідної Методики до відносин між сторонами в даній справі щодо оренди комунального майна, оскільки згідно з ч.2 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Зокрема, відповідною Методикою передбачено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Здійснивши такий перерахунок, суд зазначає, що орендна плата за період березень2018-травень 2019 року становить 9 344,52 грн., а не 9 377,80 грн., як вказав позивач 2, зокрема:

за березень 2018 року становила 597,89 грн. (493,80 грн. - плата без ПДВ + 98,76 грн. - ПДВ + 5,43 грн. - інфляційні втрати за березень (101,1%),

за квітень 2018 року становила 602,67 грн. (597,89 грн. - орендна плата за попередній місяць + 4,78 грн. - інфляційні втрати за квітень (100,8%),

за травень 2018 року становила 602,67 грн. (602,67 грн. - орендна плата за попередній місяць + 0,00 грн. - інфляційні втрати за травень (100,0%),

за червень 2018 року становила 602,67 грн. (602,67 грн. - орендна плата за попередній місяць + 0,00 грн. - інфляційні втрати за червень (100,0%),

за липень 2018 року становила 598,45 грн. (602,67 грн. - орендна плата за попередній місяць + (- 4,22 грн. - інфляційні втрати за липень (99,3%),

за серпень 2018 року становила 598,45 грн. (598,45 грн. - орендна плата за попередній місяць + 0,00 грн. - інфляційні втрати за серпень (100,0%),

за вересень 2018 року становила 609, 82 грн. (598,45 грн. - орендна плата за попередній місяць + 11,37 грн. - інфляційні втрати за вересень (101,9%),

за жовтень 2018 року становила 620, 19 грн. (609, 82 грн. - орендна плата за попередній місяць + 10,37 грн. - інфляційні втрати за жовтень (101,7%),

за листопад 2018 року становила 628,87 грн (620, 19 грн. - орендна плата за попередній місяць + 8,68 грн. - інфляційні втрати за листопад (101,4%),

за грудень 2018 року становила 633,90 грн. (628,87 грн. - орендна плата за попередній місяць + 5,03 грн. - інфляційні втрати за грудень (100,8%),

за січень 2019 року становила 640,24 грн. (633,90 грн. - орендна плата за попередній місяць + 6,34 грн. - інфляційні втрати за січень (101,0%),

за лютий 2019 року становила 643,44 грн. (640,24 грн. - орендна плата за попередній місяць + 3,20 грн. - інфляційні втрати за лютий (100,5%),

за березень 2019 року становила 649,23 грн. (643,44 грн. - орендна плата за попередній місяць + 5,79 грн. - інфляційні втрати за березень (100,9%),

за квітень 2019 року становила 655,72 грн. (649,23 грн. - орендна плата за попередній місяць + 6,49 грн. - інфляційні втрати за квітень (101,0%),

за травень 2019 року становила 660,31 грн. (655,72 грн. - орендна плата за попередній місяць + 4,59 грн. - інфляційні втрати за травень (100,7%).

Відповідно, позовна вимога в частині стягнення 33,28 грн. заборгованості по орендній платі (основного боргу) є безпідставною та задоволенню не підлягає.

2. Висновки суду щодо позовної вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення внесення орендної плати.

Відповідно до ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач всупереч наведеним вище положенням договору не здійснив жодної сплати орендної плати, чим порушив погоджені сторонами строки внесення такої.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

П.3.5 договору оренди сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендної плати стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Суд звертає увагу, що згідно з правилами нарахування пені, передбаченими ч.6 ст.232 ГК України, пеня нараховується з моменту виникнення прострочення, який згідно з умовами договору та у зв`язку з відсутністю оплата наставав кожного 26 числа, починаючи з березня 2018 року. Також суд звертає увагу, що оскільки прострочення за кожен місяця на відповідну суму (орендну плату за місяць) наставало 26 числа кожного місяця, то пеня нараховується протягом шести місяців з моменту виникнення кожного прострочення упродовж шести місяців, (оскільки іншого періоду нарахування пені сторони не погодили). При цьому, перерахунок пені суд здійснює, не виходячи за межі (суми та періоди), визначені позивачем. Суд зазначає, що позивач мав право нараховувати пеню у вказані періоди та на вказані суми: у період 26.03-26.09.2018 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 597.89 грн., у період 26.04-26.10.2018 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 602.67грн., у період 26.05-26.11.2018 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 602.67грн., у період 26.06-26.12.2018 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 602.67 грн., у період 26.07-26.01.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 598.45 грн., у період 26.08-26.02.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 598.45 грн., у період 26.09-26.03.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 609.82 грн., у період 26.10-26.04.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 620.19 грн., у період 26.11-26.05.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 628.87 грн., у період 26.12-26.06.2019 року (однак, кінцевий строк визначений позивачем - 31.05.2019р.), тому у період 26.12-31.05.2019 позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 633.90 грн., у період 26.01-31.05.2019 року позивач має право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 640.24 грн., у період 26.02-31.05.2019 року позивач має право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 643.44 грн., у період 26.03-31.05.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 649.23 грн., у період 26.04-31.05.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 655.72 грн., у період 26.05-31.05.2019 року позивач мав право нарахувати пеню на заборгованість у розмірі на суму 660.31 грн.

Однак, позивачем розпочато нарахування пені з 26.12.2018 року та закінчено 31.05.2019 року. Не виходячи за періоди, визначені позивачем, суд зазначає, що пеня на орендну плату за березень-червень 2018 року не нараховується, оскільки шестимісячний строк по відповідних платежах закінчився 26.12.2018 року. Пеня на наступні платежі нарахована в загальній сумі 455,64 грн., яка складається з наступного:

за період 26.12.2018-26.01.2019 року на суму 598,45 грн. нараховується пеня в розмірі 18,89 грн.,

за період 26.12.2018-26.02.2019 року на суму 598,45 грн. нараховується пеня в розмірі 37,19 грн.,

за період 26.12.2018-26.03.2019 року на суму 609,82 грн. нараховується пеня в розмірі 54,73 грн.,

за період 26.12.2018-26.04.2019 року на суму 620,19 грн. нараховується пеня в розмірі 74,63 грн.,

за період 26.12.2018-26.05.2019 року на суму 628,87 грн. нараховується пеня в розмірі 93,74 грн.,

за період 26.12.2018-31.05.2019 року на суму 633,90 грн. нараховується пеня в розмірі 97,53 грн.,

за період 26.01.2019-31.05.2019 року на суму 640,24 грн. нараховується пеня в розмірі 78,93 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 693,65 грн. пені задоволенню не підлягають.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіривши розрахунок 3% річних з урахуванням періодів, визначених позивачем та з урахуванням заборгованості по орендній платі, отриманої судом, суд зазначає, що обґрунтованою є позовна вимога про стягнення 22,04 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 597.89 26.03.2018 - 25.04.2018 31 3 % 1.52 602.67 26.04.2018 - 25.05.2018 30 3 % 1.49 602.67 26.05.2018 - 25.06.2018 32 3 % 1.54 602.67 26.06.2018 - 25.07.2018 30 3 % 1.49 598.45 26.07.2018 - 25.08.2018 31 3 % 1.52 598.45 26.08.2018 - 25.09.2018 31 3 % 1.52 609.82 26.09.2018 - 25.10.2018 30 3 % 1.50 620.19 26.10.2018 - 25.11.2018 31 3 % 1.58 628.87 26.11.2018 - 25.12.2018 30 3 % 1.55 633.9 26.12.2018 - 25.01.2019 31 3 % 1.62 640.24 26.01.2019 - 25.02.2019 31 3 % 1.63 643.44 26.02.2019 - 25.03.2019 28 3 % 1.48 649.23 26.03.2019 - 25.04.2019 31 3 % 1.65 655.72 26.04.2019 - 25.05.2019 30 3 % 1.62 660.31 26.05.2019 - 31.05.2019 6 3 % 0.33

З урахуванням періодів, визначених позивачем та з урахуванням заборгованості по орендній платі, отриманої судом, здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, за наслідками чого встановлено, що обґрунтованою є вимога про стягнення 62,42 грн., а не 201,57 грн., зокрема:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 26.03.2018 - 25.04.2018 597.89 1.008 4.78 602.67 26.04.2018 - 25.05.2018 602.67 1.000 0.00 602.67 26.05.2018 - 25.06.2018 602.67 1.000 0.00 602.67 26.06.2018 - 25.07.2018 602.67 0.993 -4.22 598.45 26.07.2018 - 25.08.2018 598.45 1.000 0.00 598.45 26.08.2018 - 25.09.2018 598.45 1.019 11.37 609.82 26.09.2018 - 25.10.2018 609.82 1.017 10.37 620.19 26.10.2018 - 25.11.2018 620.19 1.014 8.68 628.87 26.11.2018 - 25.12.2018 628.87 1.008 5.03 633.90 26.12.2018 - 25.01.2019 633.9 1.010 6.34 640.24 26.01.2019 - 25.02.2019 640.24 1.005 3.20 643.44 26.02.2019 - 25.03.2019 643.44 1.009 5.79 649.23 26.03.2019 - 25.04.2019 649.23 1.010 6.49 655.72 26.04.2019 - 25.05.2019 655.72 1.007 4.59 660.31 26.05.2019 - 31.05.2019 660.31 1.000 0.00 660.31

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги про стягнення 142,88 грн. 3% річних та 139,1 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відтак, судом встановлено, що станом на 31.05.2019 року у відповідача існує заборгованість по орендній платі в сумі 9 344,52 грн., а за прострочення внесення орендної плати існує заборгованість, яка складається з 455,64 грн. пені, 62,42 грн. інфляційних втрат, 22,04 грн. 3% річних, тому позовні вимоги майнового характеру підлягають частковому задоволенню.

3. Висновки суду щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди.

Ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору (позиція Верховного суду у постанові від 03.07.2018 р. у справі N 908/109/17).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що договором сторони передбачили умову, відповідно до якої несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання договору (п.3.5).

Так, статтею 782 ЦК України, передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору (позиція Верховного суду у постанові від 29.08.2018 року у справі №908/1399/17).

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна як невнесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку. Разом із тим, у разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести, власне, факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Суд зазначає, що позивач звертався до відповідача з претензіями про розірвання договору оренди, виселення з приміщень та сплати заборгованості, зі змісту яких вбачається, що позивач вимагав у відповідача погашення заборгованості по орендній платі та повідомляв, що у випадку невиконання такої вимоги звертатиметься до суду з вимогою щодо розірвання договору оренди, виселення з приміщення та стягнення орендної плати. Тобто, повідомлень про одностороннє розірвання договору оренди позивач відповідачу не надсилав, тому договорі на час звернення з позовом до суду розірваним не був.

Позивачами доведено, а відповідачем не спростовано, факту невнесення орендних платежів упродовж березня 2018 року-травня 2019 року, що є порушенням умов договору та має наслідком неотримання орендодавцем очікуваного за договором, що у свою чергу розцінюється судом як істотне порушення умов договору оренди та порушенням прав орендодавця. Враховуючи наведені вище встановлені обставини щодо прострочення внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд у контексті з наведеними нормативними та рекомендаційними положеннями, вимога про розірвання договору оренди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведені вище встановлені обставини щодо допущення орендарем істотного порушення умов договору шляхом систематичного невнесення орендної плати більше, ніж три місяці підряд, та зазначені нормативні та рекомендаційні положення, вимога про розірвання договору оренди землі від 15.01.2008 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

4. Висновки суду щодо позовної вимоги про виселення відповідача із займаних приміщень та передачу їх балансоутримувачу.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договором сторони визначили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.6.10).

Судом встановлено, що акт приймання-передачі нежитлових приміщень на АДРЕСА_6 , а саме приміщення четвертого поверху, загальною площею 16,5 кв.м., у момент укладення договору оренди - 01.03.2018 року підписано Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (балансоутримувач, позивач 2) та Громадською спілкою «Українська народна сила» (орендар). Відтак, враховуючи наявність підстав для розірвання договору оренди, наявні також підстави для повернення орендованого майна балансоутримувачу - позивачу 2. Суд звертає увагу, що на час вирішення спору у матеріалах справи відсутні докази, а саме акт приймання-передачі орендованого майна відповідачем. Відповідно, з метою ефективного захисту порушених неправомірною поведінкою орендаря прав орендодавця та балансоутримувача, позовна вимога про виселення відповідача із орендованих приміщень та передачу їх балансоутримувачу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд доходить висновку про підтвердженість достатніми доказами та обгрунтованість вимог позивача, неспростованість їх іншою стороною, що в сукупності дає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі та відшкодовується позивачам у розмірах, сплачених кожним із позивачів пропорційно до заявлених ними вимог. Так, згідно з ч.7 ст.6 Закону України Про судовий збір у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. Суд зазначає, що судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. згідно з платіжним дорученням №67 від 13.02.2019 року сплачено Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради; судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. згідно з платіжним дорученням №1076 від 05.04.2019 року сплачено Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Нерухомість та майно". Враховуючи наведене, а також те, що дві вимоги немайнового характеру задоволені на користь позивача 1, який і оплатив їх судовим збором у розмірі 3 842,00 грн., а вимога майнового характеру задоволена частково на користь позивача 2, який також оплатив її судовим збором у розмірі 1 921,00 грн., судовий збір підлягає відшкодуванню позивачам відповідачем у розмірах, понесених позивачами та пропорційно задоволеній майновій вимозі.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди від 01.03.2018 р. № 10/18.

3. Виселити Громадську спілку Українська народна сила (79066, м. Львів, вул. Зелена, 269-А, ЄДРПОУ 40561214) із займаних приміщень загальною площею 16,5 кв. м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_6 , та передати їх балансоутримувачу - Комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 33358550) за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з Громадської спілки Українська народна сила (79066, м. Львів, вул. Зелена, 269-А, ЄДРПОУ 40561214) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 33358550) заборгованості по орендній платі: 9 344,52 грн. основного боргу, 455,64 грн. пені, 62,42 грн. інфляційних втрат, 22,04 грн. 3% річних, 1 742,35 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

5. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 33,28 грн. основного боргу, 693,65 грн. пені, 142,88 грн. 3% річних та 139,1 грн. інфляційних втрат відмовити.

6. Стягнути з Громадської спілки Українська народна сила (79066, м. Львів, вул. Зелена, 269-А, ЄДРПОУ 40561214) на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 25255072) 3 842,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.07.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.