Рішення

від 17.07.2019 по справі 917/728/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.19 Справа № 917/728/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюгова О.І. розглянувши справу № 917/728/19

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Лимара Сергія Степановича АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Кован" вул. Шевченка, 2,с. Новоселівка, Полтавський район, Полтавська область,38732

про стягнення 105 978,51 грн. заборгованості

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Лимара Сергія Степановича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Кован" про стягнення 105 978,51 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 10.05.2019 року cуд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/728/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.05.2019 року була надіслана відповідачу 10.05.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення було вручене відповідачу 13.06.2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (№3600114351200).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України)

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

08.06.2018 р. між Фізичною особою-підприємцем Лимарем Сергієм Степановичем (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Кован" відповідач, замовник) було укладено Договір № 1 (арк. с. 12-14).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- підрядник зобов`язався виготовити з матеріалу замовника визначену продукцію (види робіт та продукція обговорюються окремо в специфікаціях, які є від`ємною частиною цього договору), а замовник зобов`язався прийняти виконану роботу та своєчасно здійснювати її оплату на умовах визначених в договорі (п.1.1. договору);

- загальна сума договору складає суму в специфікаціях до нього, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору);

- строки виконання робіт оговорюються в специфікаціях (п.3.1. договору);

- завдання замовника на виконання робіт оформляється специфікаціями в яких сторони погоджують вартість робіт, строки виготовлення, асортимент, кількість, комплектність, якість, а також вимоги до матеріалу з якого буде виготовлена продукція (п. 3.2. договору);

- строки оплати за виконану роботу визначаються в специфікаціях (п. 4.1. договору);

- ціни в специфікаціях визначені в Українській гривні без врахування ПДВ 20% (п. 4.3. договору);

- за затримку оплати замовник сплачує пеню 0,2 % від несплаченої суми за кожний день затримки (п. 5.2. договору);

- замовник зобов`язаний в строки і в порядку передбаченому цим договором за участі підрядника оглянути та прийняти виконану роботу (її результат) по акту приймання-передачі а при наявності відступів від умов договору які погіршують результат робіт або інших недоліків у роботі негайно заявити про це замовнику (7.2. договору).

10.08.2018 року між сторонами підписано специфікацію №1 до договору №1 від 08.06.2018 року (арк. с. 15) якою сторони погодили наступне:

- замовник передає заготівлі пружина тарільчана 450х182х24х13 кресл. КК5.548-М1 після газоплазменної різки, а підрядник приймає сировину та виконує механічну обробку заготівок по виготовленню пружин на наступних умовах: кількість 1; ціна 1 шт. грн без ПДВ-300000,00 грн. Всього без ПДВ 300000,00 грн. (п.1 специфікації);

- відгрузка готової продукції 30 календарних днів з дати надходження давальної сировини на склад підрядчика (п.3 специфікації);

- умови опати: 100% оплата по факу готовності продукції до відправлення (п. 4 специфікації).

На виконання умов Договору позивачем було виготовлено та передано відповідачу продукції на загальну суму 300000,00 грн. Дана обставина підтверджується підписаним між сторонами актом №1 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 19.10.2018 року (арк. с. 16).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг за Договором здійснив лише частково в сумі 206 575,00 грн. На підтвердження проведення відповідачем часткових оплат, позивач надав суду копії платіжних доручень (арк. с. 17-22). Отже, за відповідачем рахується неоплачена заборгованість в сумі 93 425,00 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору, 12.02.2019 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу № 1, згідно якої позивач вимагав від останнього сплатити заборгованості у розмірі 93 425,00 грн. (арк. с. 23-28).

Як стверджує позивач, відповідач заборгованість не сплатив, відповіді на вимогу не надав і у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за Договором в сумі 93 425,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 105 978,51 грн. заборгованості за договором №1 від 08.06.2018 року , з яких: основна заборгованість у розмірі 93 425,00 грн., пеня у розмірі 6726,60 грн., 3% річних в розмірі 1435,93 грн. та інфляційні в розмірі 4390,98 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України)

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним між сторонами актом №1 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 19.10.2018 року (арк. с. 16).

Як зазначалось у описовій частині даного рішення, у п. 4. специфікації до договору сторони узгодили умови оплати: 100% оплата по факту готовності продукції до відправлення.

Враховуючи наведене, строк виконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних робіт у повному обсязі настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на замовника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором щодо сплати коштів за виконані позивачем роботи суду не надав.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 193 425,00 грн. заборгованості, є обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі .

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що за затримку оплати замовник сплачує пеню 0,2 % від несплаченої суми за кожний день затримки.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення пені в сумі 6726,60 грн. за період з 20.10.2018 року - 31.12.2018 року, 3% річних в сумі 1435,93 грн. за період з 20.10.2018 року 02.05.2019 року та інфляційних в сумі 4390,98 грн. за період з 11.2018 року-03.2019 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних суд встановив, що позивачем обраховано пеню з урахуванням приписів положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" по подвійній обліковій ставці Національного банку України, та, що вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 105 978,51 грн. заборгованості за договором №1 від 08.06.2018 року, яка складається з основного боргу у розмірі 93 425,00 грн., пені у розмірі 6 726,60 грн., 3% річних в розмірі 1 435,93 грн. та інфляційних в розмірі 4 390,98 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач зазначає, що для захисту своїх прав він був змушений звернутися до адвоката за правовою допомогою та сплатив послуги адвоката в сумі 3 000,00 грн. згідно квитанції б/н від 10.04.2019 року.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав Договір б/н, укладений 05.04.2019 р. між останнім та адвокатом Дігтярь Л.А. (арк. с. 29).

Предметом даного Договору є надання професійної правничої допомоги щодо звернення до суду з питання стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Кован".

Правничу допомогу надає адвокат Дігтярь Л.А. Зазначена особа є адвокатом, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката №735 від 18.03.2010 року (копія наявна у матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив адвокату 3 000,00 грн. згідно квитанції б/н від 10.04.2019 року.

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 3000,00 грн. є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати, на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Кован" (вул. Шевченка, 2,с. Новоселівка, Полтавський район, Полтавська область,38732, ідентифікаційний код 40527797) на користь Фізичної особи-підприємця Лимара Сергія Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 93 425,00 грн. основного богу, 6726,60 грн. пені, 1435,93 грн. 3% річних, 4390,98 грн. інфляційних, 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко