Рішення

від 18.07.2019 по справі 922/1842/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1842/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) до Приватного підприємства "Флагмар" (код ЄДРПОУ 34470015, адреса: 61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 181, корп.Б) про стягнення 110 820,76грн. за участю учасників справи:

представника позивача - Луценко Т.А, дов. від 18.02.2019; Розуван В.В., дов. від 11.03.2019;

представника відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Флагмар" заборгованість за неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 16174 від 01.10.2016 за період квітня 2017 по квітень 2019 на загальну суму 110 820,76грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 101 521,02грн., інфляційних втрат в розмірі 6 805,29грн. 3% річних в розмірі 2 494,45грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 12.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 04.07.2019 о 14:30.

В судовому засіданні 04.07.2019 оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.07.2019 о 10:00, яку занесено до протоколу судового засідання від 04.07.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2019 позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог в якості матеріально-правових підстав позивач посилається на ст.ст.526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, відзив на позов у встановлений судом строк для його подання не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив. Ухвали суду від 12.06.2019 та від 04.07.2019 про дату, час та місце розгляду справи направлялись відповідачу на його юридичну адресу, проте повернуті на адресу суду відділенням поштового зв`язку з посиланням на вибуття адресату. На підставі зазначеного суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003 належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємств, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

01.10.2016 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Приватним підприємством "Флагмар" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 16174 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за три дні до початку розрахункового періоду зобов`язався самостійно, ініціативним дорученням сплачувати позивачу вартість, зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п.6.4 договору).

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідач здійснює:

- до 28-го числа поточного місяця при розрахунках за показниками приладів обліку;

- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином та в період з квітня 2017 по квітень 2019 здійснив відпуск теплової енергії у приміщення відповідача.

Оскільки відповідач у визначені договором строки за отриману теплову енергію не розрахувався, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також правовідносини сторін регулюються Законом України "Про теплопостачання, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, тощо.

Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019 років та умов договору здійснив постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначив позивач, займає за вказаною адресою приміщення першого поверху № 13, 14, 14а, 15-:-17 у нежитловій будівлі літ. "А-2" загальною площею 172кв.м. Система теплопостачання відповідача є невід`ємною частиною системи централізованого теплопостачання. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об`єднує усі приміщення у будівлі. У зв`язку з тим, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, позивач не мав технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу в цілому та порушення прав та інтересів інших споживачів.

Факт постачання теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи Актами про підключення опалення на початку опалювальних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів № 172/7667 від 31.10,2016, № 172/7668 від 03.04.2017, № 172/8346 від 19.10.2017, № 172/9616 від 10.04.2018, № 172/10766 від 18.10.2018, № 172/11843 від 10.04.2019.

З матеріалів справи судом вбачається, що позивач супровідним листом № 168/09 від 10.08.2018 надсилав на адресу відповідача акт підключення та відключення теплової енергії № 172/10766 та № 172/11843 для підписання, скріплення печаткою та повернення одного примірника позивачу. Відповідачем зазначені акти підписано не було, жодних претензій на адресу позивача щодо відсутності постачання теплової енергії відповідачем направлено не було. Такі докази в матеріалах справи також відсутні.

Згідно наданого позивачем розрахунку нарахувань по Приватному підприємству "Флагмар" за спожиту теплову енергію, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за період з квітня 2017 по квітень 2019 на загальну суму 101 521,02грн.

На адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, які останнім оплачені не були, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з квітня 2017 по квітень 2019 в розмірі 101 521,02грн., яка на даний час є несплаченою.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт наявності заборгованості на суму 101 521,02грн. за період квітень 2017 по квітень 2019 підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості в сумі 101 521,02грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції, суд виходить з наступного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 19.05.2017 по 01.06.2019 3% річних в розмірі 2 494,45грн. та збитки від інфляції в розмірі 6 805,29грн.

Нарахування 3% річних та збитків від інфляції не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення № 4892 від 16.04.2019, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 921,00грн.

Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено повністю, суд відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати за сплати судового збору покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Флагмар" (код ЄДРПОУ 34470015, адреса: 61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 181, корп.Б) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) - 101 521,02грн. основного боргу, 6 805,29грн. інфляційних втрат, 2 494,45грн. 3% річних, 1 921,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "19" липня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк