Рішення

від 19.07.2019 по справі 917/955/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.19 Справа № 917/955/19

м. Полтава

за позовною заявою за позовною заявою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 69)» , проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 36 124,19 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 3774/1617-ТЕ-24 від 29.09.2016 року в сумі 36 124,19 грн., з яких: 24 218,97 грн. пеня, 3 459,86 грн. 3% річних, 8 445,36 грн. інфляційних втрат.

За ухвалою від 19.06.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 3774/1617-ТЕ-24 від 29.09.2016 року несвоєчасно здійснив оплату природного газу, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, річних та інфляційних.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 19.06.2019 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась сторонам за їх юридичними адресами (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а.с. 57-58), вручена представникам сторін, про що вчинено підписи відповідних осіб на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 59-60).

Відповідач відзив на позов, в строк, встановлений судом, не надав. Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 69) укладено договір постачання природного газу № 3774/1617-ТЕ-24 від 29.09.2016 року (а.с . 17-25, далі - Договір), за умовами якого позивач (Постачальник) зобов`язався поставити відповідачу (Споживачу) у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору.

До Договору сторони уклали додаткову угоду № 1 від 20.01.2017 року (а.с. 26) та додаткову угоду № 2 від 23.01.2017 року.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року природний газ орієнтовним обсягом 227 тис. куб. м.

Згідно п. 3.4 Договору, приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу.

Позивач в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 060 930,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за ці періоди (а.с . 29-34).

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За даними позивача, оплату за отриманий природний газ відповідач провів в повному обсязі в сумі 1 060 930,76 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача (а.с. 37-43).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 8.1 Договору).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

З посиланням на наведену норму договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 24 218,97 грн. пені, нарахованої за зобов`язаннями жовтня 2016 року - березня 2017 року за період з 26.11.2016 року по 22.08.2017 року.

Із посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача:

- 3 459,86 грн. 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями жовтня 2016 року - березня 2017 року за період з 26.11.2016 року по 22.08.2017 року;

- 8 445,36 грн. інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2016 року та березня 2017 року за періоди лютий, травень-липень 2017 року (розрахунок залучений до матеріалів справи, а.с . 14-16).

Відповідно до п. 10 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати переданого газу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження своєчасної сплати грошових коштів за отриманий газ за договором постачання природного газу № 3774/1617-ТЕ-24 від 29.09.2016 року. Докази, які б спростовували викладені позивачем у розрахунку відомості щодо термінів здійснення фактичної оплати та розмірів відповідних грошових сум, які надійшли позивачу за договором постачання природного газу № 3774/1617-ТЕ-24 від 29.09.2016 року, надані відповідачем не були.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами договору (п. 8.2) передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 24 218,97 грн. пені, нарахованої за зобов`язаннями жовтня 2016 року - березня 2017 року за період з 26.11.2016 року по 22.08.2017 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що розмір та період її нарахування відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", умовам Договору в розмірі 21% річних (в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення), тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3 459,86 грн. 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями жовтня 2016 року - березня 2017 року за період з 26.11.2016 року по 22.08.2017 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 8 445,36 грн. інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2016 року та березня 2017 року за лютий, травень-липень 2017 року.

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що позовні вимоги в частині інфляційних втрат за період за зобов`язаннями грудня 2016 року та березня 2017 року за лютий, травень-липень 2017 року є правомірними в сумі 8 445,36 грн. та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Таким чином, суд визнав обґрунтованими та задовольняє повністю позовні вимоги про стягнення 24 218,97 грн. пені, 3 459,86 грн. 3% річних, 8 445,36 грн. інфляційних втрат за договором постачання природного газу № 3774/1617-ТЕ-24 від 29.09.2016 року.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 69)» (проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 08680661) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) - 24 218,97 грн. пені, 3 459,86 грн. 3% річних, 8 445,36 грн. інфляційних втрат; 1921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.