Рішення

від 09.07.2019 по справі 915/871/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Справа № 915/871/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)

в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404)

до відповідачів :

1. Синюхинобрідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (вул. Шкільна, 13, с. Синюхин Брід, Первомайський район, Миколаївська область, 55243, код ЄДРПОУ 26116579);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії «АГРО-НОВА» (вул. Первомайська, 9А, с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 41219949),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Первомайська районна державна адміністрація (вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область)

про : визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки та вирощування сільськогосподарських культур, повернення земельної ділянки, -

за участі представників учасників справи:

від позивача:не з`явився,

від відповідача1: не з`явився,

від відповідача2: Ясинський О.М., згідно ордера

від третьої особи: не з`явився,

прокурор: Данилова О.Г., згідно посвідчення,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2019 керівника Первомайської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-34) 2391 вих.19 від 04.04.2019 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до відповідачів: Синюхинобрідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії «АГРО-НОВА» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Первомайська районна державна адміністрація про:

1)визнання недійсним договору №1/210917 про спільний обробіток земельної ділянки та вирощування сільськогосподарських культур від 02.01.2018, укладеного між Синюхинобрідською ЗОШ І-ІІІ ступенів Первомайського району та ТОВ ВК «АГРО-НОВА» ;

2)зобов`язання ТОВ ВК«АГРО-НОВА» повернути земельну ділянку, що розташована в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району, з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 40,39 га, вартістю 346549,14 грн., Синюхинобрідській ЗОШ І-ІІІ ступенів;

3)стягнення з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплаченого судового збору за подачу позову.

Як на підстави позову прокурор посилається на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру , статей 203, 215, 235, 319, 386, 1130, 1133, 1139, 1212 Цивільного кодексу України, статей 20, 93, 152 Земельного кодексу України, статей 8 Закону України "Про оренду землі" та обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний договір укладено з грубим порушенням вимог законодавства, з метою приховання іншого правочину - договору суборенди землі, внаслідок чого фактично відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки з для дослідних і навчальних цілей на ведення товарного сільгоспвиробництва, що суперечить ст. 20 Земельного кодексу України та змісту державної політики у земельній сфері. Органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яке має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Проте наявні порушення вимог земельного законодавства органом контролю заперечуються, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади щодо захисту ним інтересів держави та є підставою для подання позову прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

На думку прокурора, спірний договір укладений з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/871/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 12.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2019, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання до суду заяв по суті справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області.

06.05.2019 Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області подано суду пояснення щодо позову. Доказів надіслання пояснень на адресу інших учасників справи третьою особою суду не надано.

Відповідно до приписів ч. ч. 1 - 3 ст. 168 ГПК України, у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою статті 165 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 165 ГПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, враховуючи, що третьою особою не подано суду доказів надіслання копії пояснень іншим учасникам справи, пояснення третьої особи судом не беруться до уваги.

13.05.2019 позивачем подано суду пояснення, в яких позов прокурора ним підтримується, з доказами надіслання іншим учасникам справи.

13.05.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 10.06.2019.

13.05.2019 відповідачем - ТОВ Агро-Нова подано суду відзив з доказами надіслання копії відзиву іншим учасникам справи.

Відзивом від 08.05.2019 відповідач -ТОВ ВК Агро-Нова просить суд у задоволені позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що у договорі про спільне здійснення вирощування сільськогосподарських культур незаборонених законодавством для дослідних та навчальних цілей, при цьому ТОВ отримує право розпорядження вирощеною продукцією з пов`язаним з ним обов`язком компенсації в розмірі 50% від реалізації продукції. Обумовлене договором поняття співпраці не надає право ТОВ володіння і користування земельною ділянкою, що полягає у самостійному в повному обсязі утриманні і виробничому застосуванні та споживання корисних властивостей природного об`єкта.

Відповідач вважає, що прокурор не надав доказів факту вибуття земельної ділянки з володіння і користування школи у володінні і користуванні ТОВ, адже школа продовжує володіти та користуватися земельною ділянкою для навчальних цілей; прокурор не зазначив в позові, які саме інтереси держави порушені; не доведено негативний вплив на навчальний процес; спірний договір не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі , а отже не доведено, що спірний договір про співпрацю є договором оренди землі.

16.05.2019 прокурором подано суду відповідь на відзив, якою прокурор вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Заперечення відповідача вважає безпідставними з наступних підстав.

- з умов спірного договору встановлено, що п. п. 1.3, 1.7, 1.8, 2.1 такого договору та абз. 3 додатку №1 до нього від 15.01.2018 сторонами передбачено фактичну передачу земельної ділянки товариству з наданням йому можливості самостійного господарювати на такій землі із залученням власних матеріалів, засобів, фінансових та трудових ресурсів, в тому числі шляхом здійснення керівництва всією діяльністю щодо неї, з можливістю реалізації права власності на посіви і насадження, а також вироблену продукцію, що підтверджується актом прийому - передачі земельної ділянки від 02.01.2018, за яким землю передано товариству, актом №1 виконання польових робіт від 31.05.2018, актом збирання урожаю від 29.06.2018, актом отримання прибутку від реалізації продукції від 04.07.2018, які містять відомості про виконання дій із господарювання на земельній ділянці виключно відповідачем 2 без залучення Синюхинобрідської ЗОШ;

- додані ТОВ ВК АГРО-НОВА до відзиву на позовну заяву спільні з представниками навчального закладу акти від 05.03.2019 та 24.04.2019 жодним чином не спростовують факту здійснення товариством самостійного господарювання на земельній ділянці, оскільки не передбачають спільних дій щодо її використання;

- спірним договором у пунктах 1.8, 2.2 у якості обов`язку товариства передбачено як використання земельної ділянки за призначенням, так і сплату на адресу навчального закладу коштів за її використання. Розподіл прибутку за 2018 рік між сторонами відбувся згідно актів отримання прибутку від реалізації продукції від 04.07.2018 та розподілу прибутків від 10.09.2018, здійснено розподіл та перерахування освітньому закладу коштів в сумі 124 986,53 грн. (квитанції про перерахування таких коштів додано до позовної заяви), що підтверджує як фактичну реалізацію відповідачем 2 права на посіви і насадження на спірній землі, так і виконання ним обов`язку щодо сплати на адресу Синюхинобрідської ЗОШ коштів за використання земельної ділянки на умовах, які були визначені у відповідному договорі.

- посилання ТОВ ВК АГРО-НОВА на недоведеність прокурором факту вибуття спірної землі з володіння і користування Синюхинобрідської ЗОШ не може бути підтвердженням недоведеності позовних вимог, оскільки сам зміст виниклих правовідносин не передбачає можливість втрати навчальним закладом таких правомочностей щодо об`єкту спору;

- посилання відповідача 2 на фактичне досягнення мети укладеного між сторонами договору шляхом проведення на відповідній земельній ділянці навчальних заходів, спростовується тим, що метою такого договору є не проведення на ній навчальних заходів, як про те вказує відповідач 2, а здійснення фактичного товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, згідно укладеного між Первомайською райдержадміністрацією та навчальним закладом договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 спірна земельна ділянка орендарю передана для дослідних і навчальних цілей та до її складу увійшли поліпшені пасовища у розмірі 40,37 га і курган - 0,02 га;

- з акту обстеження земельної ділянки Синюхинобрідською сільською радою від 26.04.2019, спільного акту комісії від 05.03.2019 вбачається, що спірна земельна ділянка використовується як рілля для ведення сільського господарства - вирощування соняшнику чим порушуються умови використання пасовищ та втрачається сам зміст користування землями для дослідних і навчальних цілей;

- факт здійснення навчальним закладом виїздів з учнями на місце виконання відповідачем 2 сільськогосподарських робіт не може спростовувати факт укладення між сторонами удаваного договору суборенди, оскільки за своїм змістом та в силу положень ст. 22 ЗК України спірний договір передбачає її використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і не має своєю метою забезпечення учнів дослідницьким матеріалом;

- поданий товариством акт обстеження земельної ділянки від 26.04.2019 є неналежним і недопустимим доказом у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України;

- спірний договір, являючись фактичним договором суборенди землі, суперечить вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України Про оренду землі (укладений без згоди орендодавця та не відповідає істотним умовам договору оренди землі), а тому підлягає визнанню недійсним;

Крім того, прокурор, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, зазначає, що не відповідає дійсності посилання ТОВ ВК АГРО-НОВА на факт не підтвердження прокурором порушення інтересів держави, в тому числі у особі ГУ Держгеокадастру у області.

У судовому засіданні 10.06.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.07.2019.

09.07.2019 під час розгляду справи по суті представником відповідача - ТОВ ВК АГРО-НОВА подано суду для приєднання до матеріалів справи копію угоди від 04.07.2019 про дострокове розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки та вирощування сільськогосподарських культур від 02.01.2018.

Суд, враховуючи дату укладення цієї угоди, визнає, що відповідач не міг подати вказані докази разом із відзивом, а отже причини пропуску строку, встановленого ст. 80 ГПК України, є поважними, що зумовлює необхідність приєднати зазначені докази до матеріалів справи та надати їм оцінку при винесені судового рішення

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача 2, просить позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів у відповідності до порядку розподілу судових витрат, визначеного процесуальним законом.

Відповідач 2 позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві, зазначає, що на даний час спірний договір розірвано угодою від 04.07.2019, просить у задоволені позову відмовити.

Решта учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористались, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Розглядаючи цю справу, суд відзначає, що відповідач 1 не скористався своїм правом на викладення міркувань щодо предмету спору у відповідних заявах по суті спору.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.08.2006 між Первомайською районною державною адміністрацією та Синюхинобрідською середньою загальноосвітньою школою І-Ш ступенів (далі - Синюхинобрідська ЗОШ) на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації від 18.05.2006 №219-р укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), який 21.09.2006 зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Синюхинобрідській сільській раді Первомайського району за №040602200004.

Відповідно до умов Договору Синюхинобрідській ЗОШ І-Ш ступенів передано в оренду земельну ділянку загальною площею 40,39 га, з них: поліпшених пасовищ - 40,37 га, курган - 0,02 га (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно кадастрового плану, який є невід`ємною частиною Договору, земельна ділянка має кадастровий номер НОМЕР_1 .

Строк дії Договору пунктом 2.1 останнього встановлено 15 років з моменту проведення його державної реєстрації.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру і даних технічних документацій із землеустрою, вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення та має цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей.

В подальшому, 02.01.2018 між Синюхинобрідською ЗОШ І- III ступенів (Сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю виробнича компанія АГРО-НОВА (Сторона-2), укладено договір №1/210917 про спільний обробіток земельної ділянки та вирощування сільськогосподарських культур (далі - Договір обробітку), який діє до 21.09.2021.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору обробітку сторони об`єднали зусилля для організації спільного обробітку земельної ділянки площею 40,39 га, яка знаходиться на території Синюхинобрідської сільської ради для вирощування сільськогосподарських культур для дослідних і навчальних цілей на належній Синюхинобрідській ЗОШ ділянці.

За умовами Договору обробітку Сторона-2 визначено повноважним представником Сторона-1 та наділена правом керувати всією сумісною діяльністю, здійснювати усі необхідні дії для поставленої цілі, при цьому, сторони можуть надавати один одному будь-яку фінансову, технологічну або організаційну допомогу.

Також, п. п. 1.6, 17 Договору обробітку визначено, що внеском Синюхинобрідської ЗОШ є особиста трудова участь, а вкладом ТОВ ВК АГРО-НОВА є послуги, майно та грошові кошти у розмірах, необхідних для обробітку землі.

Земельна ділянка, яка надається для спільного обробітку підлягає використанню за призначенням, не підлягає вилученню і її статус залишається незмінним на весь період дії договору (п. 1.8. Договору обробітку).

Порядок проведення між сторонами розрахунків передбачений п.п. 2.1., 2.2. Договору обробітку, відповідно до яких результатом спільного обробітку земельної ділянки є вирощена сільськогосподарська продукція. Доходи, що отримуються, використовуються, в першу чергу, на відшкодування матеріальних витрат, чистий прибуток між сторонами розподіляється пропорційно частками: 50% Стороні -1,50%- Стороні - 2.

Факт передачі земельної ділянки за спірним договором підтверджується актом прийому - передачі земельної ділянки від 02.01.2018, відповідно до якого школа передає земельні ділянки площею 40,37 га та 0,02 га кургану ТОВ ВК АГРО-НОВА для обробітку.

Предметом спору є визнання недійсним договору про спільний обробіток спірної земельної та повернення землі.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ч.1 ст.1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність. За домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність визначається досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, вклади сторін, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови.

За змістом положень глави 77 ЦК України сторони договору про спільну діяльність прагнуть досягти спільної мети та не виступають стосовно один одного як боржник та кредитор. Договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються. Предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.

Як вказувалось вище, Договором обробітку метою здійснення спільної діяльності визначено обробіток земельної ділянки площею 40,39 га, що перебуває в оренді освітнього закладу, для вирощування сільськогосподарських культур, для дослідних і навчальних цілей.

Сторонами Договору обробітку не узгоджено спільних дій сторін заради досягнення цієї мети.

З правового аналізу положень п.п. 1.3, 1.7 Договору обробітку, витікає, що фактично всі дії, визначені сторонами як необхідні для досягнення спільної мети здійснюються ТОВ ВК АГРО-НОВА , що визнається представником останнього.

Саме ТОВ ВК АГРО-НОВА здійснює забезпечення виконання договору послугами, майном та грошовими коштами у розмірах, необхідних для обробітку площі землі.

Актом №1 виконання польових робіт від 31.05.2018, актом збирання врожаю від 29.06.2018, актом отримання прибутку від реалізації продукції від 04.07.2018 підтверджується факт здійснення господарської діяльності щодо використання земельної ділянки площею 40,39 га, яка є дійсним об`єктом за Договором обробітку, виключно ТОВ ВК АГРО-НОВА без залучення Синюхинобрідської ЗОШ.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва -підприємцями.

Отже, сторонами такого договору можуть бути тільки суб`єкти підприємництва-фізичні особи та/або комерційні організації. Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо така діяльність не суперечить її статутній меті.

В спільній діяльності приймають участь дві сторони, одна з яких - ТОВ ВК АГРО-НОВА - за своєю правовою природою є господарським товариством, що, відповідно до ст.1 Закону України Про господарські товариства , має на меті отримання прибутку. Натомість, Синюхинобрідська ЗОШ с неприбутковою установою.

Згідно з п. 1.5 Статуту Синюхинобрідської ЗОНІ І-ІІІ ступенів, затвердженого наказом відділу освіти Первомайської райдержадміністрації №461 від 21.09.2009 (далі - Статуту), головною метою діяльності закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України, загальноосвітній навчальний заклад не є платником податків, оскільки є неприбутковим.

Крім того, п. 6.5 Статуту передбачено, що за рішенням засновника школи бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно або через централізовану бухгалтерію. Установлено, що бухгалтерський облік у школі здійснюється відповідним підрозділом відділу освіти Первомайської райдержадміністрації на рахунок якого останнім перераховувались кошти за спірним договором.

Тобто, школа, як на момент укладення договору, так і на теперішній час, не має можливості вести бухгалтерський облік такої діяльності та здійснювати спільну діяльність з метою отримання прибутку, в тому числі вирахувати суму витрат ТОВ ВК АГРО-НОВА на обробіток землі.

За таких обставин, освітній заклад не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 1.6 Договору спільної діяльності та Додатку № 1 до Договору від 15.01.2018 Синюхинобрідська ЗОШ, приймаючи участь у спільній діяльності, надає належну на праві оренди земельну ділянку та не виключає можливості участі в обробітку землі власними матеріально-технічними ресурсами, за участю трудового колективу. Внеском освітнього закладу у спільну діяльність є особиста трудова участь.

Пунктом 3.7 Статуту визначено, що відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов`язків не допускається.

Крім того, за п. п. 3.9, 4.1, 4.6 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Синюхинобрідської ЗОШ ступенів на 2017-2021 роки, зареєстрованого УСЗН Первомайської райдержадміністрації 03.03.2017 за №26, адміністрація навчального закладу прийняла на себе обов`язок використовувати працю працівників і педагогічних працівників згідно з фахом, використовувати її виключно у робочий час та не вимагати від працівників виконання роботи, яка не обумовлена трудовим договором та посадовою інструкцією.

Вказане унеможливлює будь-яку участь освітнього закладу у спільному обробітку земельної ділянки, а отже і у досягненні мети Договору обробітку.

Статтею 1139 ЦК України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Порядок розрахунків за спірним договором визначений п.п. 2.1., 2.2 Договору обробітку, відповідно до яких між сторонами відбувається розподіл чистого прибутку частками по 50%.

Розподіл прибутку за 2018 рік між сторонами відбувся згідно актів отримання прибутку від реалізації продукції від 04.07.2018 та розподілу прибутків від 10.09.2018.

З зазначених документів вбачається, що загальна сума отриманого з реалізації вирощеної на земельній ділянці продукції склала 574 070,50 грн. Такі кошти було зараховано на розрахункові рахунки товариства, яким самостійно із загальної суми вилучено 324 097,44 гри. матеріальних витрат, та здійснено розподіл та перерахування освітньому закладу коштів в сумі 124 986,53 грн., які зараховані на розрахунковий рахунок Синюхинобрідської ЗОШ.

У той же час, сума витрат товариства не підтверджена документально та не може бути перевірена загальноосвітнім закладом через відсутність підрозділу, який здійснює фінансовий чи бухгалтерській облік.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку, що фактично товариством проведено розрахунок з Синюхинобрідською ЗОШ за використання земельної ділянки, а тому є всі підстави стверджувати, що вказані розрахунки проведено за аналогією обчислення орендної плати за землю, що суперечить положенням ст.1139 ЦК України та свідчить про фактичне укладення між сторонами договору суборенди землі.

Таким чином, Договір обробітку укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору суборенди землі (оскільки ділянку передано на підставі акту прийому-передачі та визначено істотні умови такого правочину - об`єкт оренди, строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення), а отже він, відповідно до ч. 1 ст.235 ЦК України, є удаваним.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відповідно до ч. 1 сі. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Проте, умовами договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 не передбачено можливість передачі такої земельної ділянки в суборенду, орендарю відповідно до положень розділу 8.3. надано право лише самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Крім того, згідно інформації Первомайської райдержадміністрації від 08.02.2019, райдержадміністрацією як орендодавцем школі дозвіл на передачу орендованої землі в суборенду не надавався.

З огляду на викладене, Синюхинобрідська ЗОШ, як користувач земельної ділянки державної власності, не наділена правами передавати ці землі в користування третім особам.

З зазначено витікає, що освітнім закладом у порушення вимог чинного земельного законодавства та з перевищенням обсягу прав, які він мав на спірні землі, укладено договір спільного обробітку земельної ділянки від 02.01.2018.

Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України Про оренду землі , умови Договору спільного обробітку суперечать умовам договору оренди землі, укладеного закладом освіти з райдержадміністрацією.

Зокрема, розмір орендної плати за Договором обробітку у 2018 році склав 124 986,53 грн., в той час, як відповідно до договору оренди землі орендна плата становить 98,08 грн. на рік, що свідчить про намір Синюхинобрідської ЗОШ одержати дохід, що не передбачено Статутом, відповідно до якого заклад фінансується за рахунок бюджету і є неприбутковою організацією.

Частиною 5 ст. 8 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Передача права користування земельною ділянкою іншій особі оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Проте, Договір обробітку, який фактично є договором суборенди землі, - укладений між Синюхинобрідською ЗОШ та ТОВ ВК АГРО-НОВА - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано не було, про що свідчить витяг з Державного реєстру від 03.04.2019.

Враховуючи, що освітнім закладом незаконно передано землі у користування на умовах суборенди товариству в порушення умов договору оренди землі, а також без проведення реєстрації права користування, Договір обробітку підлягає визнанню недійсним.

Аналогічну правову позицію, викладено у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №915/188/17.

Крім того, внаслідок укладення спірного договору, фактично змінено цільове призначення земель.

Так, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в МЮУ 01.11.2010 за № 1011/18306, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 09 - для дослідних і навчальних цілей). Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та умовами договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Між тим, ТОВ ВК АГРО-НОВА згідно визначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видів економічної діяльності не може використовувати землю, призначену для дослідних і навчальних цілей, оскільки для таких цілей земля може використовуватись тільки сільськогосподарськими науково-дослідними установами та навчальними закладами.

Статтею 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис визначено, що виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

Відповідно до класифікації видів економічної діяльності, основним видом діяльності ТОВ ВК АГРО-НОВА є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Відтак, товариство згідно Договору обробітку використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для дослідних і навчальних цілей (код КВЦГ13 01.09).

За таких обставин, внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з дослідних і навчальних цілей на товарне сільгоспвиробництво.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1,5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, а також те, що Синюхинобрідська ЗОШ незаконно передала землі у користування іншій особі - ТОВ ВК АГРО-НОВА - в порушення умов договору оренди землі та без додержання обмежень, визначених умовами договорів оренди землі, а також без проведення державної реєстрації переходу права користування, Договір про спільний обробіток земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником і а володільцем майна.

Відповідно до ст.ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є стороною правовідносин щодо оренди землі навчальним закладом та Договору обробітку з ТОВ ВК АГРО-НОВА , належним способом захисту є зобов`язання останнього повернути спірну земельну ділянку, з використанням правового механізму передбаченого ст. 1212 ЦК України, орендарю - Синюхинобрідській ЗОШ для дослідних і навчальних цілей.

Стосовно тверджень відповідача 2 про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з достроковим розірванням Договору обробітку угодою від 04.07.2019 суд зазначає, що укладення спірного договору відповідачами з порушенням вимог законодавства свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, незважаючи на факт розірвання такого договору.

Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2008 у справі №905/1227/17).

При цьому, суд також враховує, що розірвавши договір, сторони на підставі того чи іншого акту не засвідчили факту повернення земельної ділянки.

Підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави обґрунтовано наступним.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підстав позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване па забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Надання земель державної форми власності за відсутності відповідного погодження орендодавця та зареєстрованого договору суборенди землі призводить до необлікованого використання земель. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, може негативно позначитись на родючості землі.

Внаслідок передачі земельної ділянки в суборенду відбулась фактична зміна цільового призначення земельної ділянки з для дослідних і навчальних цілей на ведення товарного сільгоспвиробництва, що суперечить положенням ст. 20 ЗК України та змісту державної політики у земельній сфері.

Крім того, якби освітній заклад використовував земельні ділянки самостійно 100% урожаю та доходу від нього належало б освітній установі, тобто державі, тоді як на даний час більша частина прибутку отримується ТОВ ВК АГРО-НОВА .

Як вбачається зі змісту Договору спільного обробітку, акту приймання - передачі земельної ділянки від 02.01.2018, матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (експлікації угідь), у складі переданої для спільного обробітку земельної ділянки у обробіток товариству також передано курган, який, відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини , є об`єктом культурної спадщини, охорона якого є одним із пріоритетних завдань держави.

Водночас, зі змісту та мети Договору спільного обробітку передбачається розорення та можливе пошкодження такого об`єкту, що не може не порушувати інтереси держави.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, а також у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно зі ст. 15 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Як вказувалось вище, за приписами ст. ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та захищати свої порушені права, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Первомайською місцевою прокуратурою 18.02.2019 та 20.02.2019 на адресу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області скеровано листи про порушення вимог земельного законодавства при використанні земель, які надані в користування Синюхинобрідській ЗОШ.

Проте, у відповідях ГУ Держгеокадастру в області вказано про відсутність порушень саме земельного законодавства при укладенні спірного договору та необхідності вжиття збоку Головного управління заходів до усунення вищевказаних порушень і повернення спірної земельної ділянки.

Зазначене свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади, не здійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Керуючись наведеними міркуваннями, господарський суд погоджується з твердженнями прокурора.

Таким чином, враховуючи, що жодне з тверджень відповідача та всі вони в сукупності не спростовують наведених вище тверджень, суд задовольняє позов.

Судові витрати, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову підлягають покладенню на відповідачів.

Отже, сплачений прокуратурою при поданні позову судовий збір у розмірі 7119,24 грн. (1921 грн. - за немайнову вимогу та 5198,24 грн - за майнову вимогу (346549,14*1,5%)) підлягає покладенню на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір №1/2109/17 про спільний обробіток земельної ділянки та вирощування сільськогосподарських культур від 02.01.2018, укладений між Синюхинобрідською ЗОШ І-ІІІ ступенів Первомайського району (вул. Шкільна, 13, с. Синюхин Брід, Первомайський район, Миколаївська область, 55243, код ЄДРПОУ 26116579) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою компанією «АГРО-НОВА» (вул. Первомайська, 9А, с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 41219949).

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничу компанію «АГРО-НОВА» (вул. Первомайська, 9А, с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 41219949) повернути земельну ділянку, що розташована в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району, з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 40,39 га, вартістю 346549,14 грн. Синюхинобрідській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

4. Стягнути з Синюхинобрідської ЗОШ І-ІІІ ступенів Первомайського району (вул. Шкільна, 13, с. Синюхин Брід, Первомайський район, Миколаївська область, 55243, код ЄДРПОУ 26116579) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 3559,62 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії «АГРО-НОВА» (вул. Первомайська, 9А, с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 41219949) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 3559,62 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

8. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404),

відповідач: Синюхинобрідська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (вул. Шкільна, 13, с. Синюхин Брід, Первомайський район, Миколаївська область, 55243, код ЄДРПОУ 26116579);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «АГРО-НОВА» (вул. Первомайська, 9А, с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 41219949).

Повний текст судового рішення складено і підписано 19.07.2019.

Суддя В.О. Ржепецький