Рішення

від 09.07.2019 по справі 915/488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Справа № 915/488/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18)

в інтересах держави в особі : Врадіївської районної ради Миколаївської області (56301, Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Незалежності, 91)

до відповідача: фізичної особи - підприємця Бреус Лариси Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо спору на стороні відповідача: Відділ освіти Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області (56301, Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Незалежності, 89)

про : повернення майна,

за участі представників учасників справи:

від позивача:не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

прокурор: Данилова О.Г.,

встановив:

11.03.2019 на адресу господарського суду надійшла позовна заява за №(15-34) 1449 вих-19 від 04.03.2019 заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Врадіївської районної ради Миколаївської області до відповідача: фізичної особи - підприємця Бреус Лариси Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо спору на стороні відповідача: Відділ освіти Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про зобов`язання фізичної особи - підприємця Бреус ОСОБА_1 повернути територіальній громаді Врадівського району в особі Врадіївської районної ради частину нежитлової будівлі майстерні Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів загальною площею 36 кв.м., розташовану за адресою: с. Новопавлівка Врадіївського району Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 220, ст. 640, ч. 1 ст. 759, ч. 3 ст. 760, ст. ст. 793, 794, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ч. 2 ст. 14, ч. 2 ст. 18, ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту , п.4 ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ч. 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна та мотивовано тим, що незаконне отримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 об`єктів комунальної власності (частини загальноосвітнього навчального закладу) у користування грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання комунального майна, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку реалізації прав на таке майна, визначених чинним законодавством правових, економічних та організаційних основ набуття його у оренду. Передача відділом освіти Врадіївської райдержадміністрації об`єкта комунальної власності - частини приміщення загальноосвітнього навчального закладу - для здійснення комерційної діяльності веде до перепрофілювання та використання майна не за призначенням. Орган місцевого самоврядування, який відповідно до ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування - Врадіївська районна рада з моменту підписання договору оренди комунального майна до теперішнього часу за наявності підстав, що були цьому органу очевидні, не вжила заходів до судового захисту інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/488/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.04.2019, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

03.04.2019 відділом освіти Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області подано суду відзив на позовну заяву. Третьою особою не надано суду доказів надіслання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Відповідно до приписів ч. ч. 5, 6 ст. 165 ГПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи наведені обставини, заперечення третьої особи судом не беруться до уваги.

Ухвалою суду від 08.04.2019 підготовче засідання відкладено на 20 травня 2019 року о 10:00, про що повідомлено учасників справи про призначення судового засідання.

У судовому засіданні 20.05.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про продовження строку вирішення спору на 30 днів, відкладення розгляду справи на 18.06.19 об 12 год. 10хв.

За результатами підготовчого засідання 18.06.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 915/488/19, призначення справи до судового розгляду по суті на 09 липня 2019 року о 11:30.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Решта учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористались, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Розглядаючи цю справу, суд відзначає, що відповідач не скористалась своїм правом на викладення міркувань щодо предмету спору у відповідних заявах по суті спору.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08.06.2017 відділом освіти Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Відділом освіти, орендодавцем) укладено з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі- орендар) договір оренди №1 частини приміщення (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення загальною площею 36 м. кв. нежитлової будівлі майстерні Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів для здійснення торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами та надання освітніх послуг з трудового навчання.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки ринкова вартість частини приміщення загальною площею 36 кв.м. нежитлової будівлі майстерні Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів станом на 16.03.2017 становить 14 516 грн.

Орендар, відповідно до п. 4.1 Договору, прийняв на себе обов`язок використовувати орендоване майно відповідно до його призначення.

Договір укладено на строк з 08.06.2017 до 08.06.2027 включно (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору сторони 08.06.2017 підписали акт здачі-приймання частини приміщення до Договору, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування частину приміщення площею 36 кв. м, розташовану в с. Новопавлівка Врадіївського району Миколаївської області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено, що місцева державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад.

За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України Про освіту від 23.05.1991 №1060-ХII, що діяв на момент укладення договору оренди, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на управління навчальними закладами, що є комунальною власністю.

У частині 2 ст. 18 Закону України Про освіту від 23.05.1991 №1060-XII, чинного на момент виникнення правовідносин, передбачено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно з ч. 1 ст. 759, ч. 3 ст. 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту від 23.05.1991 №1060-ХII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи технологічно пов`язані з навчально-виховним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що об`єктами оренди не можуть бути об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна .

Частина 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна визначає, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, зокрема, об`єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до інвентарної картки №20 нежитлова будівля майстерні Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів облікована в основних засобах в бюджетних установах та введена в експлуатацію у 1945 році.

Рішенням Врадіївської районної ради Народних депутатів від 21.07.1992 затверджено перелік державного майна (комунальної власності), яке передано у власність районної ради народних депутатів за додатком №1, зокрема, загальноосвітні, денні та вечірні школи.

Пунктом 5 цього рішення районній державній адміністрації доручено здійснювати використання та розпорядження таким майном.

Приміщення Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів також було передано до комунальної власності Врадіївської районної ради, перебуває у розпорядженні відділу освіти Врадіївської РДА, а тому, за приписами вказаного вище законодавства, не підлягало передачі в оренду та використанню не за призначенням.

Крім того, згідно листа відділу освіти Врадіївської РДА від 17.08.2018 №378 діяльність Новопавлівської ЗОШ І-Ш ступенів фінансується з державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до пункту 1.1 Договору ФОП ОСОБА_2 майно - частина приміщення Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів - передано в оренду для здійснення торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, надання освітніх послуг з трудового навчання.

Згідно листа Врадіївської районної ради Миколаївської області від 12.09.2018 органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання дозволу на укладення вищезазначеного договору, вказані повноваження надані Врадіївській РДА.

За інформацією відділу освіти від 31.05.2018 орендар у приміщенні нежитлової будівлі майстерні Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів здійснює торгівлю непродовольчими товарами та надає послуги з трудового навчання (гурток вишивання бісером).

Згідно листа Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Врадіївського району Миколаївської області від 28.08.2018 ФОП ОСОБА_2 проводить заняття гуртка з трудового навчання по бісеровишивці та плетінню на безоплатній основі, гурток відвідує 8 гуртківців, учні 7-8 класів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 здійснює діяльність, передбачену п. 47.19 КВЕД (інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах).

Таким чином, надання послуг з трудового навчання не є сферою діяльності ФОП ОСОБА_2 .

Отже, приміщення нежитлової будівлі майстерні використовується не за призначенням.

Верховний Суд України у постанові від 27.05.2015 у справі №925/1800/13 зазначив, що метою оренди приміщення в навчальному закладі є його використання за призначенням, пов`язаним з навчально-виховним процесом.

Господарські договори, відповідно до положень ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Приписами ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом, і вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом ст. ст. 793, 794 ЦК України договір найму будівлі чи іншої капітальної споруди (її окремої частини) укладається у письмовій формі. У разі укладення його на строк три і більше років він підлягає нотаріальному посвідченню, а право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору, - державній реєстрації відповідно до закону.

Як вказувалось вище, спірний договір оренди, відповідно до пункту 9.1 Договору, укладено на строк 10 років (з 08.06.2017 до 08.06.2027).

Відповідно до чинного законодавства, спірний договір підлягав нотаріальному посвідченню, а право користування майном підлягало реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За інформацією відділу освіти Врадіївської РДА від 20.06.2018 за №309 та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цей договір нотаріально не посвідчувався, а право оренди майна відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не реєструвалось.

Згідно листа Врадіївської районної ради від 17.01.2019 №15 райрада не володіє інформацією щодо вказаних порушень.

Таким чином, ураховуючи відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору, він є неукладеним, а ФОП ОСОБА_2 користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору) тощо.

Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а отже не укладеним.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 Кодексу набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи викладене, майно використовується відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню до комунальної власності.

Отже обставини справи, встановлені судом, в повній мірі підтверджують твердження прокурора, викладені в позовній заяві.

Підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави обґрунтовано наступним.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також статтею 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на комунальне майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку, набуття особами прав на об`єкти комунальної власності не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження комунальним майном становлять суспільний інтерес, а незаконність прийняття рішень у цій сфері такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Незаконне отримання ФОП ОСОБА_2 об`єктів комунальної власності (частини загальноосвітнього навчального закладу) у користування порушує інтереси держави у сфері ефективного використання комунального майна, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку реалізації прав на таке майно, нівелює визначені чинним законодавством правові, економічні та організаційні основи набуття його у оренду.

Зокрема, законодавцем у Законах України Про оренду державного і комунального майна, Про освіту визначено пріоритети в управлінні і розпорядженні майном загальноосвітніх навчальних закладів.

З метою забезпечення досягнення основних завдань освітнього процесу, права на освіту, засад освітньої діяльності, забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності, цілісності і наступності системи освіти, доступності для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою - встановлено заборону на приватизацію, перепрофілювання або використання не за призначенням об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів технологічно пов`язаних з навчально-виховним та науковим процесом.

Водночас, передача відділом освіти Врадіївської райдержадміністрації об`єкта комунальної власності - частини приміщення загальноосвітнього навчального закладу - для здійснення комерційної діяльності веде до перепрофілювання та використання не за призначенням такого майна.

Вказане призводить до зменшення мережі навчальних закладів, може мати своїм наслідком неможливість здобуття освіти громадянами України та не реалізацію державою конституційних гарантій в частині забезпечення прав людини на здобуття освіти.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даному випадку прокурором здійснюється представництво інтересів держави у суді у особі Врадіївської районної ради у зв`язку із не виконанням своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування визначено рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, розпорядження якими від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.

З урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, органом який у даному випадку має право представляти інтереси територіальної громади сіл та селища Врадіївського району є районна рада.

У той же час, Врадіївською районною радою з моменту підписання договору оренди комунального майна до теперішнього часу за наявності підстав, що були цьому органу очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм), та відповідних повноважень на звернення до суду не вжито заходів до судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави у особі районної ради.

Керуючись наведеними міркуваннями, господарський суд погоджується з твердженнями прокурора.

Таким чином, на підставі наведеного вище в сукупності, суд задовольняє позов.

Судові витрати, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді Врадівського району в особі Врадіївської районної ради частину нежитлової будівлі майстерні Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів загальною площею 36 кв.м., розташовану за адресою: с. Новопавлівка Врадіївського району Миколаївської області.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Врадіївська районна рада Миколаївської області (56301, Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Незалежності, 91, код ЄДРПОУ 26233440),

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено і підписано 19.07.2019.

Суддя В.О. Ржепецький