Рішення

від 15.07.2019 по справі 924/468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"15" липня 2019 р. Справа № 924/468/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробарви", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветпром Україна", м. Хмельницький

про стягнення 216 193грн. 33коп., з яких 166 681грн. 90коп. заборгованості, 35 027грн. 04коп. пені, 11 545грн. 75коп. інфляційних втрат та 2 938грн. 64коп. 3% річних.

За участю представників учасників справи:

від позивача Марченко П.А. - згідно ордеру серії КС №230309 від 10.05.2019р.;

від відповідача не з`явився

15.07.2019р. в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробарви", м. Київ звернулось до Господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветпром Україна", м. Хмельницький 208 755грн. 96коп., з яких 166 681грн. 90 коп. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки № 13-0318/АБ від 22.03.2018року; 29 394грн. 28коп. пені, 10 223грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 2 455грн. 84 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 13-0318/АБ від 22.03.2018р., в повному обсязі не здійснив розрахунок за отриманий товар, у зв`язку із чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму боргу, пеню, інфляційні нарахування та 3% річних.

Ухвалою суду від 20.05.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/468/19 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:00год. 18.06.2019р.

Представник позивача в підготовче засідання 18.06.2019р. з`явився.

У зв`язку із тим, що представник відповідача не брав участі в підготовчому засіданні 18.06.2019р., ухвалою суду від 18.06.2019р. його повідомлено про відкладення підготовчого засідання у даній справі на 11:00год. 01.07.2019р.

26.06.2019р. через службу діловодства суду від позивача надійшла заява (вх.№ 05-08/1363/19 від 26.06.2019р.) про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 216 193грн. 33коп., з яких 166 681грн. 90коп. заборгованості, 35 027грн. 04коп. пені, 11 545грн. 75коп. інфляційних нарахувань та 2 938грн. 64коп. 3% річних. Також до заяви додано докази сплати судового збору пропорційно збільшеним позовним вимогам та докази надсилання вказаної заяви на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 01.07.2019р. заяву про збільшення позовних вимог судом прийнято до розгляду і подальший розгляд справи здійснюється у межах заявлених позовних вимог з урахуванням збільшення.

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 14:30год. 15 липня 2019р.

11.07.2019р. через службу діловодства суду від позивача надійшла заява (вх.№ 05-08/1461/19 від 11.07.2019р.) про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 166681грн. 90коп. заборгованості, 35027грн. 04коп. пені, 10841грн. 83коп. інфляційних нарахувань та 2938грн. 64коп. 3% річних, загалом суму 215489грн. 41коп. До заяви додано докази надсилання вказаної заяви на адресу відповідача.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Приписами ч.1, ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи, що ухвалою суду від 01.07.2019р. закрито підготовче провадження у даній справі, позивачем у поданій заяві про поновлення пропущених процесуальних строків не зазначено поважності причин пропуску подання вказаної заяви у визначений процесуальним законом строк, суд залишає подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог без розгляду.

Розгляд справи справи здійснюється судом у межах заявлених позовних вимог з урахуванням прийнятої судом заяви (вх.№ 05-08/1363/19 від 26.06.2019р.) про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 216 193грн. 33коп., з яких 166 681грн. 90коп. заборгованості, 35 027грн. 04коп. пені, 11 545грн. 75коп. інфляційних нарахувань та 2938грн. 64коп. 3% річних.

Також, 15.07.2019р. через службу діловодства суду від представника позивача, адвоката Марченко П.А. надійшла заява (вх.№ 05-22/5879/19 від 15.07.2019р.) про розмір фактично понесених судових витрат позивачем під час розгляду даної справи, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду даної справи у сумі 44292грн. 90коп. До заяви додано рахунки на оплату від 10.05.2019р., 13.06.2019р., 19.06.2019р., 10.07.2019р., а також платіжні доручення № 5115 від 13.05.2019р. на суму 22000грн., № 5202 від 10.06.2019р., №5241 від 20.06.2019р. на суму 6350грн., №5300 від 10.07.2019р. на суму 6350грн.

Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2019р. позовні вимоги підтримав у повному об`ємі та наполягав на їх задоволенні, а також повідомив, що станом на 15.07.2019р. відповідачем будь яких проплат не здійснено і наявна заборгованість перед позивачем у сумі 166681грн. 90 коп. не змінилась.

Відповідач свого представника для участі у розгляді справи не направив.

Ухвали суду від 20.05.2019р., 18.06.2019р., 01.07.2019р. направлені відповідачу рекомендованим листом на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 29000, м. Хмельницький, вул. Толбухіна, 1, проте повернуті на адресу суду без вручення з відміткою "адресат вибув".

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеної норми закону, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки та неподання відзиву не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, висловлені в судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

22.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробарви", м. Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зооветпром Україна", м. Хмельницький (Покупець) укладено договір поставки № 13-0318/АБ.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується постачати Покупцю ветеринарні препарати, кормові добавки, товар ветеринарного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором. У разі необхідності поставки інших товарів, сторони підписують додаткову Угоду (Специфікацію) на товар, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.п. 2.1-2.3 Договору, найменування, кількість, асортимент товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару, вказується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. Видаткова накладна складається постачальником на підставі письмової заявки Покупця із зазначенням найменування товару і кількості. Сторони домовились, що всі видаткові накладні, за якими Постачальник поставив Покупцю товар протягом терміну дії цього Договору, поширюються норми цього Договору, в тому числі відносно умов поставки та оплати продукції, що постачається, а також санкцій за прострочення оплати.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3-3.5 Договору, поставка товару здійснюється партіями. Датою поставки товару вважається дата підписаної видаткової накладної. Постачальник зобов`язаний в момент поставки товару оформити і передати Покупцю наступні супроводжуючі документи: рахунок фактуру; видаткову накладну; податкову накладну-зареєстровану в електронному вигляді у відповідності до вимог ПК України; сертифікат якості підприємства - виробника на товар. Товар вважається прийнятим по якості-згідно даним Сертифіката якості підприємства-виробника на товар, за кількістю-згідно з даними, зазначеними в видаткових накладних.

Згідно п.п. 4.1-4.3 Договору, загальна вартість цього Договору визначається шляхом підсумовування вартості окремих поставок, що здійснюється на адресу Покупця, згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. Розрахунок за товари, які постачаються у відповідності з цим Договором, здійснюється Покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 14-ти календарних днів з моменту поставки Покупцю. Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно п.п. 5.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Відповідно до п.п. 6.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлену партію Товару (п.п. 4.2 Договору), Покупець зобов`язаний оплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 3% річних від суми простроченої суми, а також пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, за кожен день прострочення.

Пунктом 6.5 договору сторони погодили, що штрафні санкції за цим договором нараховуються за весь період прострочення виконання обов`язків. Позовна давність за всіма вимогами, пов`язаними з проведенням розрахунків за товар по цьому договору включаючи вимоги про сплату пені, штрафу і т.д. становить три роки.

Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено відповідачу 15 поставок товару згідно видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, а саме, №395 від 22.03.2018р. на суму 34740грн. 00коп.; №442 від 29.03.2018р. на суму 33120грн. 00коп.; №534 від 17.04.2018р. на суму 117883грн. 80коп.; №556 від 18.04.2018р. на суму 6925грн. 50коп.; №783 від 06.06.2018р. на суму 47631грн. 00коп.; №809 від 12.06.2018р. на суму 78193грн. 20коп.; №851 від 21.06.2018р. на суму 166752грн. 00коп.; №862 від 25.06.2018р. на суму 52195грн. 68коп.; №1071 від 30.07.2018р. на суму 72954грн. 00коп.; №1088 від 02.08.2018р. на суму 51598грн. 20коп.; №1195 від 23.08.2018р. на суму 70686грн. 00коп.; №1201 від 27.08.2018р. на суму 14743грн. 20коп.; № 1423 від 09.10.2018р. на суму 58985грн. 40коп.; №1498 від 22.10.2018р. на суму 8380грн. 80коп.; №1675 від 20.11.2018р. на суму 39315грн. 12коп.

Загалом позивачем поставлено відповідачу товару на суму 854103грн. 90коп.

Видаткові накладні підписані представниками та скріплені відтисками печаток Постачальника та Покупця.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками та скріпленим відтисками печаток сторін, станом на 31.12.2018р. відповідачем за період з 18.05.2018р. по 14.12.2018р. перераховано на користь позивача 687422грн. 00коп. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором №13-0318/АБ від 22.03.2018р. станом на 31.12.2018р. становить 166681грн. 90 коп.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені Договором терміни не здійснив оплату заборгованості позивач просить суд стягнути 166681грн. 90 коп. боргу в примусовому порядку.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35027грн. 04коп. пені, 11545грн. 75 коп. інфляційних втрат та 2938грн. 64 коп. - 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані стороною докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що 22.03.2018р. між сторонами укладено договір, згідно якого Постачальник поставив Покупцю ветеринарні препарати, кормові добавки, товар ветеринарного призначення, а Покупець прийняв товар та зобов`язався оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору поставки, в період з 22.03.2018р. по 20.11.2018р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 854103грн. 90коп., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Умовами п.п. 4.2, 4.3 Договору, сторони погодили, що розрахунок за товари, які постачаються у відповідності з цим Договором, здійснюється Покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 14-ти календарних днів з моменту поставки Покупцю. Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору, відповідачем за період з 18.05.2018р. по 14.12.2018р. сплачено на користь позивача 687422грн. 00коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Доказів в підтвердження оплати боргу в розмірі 166681грн. 90 коп. 68коп. учасниками судового розгляду не подано.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 166681грн. 90 грн. заборгованості обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 11545грн. 75 коп. інфляційних втрат та 2938грн. 64 коп. - 3% річних судом враховується, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого товару згідно Договору поставки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, пунктом 6.2 Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлену партію Товару (п.п. 4.2 Договору), Покупець зобов`язаний оплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3% річних від суми простроченої суми.

Враховуючи дати поставки товару, граничні терміни оплати поставленого товару, визначені умовами п.4.2 договору, провівши перерахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірним нарахування інфляційних втрат в розмірі 9199грн. 98коп., з огляду на що позовні вимоги в цій сумі підлягають задоволенню. У решті заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 2345грн. 77коп. у позові необхідно відмовити.

Під час проведеного перерахунку інфляційних втрат судом враховано положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яким роз`яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 2938грн. 64коп. 3 % річних, суд вважає його арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 35027грн. 04коп. пені судом враховується таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлену партію Товару (п.п. 4.2 Договору), Покупець зобов`язаний оплатити на користь Постачальника також пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.5 договору сторони змінили термін нарахування штрафних санкцій, визначений ч.6 ст.232 ГК України та погодили, що штрафні санкції за цим договором нараховуються за весь період прострочення виконання обов`язків.

Зважаючи на погоджені сторонами строки нарахування штрафних санкцій, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, суд визнав його арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 35027грн. 04коп. пені також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім витрат по сплаті судового збору, представником позивача подано заяву про стягнення з відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 41050грн., з яких 4000грн. - збір доказів, підготовка позовної заяви та подання позову до суду, 18000грн. - участь адвоката в судовому розгляду справи, 19050грн. три судодні по справі. До заяви долучено копії рахунків на оплату № 1 від 10.05.2019р., №2 від 13.06.2019р., №3 від 19.06.2019р., №4 від 10.07.2019р., копії платіжних доручень про перерахування коштів на заявлену до стягнення суму в розмірі 41010грн.

До позовної заяви позивачем долучено копію договору про надання правової допомоги №1/10-06-10 від 10.05.2019р. та ордер серії КС№230309 виданий адвокатом Марченко П.А. ТОВ "Агробарви".

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом враховується таке.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, ч.3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з заяви про стягнення коштів на правничу допомогу, позивач просить стягнути з відповідача 41050грн., з яких 4000грн. - збір доказів, підготовка позовної заяви та подання позову до суду, 18000грн. - участь адвоката в судовому розгляду справи, 19050грн. три судодні по справі.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано: копію договору про надання правової допомоги №1/10-06-10 від 10.05.2019р. укладеного між адвокатом Марченко П.А. та ТзОВ "Агробарви", ордер серії КС№230309 виданий адвокатом Марченко П.А. ТОВ "Агробарви", рахунки на оплату №1-№4, копії платіжних доручень про сплату коштів за договором про надання правової допомоги в загальному розмірі 41050грн., довідку про взяття на обліку в органам ДФС.

Представником позивача не подано актів виконаних робіт, тому суд позбавлений можливості з`ясувати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Інших доказів в підтвердження видів робіт, що визначені п.3.1.1.2 договору про надання правничої допомоги як участь адвоката у судовому розгляді справи та оцінені у 18000грн. матеріали справи також не містять.

Щодо заявлених до стягнення 19050грн. витрат за три судодні по 6350грн. кожен судом враховуються умови п.3.1.1.3 договору щодо визначення вартості одного судодня у розмірі 2000грн., та умови п.3.1 договору, яким встановлено, що в ціну договору (у вартість послуг) не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором, як то витрати пов`язані з проїздом до місця надання правової допомоги, витрати на проживання та харчування та оплачуються клієнтом окремо.

Також суд зазначає, що згідно протоколу судового засідання 01.07.2019р. представники учасників справи в судове засідання 01.07.2019р. не з`явились, а адвокат Марченко П.А. приймав участь лише у двох судових засідання по справі, а саме 17.06.2019р. та 15.07.2019р., що підтверджується протоколами судових засідань по справі.

Доказів в підтвердження понесених адвокатом витрат пов`язаних з відрядженням до суду в сумі 4350грн. за кожен судодень матеріали справи не містять і з чого саме складаються ці витрати позивачем також не зазначено.

Суд враховує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши умови про надання правової допомоги, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, а саме позовну заяву, розрахунки, процесуальні заяви, які підписані адвокатом Марченко П.А., суд вважає доведеним витрати на оплату правової допомоги в розмірі 8000грн., з яких 4000грн. - збір доказів, підготовка позовної заяви та подання позову до суду, 4000грн. - два судодні по 2000грн. кожен (участь в судових засіданнях по справі 17.06.2019р. та 15.07.2019р.).

Решта заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 33050грн. є недоведеними, а тому, відсутні підстави для стягнення з відповідача цієї суми витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробарви", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветпром Україна", м. Хмельницький про стягнення 216 193грн. 33коп., з яких 166 681грн. 90коп. заборгованості, 35027грн. 04коп. пені, 11545грн. 75коп. інфляційних нарахувань та 2 938грн. 64коп. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветпром Україна" ( м. Хмельницький, вул. Толбухіна, 1 код ЄДРПОУ 40173700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробарви" (м. Київ, вул. Васильківська, 14 оф. 213, код ЄДРПОУ 38453454) 166 681грн. 90коп. (сто шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 90 копійок) заборгованості, 35 027грн. 04коп. (тридцять п`ять тисяч двадцять сім гривень 04 копійки) пені, 9199грн. 98коп. (дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 98 копійок) інфляційних нарахувань, 2938грн. 64коп. (дві тисячі дев`ятсот тридцять вісім гривень 64 копійки) 3% річних, 3207грн. 71коп. (три тисячі двісті сім гривень 71коп.) судового збору, 8000грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

У решті заявлених до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 2345грн. 77коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 33050грн. відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.07.2019р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 4 примірники:

1-до справи;

2-позивачу (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14 оф. 213);

3-Марченко П.А. (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14 оф. 602);

4-відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Толбухіна, 1).

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.